ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року Справа № 280/2199/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 належні суми грошового забезпечення;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі середньомісячного грошового забезпечення, починаючи з 08 березня 2023 року і по дату здійснення повного розрахунку;

Також просить, стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою суду від 17 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідченні копії документів: про прийняття ОСОБА_1 на військову службу; призначення ОСОБА_1 на посаду стрільця-зенітника 2 зенітного відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ; довідку про заборгованість військової частини НОМЕР_1 перед ОСОБА_1 із всіх видів забезпечення, станом на 08.03.2023 року; довідку про нараховані та виплачені військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 суми грошового забезпечення, починаючи з дати виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і до дня видачі довідки; довідку про середньомісячний розмір грошового забезпечення стрільця-зенітника 2 зенітного відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

До суду надійшов відзив на позовну заяву від 29.05.2023, Військова частина НОМЕР_1 , ознайомившись з доводами та аргументами позивача, покладеними в обґрунтування позовних вимог, вважає їх безпідставними, такими, що суперечить вимогам чинного законодавства, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню з наступних обставин. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу, яка віднесена до публічної служби. Порядок проходження військової служби урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на осіб, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки га відповідальність. На військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, норми статей 116 і 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не поширюються. Всі належні виплати ОСОБА_1 здійснені в повному обсязі, у відповідності до законодавства України та нормативно-правових актів Збройних Сил України, у встановлені законом строки нараховано та виплачено всі належні суми. Останній розрахунок здійснено 14 квітня 2023 року за березень 2023 року. Просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

31.05.2023 представником позивача подана до суду відповідь на відзив, у якій просить суд повторно витребувати у військової частини НОМЕР_1 довідку про заборгованість військової частини НОМЕР_1 перед ОСОБА_1 із всіх видів забезпечення, станом на 08.03.2023 року; довідку про нараховані та виплачені військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 суми грошового забезпечення, починаючи з дати виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і до дня видачі довідки; довідку про середньомісячний розмір грошового забезпечення стрільця-зенітника 2 зенітного відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Відхилити викладені у відзиві заперечення відповідача проти позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третьої особи Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені: довідку про розмір та складові грошового забезпечення належного ОСОБА_1 при звільненні, з обов`язковим зазначенням дати фактичних виплат, складових виплачених сум; довідку про середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, з обов`язковим розрахунком середньоденного грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 16 червня 2023 року подальший розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30 червня 2023 року о 15-00 год.

20.06.2023 на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду відповідачем надана довiдка суми грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого за період з січня 2023 року по березень 2023 року.

30 червня 2023 року відкладене підготовче засідання до 28 липня 2023 року - 15-00 год.

14.07.2023 відповідачем надані на виконання ухвал суду:

- довідка про заборгованість військової частини НОМЕР_1 перед ОСОБА_1 із всіх видів забезпечення, станом на 08.03.2023 вих. № 10/269/1;

- довідка про нараховані та виплачені військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 суми грошового забезпечення, починаючи з дати виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і до дня видачі довідки вих.№ 10/269/2;

- довідка про середньомісячний розмір грошового забезпечення стрільця - зенітника 2 зенітного відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 вих. № 10/269/3;

- довідка про розмір та складові грошового забезпечення належного ОСОБА_1 при звільненні, з обов`язковим зазначенням дати фактичних виплат, складових виплачених сум вих. № 10/269/4;

- довідка про середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, з обов`язковим розрахунком середньоденного грошового забезпечення вих. №10/269/5.

Ухвалою суду від 28 липня 2023 року продовжений строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

28 липня 2023 року відкладене підготовче засідання до 01 вересня 2023 року- 15-00 год.

04.08.2023 відповідачем надана до суду довідка про складові грошового забезпечення позивача за березень 2023 року.

31.08.2023 надана до суду заява про зміну підстав позову. В обґрунтування заяви представник позивача повідомляє, що після звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, відповідачем 16.04.2023 виплачене грошове забезпечення за березень 2023 року, в сумі 5542,01 грн., грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік, в сумі 21475,31 грн. та грошова компенсація за 28 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, в сумі 19397,06 грн., а всього виплачено 46414,38 грн., що підтверджується довідками, наданими відповідачем, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 одноразова грошова допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», виплачена не була.

У зв`язку з чим позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні з військової служби,

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, передбачену Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460,

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі середньомісячного грошового забезпечення, починаючи з 08 березня 2023 року і по дату здійснення повного розрахунку,

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати,

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 01 вересня 2023 року відкладене підготовче засідання на 08 вересня 2023 року - 14-00 год.

07.09.2023 представником позивача подана оновлена заява про зміну підстав позову, згідно якої позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні з військової служби,

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 належні останньому суми грошового забезпечення,

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі середньомісячного грошового забезпечення, починаючи з 08 березня 2023 року і по дату здійснення повного розрахунку,

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати,

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

08.09.2023 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, повідомляє суд, що ОСОБА_1 , у встановлені законом строки нараховано та виплачено всі належні суми. Останній розрахунок здійснено 14 квітня 2023 року за березень 2023 року. Щодо невиплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, то відповідно до пункту 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Виплати військовослужбовцям допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення під час дії воєнного стану постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 не передбачає. Просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 08 вересня 2023 року відкладене підготовче засідання на 15 вересня 2023 року - 13-30 год.

15 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, за клопотаннями учасників справи та у відповідності до положень ч.3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом подальший розгляд справи здійснений у порядку письмового провадження.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02 березня 2023 року № 27-РС старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з посади стрільця-зенітника 2 зенітного відділення зенітного ракетного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 березня 2023 року № 65 старшого солдата ОСОБА_1 визнано вважати таким, що справи та посаду здав, з 08 березня 2023 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а з 09 березня 2023 року знято з котлового забезпечення. Встановлено виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби згідно тарифного розряду 5, шпк "солдат" в розмірі 523 % місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахування окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років за період з 01 березня 2023 року по 08 березня 2023 року, компенсацію за 28 діб невикористаної щорічної основної за 2022 2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Разом з тим, грошове забезпечення позивачу при звільненні виплачене не було.

Позивач звертається до суду з питань порушення його прав щодо не проведення повного розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18 (адміністративне провадження №К/9901/24531/19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Оскільки спеціальним законодавством у сфері проходження військової служби не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, застосуванню підлягають положення трудового законодавства, якими такі питання врегульовані.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №825/598/17 (провадження №К/9901/23837/18), згідно якому враховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум при звільненні з військової служби, керуючись метою забезпечення рівності прав у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Під час розгляд справи судом встановлено, що відповідачем виплачено позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби згідно тарифного розряду 5, шпк "солдат" в розмірі 523 % місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахування окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років за період з 01 березня 2023 року по 08 березня 2023 року, компенсацію за 28 діб невикористаної щорічної основної за 2022 2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Так, на виконання вимог суду відповідачем до матеріалів справи надані довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення.

Спір щодо розміру виплачених сум між сторонами відсутній.

Враховуючи положення статті 47 КАС України, суд зазначає, що за своїм змістом подана представником позивача заява не є заявою про зміну підстав позову, оскільки не змінює підстави позову, а уточнює позовні вимоги та приймається до розгляду судом як уточнена позовна заява.

Як вже зазначено вище судом, представником позивача подана оновлена заява про зміну підстав позову, згідно якої позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні з військової служби,

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 належні останньому суми грошового забезпечення,

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі середньомісячного грошового забезпечення, починаючи з 08 березня 2023 року і по дату здійснення повного розрахунку,

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати,

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Щодо одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, суд враховує таке.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 встановлено, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182).

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, допомога не виплачується.

Стосовно посилань відповідача на встановлення під час звільнення позивача в країні воєнного стану, а не особливого періоду як це передбачають положення постанови №460, суд зазначає.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент звільнення позивача та діє на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-IX, та Указом від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3058-IX. Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 452/2023 строк проведення загальної мобілізації продовжено з 18 серпня 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Таким чином, позивач перебував на службі за призовом під час мобілізації на особливий період.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відповідач протиправно при звільненні позивача не виплатив останньому одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вказує таке.

Статтею 117 КЗпП України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, та, як наслідок, і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Проаналізувавши положення ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 у справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237 цього кодексу зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

В спірному випадку належні позивачу суми позивачу не були виплачені при звільненні та фактичного розрахунку не відбулось.

З урахуванням викладеного, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку суд позбавлений можливості достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності), а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, у викладеній нормі йдеться про право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Водночас з цим, позивачем не наведено, і матеріли справи також не містять обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

При цьому, суд враховує, що відповідачем вчинялись дії щодо виплати частини грошового забезпечення, яке не було виплачено при звільненні позивачу, вже під час розгляду справи.

Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положеньстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», судові витрати з сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, передбачену Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 22.09.2023.

Суддя Б.В. Богатинський