ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1571/23

13 вересня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А. за участю:

секретаря судового засідання Крушельницька М.П.

представника позивача Решетухи А.В.,

представників відповідача Мурованої І.Я., Магеги А.М., Кикти Г.О.,

представника третьої особи Наталич А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство фінансів України про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00020550701 від 04.04.2023 форми «В3».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету.

Позивач зазначає, що за результатом проведеного контрольно-перевірочного заходу відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем у звітному податковому періоді суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 12968066 грн, та (відповідно) заниження суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 12968066 грн, та винесено податкове повідомлення-рішення №00020550701 від 04.04.2023 форми "В3" яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 12968066 грн, задекларованого на рахунок платника у банку.

З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, мотивуючи свою позицію тим, що ним підтверджено право на врахування суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 12968066 грн при декларуванні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за напрямом відшкодування «на рахунок платника у банку» згідно декларації за листопад 2022 року.

Вказує, що позивачем, як комунальним суб`єктом господарювання (у сфері забезпечення тепловою енергією) укладались договори в межах реалізації Проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання», допомогу у фінансуванні якого здійснює Міжнародний банк реконструкції та розвитку. При цьому, позивач вказує, що допомога полягає у наданні Банком поворотної позики, яку Банк надає державі Україна на умовах угод про позику, зокрема: Угода про позику (Проект «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України) №8387-UА від 26.05.2014, укладена між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Угода про позику Фонду чистих технологій (Проект «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України») №ТЕ016327 від 26.05.2014, укладена між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку.

Позивач зазначає, що його згідно Угод про позику включено до переліку підприємств-учасників, які беруть участь у реалізації вказаного Проекту та яким виділено кошти на умовах, визначених Угодами про позику згідно укладених з такими учасниками договорів про субкредитування. Відповідно, на думку позивача, він правомірно задекларував суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з напрямом відшкодування «на рахунок платника у банку» згідно декларації за листопад 2022 року, оскільки всі господарські операції із його контрагентам здійснювались за умовами договорів в межах реалізації Проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання» і хоча рахунки, з яких проведені оплати, було відкрито Міністерством фінансів України, все ж вказаними коштами розпоряджається позивач.

Ухвалою суду від 24.04.2023, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.05.2023.

09.05.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача у справі зі змісту якого слідує що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за період з 01.11.2022 - 30.11.2022, результати якої оформлено актом перевірки від 14.03.2023 №1604/19-00-07-01/14034534.

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою зафіксовано отримання позивачем послуг від Підприємства «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС» по модернізації котелень, на підтвердження факту оплати яких надано платіжні доручення з такими реквізитами, «платник» - WORLD BANK Міжнародний банк реконструкції та розвитку «одержувач» (BENEFICIARY): REPRESENTATIVE OFFICE ENERTEKX («ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС») «прямим платежем» 01.12.2021 на загальну суму 10596293,00 грн; «платник» - Міністерство фінансів України, банк - AT «УКРЕКСІМБАНК» рахунок UA67322130000025232000000003) на загальну суму ПДВ - 8790914,81 грн; «платник» - Міністерство фінансів України, банк - AT «УКРЕКСІМБАНК» рахунок UA493223130000025233000000002 - сума митних платежів 2411102,02 грн.

Податковий орган вказує, що згідно наявної на час проведення перевірки інформації, вказані рахунки у позивача відсутні. З огляду на що, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення умов пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, включено до складу бюджетного відшкодування суму ПДВ, яку не сплачену фактично саме отримувачем (позиваченм) послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких послуг або до Державного бюджету України, що як наслідок призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 12968066,00 грн, заявленого згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року.

За наведених обставин, контролюючим органом винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «В», яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 12968066 грн, задекларованого на рахунок платника у банку (арк. справи 180-181, том 1).

Підготовче засідання у справі, призначене на 24.05.2023, було відкладено на 06.06.2023 з підстав перебування головуючої судді у справі у відпустці (наказ №10-ВП/г від 17.05.2023, арк. справи 186).

У підготовчому судовому засіданні від 06.06.2023, з урахуванням думки учасників справи, суд ухвалив залучити до участі у розгляді даної судової справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство фінансів України, з огляду на що підготовче засідання у справі відкладено на 14.06.2023.

Ухвалою від 14.06.2023 суд, з урахуванням думки усіх учасників справи, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.06.2023. Також судом додатково надано час учасникам справи з метою надання пояснень щодо обставин справи.

28.06.2023, на адресу суду представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство фінансів України подано письмові пояснення щодо позову.

Так, Міністерством фінансів України повідомлено, що 25.05.2014 між Україною в особі Міністерства фінансів України та Міжнародним Банком Реконструкції та Розвитку підписано Угоду про позику №8387-UА в рамках проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України». Також, 26.05.2014 між Україною в особі Міністерства фінансів України та МБРР (діючим в якості виконавця від імені Фонду чистих технологій) підписано Угоду про позику Фонду чистих технологій ФТЧ №TF016327.

На виконання підпункту 1 пункту В Розділу І Додатку 2 до Угоди про позику №8387-UА та підпункту 1 пункту В Розділу І Додатку 2 до Угоди про позику ФТЧ №TF016327, між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Тернопільською міською радою та позивачем - Комунальним підприємствам теплових мереж «Тернопільміськгеплокомуненерго» укладені договори про субкредитування, а саме: № 13210-05/79 від 18.08.2016 про використання позики, що надається Україні МБРР №8387-UА від 26.05.2014 та №13210-05/80 від 18.08.2016 про використання Позики, що надається Україні МБРР №ТР016327 від 26.05.2014.

Третя особа зазначила, що відповідно до умов Договорів про субкредитування №13210-05/79 та №13210-05/80 Субкредитор (Мінфін) рекредитує Субпозичальнику (позивачу) частину коштів позик у сумі 16532000 дол. США та 50000000 дол. СІІІА відповідно.

Вказує про наявність специфіки та узгодженого порядку надання та використання позивачем вказаних коштів, та виокремлює з-поміж іншого пункт 4.7 Договорів про субкредитування, яким передбачено, що платіжні документи для зняття коштів Субкредиту з Рахунку позики Банку та/або Спеціального рахунку готуються Субпозичальником (тобто Позивачем) згідно із вимогами відповідного банку, підписуються уповноваженими особами Субпозичальника та разом із супровідними документами та іншими доказами, використання коштів, відповідно до Договору, Угоди про позику та чинного законодавства України надсилаються Міністерству для погодження. Крім того, зазначені умови Договорів про субкредитування кореспондують із пунктом 35 Порядку підготовки, реалізації, проведення моніторингу та завершення реалізації проектів економічного та соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 №70, яким передбачено, що обслуговування позики, наданої для реалізації інвестиційних проектів відповідно до договорів України з МБРР, бенефіцарами якої є інші юридичні особи, а відповідальним виконавцем - розпорядник бюджетних коштів, здійснює АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

У судовому засіданні 28.06.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків, продовжено процесуальний строк розгляду справи та відкладено судове засідання на 08.08.2023 з підстав неявки представника третьої особи.

Судове засідання, призначене на 08.08.2023, відкладено судом на 15.08.2023 за клопотанням представника відповідача.

15.08.2023, відповідачем подано суду додаткові пояснення у справі (арк. справи 8-10).

У судовому засіданні, призначеному на 15.08.2023, суд з урахуванням думки учасників справи продовжив процесуальний строк розгляду справи та відклав судове засідання у справі на 13.09.2023 за клопотанням позивача з метою надання додаткових пояснень щодо позовних вимог.

21.08.2023, на адресу суду представником третьої особи Міністерства фінансів України, подано додаткові письмові пояснення у справі з додатками (арк. справи 21-28).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, пояснили, що виносячи оскаржуване податкове-повідомлення-рішення керувались вимогами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яким передбачено, що при від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Зазначили, що позивачу не зменшено суму податкового кредиту за господарськими операціями, як і не поставлено під сумнів їх реальність. Водночас пояснили, що через те що кошти, якими оплачено надані позивачу послуги, не були у розпорядженні самого позивача, а обліковувались на спеціально створених Міністерством фінансів України транзитних рахунках та перераховувались за заявками позивача за попереднього погодження з Міністерством фінансів України безпосередньо виконавцям, - відсутні підстави підтвердити право такої юридичної особи на можливість повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом відшкодування «на рахунок платника у банку» згідно декларації за листопад 2022 року, оскільки для цього декларантом не дотримання умови щодо відшкодування за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. При цьому вказали, що позивач не позбавлений права на повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість не шляхом «на рахунок платника у банку», а шляхом «у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету», оскільки згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України таких умов як «фактичну сплату» цей спосіб відшкодування податку на додану вартість не передбачає.

За наведених обставин просили у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства фінансів України, підтримала позицію, викладену у поданих поясненнях щодо позову та представника відповідача у повному обсязі та посилаючись на пояснення щодо позову, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, позивач - Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» (далі КПТМ «ТМТКЕ», позивач) зареєстровано як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, взяте на податковий облік та є платником податку на додану вартість. Засноване на комунальній власності на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради народних депутатів від 02.01.1991 №4 для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання

Основним напрямком діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, в тому числі виробленої на когенераційних установках, для теплопостачання споживачів міста.

Так, 20.12.2022 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9274065994 за звітний (податковий) період «листопад 2022 року» (арк. справи 12-13). До вказаної декларації позивачем додано додатки, в тому числі, Додаток 1 (Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, арк. справи 14-15), Додаток 2 (Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, арк. справи 16) та Додаток 3 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування, арк. справи 17) відповідно до яких позивачем самостійно розраховано та задекларовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (в розрізі постачальників) на загальну суму відшкодування 13019353 грн.

Також, до вказаної декларації позивачем заповнено Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника» (арк. справи 18) відповідно до якої, позивач, керуючись приписами статті 200 розділу V Податкового кодексу України, звернувся до податкового органу з проханням перерахувати на його рахунок у банку суму бюджетного відшкодування, визначеного у поданій податковій декларації за листопад 2022 року у розмірі 13019353 грн.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Крім цього, відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на подану позивачем заяву про повернення бюджетного відшкодування на суму більше 100 тис. гривень, враховуючи законодавчо визначену процедуру підтвердження правомірності такої суми бюджетного відшкодування саме за результатами перевірки платника, - Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, на підставі направлень від 16.02.2023 №385 та №386 та наказу від 17.01.2023 №252-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за період з 01.11.2022 - 30.11.2022, результати якої оформлено актом перевірки від 14.03.2023 №1604/19-00-07-01/14034534 (арк. справи 81-84).

Так, проведеною перевіркою зафіксовано, що основним чинником виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість позивача є: здійснення ремонтних робіт, реконструкції та технічного переоснащення виробничих потужностей (котелень) за рахунок кредитних коштів, а показник рядка 17 Декларації (усього податкового кредиту) сформовано з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість позивача, задекларованого у попередніх звітних періодах, починаючи з періоду його виникнення - грудень 2021 року, що вплинуло на суму від`ємного значення з податку на додану вартість листопада 2022 року.

Так, податковим органом при перевірці вказаної декларації, не встановлено ні завищення ні заниження в частині задекларованих сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість та в частині задекларованих сум податкового кредиту.

Також, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) не встановлено її завищення чи заниження.

Разом з тим, при перевірці правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню задекларованого на рахунок платника у банку, встановлено її завищення на суму 12968066 грн внаслідок порушення умов підпункту б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, підчас перевірки податковим органом встановлено, що позивачем за листопад заявлено суму бюджетного відшкодування щодо господарських взаємовідносин із контрагентами: «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС» та Корпорація «Укратомприлад», а також щодо митних платежів в межах спільної діяльності «АМАРК ДХС срл і АМАРК ДХП срл».

Як слідує з матеріалів справи, позивачем укладено договір підряду UDHЕЕР-ТЕR-ІСВ-0319 від 19 червня 2019 року щодо модернізації котелень в місті Тернопіль, укладений між Комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради та «ПРЕДСТАВНИЦТВО ЕНЕРТЕКС»; договірну угоду №UDHЕЕР-ТЕR-ІСВ-04 від 30 серпня 2018 року щодо влаштування мережевих насосів з перетворювачами частоти в місті Тернопіль між комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради та представництвом «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС»; договірна угода №UDHЕЕР-ТЕR-ІСВ-06 від 24 листопада 2017 року щодо влаштування індивідуальних теплових пунктів у місті Тернопіль між комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради та спільною діяльністю «АМАРК ДХС срл і АМАРК ДХП срл».

Відповідно до матеріалів судової справи, за переліченими договорами, укладеними із «ПРЕДСТАВНИЦТВО ЕНЕРТЕКС», було здійснено платежі за виконані роботи згідно Актів приймання-передачі наданих послуг (арк. справи 22, 25,27, 29, 31, 33, 35, 48, 50, 58, 61, 64, 67, 79, том 1), а щодо договору, укладеного із спільною діяльністю «АМАРК ДХС срл і АМАРК ДХП срл» - здійснено митні платежі згідно митних декларацій (арк. справи 38-45, том 1).

Зазначені договори укладені в межах коштів інвестиційного Проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання», для реалізації якого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.03.2014 №296-р, залучено позики від Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) згідно з Угодою про позику №8387-UА від 26.05.2014 та Угодою про позику Фонду чистих технологій №TF016327 від 26.05.2023 із зазначеним Банком у розмірі до 382 млн. доларів США (арк. справи 88-103, 104-119, том 1).

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем в рядку №1 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування 1766048,83 грн податку па додану вартість (включеного до складу податкового кредиту в грудні 2021 року). Проте, у платіжному дорученні зазначено: «платник» - WORLD BANK Міжнародний банк реконструкції та розвитку «одержувач» (BENEFICIARY): REPRESENTATIVE OFFICE ENERTEKX («ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС») «прямим платежем» 01.12.2021 на загальну суму 10596293,0 грн.

Окрім цього, перевіркою зафіксовано, що позивачем включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 суми ПДВ по взаєморозрахунках з «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС», зокрема:

в рядку №1 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по податковому кредиту грудня 2021 року - 3592483,05 грн:

платіжне доручення №105 від 06.12.2021, сума ПДВ - 1033642,2 грн, платіжне доручення №107 від 16.12.2021 сума ПДВ - 2558840,85 грн;

в рядку №4 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по податковому кредиту січня 2022 року - 120228,92 грн:

платіжне доручення №108 від 10.01.2022 сума ПДВ - 120228,92 грн;

в рядку №5 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по податковому кредиту квітня 2022 року 837924, 12 грн:

платіжне доручення №110 від 18.03.2022 сума ПДВ - 521817,12 грн, платіжне доручення №111 від 14.04.2022 сума ПДВ - 316107,0 грн;

в рядку №7 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по податковому кредиту липня 2022 року - 1942018,0 грн:

платіжне доручення №115 від 23.06.2022 сума ПДВ - 350220,25 грн, платіжне доручення №116 від 23.06.2022 сума ПДВ -1002976,08 грн, платіжне доручення №117 від 27.06.2022, сума ПДВ - 339360,8 грн, платіжне доручення №118 від 27.06.2022 сума ПДВ - 816250,15 грн, платіжне доручення №119 від 29.06.2022, сума ПДВ 183198,34 грн;

в рядку №8 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по податковому кредиту серпня 2022 року - 781543,00 грн:

платіжне доручення №120 від 01.08.2022 сума ПДВ - 1864593,96 грн;

в рядку №9 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по податковому кредиту жовтня 2022 року - 1205836, 00 грн:

платіжне доручення №124 від 04.10.2022 сума ПДВ 1886034, 51грн,

в рядку №10 таблиці №2 Додатку №3 («Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ») до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року включено до бюджетного відшкодування суми ПДВ по податковому кредиту листопада 2022 року - 310882,12 грн: платіжне доручення №122 від 21.10.2022 сума ПДВ - 339360,52 грн.

При дослідженні контролюючим органом виконання позивачем умов реалізації права платника податку на додану вартість на повернення сум бюджетного відшкодування «на його банківський рахунок» (передбачених підпунктом б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України) в частині здійснення позивачем «фактичної оплати» за отримані послуги його постачальнику («ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС», який включено у Додаток 3 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 року) встановлено, що в платіжних дорученнях зазначено: «платник» - Міністерство фінансів України та його рахунок НОМЕР_1 в його ж банку - АТ «УКРЕКССІМБАНК», в той час як в позивача вищезазначений банківський рахунок відсутній.

Аналогічно, позивачем включено до Розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2022 суми митних платежів, а саме: грудень 2021 року 1681272,98 грн (рядок №2 таблиці №2 Додатку №3 до декларації); січень 2022 року - 729829,04 грн (рядок №3 таблиці №2 Додатку №3 до декларації) платіжне доручення №102 від 08.11.2021, передплата за митне оформлення - 4639032,21 грн.

Проведеним аналізом платіжного документу на підтвердження умови «фактичної оплати» на Державну митну службу суми ПДВ в розмірі 2411102,12 грн, встановлено, що в платіжних дорученнях зазначено: «платник» - Міністерство фінансів України, його банк - АТ «УКРЕКСІМБАНК» його рахунок НОМЕР_2 , в той час як в позивача вищезазначений банківський рахунок відсутній.

Таким чином, проведеною перевіркою дотримання платником податків вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість та поданні заяви на його відшкодування з бюджету на банківський рахунок платника податку згідно податкової декларації за листопад 2022 року, - встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у обраний позивачем спосіб (на банківський рахунок) на суму завищення 12968066 грн, з огляду на що податковим органом (як наслідок) зроблено висновок про заниження позивачем у звітному податковому періоді сум від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 12968066 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки були залишені без задоволення.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00020550701 від 04.04.2023 форми В3 яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 12968066 грн, задекларованого на рахунок платника у банку.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом в суд.

Визначаючись щодо позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити, що спірним у межах даної судової справи є право позивача - Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго», на повернення йому сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 12968066,00 грн у самостійно задекларований (обраний) ним спосіб, а саме: «на рахунок у банку», умови щодо якого визначено пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Поняття, порядок та підстави визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), регламентовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, зокрема сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Водночас, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Для того щоб задекларувати право на бюджетне відшкодування, платник податків подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації (п.200.4 ст.200 ПКУ).

Форми податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі заяви про відшкодування, а також порядок їх заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, у якому врегульовано також порядок декларування ПДВ в частині розрахунків з бюджетом у звітному періоді.

Так зокрема, згідно з наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу. Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1. Сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20. Сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3. Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу зазначених норм слідує, що від`ємне значення податку на додану вартість - це обчислене значення між сумою задекларованих платником податків у звітному періоді податкових зобов`язань (рядок 9 податкової декларації з податку на додану вартість) і сумою податкового кредиту (рядок 17 податкової декларації з податку на додану вартість), яке відображається у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість та яке платник податку на додану вартість може використати за декількома передбаченими Податковим кодексом України напрямками, які, в свою чергу, відображає в розділі III податкової декларації з податку на додану вартість, а саме:

- зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації);

- підлягає бюджетному відшкодуванню: або шляхом «на рахунок платника у банку» або шляхом «у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету» (рядок 20.2 декларації, зокрема, 20.2.1 та 20.2.2 відповідно);

- зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.3 декларації).

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як слідує з матеріалів судової справи, позивач, з врахуванням вимог статті 200 Податкового кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, позивачем 20.12.2022 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9274065994 за звітний (податковий) період «листопад 2022 року», до якої додано додатки, в тому числі, Додаток 3 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування, арк. справи 17) відповідно до яких позивачем самостійно розраховано та задекларовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (в розрізі постачальників) на загальну суму відшкодування 13019353 грн та Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника» (арк. справи 18) відповідно до якої, позивачем обрано напрямок використання від`ємного значення податку шляхом відшкодування (повернення) його суми з бюджету «на рахунок платника у банку».

Суд враховує, що порядок повернення бюджетного відшкодування позивачем передбачає дотримання декларантом певних умов, визначених статтею 200 Податкового кодексу України, а саме:

відсутність податкового боргу (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України);

сума податку має бути фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України;

сума податку не повинна перевищувати суму реєстраційного ліміту СЕА ПДВ, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Крім цього, суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування та зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення (підпункт 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Водночас, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, платники податку на додану вартість тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, при перевірці податковим органом права позивача на задеклароване ним бюджетне відшкодування зокрема в частині суми податку на додану вартість 12968066,00 грн, ним не підтверджено виконання позивачем умови в частині того, що сума податку має бути «фактично сплачена отримувачем товарів/послуг» у попередніх та звітному (податкових) періодах «постачальникам таких товарів/послуг» або «до Державного бюджету України».

Судом встановлено, що Комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» надано платіжні доручення про оплату отриманих у «ПРЕДСТАВНИЦТВА «ЕНЕРТЕКС» послуг, а саме: платіжне повідомлення світового банку (арк. справи 20, том 1), платіжне доручення №105 від 06.12.2021 (арк. справи 23, том 1), платіжне доручення №107 від 16.12.2021 (арк. справи 30, том 1), платіжне доручення №108 від 10.01.2022 (арк. справи 46, том 1), платіжне доручення №110 від 18.03.2022 (арк. справи 52, том 1), платіжне доручення №111 від 14.04.2022 (арк. справи 49, том 1), платіжне доручення №115 від 23.06.2022 (арк. справи 57, том 1), платіжне доручення №116 від 23.06.2022 (арк. справи 60, том 1), платіжне доручення №117 від 27.06.2022 (арк. справи 78, том 1), платіжне доручення №118 від 27.06.2022 (арк. справи 63, том 1), платіжне доручення №119 від 29.06.2022 (арк. справи 66, том 1), платіжне доручення №120 від 01.08.2022 (арк. справи 42, том 1), платіжна інструкція №124 від 04.10.2022 (арк. справи 75, том 1), платіжна інструкція №122 від 21.10.2022 (арк. справи 69, том 1), а також платіжне доручення про сплату суми митних платежів №102 від 08.11.2021 (арк. справи 37, том 1 яку також включену у суму бюджетного відшкодування).

Судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.03.2014 №296-р «Про залучення позик від Міжнародного банку реконструкції та розвитку для реалізації інвестиційного проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України» визнано за доцільне залучити позики від Міжнародного банку реконструкції та розвитку (далі - МБРР) для реалізації інвестиційного проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України» у розмірі до 382 млн. доларів США згідно з двома угодами.

Так зокрема, 26.05.2014 між Україною в особі Міністерства фінансів України та МБРР підписано Угоду про позику №8387-UА (далі - Угода про позику №8387-UА) в рамках проекту «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України».

Також, 26.05.2014 між Україною в особі Міністерства фінансів України та МБРР (діючим в якості виконавця від імені Фонду чистих технологій) підписано Угоду про позику Фонду чистих технологій №TF016327 (далі - Угода про позику ФТЧ №TF016327).

На виконання підпункту 1 пункту В Розділу І Додатку 2 до Угоди про позику №8387-UА та підпункту 1 пункту В Розділу І Додатку 2 до Угоди про позику ФТЧ № TF016327, між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Тернопільською міською радою та Комунальним підприємствам теплових мереж «Тернопільміськгеплокомуненерго» укладені договори про субкредитування:

№13210-05/79 від 18.08.2016 (з відповідними додатками) про використання позики, що надається Україні МБРР №8387-UА від 26.05.2014 (арк. справи 120-134, том 1);

№13210-05/80 від 18.08.2016 (з відповідними додатками) про використання позики, що надається Україні МБРР №TF016327від 26.05.2014 (арк. справи 135-149, том 1).

Відповідно до умов Договорів про субкредитування №13210-05/79 та №13210-05/80 Субкредитор (Мінфін) рекредитує Субпозичальнику (позивачу) частину коштів позики у сумі 16532000 дол. США та 50000000 дол. СІІІА (відповідно).

Пункт 2.2 Договорів про субкредитування передбачає, що кошти Субкредиту надаються Субкредитором Субпозичальнику з урахуванням вимог, умов та термінів (строків), що зазначені в Угоді про позику ФТЧ та Угоді про Позику, Стандартних умовах, а також вимог, умов та термінів (строків), погоджених сторонами у цьому договорі.

Пунктом 3.1 статті III Договорів про субкредитування передбачено, субпозичальник отримує субкредит та субкредит ФТЧ шляхом вибірки коштів у межах суми, визначеної пунктом 2.1 Договору про субкредитування.

В свою чергу, пункт 3.2 Договорів про субкредитування №13010-05/79 та № 13010-05/80 встановлює, що вибірка Субпозичальником коштів здійснюється відповідно до положень статті 4 цього Договору та з урахуванням положень Угоди про позику шляхом перерахування Субкредитором від імені субпозичальника та за його заявкою коштів Субкредиту з Рахунку позики постачальнику товарів, робіт чи послуг, вказаному Субпозичальником, або шляхом перерахування Субкредитором за заявкою субпозичальника коштів Субкредиту з Рахунку позики на спеціальний рахунок. Субпозичальник перераховує кошти Субкредиту зі спеціального транзитного рахунку на рахунок постачальнику товарів, робіт, послуг.

Пунктом 4.2 Договорів про субкредитування передбачено, що Субкредитор (Мінфін) відповідно до Угоди про позику відкриває та веде спеціальний рахунок у ПАТ «Укрексімбанку», на умовах, які задовольняють БАНК.

Внесення коштів на Спеціальний рахунок та зняття коштів нього здійснюється згідно з положенням Угоди про позику та Загальних умов (пункт 4.3 Договорів).

Пункт 4.5 Договорів про субкредитування встановлює платіжні документи для зняття коштів Субкредиту ФТЧ та Субкредиту з Рахунку позики Банку повинні містити підписи уповноважених осіб Субкредитора, Субпозичальника та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а для зняття коштів зі Спеціального/транзитного рахунку - Субпозичальника та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Пунктом 4.7 Договорів про субкредитування, яким передбачено, що платіжні документи для зняття коштів Субкредиту з Рахунку позики Банку та/або Спеціального рахунку готуються Субпозичальником (тобто Позивачем) згідно із вимогами відповідного банку, підписуються уповноваженими особами Субпозичальника та разом із супровідними документами та іншими доказами, використання коштів, відповідно до Договору, Угоди про позику та чинного законодавства України надсилаються Міністерству для погодження.

При цьому, відповідно до Договорів про субкредитування Міністерство здійснює розгляд і погодження платіжних документів у строк не більше трьох робочих днів. У разі погодження платіжних документів уповноважена особа Міністерства ставить свій підпис на відповідному платіжному документі. При перерахуванні коштів з Рахунку позики/Спеціального та Транзитного рахунків Міністерство надсилає платіжні документи до Субкредитора/відповідного банку разом з документами та іншими доказами, які може вимагати Субкредитор/відповідний банк для підтвердження цільового використання коштів, відповідно до Договору. Угоди про Позику та чинного законодавства України.

У разі непогодження таких документів, Міністерство у зазначений у пункті 4.8 строк повертає їх Субпозичальнику для доопрацювання. Розгляд і погодження доопрацьованих документів здійснюється Міністерством у загальному порядку відповідно до процедури, визначеної в цій статті.

Субкредитор здійснює розгляд платіжних документів протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання за умови, що такі платіжні документи оформлені належним чином (відповідають вимогам Банку та/або вимогам Субкредитора) та підтверджують цільове використання коштів Субкредиту. У разі погодження Субкредитором платіжного документа для зняття коштів Субкредиту уповноважена особа Субкредитора ставить свій підпис під відповідним документом.

У разі непогодження поданих платіжних документів Субкредитор не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня їх отримання повідомляє Субпозичальника та Міністерство про підстави такого рішення та одночасно повертає їх Субпозичальнику для доопрацювання (доукомплектування). Доопрацьовані/доукомплектовані платіжні документи розглядаються у загальному порядку відповідно до процедури, визначеної в цій статті.

Також за умовами Договорів про субкредитування після погодження Субкредитором платіжні документи разом з необхідними супровідними документами надсилаються Міністерством до Банку.

Крім того, за умовами Договорів про субкредитування Субпозичальник має право використовувати кошти Субкредиту відповідно до умов Угоди про позику та цього Договору.

Водночас, за умовами договорів Субкредитор зобов`язаний відкрити та утримувати Спеціальний рахунок відповідно до положень Угоди про позику; Інформувати Субпозичальника про призупинення або скасування його права на отримання коштів Субкредиту протягом трьох днів (без урахування терміну поштового перебігу) з моменту прийняття відповідного рішення із зазначенням причин такого призупинення чи скасування.

При цьому, Субкредитор має право перевіряти відповідні документи Субпозичальника. які стосуються використання коштів Субкредиту, контролювати їх використання.

З аналізу вказаних умов Договорів про субкредитування слідує, що вказаними угодами передбачено особливий порядок розпорядження коштами Субпозичальником (позивачем), наданими Міжнародним банком реконструкції та розвитку, зокрема, таке розпорядження відбувається:

виключно на визначених Угодами умовах (зокрема в частині цільового використання сум позики),

лише шляхом вибірки коштів у межах суми, визначеної пунктом 2.1 Договору про субкредитування та їх перерахування Мінфіном зі спеціального транзитного рахунку на рахунок постачальника товарів, робіт, послуг, який Субкредитор (Мінфін) зобов`язаний відкрити та утримувати,

та тільки за попереднім розглядом та погодженням відповідних документів для зняття (перерахування) коштів Субкредиту.

Відповідно до приписів частини другої статті 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог статті 1088 Цивільного кодексу України, під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури, починаючи з 01.08.2021 врегульовано спеціальним Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-IX (також далі - Закон №1591-IX).

Відповідно до визначень згідно статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» №1591-IX:

платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

суб`єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг;

платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів;

отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі;

розрахунковий банк - уповноважений оператором відповідної платіжної системи банк, що бере участь у проведенні розрахунків у платіжній системі;

ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» №1591-IX, платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Відповідно до вимог частини першої статті 42 Закону України «Про платіжні послуги» №1591-IX, надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 64 Закону України «Про платіжні послуги» №1591-IX, порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.

Частиною сьомою статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» №1591-IX передбачено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 29.07.2022 №163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», яка набрала чинності з 01.08.2022 (далі Постанова НБУ №163 від 29.07.2022).

При цьому, до 27.05.2022 була чинною Постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (далі Постанова НБУ №22 від 21.01.2004).

Відповідно до положень Постанови НБУ №163 від 29.07.2022 (чинна на період частини спірних правовідносин):

платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;

безготівкові розрахунки - перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції;

платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції;

платник фактичний - особа, яка в платіжній інструкції платника зазначена фактичним платником і грошові зобов`язання якої виконує платник шляхом ініціювання платіжної операції зі свого рахунку.

Відповідно до положень Постанови НБУ №22 від 21.01.2004 (була чинна на період частини спірних правовідносин):

платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів;

отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі.

З аналізу зазначених норм спеціального (галузевого) правового регулювання у сфері платіжних правовідносин слідує, що при безготівкових розрахунках фактичним платником, при перерахуванні коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, є особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції (платіжного доручення) або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів (до ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач).

Як слідує зі змісту платіжного повідомлення світового банку, у графі «платник» вказано WORLD BANK Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а у графі «одержувач» (BENEFICIARY): REPRESENTATIVE OFFICE ENERTEKX («ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС»). При цьому, у графі «зареєстрований позичальник» вказано «Міністерство фінансів», країна «Україна» (арк. справи 20 том 1).

Також, зі змісту вище перелічених платіжних (розрахункових) документів (платіжних доручень та платіжних інструкцій) слідує, що в графах «платник» зазначено Міністерство фінансів України, банк - AT «УКРЕКСІМБАНК», дебет рахунку UA67322130000025232000000003, а у графах «одержувач» вказано «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ЕНЕРТЕКС», та його кредит рахунку НОМЕР_3 або UA503001190000026002034645001.

Аналогічно у платіжному дорученні про сплату суми митних платежів №102 від 08.11.2021 в графі «платник» зазначено Міністерство фінансів України, банк - AT «УКРЕКСІМБАНК», дебет рахунку UA493223130000025233000000002, а у графах «одержувач» вказано «Державна митна служба України» із її казначейським рахунком.

При цьому судом під час дослідження копій вказаних платіжним документів встановлено, що частині з них, а саме: платіжне доручення №105 від 06.12.2021, платіжне доручення №107 від 16.12.2021, платіжне доручення №102 від 08.11.2021, платіжне доручення №108 від 10.01.2022, платіжна інструкція №122 від 21.10.2022, платіжне доручення №120 від 01.08.2022 та платіжна інструкція №124 від 04.10.2022, окрім вказаних реквізитів платіжних документів, містить також відтиску печатки позивача Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» та підпис його посадової особи (другий), а також відтиск печатки та підпис посадової особи Міністерства розвитку громад та територій України.

Однак, суд зазначає, що платіжне повідомлення світового банку, як і платіжні доручення №111 від 14.04.2022, №110 від 18.03.2022, №115 від 23.06.2022, №116 від 23.06.2022, №118 від 27.06.2022, №119 від 29.06.2022, №117 від 27.06.2022, - не місять ані відтиску печатки позивача Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго», ані підпису його посадової особи.

Враховуючи вище викладене, в тому числі умови договорів субредитування в частині надання субкредиту та вибірки коштів, якими проведено оплату отриманих позивачем послуг від «Представництва «ЕНЕРТЕКС» та оплати митних платежів до бюджету, а також враховуючи спеціальне правове регулювання порядку виконання платіжних операцій в Україні, суд приходить до висновку, що позивачем при поданні заяви на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість згідно декларації за листопад 2022 року в розмірі 12968066,00 грн, зокрема, шляхом «на рахунок платника у банку», не підтверджено виконання необхідної умови згідно підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, - в частині того, що сума податку має бути «фактично» сплачена «отримувачем товарів/послуг» у попередніх та звітному (податкових) періодах «постачальникам таких товарів/послуг» або «до Державного бюджету України», оскільки фактична сплата таких послуг здійснена платником - Міністерством фінансів України, з його спеціального транзитного рахунку на рахунок постачальників товарів, робіт, послуг позивача.

При цьому, суд враховує, що і позивач і відповідач погоджуються із тим, що пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, зокрема що при від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.