ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року м.Дніпро

Справа № 908/2828/19 (334/8077/18)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 (прийняте суддею Сушко Л.М., повне судове рішення складено 23.03.2023) у справі №908/2828/19 (334/8077/18)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог.

30.10.2018 до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у цій справі, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать про дотримання ПрАТ "ЗТР" вимог законодавства в процедурі звільнення позивача та про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ "ЗТР" на посаді старшого інженера-технолога.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі №908/2828/19 (334/8077/18), в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в оспорюваному рішенні суд першої інстанції на свій розсуд трактує поняття штат працівників і їх численність, та визначає фактори, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників, не закріпляючи свій висновок нормами матеріального права, чим на думку апелянта порушив пункт 7 частини 4 стати 238 ГПК України щодо визначення норми права, яку застосував суд, та мотиви їх застосування.

Апелянт вказує, що суд визначає скорочення штату, яке відбулося 01.10.2018, як незначні розширення в діяльності відповідача, що на його думку не є змінами в організації виробництва та праці. Безпідставність та необґрунтованість висновків суду в цій частині підтверджується відсутністю належних доказів з цього питання.

На переконання скаржника, вказані висновки суду також грубо суперечать нормам трудового права, яке чітко визначає, що скорочення штату відбувається виключно при зміні в організації виробництва та праці. Тобто, будь-яке скорочення штату, не залежно від його кількості, визнається як зміни в організації виробництва та праці, до в подальшому зобов`язує роботодавця дотримуватись процедури звільнення працівників, такі висновки визначив КЦС ВС від 19.05.2022 у справі № 205/6352/18.

За доводами скаржника, надання судом апеляційної інстанції у справі № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) правової оцінки щодо п.2.2 наказу ПАТ "Запоріжтрансформатор" "Про порядок приймання та переміщення персоналу підприємства" №243 від 12.07.2002, де останній визначив, що доказів прийняття на вказану посаду інших працівників матеріали справи не містять, не можна застосувати при розгляді цього спору, оскільки вказаний наказ має ще пункт 2.3. яким передбачена можливість переводу працівника із одного структурного підрозділу до іншого. Саме в серпні 2018 року такий перевід відбувся в межах виконання положень статті 49-2 КЗпП України щодо іншого старшого інженера-технолога. Натомість як при розгляді справи № 908/2828/19 (334/1939/19-ц) такі факти були відсутні.

Також апелянт вказує, що при розгляді вказаної справи суд не прийняв до уваги та не надав оцінку тому факту, що 01.10.2018 на час звільнення позивача, питання правомірності його попереднього звільнення розглядалось судом апеляційної інстанції у цивільній справі № 334/1939/16-ц, та остаточного рішення з цього питання не було прийнято. Це питання було вирішено лише 30.10.2018, коли Запорозьким апеляційним судом у цій справі було прийнято постанову про відмову у задоволені позовних вимог. По суті ж розгляд цієї справи було вирішено тільки майже через 4 роки, а саме 20.04.2022.

Тобто відсутність результату судового розгляду з питання незаконності попереднього звільнення апелянта з 11.03.2016 з підстав ч.1 ст.40 КЗпП України , у зв`язку із скороченням штату, не надавало правових підстав для чергового звільнення з 01.10.2018 за тих самих обставин, що і попереднє звільнення.

На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно приймає до уваги посилання в наказі на дачу згоди на вивільнення працівників "Центральним комітетом профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України", оскільки погодження відбувається із профспілковою організацією, членом якої є працівник, та із фіксацією дати такої згоди. При цьому такий документ взагалі відсутній в матеріалах справи. Однак це не перешкоджає суду надати йому відповідної оцінки, що на думку скаржника є порушенням процесуального права.

За доводами скаржника, суд плутає дачу згоди на звільнення із попередньою згодою профспілки для звільнення працівників за скороченням штату, оскільки ці два поняття є різними за своїм призначенням, проте як їх обов`язковість передбачена нормами законодавства про працю.

Апелянт зазначає, що посадові інструкції всіх старших інженерів-технологів ТОТСП, незважаючи на їх найменування, ідентичні, без жодних відхилень, без вказівок на виконання окремої роботи, що могло б відрізняти їх посадові обов`язки. Тобто є єдиними для всіх посад старшого інженера-технолога.

Більш того, у запланованому графіку відпусток на 2018 рік у штаті технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництва (ТОТСП) в наявності фіксується п`ять старших інженерів-технологів, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Той факт, що до кожної посади, окрім посади позивача, було додано відповідне направлення, яке не змінює найменування посади, ні посадових обов`язків, на думку скаржника, свідчить про визначення єдиної його кандидатури для звільнення, як неугодного працівника, який довгий час бореться за свої законні права.

Скаржник зазначає, що наказом № 722 від 27.07.2018 було попереджено трьох старших інженерів- технологів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про їх вивільнення у зв`язку із скороченням численності та штату працівників через 2 місяці, з яким позивача було ознайомлено 31.07.2018.

Натомість згідно наданої відповідачем копії книги, реєстрації звільнень та переводів ІТР за 2018 рік в серпні 2018 року, під час двомісячного строку перед звільненням ОСОБА_5 було переведено на посаду провідного інженера, яка працювала на підприємстві з 28.07.2003, тоді як апелянт працював - з 1987 року. На думку апелянта, в цьому випадку переважне право було віддано працівнику з найменшим стажем роботи на підприємстві, що є порушенням частини першої статті 42 КЗпП України. Більш того, 06.09.2018 апелянт сам подав заяву про згоду на виконання роботи на посаді нижче старшого інженера-технолога або рівнозначної.

На переконання скаржника, тільки після закриття вакансії, яку зайняла ОСОБА_5 , йому 17 серпня 2018 року було запропоновано вакансії, які ні за кваліфікацією, ні за досвідом праці, ні за станом здоров`я апелянт виконувати не зміг би, це посади маляра, стрілка, аналітика комп`ютерних систем, оскільки ці посади потребують відповідних знань.

Скаржник вказує, що за нормами трудового права звільнення працівника, окрім скорочення штату, з інших причин, не є підставою для видалення зі штатного розпису посади, яку займав цей працівник. Тобто фактично ця посада отримує статусу вакансії. У зв`язку із чим не можна вважати вивільнену посаду з інших причин, окрім її скорочення, такою, що ліквідована, оскільки це суперечить прямій нормі трудового права.

За доводами скаржника, суд першої інстанції проігнорував його доводи, що згідно даних книги звільнення ІТР в період серпня-вересня 2018 року були вивільнені декілька посад інженерів, провідних інженерів. Підставою для їх звільнення фіксується п.1 ст.36 КЗпП України. Це посади нижче за його посаду, натоміть апелянт особисто надав згоду на такий перевід. Тож відповідач повинен був запропонувати позивачу ці посади.

Апелянт зазначає, що згідно повідомлення від 30.07.2018 йому було запропонована робота мовою тексту: "сборщик трансформаторов", що в перекладі на українську мову значиться: "збиральник трансформаторів". Проте в рішенні суду запропонована робота значиться як "збирач трансформаторів". Однак у висновку суду значиться, що він відмовився від роботи "складальника трансформаторів". Поняття збирач та складальник є різними за своїм призначенням, й тому не є дві різні посади.

Проте, що стосується роботи збиральника трансформаторів апелянт зазначає, що по-перше це робоча посада, а позивач має вищу освіту, довгий час працював на ІТР-ській посаді, та у відповідача була можливість перевести позивача на посаду нижчого рівня - інженера, та провідного інженера в межах його кваліфікації, по-друге за цією професією позивач працював певний час вперше прийшовши на підприємство у свої 18 років, коли був молодим та здоровим. Вказана професія є важкою, із постійною роботою на висоті (понад 7-ми метрів). Тож на час пропонування відповідачем цієї роботи позивачу було вже за 50 років, позивач має низку захворювань, які за станом здоров`я не дозволили б позивачу її виконувати. Тобто за медичними показниками такий перевід був недопустимим, та не дав би позитивного результату для позивача. Стан здоров`я позивача фіксується в медичній картці, яку він надав суду разом із позовом.

На переконання скаржника, всі інші запропоновані йому посади не відповідають його кваліфікації, спеціалізації та освіті, а здійснити перевід на вакансії, які були відкриті після звільнення посад інженера та провідного інженера, відповідач відмовив.

Крім того, апелянт вказує, що відповідач підтвердив про наявність на час попередження, що мала місце робота тимчасово відсутнього працівника, яка знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею певного віку, та перебувала на посаді старшого інженера-технолога. Тобто та робота, яку позивач за своїм фахом та спеціалізацією міг виконувати. Втім з такою пропозицією відповідач до позивача не звертався, про що не заперечує і сам відповідач.

Щодо стягнення середнього розрахунку позивач зазначає, що ним розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2018 по 23.03.2023, розмір якого склав суму 344 904,00 грн.

Також апелянт вважає неправомірним покладання на нього судового збору у розмірі 2 481, 00 грн, оскільки судовий збір повинен був складати 704, 80 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що станом на 01.10.2018 позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ "ЗТР", обіймав посаду старшого інженера технолога, і його звільнення з роботи відповідно до наказу № 138 від 01.10.2018 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є наслідком інших обставин, які не пов`язані з обставинами його звільнення з роботи 11.03.2016 на підставі наказу № 26 від 11.03.2016.

Відповідно до наказу (розпорядження) "Про припинення трудового договору" № 138 від 01.10.2018 позивач звільнений 01.10.2018 з посади старшого інженера - технолога згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату.

Відповідно до наказу ПрАТ "ЗТР" "Про підготовку до реструктуризації підприємства" № 459 від 06.07.2018 з метою оптимізації кількості робочих місць та організаційних структур управління підрозділами підприємства заплановано зменшення чисельності персоналу на 184 працівника.

Відповідач вважає, що апелянт безпідставно ставить питання про необхідність доведення відповідачем перед судом доцільності скорочення на ПрАТ "ЗТР" чисельності або штату працівників, оскільки відповідно до сталої судової практики ці обставини не входять у предмет доказування в цій категорії спорів.

За доводами відповідача, факт оскарження позивачем у судовому порядку попередніх наказів про звільнення та його поновлення на роботі не надає позивачу правовий імунітет від участі у процедурах скорочення чисельності та/або штату працівників, які можуть ініціюватися роботодавцем на підприємстві у майбутньому.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що відповідно до наказу ПрАТ "ЗТР" "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018 крім штатної одиниці, яку займав позивач, скороченню по структурним підрозділам підприємства підлягали також 110 інших штатних одиниць.

Також за доводами відповідача, апелянт безпідставно посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", оскільки вказана норма підлягає застосуванню при ліквідації, реорганізації підприємств, зміні форм власності або частковому зупиненні виробництва.

Між тим, рішення про скорочення штатної одиниці в технологічному відділі трансформаторного та спеціалізованого виробництв, яке оформлено наказом ПрАТ "ЗТР" "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018 прийнято у зв`язку необхідністю оптимізації кількості робочих місць та організаційних структур управління підрозділами підприємства, а ні внаслідок ліквідації чи реорганізації підприємства, зміни його форм власності або часткового зупинення виробництва.

При цьому, оскільки у даному випадку розглядається індивідуальний трудовий спір щодо правомірності звільнення позивача, а не спір про оскарження наказу ПрАТ "ЗТР" "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018, то згідно із статтею 43 КЗпП України підлягає перевірці саме факт отримання роботодавцем дозволу профспілки на звільнення позивача.

Разом з тим, виданню наказу (розпорядженню) "Про припинення трудового договору" № 138 від 01.10.2018 передувала попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, що і було встановлено судом при прийнятті рішення.

За доводами відповідача, посилання апелянта на те, що таку ж посаду старшого інженера - технолога у тому ж відділі мали ще декілька працівників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується штатним розкладом технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництв від 01.06.2018, з якого вбачається, що вказані особи працювали на інших посадах, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 займали посади старших інженерів - технологів з трансформаторного виробництва, ОСОБА_5 займала посаду старшого інженера - технолога з апаратного та спеціалізованого виробництва.

Оскільки посаду старшого інженера - технолога займала лише одна особа - позивач, а тому не було перед ким визначати його переважне право на залишення на роботі.

08.08.2018 відповідно до ст. 49-2 КЗпП України старший інженер - технолог з апаратного та спеціалізованого виробництва ОСОБА_5 працевлаштована на посаду провідного інженера по стандартизації та якості у відділ якості.

Відповідач вказує, що апелянт безпідставно зазначає, що переважне право на залишення на роботі протиправно надано не йому, а старшому інженеру - технологу з апаратного та спеціалізованого виробництва ОСОБА_5 , оскільки в цьому випадку мало місце не визначення переважного права на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України, а працевлаштування відповідно до ст. 49-2 КЗпП України працівника посада, якого скорочувалась.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 мав диплом спеціаліста від 27.06.1997 № 319 про вищу освіту за спеціальністю "промислове та цивільне будівництво". Крім того, записи в трудовій книжці позивача свідчили про наявність у нього досвіду роботи складальником трансформаторів (пункти 1 та 2), слюсаря контрольно вимірювальних приладів та автоматики (пункти 5 - 7), інженера лабораторії випробувань товарів народного споживання (пункти 8-11), інженера - технолога (пункти 12 - 14).

В період з моменту повідомлення позивача про наступне звільнення (31.07.2018) до дати звільнення (01.10.2018) ПрАТ "ЗТР" не приймав на роботу нових працівників на аналогічні посади та на посади та професії, які відповідають освіті, кваліфікації та досвіду роботи позивача.

Одночасно з повідомленням позивача про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату - 31.07.2018 - позивачу під розпис для працевлаштування запропоновано великий перелік робітників, в якіх у підприємства була необхідність, але він не надав згоду на переведення.

Також 17.08.2018 позивачу під розпис для працевлаштування запропоновано інший перелік посад на підприємстві. Позивачем не надано згоду на його переведення на запропоновану роботу.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що запропонована йому робота, зокрема, складальника трансформаторів, йому не підходила з огляду на неможливість виконання такої роботи за станом здоров`я. Проте позивач відмовився від переведення на іншу роботу до проходження відповідного медичного огляду, результати якого б належним чином свідчили б про наявність чи відсутність протипоказань запропонованої роботи стану його здоров`я.

Також відповідач вважає, що ПрАТ "ЗТР" правомірно не пропонувало позивачу роботу тимчасово відсутніх працівників (тимчасова непрацездатність, відпустка, в тому числі відпустка для догляду за дитиною до досягнення 3-х років, та інше) оскільки ці посади не вакантні, на них укладені трудові договори з працівниками. Не зважаючи на їх тимчасову відсутність на роботі, трудові відносини з такими працівниками не припиняються, працівники перебувають у трудових відносинах з підприємством.

За доводами скаржника, факт звільнення будь-якого працівника не є самостійною підставою для виникнення у підприємства обов`язку пропонувати працівнику, повідомленому про наступне звільнення у зв`язку з скороченням штату, посаду, яку займав звільнений робітник, оскільки б це обмежувало визначене ч. 3 ст. 64 ГКУ право підприємства самостійно вирішувати питання щодо необхідної чисельності працівників. Тому ПрАТ "ЗТР" в період з 31.07.2018 по 01.10.2018 не пропонувало позивачу посади працівників, які звільнялися з роботи, крім посад та професій в яких у підприємства була потреба.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі №908/2828/19 (334/8077/18); розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 06.07.2023 о 15:00 год.

У судовому засіданні 06.07.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги у справі № 908/2828/19 (334/8077/18) в судове засідання до 14.09.2023 о 16:30 год., про що судом постановлено ухвалу.

У судовому засіданні 14.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2017 у справі № 334/1939/16-ц задоволено частково позов ОСОБА_1 до ПрАТ "ЗТР", суд вирішив:

- визнати незаконними накази ПрАТ "ЗТР" № 943 від 11.12.2015 та № 26 від 11.03.2016 та скасувати їх;

- поновити ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ "ЗТР" на посаді старшого інженера технолога з 12.03.2016;

- стягнути з ПрАТ "ЗТР" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2016 по 31.03.2017 в загальній сумі 67877,04 грн.;

- стягнути з ПрАТ "ЗТР" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.;

- стягнути з ПрАТ "ЗТР" на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ "ЗТР" на посаді старшого інженера технолога з 12.03.2016 піддано негайному виконанню.

На виконання Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2017 у справі № 334/1939/16-ц ПрАТ "ЗТР" видано наказ "Про поновлення на роботі" № 101лс від 03.04.2017 та наказ (розпорядження) "Про поновлення на роботі" № 19 від 03.04.2017, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інженера-технолога технологічний відділ трансформаторного та спеціалізованого виробництва ПрАТ "ЗТР".

23.11.2017 апеляційний суд Запорізької області, за результатами розгляду апеляційної скарги ПрАТ "ЗТР" на рішення суду першої інстанції у цій справі, вирішив змінити вищевказане рішення в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 67877,94 грн. на 60107,12 грн.

23.05.2018 Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПрАТ "ЗТР" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2017 та рішення апеляційного суду Запорізької області від 23.11.2017 у справі № 334/1939/16-ц та вирішив касаційну скаргу ПрАТ "ЗТР" задовольнити частково, а саме: скасував рішення апеляційного суду Запорізької області від 23.11.2017, справу № 334/1939/16-ц передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Станом на час повторного апеляційного розгляду рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2017 у справі № 334/1939/16-ц залишалось чинним в частині піддання негайному виконанню поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ "ЗТР" на посаді старшого інженера технолога з 12.03.2016, і в цій частині було виконано відповідачем.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30.10.2018 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2017 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №334/1939/16-ц рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2017 та постанову Запорізького апеляційного суду від 30.10.2020 скасовано, матеріали справи передано до Господарського суду Запорізької області, на розгляді якого перебуває справа №908/2828/19 про банкрутство ПрАТ "Запоріжтрансформатор".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/2828/19 (334/1939/16-ц) відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №908/2828/19 (334/1939/16-ц) рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.04.2021р. у справі №908/2828/19 (334/1939/16-ц) постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 скасовано повністю. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2021 (суддя - Юлдашев О.О. у справі №908/2828/19 (334/1939/16-ц), в позові відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2021 у справі №908/2828/19 (334/1939/16-ц) - скасовано в частині відмови у позові про визнання протиправним та скасування наказу Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" №26 від 11.03.2016 та поновлення ОСОБА_1 на роботі у Приватному акціонерному товаристві "Запоріжтрансформатор" на посаді старшого інженера-технолога з 12.03.2016.

Ухвалено в цій частині нове рішення, викладено його в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" №26 від 11.03.2016.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Приватному акціонерному товаристві "Запоріжтрансформатор" на посаді старшого інженера-технолога з 12.03.2016.

В решті позовних вимог відмовити".

Матеріали справи свідчать, що з 08.09.1987 ОСОБА_1 працював у ПАТ "Запоріжтрансформатор", а з 2002 займав посаду старшого інженера-технолога.

Наказом від 30.07.2014 №565 ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва (ТВПВ).

Наказом від 30.12.2014 №416 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

23.11.2015 ОСОБА_1 наказом ПАТ "Запоріжтрансформатор" № 292лс поновлено на роботі на посаді старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2015 у справі №334/290/15-ц.

Фактично ОСОБА_1 приступив до роботи 11.12.2015 після ознайомлення із наказом №292лс від 23.11.2015 та проходження медичного огляду і отримання відповідного висновку.

Розпорядженням №755 від 11.12.2015 ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади старшого інженера-технолога ТВПВ.

Відповідно до протоколу №8 від 26.02.2016 засідання первинної профспілкової організації комітетом надано згоду на звільнення старшого інженера-технолога ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

11.03.2016 ПАТ "Запоріжтрансформатор" видано наказ (розпорядження) №26 "Про припинення трудового договору", відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інженера-технолога у зв`язку із скороченням штату на підставі наказу №943 від 11.12.2015, розпорядження №755 від 11.12.2015. Погодження звільнення з профспілковою організацією - протокол №8 від 26.02.2015. Вказаний наказ містить застереження ОСОБА_1 , згідно з якими він не згоден із звільненням через незаконне поновлення до неіснуючого відділу та неправильного оформлення.".

Проте, як зазначено вище, на час розгляду цієї справи визнано протиправним та скасовано наказ Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" № 26 від 11.03.2016. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ "ЗТР" на посаді старшого інженера-технолога з 12.03.2016.

Наказом ПрАТ "ЗТР" від 20.02.2019 № 58 лс "Про скасування наказів у зв`язку із скасуванням рішення суду про поновлення працівника на роботі" скасовано наказ "Про поновлення на роботі" № 101лс від 03.04.2017 та наказ (розпорядження) "Про поновлення на роботі" № 19 від 03.04.2019, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інженера-технолога в технологічному відділі трансформаторного та спеціалізованого виробництва; скасовано наказ (розпорядження) "Про припинення трудового договору" № 138 від 01.10.2018, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи 01.10.2018.

У зв`язку із введенням військового стану в Україні та неможливості ведення ПрАТ "ЗТР" господарської діяльності "ПрАТ "ЗТР" видано наказ "Про оголошення простою" № 75 від 28.02.2022, яким з 28.02.2022 оголошено простій всім працівникам ПрАТ "ЗТР".

Наказом ПрАТ "ЗТР" "Про режим роботи підприємства" № 77 від 24.03.2022 у зв`язку із введенням та продовженням військового стану в Україні, наказ "Про оголошення простою" № 75 від 28.02.2022 скасовано з 24.03.2022 та відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" вирішено призупинити дію трудових відносин всіх працівників ПрАТ "ЗТР" до моменту відновлення діяльності підприємства.

ПрАТ "ЗТР" видано наказ "Про скасування наказів у зв`язку із скасуванням рішення суду про поновлення працівника на роботі" № 58лс від 20.02.2019" № 108 від 10.10.2022, яким вирішено наказ "Про скасування наказів у зв`язку із скасуванням рішення суду про поновлення працівника на роботі" № 58лс від 20.02.2019 вважати таким, що втратив чинність з 20.04.2022.

Таким чином, станом на 01.10.2018 позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ "ЗТР", обіймав посаду старшого інженера технолога.

01.10.2018 на підставі наказу № 138 (т. 1, а.с. 12) позивач у справі ОСОБА_1 був звільнений з посади старшого інженера технолога дільниці бюро трансформаторного виробництва ПрАТ "Запоріжтрансформатор" за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

З наказом позивача ознайомлено, проте від підписання наказу він відмовся. При цьому в наказі міститься відмітка про його відмову від підписання.

Підстава звільнення - наказ № 492 від 16.07.2018, розпорядження № 722лс від 27.07.2018.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

18 жовтня 2018 року прийнято новий Кодекс України з процедур банкрутства, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. Кодекс України з процедур банкрутства почав діяти з 21 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, згідно зі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

За приписами ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Відповідно до ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (ч. 2 ст. 2 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 6 ст. 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах КЦС ВС від 28.03.2022 у справі №729/252/21, від 29.06.2022 у справі №522/12874/20-ц, від 19.05.2022 у справі № 205/6352/18.

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, а тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Чисельність працівників - це економічний показник, який визначає кількість працівників певних категорій та професій, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.

Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

А отже, скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися.

При цьому, зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників, а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Тобто, скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника (аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 21.02.2020 у справі №761/25605/17).

Відповідно до ч.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства (ч.2 ст.65 Господарського кодексу України).

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Отже, право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення, і судові органи не можуть вимагати обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату та саме в рамках розгляду спору про поновлення на роботі й вирішується питання про правомірність звільнення з роботи, тому до повноважень суду входить перевірка правильності проведення та дотримання роботодавцем процедури звільнення, у тому числі за скороченням, конкретного працівника (аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 19.05.2022 у справі № 205/6352/18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу (розпорядження) "Про припинення трудового договору" №138 від 01.10.2018 ОСОБА_1 звільнений 01.10.2018 з посади старшого інженера - технолога згідно з п. 1 ст. 1 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату. Від підпису позивач відмовився. Зазначив, що роботодавцем не дотримано КЗпП України.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Наказом № 459 від 06.07.2018 "Про підготовку к реструктуризації підприємства" було виявлено необхідність здійснення раціоналізації виробництва та праці, шляхом зменшення численності персоналу по функціям управління. Зокрема, у вказаному наказі зазначено, що аналіз формування плану виробництва на підприємстві на ІІ півріччя 2018 та наступний 2019 рік та відповідного наповнення робочих місць, формування організаційних структур управління підрозділами підприємство виявило необхідність здійснити реорганізацію підприємства та праці. Наглядовою радою ПрАТ "ЗТР" та Центральним комітетом профспілки енергетики та електротехнічної промисловості України надано згоду на скорочення штатної чисельності персоналу підприємства. З метою оптимізації робочих місць та організаційних структур управління підрозділами підприємства наказано керівникам за функціями управління довести до відома керівників структурних підрозділів заплановане зменшення чисельності персоналу по функціям управління. Підготувати перелік посад/професій, які плануються виключити із штатного розпису підприємства та надати директору по персоналу у строк до 11.07.2018.

Наказом ПрАТ "ЗТР" "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018 на виконання наказу "Про підготовку до реструктуризації підприємства" № 459 від 06.07.2018 та з метою оптимізації кількості робочих місць та організаційних структур управління підрозділами підприємства прийнято рішення про скорочення штатних одиниць по структурним підрозділам підприємства в загальній кількості 111 одиниць.

Відповідно до п. 1.9. наказу "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018 в технологічному відділі трансформаторного та спеціалізованого виробництва скороченню підлягали наступні штатні одиниці: старший інженер - технолог - 1 од., старший інженер - технолог з апаратного та спеціалізованого виробництва - 1 од, старший інженер - технолог з трансформаторного виробництва - 1 од.

Пунктом 5 наказу "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018 директору з персоналу ПрАТ "ЗТР" наказано організувати пропонування працівникам, посади яких скорочуються, вакантних посад, якщо вони відповідають її кваліфікації. У разі відмови від запропонованою роботи, повідомлених працівників звільнити в порядку скорочення штатів. Скорочення провести у відповідності з діючим законодавством.

27.07.2018 ПрАТ "ЗТР" видано розпорядження № 722лс "Про скорочення посад (професій) в ТВТСВ", відповідно до якого вирішено попередити персонально під розпис в числі інших працівників старшого інженера - технолога ОСОБА_1 про звільнення по скороченню штату по спливу двох місяців. Відділу кадрів наказано повідомити зазначених працівників про скорочення з пропозицією наявної роботи чи про її відсутність, за відсутності можливості працевлаштування звільнити працівників по скороченню штату по спливу двох місяців з моменту повідомлення.

31.07.2018 старшого інженера - технолога ОСОБА_1 повідомлено під розпис з розпорядженням "Про скорочення посад (професій) в ТВТСВ" № 722лс від 27.07.2018, про що свідчить власноручний підпис позивача на розпорядженні.

Відповідно до повідомлення від 30.07.2018, згідно з наказом по підприємству від 16.07.2018 № 492 "Про реструктуризацію підприємства" та розпорядження № 722лс від 27.07.2018, ОСОБА_1 повідомлено про скорочення його посади. Запропоновано наступні посади: зварювальних цех: електрозварювальник на автоматичних та півавтоматичних машин, обрубувач; трансформаторний цех: намотник котушки трансформатору, збирач трансформаторів, збиральник-оздоблювальник котушок трансформаторів; центральна бухгалтерія: бухгалтер. З вказаним повідомленням Зайцев ознайомлений, від підпису відмовився.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач відмовився від працевлаштування на роботу щодо якої в нього був наявний досвід, а саме від роботи складальника трансформаторів. При цьому наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність у позивача досвіду роботи за професією "сборщик трансформаторов" та про пропонування позивачу роботи за професією "сборщик трансформаторов". Наведене спростовує доводи апелянта, основані на інтерпретаціях перекладу з російської на українську мову, про те, що це різні професії.

Також 17.08.2018 позивачу під розпис для працевлаштування запропоновано наступну роботу, в яких у товариства була необхідність: зварювальний цех: котельник, свердлувальник, слюсар зі збирання металевих конструкцій; відомча воєнізована охорона: стрілець; відділ корпоративних та інформаційних систем: аналітик комп`ютерних систем, програміст прикладний; відділ закупівель матеріалів та комплектуючих виробів: спеціаліст із закупівель. ОСОБА_1 ознайомлений, від підпису відмовився, від запропонованих вакансій відмовився.

06.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу кадрів ПрАТ "ЗТР" із заявою, відповідно до якої він надав згоду на наданні роботи на посаді нижче старшого інженера-технолога або рівнозначної, з тих, що є на підприємстві, а також на посади працівників, які перебувають у декретній відпустці.

Матеріалів справи свідчать, що ОСОБА_1 має диплом спеціаліста від 27.06.1997 № 319 про вищу освіту за спеціальністю "промислове та цивільне будівництво". Крім того, записи в трудовій книжці позивача свідчать про наявність в нього досвіду роботи складальником трансформаторів (пункти 1 та 2), слюсаря контрольно вимірювальних приладів та автоматики (пункти 5 - 7), інженера лабораторії випробувань товарів народного споживання (пункти 8 - 11), інженера технолога (пункти 12 - 14).

Проте, позивач відмовився від роботи складальника трансформаторів, що не заперечується відповідачем.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 31.07.2018 по 01.10.2018 ПрАТ "ЗТР" не приймав на роботу нових працівників на аналогічні посади та на посади та професії, які відповідають освіті та досвіду роботи позивача. Вказане підтверджується витягами з книг обліку прийому робітників та інженерно-технічних працівників.

Відповідно до книги обліку переведення інженерно-технічних працівників (ІТР) та книги обліку переведення робочих в період з 31.07.2018 по 01.10.2018 в межах ПрАТ "ЗТР" не здійснювалось переведення працівників на посаду аналогічну посаді позивача, або на посаду, яка відповідає його освіті чи досвіду роботи.

Матеріали справи свідчать, що в період з моменту повідомлення позивача про наступне звільнення (31.07.2018) до дати звільнення (01.10.2018) зареєстровані накази про прийом на роботу бухгалтерів до центральної бухгалтерії та спеціалістів із закупівель до відділу закупівель матеріалів та комплектуючих виробів.

Відповідно до книги обліку прийому робітників в період з моменту повідомлення позивача про наступне звільнення (31.07.2018) до дати звільнення (01.10.2018) зареєстровані накази про прийом на роботу: електрозварювальників на автоматичних та напівавтоматичних машинах, обрубувачів, котельника до зварювального цеху; стрільців до відомчої воєнізованої охорони.

Також відповідно до книги обліку переведення інженерно - технічних працівників (ІТР) та книги обліку переведення робочих в період з моменту повідомлення позивача про наступне звільнення (31.07.2018) до дати звільнення (01.10.2018) в межах ПрАТ "ЗТР" не здійснювалось працевлаштування шляхом переведення працівників на посаду аналогічну посаді позивача, або на посаду, яка відповідає його освіті, кваліфікації чи наявному досвіду роботи.

З огляду на зазначене, відповідачем належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що запропонована йому робота, зокрема, збирача трансформаторів, йому не підходила з огляду на неможливість виконання такої роботи за станом здоров`я. Проте позивач відмовився від переведення на іншу роботу до проходження відповідного медичного огляду, результати якого б належним чином свідчили б про наявність чи відсутність протипоказань запропонованої роботи стану його здоров`я.

Відповідно до довідки № 1/09-17-141 від 10.10.2022 облікова кількість штатних працівників підприємства складала: на 01.01.2012 -4918 працівників; на 01.01.2013 - 4 947 працівників; на 01.01.2014 - 4 738 працівників; на 01.01.2015 - 3 254 працівників; на 01.01.2016 - 2 830 працівників; на 01.01.2017 - 2 710 працівників; на 01.01.2018 - 2 581 працівник; на 01.01.2019 - 2 165 працівників; на 01.01.2020 - 1 854 працівники; на 01.01.2021 - 1 268 працівників; на 01.01.2022 - 1 246 працівників; на 01.10.2022 - 1 211 працівників. Тобто, прослідковується тенденція скорочення штату протягом тривалого проміжку часу.

Крім того, відповідно до наказу ПрАТ "ЗТР" "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018 крім штатної одиниці, яку займав позивач, скороченню по структурним підрозділам підприємства підлягали також 110 інших штатних одиниць.

Оскільки посада старшого інженера - технолога на підприємстві була лише одна, саме ОСОБА_1 - особу, яка займала вказану посаду, визначено як таку, що підлягає скороченню.

Вказане підтверджується протоколом засідання комісії по визначенню кандидатури на скорочення чисельності персоналу в ПрАТ "ЗТР" в технологічному відділенні трансформаторного та спеціалізованого виробництва від 17.07.2018 та довідкою начальника відділу по роботі з персоналом № 1/09-17-140 від 10.10.2022.

Позивач стверджує, що посаду старшого інженера - технолога у тому ж відділі мали ще декілька працівників - ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Проте, відповідно до штатного розкладу технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництва від 01.06.2018 вказані особи перебували на посадах старших інженерів - технологів з трансформаторного виробництва та старшого інженера-технолога з апаратного та спеціалізованого виробництва.

Посаду, яка підлягала скороченню, займав лише позивач, а тому не було перед ким визначити його переважне право на залишення на роботі.

08.08.2018 відповідно до ст. 49-2 КЗпП України старший інженер - технолог з апаратного та спеціалізованого виробництва ОСОБА_5 працевлаштована на посаду провідного інженера по стандартизації та якості у відділ якості.

Апелянт безпідставно зазначає, що переважне право на залишення на роботі України протиправно надано не йому а старшому інженеру - технологу з апаратного та спеціалізованого виробництва ОСОБА_5 , оскільки в цьому випадку мало місце не визначення переважного права на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України, а працевлаштування відповідно до ст. 49-2 КЗпП України працівника посада, якого скорочувалась.

Крім того, ПрАТ "ЗТР" не пропонувало позивачу посади всіх працівників, які звільнялися з роботи, крім посад та професій в яких у підприємства була потреба, а саме: електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах; обрубувача; котельника; маляра; свердлувальника; слюсара зі збирання металевих конструкцій; намотувальника котушок трансформаторів; складальника трансформаторів; складальника- оздоблювача котушок трансформаторів; стрільця; бухгалтера; аналітика комп`ютерних систем; програміста прикладного; спеціаліста із закупівель. Витяги з відповідних книг обліку звільнення робітників та ІТР в період з 31.07.2018 по 01.10.2018 містяться в матеріалах справи.

Відповідно до встановлених на підприємстві процедур (наказ "Про порядок приймання та переміщення персоналу підприємства" №243 від 12.07.2002) у разі звільнення працівника, професія або посада, яку займав працівник, ліквідується. При цьому, звільнення працівника може бути підставою для прийняття нового працівника лише у разі обґрунтованої виробничої необхідності.

Доказів прийняття на вказану посаду інших працівників матеріали справи не містять.

Наведене спростовує доводи позивача щодо безпідставного видалення зі штатного розпису посад вивільнених працівників.

Щодо твердження позивача про те, що він мав переважне право на залишення на роботі, оскільки мав багаторічний стаж роботи на підприємстві, досвід та заслуги перед підприємством, суд зазначає, що суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою роботодавця, який володіє достатньою інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця (постанови КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 454/2124/18, від 01.03.2023 у справі № 754/12773/20).

Щодо доводів апелянта про наявність порушень у процедурі узгодження його звільнення з профспілковою організацією колегія суддів зазначає наступне.

За усталеним висновком щодо застосування статті 43 КЗпП України, викладеним зокрема у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 336/5828/16, при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Статтею 43 КЗпП України, передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Протоколом засідання комісії по визначенню кандидатури на скорочення чисельності персоналу в ПрАТ "ЗТР" в технологічному відділенні трансформаторного та спеціалізованого виробництва від 17.07.2018 визначено кандидатуру на скорочення персоналу - на посаді старшого інженера-технолога - ОСОБА_1

11.09.2018 адміністрацією підприємства голові цехового комітету технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництв та відділу автоматизованих систем трансформаторного обладнання подано запит про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 - старшого інженера - технолога згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

Право цехового комітету профспілки на прийняття рішення про надання згоди на звільнення робітників підприємства - членів профспілки з ініціативи адміністрації підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 13.05.2015 №2 Первинної профспілкової організації ВАТ "Запоріжтрансформатор".

Протоколом засідання цехового комітету профспілки технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництв та відділу автоматизованих систем трансформаторного обладнання від 17.09.2018 № 4 підтверджується надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 - старшого інженера - технолога згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

Відповідно до довідки начальника відділу по роботі з персоналом № 1/09-17-140 від 10.10.2022 у період з 01.07.2018 по 01.10.2018 в штатному розкладі ПрАТ "ЗТР" наявна одна штатна одиниця "старший інженер-технолог".

Отже, виданню наказу (розпорядженню) "Про припинення трудового договору" № 138 від 01.10.2018 передувала попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Апелянт безпідставно посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", оскільки вказана норма підлягає застосуванню при ліквідації, реорганізації підприємств, зміні форм власності або частковому зупиненні виробництва.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про те, що його звільнення у зв`язку із скороченням штату обумовлено упередженим ставленням роботодавця до нього як неугодного працівника, є лише його припущенням.

Крім того, ПрАТ "ЗТР" не пропонувало позивачу роботу тимчасово відсутніх працівників (тимчасова непрацездатність, відпустка, в тому числі відпустка для догляду за дитиною до досягнення 3-х років, та інше) оскільки ці посади не вакантні, на них укладені трудові договори з працівниками. Не зважаючи на їх тимчасову відсутність на роботі, трудові відносини з такими працівниками не припиняються, працівники перебувають у трудових відносинах з підприємством.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною КЦС ВС у Постанові від 23.12.2020 у справі № 285/4227/18, в якій Верховний Суд зазначив, що якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.

Враховуючи вищевикладені обставини та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання ПрАТ "ЗТР" вимог законодавства в процедурі звільнення позивача та про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ "ЗТР" на посаді старшого інженера-технолога.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин незаконного звільнення позивача із займаної посади, то підстав для виплати останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у суду немає.

Щодо моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 2371 КЗпП установлено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин незаконного звільнення позивача із займаної посади, то підстав для виплати останньому моральної шкоди у суду немає.

Крім того, позивачем не надано суду належних доказів, які у своїй сукупності вказували на порушення відповідачем його законних прав, що у подальшому призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Щодо неправомірного визначення чудом першої інстанції судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Матеріали справи свідчать, що із позовною заявою позивач звернувся до суду 01.01.2018.

З 01.01.2018 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1 762,00 грн.

Тобто, за позовну вимогу про стягнення з відповідача 50 000, 00 грн моральної шкоди позивач повинен був сплатити 1 762, 00 грн, тоді як фактично суд зобов`язав його сплатити 2481, 00 грн.

Проте, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи, що судом першої інстанції було прийнято правильне рішення по суті, відсутні підстави для його скасування саме з підстав неправильного визначення розміру судового збору.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт не ставить питання про скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 про залишення позову без руху, якою було зобов`язано позивача сплатити судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.

Крім того, позивач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було надано вичерпну оцінку доводам позивача, викладеним у позовній заяві, та наданим доказам на їх підтвердження, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі зводяться виключно до незгоди з рішенням суду першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі №908/2828/19 (334/8077/18) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі №908/2828/19 (334/8077/18) залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.09.2023.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко