ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/12535/23

категорія 113000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави до Житомирської обласної військової адміністрації, треті особи військова частини НОМЕР_1 , Житомирська обласна рада про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації щодо неприйняття рішення за наказом тво командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року №10 "Про примусове відчуження майна" та зобов`язати відповідача прийняти рішення у формі розпорядження або наказу за указаним наказом військової частини відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою реалізації своїх законних повноважень і заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, новостворена військова частина НОМЕР_1 в особі її командира видала наказ від 16 січня 2023 року №10 "Про примусове відчуження майна". Згідно якого установлено, поміж іншого, здійснити примусове відчуження окремо визначеного майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради для створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до її складу. Проте, відповідачем рішення у формі розпорядження або наказу щодо погодження чи відмову у погодженні наказу №10 не прийнято. А тому, військовою частиною 06.03.2023 повторно направлено лист до відповідача за №655 з обґрунтуванням необхідності погодження наказу №10. Однак, відповідач вдруге ухилився від прийняття рішення щодо погодження чи відмови у погодженні наказу №10.

На думку позивача, така бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті жодного рішення щодо наказу №10, є протиправною.

Стверджує, що предметом спірних правовідносин є бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації за зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо погодження наказу №10. Також зауважує, що у даному випадку порушені інтереси не військової частини НОМЕР_1 , а саме Держави у сфері її обороноздатності, що становить значний суспільний інтерес.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

У прохальній частині позовної заяви позивачем також заявлено клопотання про залучення військової частини НОМЕР_1 та Житомирської обласної ради в якості третьої особи.

Ухвалами суду від 15.05.2023 задоволено клопотання про залучення у справі в якості третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - військову частину НОМЕР_1 ; яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Житомирську обласну раду.

Через відділ документального забезпечення суду 30 травня 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання вказано, що повноваження прокурора для подання позову до суду відсутні. Житомирська обласна військова адміністрація стверджує, що органом, який уповноважений захищати інтереси держави пов`язанні із набуттям державного права власності на майно є Міністерство оборони України. Доказів звернення прокуратури до Міністерства оборони України з вимогою захистити інтереси держави до позовної заяви не додано. Так само відсутні будь-які документальні підтвердження, що Міністерство оборони України зверталось з клопотанням про захист майнових прав держави до прокуратури.

02 червня 2023 року від представника Житомирської обласної військової адміністрації надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву до 15.06.2023

06.06.2023 від заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону до суду надійшли заперечення, в яких просить залишити без задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову прокурора без розгляду. Стверджує, що представник відповідача помилково вважає, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 , оскільки предметом позову є немайновий спір, а саме публічно-правовий спір, зокрема бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Від Житомирської обласної ради 06.06.2023 надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить позовну заяву заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави до Житомирської обласної військової адміністрації залишити без розгляду, у зв`язку з тим що суб`єктом, наділеним повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді є Міністерство оборони України.

Ухвалою суду від 06.06.2023 у задоволенні клопотання представника Житомирської обласної військової адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву задоволено, продовжено строк на подання Житомирською обласною військовою адміністрацією відзиву на позовну заяву до 15 червня 2023 року.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву від 15.06.2023, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказано, що заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Максим Шпірук не правильно тлумачить термін бездіяльність. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У жодному нормативному акті не зазначено у якій формі повинно надаватись це погодження. Законодавець залишив на розсуд обласної військової адміністрації, у якій формі погоджувати або відмовляти у погоджені наказів про вилучення відчуження майна. Житомирська обласна військова адміністрація двічі відмовляла військовій частині НОМЕР_1 у погодженні його наказу, відмови оформлювались у формі листів. Зазначені відмови у погодженні наказу № 10 від 16.01.2023 позивачем не оскаржувались. Отже, на думку відповідача, Житомирською військовою адміністрацією не було допущено бездіяльності при вирішенні питання про погодження наказу командира військової частини НОМЕР_1 .

Також у відзиві позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі Міністерства оборони України та Житомирської міської ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Згідно з частиною 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Оскільки предметом спору є бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації, щодо неприйняття рішення за наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року №10 "Про примусове відчуження майна" у формі наказу чи розпорядження, тому рішення у цій справі не впливає на права або обов`язки Міністерства оборони України та Житомирської міської ради. За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб необхідно відмовити.

29.06.2023 позивачем подано відповідь на відзив, де він зазначає, що відповідачем не було спростовано його доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

03.07.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Через канцелярію суду 13.07.2023 від військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення по суті справи, у яких представник третьої особи повідомив суд, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними, такими, що мають бути задоволені адміністративним судом у повному обсязі. Натомість доводи відзиву відповідача на адміністративний позов не ґрунтуються на вимогах закону та свідчать про самоусунення відповідача від покладених на нього обов`язків та прагнення уникнути відповідальності за вчинену бездіяльність.

У період із 09.06.2023 по 13.07.2023 (включно) та з 04.09.2023 по 08.09.2023 (включно) головуюча суддя перебувала у відпустці.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна", з метою забезпечення виконання задач з відбиття збройної агресії російської федерації проти України, відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, створення належно організованого пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до складу бригади, забезпечення безперервної діяльності органів військового управління, розташування особового складу та його підготовки до участі в бойових діях, наказано здійснити примусове відчуження окремо визначеного нерухомого майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області особі Житомирської обласної ради, з наступним повним відшкодуванням його вартості, а саме: майнового комплексу пансіонату з лікуванням, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 102324418101, загальна площа: 5509,6 кв. метрів, адреса: АДРЕСА_1 , для створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до її складу (а.с.19-20).

16.01.2023 військова частина НОМЕР_1 звернулась з клопотанням (вих.№140) до Голови Житомирської обласної військової адміністрації Віталія Бунечка, в якому просила надати письмове погодження рішення військового командування - наказу командира військової частини НОМЕР_1 про вилучення окремо визначеного нерухомого майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради, а саме: майновий комплекс пансіонату з лікуванням, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 102324418101, загальна площа: 5509,6 кв. метрів, адреса: АДРЕСА_1 , для забезпечення потреб оборони та створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до її складу. До листа долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 року №10 (а.с.23).

Листом від 10.02.2023 №761/2-23/31 відповідач проінформував, що згідно з п.11 додатку 1 до рішення Житомирської обласної ради від 25.06.2020 № 1963 "Про затвердження переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які підлягають приватизації" зазначений у наказі майновий комплекс включено до об`єктів, які підлягають приватизації. Відповідно до пп.1) п.1 рішення ради оборони Житомирської області "Про забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану" від 14.10.2022, затвердженого розпорядженням голови ради оборони Житомирської області від 14.10.2022 № 74, погоджено розквартирування підрозділів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в приміщенні майнового комплексу пансіонату за адресою: АДРЕСА_1 , що дозволяє його використання для потреб військової частини. У разі, якщо приміщення не відповідають потребам військової частини НОМЕР_1 , запропоновано для забезпечення потреб оборони та створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути інші об`єкти нерухомого майна Житомирської обласної ради (а.с.24-25).

06.03.2023 військова частина НОМЕР_1 повторно звернулась з клопотанням (вих. №655) до Голови Житомирської обласної військової адміністрації Віталія Бунечка, в якому просила прийняти передбачене законом рішення про погодження рішення органу військового командування про примусове відчуження комунального майна, оскільки лист Житомирської обласної військової адміністрації від 10 лютого 2023 року №761/2-23/31 не містить відомостей про таке рішення та за своїм змістом свідчить про намагання ухилитися від прийняття визначеного положеннями статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" рішення. Військовій частині відомо про небажання Житомирської обласної ради передавати зазначене вище майно державну власність (із подальшим користуванням ним військовою частиною НОМЕР_1 ) та її прагнення перешкодити реалізації повноважень, що визначені законом, щодо примусового відчуження такого майна. Обґрунтування таких дії та намірів включенням майна до планів приватизації в умовах воєнного стану виглядає сумнівно, оскільки не має жодної правової основи та навіть може свідчити про намагання штучного створення корупційного механізму з метою його подальшої реалізації в інтересах окремих осіб.

В клопотанні вказано, що позиція Житомирської обласної ради виглядає, як цілком безвідповідальна та антидержавна, особливо під час широкомасштабної війни, яку змушений вести Український народ, а отже, не може братися до уваги Житомирською обласною військовою адміністрацією. Оцінку діяльності окремих посадових осіб представницьких органів влади та місцевого самоврядування неодмінно буде здійснено уповноваженими органами після Перемоги над ворогом. Звернено увагу, що оскільки військовою частиною НОМЕР_1 у встановленому порядку повідомлено вищому командуванню про прийняте рішення щодо примусового відчуження майна, то таке рішення буде реалізовано навіть у випадку, якщо виникне необхідність вжиття передбачених законом примусових заходів. Крім того, зазначено, що у разі відсутності рішення про погодження протягом 15 днів, або повторного направлення відповіді, яка не містить чіткого та однозначного змісту такого рішення, військова частина буде змушена не лише доповісти це у визначеному порядку, а також направити відповідні повідомлення до Державного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро, оскільки бездіяльність органів державної влади може становити пряму та реальну загрозу національній безпеці України (а.с.21-22).

Листом від 31.03.2023 №1785/2-23/31 відповідач повідомив, що враховуючи те, що об`єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, розташований за адресою: пров.Оздоровчий,7, м.Житомир, перебуває в аварійному стані та є непридатним для подальшого використання, загалом потребує значних капіталовкладень для приведення у належний для експлуатації стан, що є недоцільним в умовах воєнного стану, військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України для забезпечення потреб оборони та створення пункту постійної дислокації листом Житомирської обласної ради від 06.02.2023 №р-5-22/114 було запропоновано розглянути інший об`єкт нерухомого майна комплекс будівель загальною площею 1002,3 м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.29-30).

Листами від 03.04.2023 №1041 та від 17.04.2023 №1243 військова частина НОМЕР_1 звернулась до Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, в яких вказано що бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації щодо неприйняття рішення за наказом тво командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2023 №10 "Про примусове відчуження майна" перешкоджає здійсненню завдань оборони України та може призвести до значного зниження обороноздатності військових частин і підрозділів внаслідок унеможливлення належного виконання ними поставлених бойових завдань та просила термінового втрутитись в ситуацію з метою захисту інтересів держави.

Вважаючи протиправною бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації, яка полягає у неприйнятті жодного рішення щодо наказу №10, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно статті 3 Закону № 389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до статті 4 Закону № 389-VIII на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Згідно із п.4 ч.1 ст.8 цього ж Закону, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану - примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Частиною 3 статті 10 Закону № 389-V-III у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення:

1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації;

2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації;

3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження;

4) комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області, підпорядковуються відповідній військовій адміністрації;

5) управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;

6) призначення осіб на посади та звільнення з посад, які здійснюються начальником районної військової адміністрації, погоджуються з начальником відповідної обласної військової адміністрації;

7) начальник обласної військової адміністрації, начальник районної військової адміністрації за погодженням з начальником відповідної обласної військової адміністрації може увільняти від виконання посадових обов`язків працівників виконавчого апарату такої районної та/або обласної ради (для таких працівників оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно із п.8 ч.6 ст.15 цього ж Закону, начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 17 Закону № 389-V-III органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

На виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №68/2022 створено, зокрема Житомирську обласну військову адміністрацію.

У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

У подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2021 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначено в Законі України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" № 4765-VI від 17 травня 2012 р.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;

2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно із ч.3 ст.3 цього ж Закону, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно із ч.1 ст.4 цього ж Закону, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок:

запроваджувати та здійснювати примусове відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, як захід правового режиму воєнного стану має право військове командування;

разом з (саме таке формулювання містить п.4 ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану") / за погодженням (саме таке формулювання у ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану") з військовими адміністраціями.

Як встановлено судом, новостворена військова частина НОМЕР_1 відноситься до військового командування, таким чином, уповноважена на прийняття рішення про відчуження майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за погодження обласної військової (державної) адміністрації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна" наказано здійснити примусове відчуження окремо визначеного нерухомого майна, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області особі Житомирської обласної ради, з наступним повним відшкодуванням його вартості, а саме: майнового комплексу пансіонату з лікуванням, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 102324418101, загальна площа: 5509,6 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 , для створення пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та військових частин, що входять до її складу.

Позивач просить зобов`язати відповідача прийняти рішення у формі розпорядження або наказу за указаним наказом військової частини НОМЕР_1 відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Інші обставини відчуження майна позивачем не оспорюються.

Суд звертає увагу, в межах даного адміністративного спору військова частина НОМЕР_1 звернулась до відповідача із відповідним клопотанням про письмове погодження наказу від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна", за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти управлінське рішення.

Суд погоджується з доводами представника відповідача стосовно того, що у жодному нормативному акті не зазначено у якій формі повинно надаватись погодження, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні засади документування управлінської інформації в установах та особливості ведення діловодства у паперовій формі визначаються Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 (далі - Інструкція з діловодства).

Пункт 56 Інструкції №55 вказує, що погодження документа у разі потреби може здійснюватися як в установі (внутрішнє), так і за її межами іншими заінтересованими установами (зовнішнє).

Зовнішнє погодження проектів документів, створених у паперовій формі, оформляється шляхом проставлення на них грифа погодження, який включає в себе слово "ПОГОДЖЕНО", найменування посади особи та установи, з якою погоджується проект документа, особистий підпис посадової особи, скріплений гербовою печаткою, власне ім`я, прізвище і дату або назву документа, що підтверджує погодження, його дату і номер (індекс).

При цьому законодавець не визначив форму відмови у погодженні документа.

Однак, суд зауважує, що наданий відповідачем лист від 10.02.2023 №761/2-23/31, підписаний заступником начальника Житомирської обласної військової адміністрації з питань взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_1 та лист від 31.03.2023 №1785/2-23/31, підписаний першим заступником начальника Житомирської обласної військової адміністрації Наталією Остапченко, не можуть сприйматися судом як належна відмова у погодженні наказу, оскільки відповідачем не надано доказів що вищезгадані особи уповноважені приймати рішення стосовно погодження рішень військового командування про примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.

Крім того, відповідно до пункту 123 Інструкції №55, службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.

В свою чергу, пунктом 80 Інструкції №55 накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Відповідно до п.80 накази (розпорядження) підписуються керівником установи або державним секретарем міністерства (керівником апарату установи) з питань, що належать до його компетенції. У разі відсутності відповідного керівника накази (розпорядження) підписуються посадовою особою, яка виконує його обов`язки.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Житомирської обласної військової адміністрації про видачу наказу (розпорядження) про погодження чи відмову у погодженні, свідчить у свою чергу про те, що уповноважений орган не прийняв жодного акта організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру з числа тих, які він повинен був постановити згідно відповідних законодавчих приписів.

Оскільки в даних спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність та не прийняв жодного рішення щодо клопотання військової частини НОМЕР_1 про письмове погодження наказу від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна": ні про погодження, ні про відмову у погодженні, то належним способом захисту в даній справі буде зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання військової частини НОМЕР_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Інші обставини, про які зазначають сторони у даній справі, судом не враховуються і не оцінюються, оскільки виходять за межі предмету доказування згідно предмету спору по даній справі.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави (вул. Д.Донцова, 20, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 38347014) до Житомирської обласної військової адміністрації (майдан С.П. Корольова,1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 00022489), треті особи військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), Житомирська обласна рада (майдан ім. С.П.Корольова,1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ:13576948) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної військової адміністрації щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання військової частини НОМЕР_1 про письмове погодження наказу від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна".

Зобов`язати Житомирську обласну військову адміністрацію повторно розглянути клопотання військової частини НОМЕР_1 про письмове погодження наказу від 16.01.2023 №10 "Про примусове відчуження майна" та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва