КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2023 року № 320/8414/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання протиправним та скасування рішення від 31.12.2020,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ККЕУ, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у п. 3 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 31.12.2020 № 15;

- зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити його на квартирному обліку та членів його сім`ї з 11.08.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.08.1994 він проходив військову службу в Збройних Силах України та з 20.02.2000 перебував на квартирному обліку у Збройних Силах України (військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ).

З 08.08.2016 він та члени його сім`ї перебували на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 .

Він 15.09.2017 отримав службове жиле приміщення.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06.06.2019 № 265 його було звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «а» пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2019 №131 він був виключений зі списків особового складу військової частини.

Відповідачем 31.12.2020 прийнято рішення № 15 про зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку.

На час прийняття оскаржуваного рішення його вислуга на військовій службі складала більше 20 років.

Позивач стверджує, що його повинні були залишити на квартирному обліку та вказує, що Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 N 1081, не містить прямої норми щодо зняття з квартирного обліку військовослужбовців звільнених військової служби у зв`язку з закінченням терміну дії контракту. Також у позові вказано, що п.30 даного порядку визначає перелік підстав для зняття військовослужбовця з обліку. Таке зняття можливе у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач з 01.08.1994 проходив військову службу в Збройних Силах України та з 20.02.2000 перебував на квартирному обліку у Збройних Силах України, а з 08.08.2016 він та члени його сім`ї перебували на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , як першочерговики.

Згідно посвідчення серії УБД від 04.07.2016 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Як слідує з витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2016 № 9, позивача внесено до списку першочерговиків з 11.08.2016 як учасника бойових дій.

Позивач 15.09.2017 отримав службове жиле приміщення.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06.06.2019 № 265 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «а» пункту другого частини п`ятої статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2019 №131 позивач виключений зі списків особового складу військової частини.

У даному наказі зазначено, що вислуга років позивача на час звільнення становить календарна 24 роки 10 місяців, пільгова 25років 05 місяців.

Як слідує з витягу з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 31.12.2020 № 15, керуючись п. 9 ст. 12 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 29 Постанови КМУ від 03.08.2006 № 1081, витягу з наказу командувача ПС ЗСУ від 06.06.2019 № 265 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» вирішено зняти з квартирного обліку майора запасу ОСОБА_1 складом сім`ї 4 особи як такого, що втратив право перебувати на квартирному обліку3 у в/ч НОМЕР_1 після звільнення у запас за закінченням строку контракту.

Позивач, вважаючи рішення об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 31.12.2020 № 15 в частині виключення його з квартирного обліку протиправним звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

На підставі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацем 4 ч. 1 ст. 12 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок).

Відповідно до пункту 24 цього Порядку датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Пунктом 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку) передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені також і в пункті 29 Порядку.

Як вже встановлено судом, вислуга років позивача на час звільнення становить календарна 24 роки 10 місяців, пільгова 25років 05 місяців.

З 20.02.2000 позивач перебував на квартирному обліку у Збройних Силах України, а з 08.08.2016 він та члени його сім`ї перебували на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 .

З 11.08.2016 позивача внесено до списку першочерговиків як учасника бойових дій.

Рішення об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 31.12.2020 № 15 позивача виключено з квартирного обліку.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави зробити висновок про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 359/5527/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 636/1424/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 638/5769/18, від 04 лютого 2021 року у справі № 683/350/19 (провадження № 61-4192св20), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

При зарахуванні позивача у 2000 році на квартирний облік діяв Наказ Міністра оборони України «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» від 03 лютого 1995 року № 20 (втратив чинність 10 листопада 2006 року), яким був встановлений порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок та працівників (не військовослужбовців) Збройних Сил України.

Пунктом 13 даного Положення визначено, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання жилого приміщення, за винятком: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт, при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.

Крім того, відповідно до п. 1, п. 21 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за № 1020/32472 (діючої на момент звільнення позивача з військової служби), житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку. Зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 1, п. 10 розділу VII цієї ж Інструкції особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Отже, наведені норми цієї Інструкції також передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, останній перебував на квартирному обліку з 2000 року (2016 - першочергова) та 2020 року знятий із квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), підстави, визначені законом для зняття з квартирного обліку, відсутні, а тому суд доходить висновку про те, що позивач підлягає поновленню на квартирному обліку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 908, 00 грн (квитанція від 07.08.2021).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 908,00 грн.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до їх розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5400,00 грн позивач надав копії договору від 08.07.2021 №ПД-2021/129 про надання правової допомоги, детальний опис робіт від 24.09.2021, акт приймання-передачі наданих послуг до договору від 08.07.2021 №ПД-2021/129 від 06.09.2021, акт приймання-передачі готівки до договору від 08.07.2021 №ПД-2021/129 у розмірі 5400, 00 грн.

Враховуючи передбачені вказаною статтею критерії, зокрема: складність справи (розгляд справи №320/8414/21 здійснювався в порядку спрощеного провадження, оскільки спір з огляду на предмет доказування та ціну позову є незначної складності); обсяг наданих адвокатом послуг; значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (5400, 00 грн), суд, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, та за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, є 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у п. 3 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 31.12.2020 № 15 про зняття гр. ОСОБА_1 складом сім`ї 4 особи з квартирного обліку.

Зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити гр. ОСОБА_1 складом сім`ї 4 особи на квартирному обліку з 11.08.2016.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.