Номер справи 220/4/23

Номер провадження № 2/220/68/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Р. Авдан в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації, до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2023рокупозивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 05.01.2023 р. Ухвалою суду від 15.03.2023 р. по провадженню залучено третю особу ОСОБА_4 . Ухвалою суду від 08.05.2023 р. відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду. 29.05.2023 р. справу призначено до судового розгляду. 27.07.2023 р. за клопотанням представника відповідача ухвалою суду витребувано докази по справі оригінал наказу від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_5 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки. Ухвала суду виконана.

По данному провадженню ухвалою суду від 30.12.2022 р. (провадження

2-з/220/36/22) застосовувались заходи забезпечення позову.

Короткий зміст вимог заяви

31.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області Попруженком А.В. зареєстровано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0683 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 36174589).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_4 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі, площею 2,000 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0683) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом №1253-СГ від 10.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_5 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Тобто, зміст наказу №1253-СГ від 10.03.2020 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421284600:01:001:0683.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022, ОСОБА_4 зверталась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №1495-СГ від 17.04.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради.

Однак, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не зверталась.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421284600:01:001:0683, а остання вибула з державної власності поза її волею.

20.05.2020 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_3 (номер запису про державну реєстрацію права власності 36562132).

На час вибуття з державної власності (31.03.2020) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), з 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421284600:01:001:0683 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.

Таким чином, вважаючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею її власника, а повноваження Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області натепер здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області, вважає, що вона підлягає витребуванню на її користь. Посилається у тому числі на практику Верховного Суду, викладену к Постанові від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, а щодо способу захисту порушеного права на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

Повноваження прокурора на звернення до суду з даним позовом обґрунтовані у позовній заяві та, зокрема зазначає, що нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області не вжила будь-яких заходів до витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Так, прокуратурою проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки. Однак, листом №01-25/790 від 16.12.2022 начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, селищна рада не спроможна скасовувати накази Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та скасовувати відчуження земельних ділянок. Інтереси держави у сфері земельних відносин полягають у забезпеченні правомірного обігу земельних ділянок, набуття права власності на земельні ділянки лише на законних підставах, недопустимості відчуження земельних ділянок поза волею держави (ч. 1 ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 116 ЗК України). Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин, на думку позивача, інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту, а обставини, зазначені у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вже і є виключним випадком та обумовлюють наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. Просить суд витребувати у ОСОБА_3 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0683 площею 2,00 га; стягнути з ОСОБА_3 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 3721,50 грн.

Зміст відзиву відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_2 10.03.2023 р. подано відзив на позовну заяву, який прийнятий судом до розгляду, оскільки поданий відповідно до порядку та строків, встановлених ст. 178 ЦПК України.

У відзиві представник відповідача зазначає, що предметом доказування у даній справі є доведення позивачем факту того, що державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421284600:01:001:0683 , а остання вибула з державної власності поза її волею. Натомість, відповідно до позову та додатків до нього долучено два накази Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1253-СГ: перший «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_4 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі, площею 2,000 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0683) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; другий з аналогічними реквізитами, номером та датою «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_5 відмовлено затвердженні документації із землеустрою та наданні у

власність земельної ділянки. Єдиною відмітністю у реквізитах вказаних наказів є посадова особа яка видала накази, у першому випадку «начальник ОСОБА_6 » у другому «в.о. начальника Тетяна Підгорна». Разом з тим, зміст двох наказів від 10.03.2020 № 1253-СГ, фактично прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідають один одному, і чому саме слід вважати наказ, який стосується ОСОБА_4 таким що не видавався є не зрозумілим, враховуючи те, що Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області підтверджено факт звернення ОСОБА_4 до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Більш того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1495- СГ від 17.04.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Про наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі, а саме ОСОБА_4 свідчить саме наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1495- СГ від 17.04.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», відповідно до якого ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, що фактично унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Відповідно ж до позиції прокурора ОСОБА_4 проведено всі дії, щодо отримання земельної ділянки у власність, в тому числі і виготовлено проект землеустрою, і в останній момент ОСОБА_4 чомусь не звернулась із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що виглядало б досить дивно. При цьому жодних перешкод на законодавчому рівні у нього не було і він мав можливість реалізувати своє право на отримання земельної ділянки лише звернувшись з відповідною заявою, що ним і було зроблено. Зворотного прокурором не доведено.

Єдиною обставиною на яку посилається прокурор у позові, яка нібито підтверджувала б факт вибуття земельної ділянки поза волею позивача є лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-2285/2-22 від 22.12.2022.

Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не видавався наказ від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_4 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, а сама ОСОБА_4 не зверталася із відповідною заявою. Жодних відомостей про реєстрацію кримінального провадження щодо підроблення наказу до цивільної справи не долучено, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не допитані з цього приводу, клопотань не заявлялось. Вказана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що ще раз свідчить про наявність та законність наказу від 10.03.2020 № 1253- СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_4 , оскільки обов`язкові реквізити наказу та його наявність перевірялася службовою особою, яка проводила реєстрацію. Вказаний факт прокурором не спростований. Вважаючи, що відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, таке майно не може бути в неї витребувано. Посилається, у тому числі й на практику Верховного Суду, зокрема, на позицію Великої палати Верховного суду, викладену у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183 цс 18. Просить суд відмовити у задоволенні позову. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складають 10 000 тисяч гривень - витрати на правничу допомогу.

Зміст відповіді на відзив

Відповідь на вказаний відзив судом залишена без розгляду у зв`язку з порушенням строків її подання, згідно ухвали Великоновосілківського районного суду Донецької області від 29.05.2023 р.

Зміст пояснень третіх осіб

Третя особа не надала пояснень за позовом.

Процедура судового розгляду

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначивши, що спірне майно вибуло з державної власності поза волею її власника, відповідач не є добросовісним набувачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Додатково зазначила, що дійсно, порушено кримінальне провадження щодо підробки наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 5808-СГ, але вона не знає, на якій стадії воно перебуває. Також зазначила, що дійсним є той наказ, який наданий на запит прокуратури Держгеокадастром та на який вони посилаються у позові. Інший наказ не надавався. Дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4 не свідчить про те, що держава мала намір передати вказану ділянку у власність, оскільки такий документ не є підтвердженням обов`язкового виникнення права власності у особи, якій він видавався. Крім того, зазначає, що Волноваською прокуратурою подано 43 позову до ОСОБА_3 з аналогічних підстав щодо інших земельних ділянок. Інших позовів до інших відповідачів з таких же підстав не подавалось, на підтвердження вказаного надано лист-відповідь Великоновосілківського районного суду Донецької області.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, зазначених у поданому ним відзиві. Додатково зазначив, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, є другим власником після її відчуження державою, а тому не знала та не могла знати про те, що це майно вибуло з власності держави поза її волею. Під час придбання земельної ділянки ОСОБА_3 правомірно очікувала, що ОСОБА_4 мала право нею розпоряджатися, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти. Під час укладення угоди купівлі-продажу нотаріусом перевірено всі відомості, щодо можливих обтяжень, про що маються відповідні посилання у договорі купівлі-продажу. В Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо будь-яких обтяжень стосовно земельної ділянки, яку ОСОБА_3 набула у власність, а після придбання земельної ділянки ОСОБА_3 понесла витрати на його утримання та покращення (щорічне внесення добрив, знищення бур`янів, підготовку для посіву зернових культур навіть не проводячи посівні робити та збір врожаю). Держава протягом 3-х років взагалі не цікавилась щодо правомірності вибуття із власності Держави вказаної земельної ділянки, її утриманням, станом, не вчиняла жодних дій щодо повернення у власність держави. Просив застосувати норми права до спірних правовідносин викладених у Постановах ВСУ від 22 березня 2023 року справа № 206/5095/20 провадження № 61-4868св22 та від 15 березня 2023 року справа № 725/1824/20 провадження № 61-15705св21, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20). Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Вважає, що неприпустимо змушення ОСОБА_3 до витребування коштів з третьої особи за спірну земельну ділянку, оскільки третя особа не з`являється до суду, а тому може ухилятися від сплати таких коштів. ОСОБА_3 має дохід за перший квартал 2023 р. 0 грн., отже для неї відшукання способів компенсації майна буде надмірним тягарем (письмові пояснення долучені до матеріалів провадження).

Представник позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації та третя особа у судове засідання не з`явились. Повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації 08.02.2023 р., надав заяву про проведення розгляду без його участі № 01-25/509. Третьою особою також були направлені відповідні заяви 27.04.2023 р., 10.05.2023 р., 25.05.2023 р., 02.03.2023 р.,04.07.2023 р. Клопотання про відкладення розгляду не надходили. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації та третьої особи ОСОБА_4 , враховуючи подані заяви та належне сповіщення вказаних осіб про дату, час та місце розгляду справи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, у відповідності до положень ст.. 223 ЦПК України. У справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судомфактично встановлено наступне.

Згідно наказу Керівника Донецької обласної прокуратури П. Угровецького від 21.07.2022 р. № 572-к, ОСОБА_9 призначено першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області з 25 липня 2022 року, звільнивши з посади заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області. Таким чином, ОСОБА_9 має право на звернення до суду зі вказаним позовом, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з відповіді Великоновосілківської селищної військової адміністрації від 16.12.2022 р. 01-25/790, на лист прокуратури від 01.12.2022 № 51/1-794 вих-22 щодо земельних ділянок з кадастровим номером, зокрема, 1421284600:01:001:0683 до повноважень Великоновосілківської селищної військової адміністрації не належать перевірка наказів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання земельних ділянок у власність, скасування цих наказів та скасування відчуження земельних ділянок. 25.12.2022 р. прокурором Р. Авдан за його КЕП направлено до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Повідомлення про представництво інтересів держави в суді за № 51/1-875вих-22. Скрін відправлення повідомлення про представництво на офіційну адресу електронної пошти Великоновосілківської селищної військової адміністрації доданий до матеріалів позовної заяви та судом досліджений. На вказане повідомлення Великоновосілківською селищною військової адміністрацією не було проведено дій щодо звернення до суду, або відповідь з обґрунтуванням відсутності необхідності таких дій, не надана. У Великоновосілківської селищної військової адміністрації було достатньо часу на вжиття заходів звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, Великоновосілківська військова селищна адміністрація фактично не висловила бажання звертатися до суду з відповідним позовом, або вчиняти інші дії щодо захисту прав державної власності, тому факт звернення прокурора з даним позовом 02.01.2023 р. є обґрунтованим.

На часвибуття здержавної власності(31.03.2020)уповноваженим органомнею розпоряджатисьвиступало Головнеуправління Держгеокадаструу Донецькійобласті (ч.4ст.122ЗК Україниу редакціїна часспірних відносин).з 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421284600:01:001:0683 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка, відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпоряджатися до припинення воєнного стану утворена Великоновосілківська селищна військова адміністрація, яка в свою чергу, має повноваження розпоряджатися землями Великоновосілківської селищної ради. Таким чином, право вимоги за позовом належить безпосередньо Великоновосілківській селищній військовій адміністрації.

22.03.2019 р. ОСОБА_4 дійсно звернулась до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га пасовищ/ріллі/сіножаті із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додано копію паспорта заявника та викопіювання з публічної кадастрової карти України. Дані документи є у розпорядженні ГУ Держгеокадастру та надані суду на запит прокурора Р. Авдан від 01.12.2022 р. 51/1-795вих-22.

17.04.2019 р. ГУ Держгеокадастру Донецької області видано наказ № 1495-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», згідно якого наказано надати громадянину ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Вказаний наказ видано за підписом начальника ОСОБА_8 , наказ має штрих код та реєстрацію ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 1495-СГ від 17.04.2019. Вказаний наказ надано ГУ Держгеокадастром на запит прокурора Р. Авдан від 01.12.2022 р. 51/1-795вих-22, а тому суд, беручи до уваги надану та вище досліджену заяву ОСОБА_4 від 22.03.2019 р., не має сумнівів, що ОСОБА_4 дійсно зверталась до ДУ Держгеокадастру в Донецькій області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, але вказаний наказ не відображає та не може відображати наміру Держави надати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер відсутній, у зв`язку з відсутністю погодженого проекту стосовно конкретної земельної ділянки та присвоєння їй такого номера), не може бути правовстановлюючим документом на земельну ділянку, а є одним з етапів під час вирішення питання про надання земельної ділянки у власність безоплатно. Та, у свою чергу, є лише доказом наміру фізичної особи ОСОБА_4 отримати безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, розташовану за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 22.12.2022 р. № 10-5-0.3-2285/2-22 на запит прокурора надано копії прийнятих наказів «про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» Головного управління та клопотань, зокрема, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ); також повідомлено, що клопотання ОСОБА_4 щодо затвердження проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства до Головного управління не надходило.

Відповідно до копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом № 1253-СГ від 04.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_5 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Андріївської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Вказаний наказ підписаний ОСОБА_10 начальника ОСОБА_11 , наказ має реєстраційний штамп ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 1253-СГ від 04.03.2020 р. та штрих код. Наказ надано до суду на запит прокурора Р. Авдан від 01.12.2022 р. 51/1-795вих-22.

Згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.03.2023 р., служба розглянула запит Волноваської окружної прокуратури від 07.03.2023 № 51-331вих-23 (вх. № 10-7932/0/1-23 від 17.03.2023) стосовно надання інформації щодо посадової особи, яка перебувала на посаді начальника або виконувала обов`язки начальника Головного управління Держеокадастру у Донецькій області (далі Головне управління) та мала повноваження на підписання наказів про затвердження проектів землеустрою і надання земельних ділянок у власність, станом на 22.10.2019, 30.10.2019, 09.12.2019, 04.03.2020, 10.03.2020 обов`язки начальника Головного управління виконувала Підгорна Тетяна Олексіївна, начальник Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську цього Головного управління; станом на 03.01.2020 керівництво діяльністю Головного управління здійснював ОСОБА_12 , начальник цього Головного управління.

Отже, 10.03.2020 р., в день підписання вищевказаного наказу 1253-СГ посадовою особою, яка виконувала обов`язки начальника, була ОСОБА_13 , а не ОСОБА_12 , що підтверджує додатково факт видання вищедослідженого наказу 1253-СГ від 10.03.2020 р. ОСОБА_14 та видачу саме такого наказу уповноваженим органом.

Також, позивачем надано другий наказ ГУ Держегеокадастру у Донецькій області, який, як пояснила представник позивача ОСОБА_1 , було взято нею з відповідного реєстру, від 10.03.2020 р. за номером 1253-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким наказано надати ОСОБА_4 , безоплатно, у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, в тому числі ріллі, площею 2,000 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0683) із земель сільськогосподарського призначення державної власності , що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, за межами населених пунктів; наприкінці тексту стоїть зазначення І. Якименко, нерозбірлива печатка, штамп «З оригіналом згідно», з підписом,особи, яка завірила вказаний документ, який неможливо розібрати; самого підпису ОСОБА_15 не вбачається; наприкінці аркуша є реєстраційний номер 1253-СГ від 10.03.2020 р., штрих код, назва ким саме виданий вказаний наказ над штрих кодом нерозбірлива.

Дані щодо повноважень ОСОБА_16 підписувати та видавати накази 10.03.2020 р. суду не надані.

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_4 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі, площею 2,000 га (кадастровий номер 1421284600:01:001:0683) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 316157421 від 28.11.2022 р.

20.05.2020 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка площею - 2,00 га, кадастровий номер 1421284600:01:001:0683, розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, Роздольненська сільська рада; належність продавцю вказаної ділянки підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриманою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Касицькою Л.М приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області 20.05.2020 року за № 209537026; Державна реєстрація права власності у Державному реєстрі, речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, яка відчужується за цим договором, проведена державним реєстратором Попруженком А.В., державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області 31.03.2020 року, номер запису про право власності -36174589, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2065834514212 (п.2 Договору); продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 32076 грн., отримані продавцем від покупця в момент укладення цього договору (п. 5 Договору); згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.05.2020 року у цих реєстрах відсутні відомості, які б перешкоджали відчуженню нерухомості, згідно з Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.05.2020 року у цих реєстрах відсутні відомості, які б перешкоджали відчуженню нерухомості, відомості про наявність записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо продавця та покупця відсутні, що підтверджується витягами із вказаного реєстру від 20.05.2020 року; перевірка факту відсутності застосування санкцій щодо сторін здійснено до підписання та посвідчення цього договору за відомостями, що містяться у відповідних рішеннях Радах національної безпеки і оборони України, введених в дію Указом Президента України (п. 10 Договору). Аналогічна інформація про відсутність обмежень у використанні земельної ділянки міститься у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.07.2023 р. № 9924852252023.

З 01.01.2023 р. по 4 травня 2023 р. відповідач доходів не отримувала, щ підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_3 за 2023 р., долученими до матеріалів провадження на обґрунтування доводів сторони відповідача.

Згідно відповіді Великоновосілківського районного суду від 22.05.2023 р. ЕП-5312/23-Вих. на запит прокурора від 20.05.2023 року за вих..№51/1-53Вих-23 повідомляє, що у провадженні Великоновосілківського районного суду перебувають 43 позовні заяви Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок; інші провадження, зазначені у запиті, судом не розглядаються.

На Ухвалу суду про витребування доказів від 27.07.2023 р. ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надано відповідь, згідно якої оригінал наказу від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_5 відмовлено у затвердження документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.надати немає можливості, у зв`язку з бойовими діями, натомість у відповіді від 16.08.2023 р. вказано, що 01.10.2019 було запроваджено сервіс з висвітлення в автоматичному режимі на сайті Держгеокадастру всіх виданих рішень територіальних органів Держгеокадастру в сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, який надавав можливість заявникам отримати інформацію про прийняте за результатами розгляду відповідного клопотання рішення. Надано фотокопію наказу від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_5 відмовлено у затвердження документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, яка ідентична фотокопії наказу, доданої до матеріалів позовної заяви та дослідженої судом.

Матеріали колективної скарги на дії в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Підгорної Т.О., рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області по справі 199/9899/22 не можна вважати належними доказами на обґрунтування позиції відповідача, оскільки скарга на дії керівника ОСОБА_13 не містить достатніх доказів неправомірності видання саме ОСОБА_13 спірного наказу від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_5 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, а у судовому рішенні по справі 199/9899/22 зроблений висновок по обставинам справи та щодо предмета спору, які розглядалися даним судом та на висновки суду під час розгляду цієї справи не впливають.

Інші докази сторонами не надані.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України, виходячи з редакції Закону, чинної на час правовідносин сторін.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

З аналізу змісту наведеного випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння власника, у тому числі від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Ця норма права передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (постанова Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20).

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. В цілому, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року). Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 згідно якого «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Вирішуючи питання щодо обставин та підстав вибуття спірної земельної ділянки з власності держави, суд звертає увагу, що, реєстрація права власності за ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку відбулася на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», але згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22.12.2022 р., за даним номером та датою зареєстровано наказ 10.03.2020 № 1253-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_5 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та надано його копію. При цьому суд зазначає про належність та допустимість вказаного доказу, не зважаючи на відсутність такого доказу у паперовій формі, оскільки вказаний доказ наданий уповноваженою особою, міститься у відповідній електронній базі даних ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. Наказ щодо ОСОБА_4 від 10.03.2020 р. № 1253-СГ міститься лише у реєстрі речових прав у копії, на якій відсутній підпис начальника ОСОБА_17 , натомість у розпорядженні Держгеокадастру є лише наказ 1253-СГ від 10.03.2020 р. ««Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_5 , вказаний наказ містить підпис заступника керівника Т. Підгорної. І саме ОСОБА_13 10.03.2019 р. виконувала обов`язки начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, а не ОСОБА_18 .

Також повідомлено, що клопотання ОСОБА_4 саме щодо затвердження проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства до Головного управління не надходило. Таким чином, наведене у сукупності, відсутність заяви ОСОБА_4 про затвердження проекту землеустрою, наявність наказу 1253-СГ від 10.03.2020 р. «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» у відношенні ОСОБА_5 , відсутність повноважень у ОСОБА_16 10.03.2020 р. на видання відповідних наказів, свідчить про те, що спірний наказ щодо ОСОБА_4 від 10.03.2020 р. № 1253-СГ, який не міститься у нібито його видавника, та є лише у реєстрі речових прав у копії ГУ Держгеокадастром у Донецькій області у відповідності до правової процедури не приймався. При цьому, необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення Держгеокадастру, який на тот час діяв від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу, на підставі якого третя особа ОСОБА_4 набула право власності на спірну земельну ділянку. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Отже, судом установлено, що державна реєстрація права приватної власності за третьою особою ОСОБА_4 на земельну ділянку проведена на підставі наказу від 10.03.2020 № 1253-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яке ГУ Держгеокадастр у Донецькій області не приймалось. Доводи сторони відповідача, що третя особа не мала перешкод для отримання вказаної земельної ділянки, а тому вона зверталась з відповідною заявою, на підставі якої видано наказ, але невідомо, яким особам ОСОБА_19 , в.о. начальника Управління Держгеокадастру у Донецькій області надавала доступ до системи ДОК ПРОФ 3 та що нею вивозились документи Держгеокадастру, тобто доводи на існування наказу від 10.03.2020 р. № 1253-СГ щодо третьої особи по справі, є лише припущенням та не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами. Посилання відповідача на те, що позивач Великоновосілківська селищна військова адміністрація, як орган держави, не є «добрим господарем» в розумінні того, що майже три роки не цікавилась вказаною земельною ділянкою, що державну реєстрацію проведено на підставі дійсного рішення, що позивачем не надано доказів щодо реєстрації кримінального провадження, руху кримінальної справи, тощо, суд вважає необґрунтованими.

Так, встановивши, що земельна ділянка вибула з державної власності без правових підстав, а Великоновосілківська селищна військова адміністрація жодних дій по поверненню такої ділянки не вчиняла, з позовом на захист інтересів Держави і звернувся прокурор і вказане не свідчить про необґрунтованість позовних вимог позивача. Відсутність відповідних доказів щодо реєстрації кримінального провадження за фактом підробки наказу, відповідного судового рішення не впливає на висновки суду під час розгляду справи та всі інші надані суду докази у своїй сукупності дозволяють суду встановити всі обставини вибуття земельної ділянки з власності Держави. Відповідачем не спростовані доводи позивача щодо неправомірності проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку без рішення (наказу) ДУ «Держгеокадстру» про надання такої ділянки у власність, на підставі фактично не існуючого документа.

Отже, вданій справіпідлягають застосуваннюположення статті388ЦК Українипро витребуваннямайна у ОСОБА_3 як удобросовісного набувача.Суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Оцінюючи додержання «справедливого балансу», з огляду на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується, суд зазначає наступне. Як було зазначено позивачем у судовому засіданні, та не спростовано відповідачем по справі, прокурором до Великоновосілківського районного суду Донецької області подано 43 позови до ОСОБА_3 з аналогічними вимогами щодо витребування земельних ділянок, вказане додатково підтверджується віще дослідженою відповіддю Великоновосілківського районного суду Донецької області; реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом позову, було вчинено на підставі неіснуючого рішення ГУ Держгеокадастру і право власності на первісного власника ОСОБА_4 , і реєстрація права власності ОСОБА_4 та договір відчуження вчинялися і оформлялися в одному проміжку часу, 31.03.2020 р. (у м. Маріуполь) та відповідно 20.05.2020 р. (у смт Велика Новосілка Донецької області).

Крім того, як було зазначено у відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, наданої на ухвалу суду про витребування доказів, з 01.10.2019 було запроваджено сервіс з висвітлення в автоматичному режимі на сайті Держгеокадастру всіх виданих рішень територіальних органів Держгеокадастру в сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, який надавав можливість заявникам отримати інформацію про прийняте за результатами розгляду відповідного клопотання рішення.

З огляду на вказане суд ставить під сумнів добросовісність відповідача ОСОБА_3 та констатує, що остання не проявила належної обачності під час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Визначаючи наявність суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки державі, суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Судом під час розгляду даної справи не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Таким чином, судом перевірено, що втручання у власність відповідача є законним, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Суд також враховує інтереси позивача як власника спірних земельних ділянок, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельними ділянками внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_3 немає. Надана суду довідка про доходи відповідача ОСОБА_3 за 1 квартал 2023 року, згідно якої доходів в цьому кварталі вона не отримувала, посилання представника відповідача на неможливість ОСОБА_3 віднайти продавця земельної ділянки та стягнути з нього сплачені нею грошові кошти за договором купівлі-продажу, не спростовують даних висновків суду. Так, не можна вважати достатнім доказом тяжкого матеріального стану відповідача відсутність доходів за один квартал поточного року, а доводи щодо неможливості витребувати грошові кошти за договором з третьої особи ОСОБА_4 є лише припущенням.

Крім того відповідач, із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до третьої особи ОСОБА_4 , у якої вона придбала земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21), у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про те, що безпосередньої національної практики Верховного Суду щодо питання застосування статті 388 ЦК України, в поєднанні зі статтею 661 ЦК України, немає, є безпідставними. Також, враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, відповідач ОСОБА_3 , не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Отже, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Під час вирішення вказаної справи суд враховує також і правовий висновок Верховного Суду від 05.04.2023 р., викладений у постанові по справі № 139/997/21, провадження № 61-12898св22.

При цьому зазначаючи, що правові висновки, на які посилалась сторона відповідача у відзиві за позовом та під час пояснень в суді, даним судом досліджені, але не застосовуються, оскільки не є релевантними обставинам даної справи.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Застосовуючи до даних правовідносин висновки ВС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування земельної ділянки є ефективним та таким, що поновитьйого порушені права.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності та логічному взаємозв`язку, аналізуючи надані сторонами докази, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог.

З огляду на конкретні обставини даної справи, а саме на те, що земельна ділянка кадастровий номер 1421284600:01:001:0683 вибула з власності держави поза волею власника, на підставі неіснуючого наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області, судом перевірено та встановлено, що витребування даної земельної ділянки становить суспільний інтерес, переслідує легітимну мету, буде відповідати критерію «розумного балансу» та не є надмірним тягарем для відповідача.

Витребування земельноїділянки увідповідача непорушуватиме принциппропорційності втручанняу їїправо власності.Позовні вимогипро витребуванняземельної ділянкиз володіннявідповідача єобґрунтованими,перешкод длязастосування механізмустатті 388ЦК Українине встановлено,втручання державиу їхправо власностіє виправданим,оскільки порушеннячітко визначеногозаконодавством порядкунадання земельнихділянок порушуєсуспільний інтересна законнийобіг землі,як національногобагатства таположення законодавстваУкраїни прозобов`язання органіввлади діятив межахсвоїх повноваженьта упорядку передбаченомузаконом.Недотримання такогопорядку тягнеза собоюсвавілля державнихорганів тазнищення правовогопорядку удержаві.Водночас відповідач ОСОБА_3 не позбавленаправа звернутисяз вимогоюпро відшкодуваннязавданих збитківдо продавцяземельної ділянки. Позивачем обрано ефективний спосіб захисту його прав, оскільки у даному випадку має бути застосована саме вимога про витребування майна.

Відповідачем такі висновки суду не спростовані. Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень ним не надано.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача просив стягнути на корить позивача понесені витрати по сплаті судового збору за розгляд позовних вимог та судового збору, поданого за розгляд заяви про забезпечення позову. Позивачем за платіжним дорученням за № 2060 від 28.12.2022 р. сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн., призначення платежу судовий збір за позовом до ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ). Також, у провадженні 2-з/220/36/22 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1240 грн. 50 коп. Загальна сума понесених судових витрат складає 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн.. 50 коп.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступникакерівника Волноваськоїокружної прокуратуриДонецької областіР.Авдан вінтересах державив особіВеликоновосілківської селищноївійськової адміністрації,до ОСОБА_3 ,третя особа ОСОБА_4 ,про витребуванняземельної ділянки,задовольнити у повному обсязі.

Витребувати у ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр. Миру, б. 23с. Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913) земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0683, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради за межами населених пунктів.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн.. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 26.09.2023 р.

Суддя: О.А. Дурач