Справа №408/2662/17-к

Провадження №1-кп/0198/52/23

25.09.2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області відновлене кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29 квітня 2017 року №42017130610000209 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, який має середню освіту, тимчасово непрацюючого, неодруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє: 12.07.2023 року Долинським районним судом Івано-Франківської області за ч. 4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, вирок набрав законної сили 20.09.2023 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції 2015 року),

встановив :

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за таких обставин.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/214 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, в Україні почав діяти особливий період.

На підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 20січня 2015 року № 15/215 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VIІI, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 26 липня 2016 обвинуваченого призвано на військову службу за контрактом.

Відповідно до наказу командира військової частини, польова пошта НОМЕР_1 , від 26 липня 2016 року № 160 солдат ОСОБА_5 призначений на посаду номера обслуги кулеметного взводу 3-го механізованого батальйону.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини пп НОМЕР_1 (крім строкової служби), всупереч вимогам ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечний характер і бажаючи їх настання, діючи зі злочинним наміром - тимчасово ухилитися від проходження військової служби, умисно о 08:30 год. 25.03.2017 року не з`явився до розташування військової частини пп НОМЕР_1 (населений пункт АДРЕСА_2 ) після закінчення терміну відпустки по 09 год. 14.04.2017 року, знаходився за адресою АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не вживаючи мір до повернення до військової частини за наявності можливості для цього і не заявляючи про своє місцезнаходження до правоохоронних органів чи органів державної влади, вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій ст. 407 КК України (в редакції 2015 року).

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, щиро розкаявся в вчиненому, пояснив, що був призваний на військову службу, певний час її проходив, вибув у відпустку, не повернувся вчасно з відпустки у військову частину. Підтвердив, що вказане в обвинувальному акті повністю відповідає дійсності.

Крім визнавальних показів обвинуваченого, його вина підтверджується і долученими та дослідженими в судовому засіданні доказами:

-Витягом з наказу в/ч пп НОМЕР_1 від 28.03.2017 року про організацію проведення службової перевірки з приводу неприбуття з відпустки солдата ОСОБА_5 ;

-З копії військового квитка обвинуваченого слідує, що проходив з 26.07.2016 року військову службу за контрактом;

-З довідки про неповернення з відпустки № 20 вбачається, що 25.03.2017 року солдат ОСОБА_5 не повернувся до в/ч пп НОМЕР_1 з відпустки;

-Згідно довідки № 32 солдат ОСОБА_5 самостійно повернувся до в/ч пп НОМЕР_1 14.04.2017 року.

Аналізуючи позицію обвинуваченого, докази надані суду, що досліджені в судовому засіданні, співставляючи ці докази з обвинуваченням, що пред`явлено ОСОБА_5 , суд робить обгрунтований висновок про те, що вказані докази мають характер логічних, послідовних та об`єктивних, узгоджених між собою та підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції 2015 року).

На підставі зазначеного вище, суд вважає, що вина обвинуваченого у нез`явленні вчасно на службу військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану доведена.

При призначенні покарання, як за це кримінальне правопорушення, так і остаточного, суд приймає до уваги наступне:

-Відсутні обставини, які обтяжують покарання, про що вказано і у обвинувальному акті;

-Наявна обставина, яка пом`якшує покарання - щире каяття;

-Невелика тривалість неповернення на службу - значно менше місяця;

-Наявність важкого хронічного (невиліковного) захворювання - гепатиту;

-Молодий вік обвинуваченого, на даний час йому 32 роки (згідно діючого законодавства, 35 років включно, вважається молодим віком).

Керуючись ст.ст. 368,373, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції 2015 року) призначивши покарання у вигляді вигляді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання, шляхом часткового приєднання покарання (призначеного цим вироком) до покарання призначеного за вироком Долинського районного суду від 12 липня 2023 року у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3(три) місяці.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого по даному кримінальному провадженню не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 за вироком суду рахувати з моменту фактичного його затримання тобто з 15.40 год., 20 травня 2023 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області.

Копію вироку надіслати прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Суддя ОСОБА_1