Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/8875/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8875/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
28.06.2023 адвокат Антонова Віталіна Миколаївна, здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований судом 29.06.2023), що заявлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене розпорядженням Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГГУПФ від 30.01.2023 №1181/Б-1600-23, зобов`язавши при цьому відповідача відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з моменту припинення, тобто з 01.03.2014, та сплатити заборгованість, яка утворилася з 01.03.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення відповідача, який незважаючи на висновки судів першої та апеляційної інстанції у справі №440/1668/22 відмовляє у виплаті позивачу з березня 2014 року, з моменту окупації РФ території АР Крим, його пенсії за вислугу років.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність підстав для поновлення пенсійної виплати. Пояснив, що поновлення виплати пенсії особам, зареєстрованим на території АР Крим, можливе лише за наявності паперової пенсійної справи. Оскільки паперова пенсійна справа до цього часу до ГУПФ не надійшла, то виплата пенсії ОСОБА_1 є неможливою.
Розгляд справи, відповідно до частини другої статті 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , як видно з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14.05.2023 №1/1, звільнений з військової служби у запас за пунктом 67 підпункт "б" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу.
Позивач є пенсіонером Міністерства оборони України, з 01.05.2005 по березень 2014 року отримував пенсію за вислугу років згідно з посвідченням, виданим Військовим комісаром Республіки Крим серії НОМЕР_1 від 17.05.2005.
10.03.2021 позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи за Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", місце перебування якої зареєстровано у м. Полтаві, як це видно з довідки від 10.03.2021 №1603-5000345787.
02.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати його пенсії, виплата якої припинена з березня 2014 року.
За результатами розгляду зазначеного звернення відповідач листом від 05.03.2021 витребував у Пенсійного фонду РФ пенсійну справу ОСОБА_1 , поновлення пенсії позивача не відбулося.
Позивач оскаржив бездіяльність щодо невиплати пенсії до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 у справі №440/1668/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, суд зобов`язав ГУПФ вирішити питання про відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.
На виконання судового рішення Відділом з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житловий субсидій та пільг ГУПФ 30.01.2023 винесено розпорядження №1181/Б-1600-23 за змістом якого "...В Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262), затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1, було зареєстровано заяву гр. ОСОБА_1 від 02.03.2021 №293/02.22-06 про поновлення виплати пенсії за вислугу років згідно Закону №2262 в зв`язку із зміною місця проживання.
На адресу Пенсійного фонду російської федерації протягом березня 2021 - січня 2022 року щомісячно направлялись запити щодо відправки пенсійної справи гр. ОСОБА_1 з Автономної Республіки Крим до ГУ ПФУ в Полтавській області.
В зв`язку з встановленням воєнного стану в України комунікаційні відносини між Україною та російською федерацією розірвані. Оригінал пенсійної справи гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходив.
В силу положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області неможливе, оскільки відсутній оригінал пенсійної справи з наявними в ній документами, за якими можливо було б визначити право гр. ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262. Крім того, відсутня і довідка-атестат про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, яка необхідна для уникнення подвійного призначення пенсії одного й того ж виду".
Враховуючи викладене відповідач, керуючись Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1, питання поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання ОСОБА_1 , 1958 року народження, залишив на контролі до врегулювання зазначеного питання на законодавчому рівні та до надходження його пенсійної справи з необхідними документами до ГУПФ.
Не погодившись із правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень, яким на переконання позивача фактично відмовлено у поновленні виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.
Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ), військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до ст. 48 Закону №2262-ХІІ, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред`являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон №1207-VII), Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20.02.2014.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною першою статті 17 Закону №1207-VII встановлено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Статтею 18 Закону №1207-VII визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон №1706-VII), який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону №1706-VІІ, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 4 Закону №1706-VІІ визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Зокрема, відповідно до статті 7 Закону №1706-VІІ, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Тобто, за приписами наведеної норми, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Згідно з абзацом шостим пункту 6 Порядку №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Як встановив суд, довідка про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.03.2021 №1603-5000345787 є дійсною. Доказів про її скасування відповідачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Суд зазначає, що конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення відповідних змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №805/402/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, не поновлюючи позивачу пенсію, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право останнього на її отримання. При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для відмови у такому поновленні виплати пенсії.
Оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав для цього в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то в цьому випадку має місце втручання у право власності позивачки, і таке втручання не було законним.
Аналогічну позицію щодо застосування вказаних правових норм Верховний Суд неодноразово висловлював, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі №235/4162/17, від 20.03.2018 у справі №234/2389/17, від 12.02.2019 у справі №243/5451/17.
Крім того, у своєму рішенні від 06.02.2019 у справі №243/5902/17 Верховний Суд зазначив, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для поновлення виплати пенсії позивачу за відсутності паперової пенсійної справи, то суд вважає такі посилання необґрунтованими виходячи з такого.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок).
Пунктом 1.1 Порядку визначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.8 Порядку визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Суд зазначає, що для призначення пенсії заявником подаються оригінали документів без їх ксерокопій. Паспорт, трудова книжка та інші необхідні документи підлягають скануванню безпосередньо спеціалістом пенсійної служби, який здійснює їх прийом та складають структуру електронної пенсійної справи. Призначення пенсії відбувається в централізованій системі, яка є єдиною для всіх територіальних управлінь Фонду.
Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, одержувати у встановленому законом порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали (п.п. 2, 3 пункту 6).
Положеннями частини 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань має право: отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань (пп.2 пункту 6).
Позивач у позові зазначив, що з травня 2005 року по березень 2014 року отримував пенсійне забезпечення за вислугу років за місцем постійного проживання у місті Євпаторія, Автономна Республіка Крим, але надалі був змушений з родиною виїхати з тимчасово окупованої території до міста Полтави, де 10.03.2021 отримав статус внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
На момент звернення позивача із заявою про відновлення нарахування та виплати пенсії, судом не встановлено чи органом пенсійного забезпечення РФ проводились пенсійні виплати, а також не надано доказів припинення пенсії в РФ.
Отже на даний час суду невідомо чи є позивач отримувачем пенсії від органів РФ. Сам позивач цього не повідомляє.
В оскаржуваному розпорядженні відповідач вказував, що на адресу Пенсійного фонду РФ протягом березня 2021 - січня 2022 року щомісячно направлялись запити щодо відправки пенсійної справи гр. ОСОБА_1 з Автономної Республіки Крим до ГУПФ. Надалі, у зв`язку із встановленням воєнного стану в України комунікаційні відносини між Україною та РФ розірвані. Оригінал пенсійної справи гр. ОСОБА_1 до ГУПФ не надходив.
Проте відсутність пенсійної справи не може бути підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку з цим, оскільки протилежне позбавляє його права на її відновлення, яке він має згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відсутність оригіналу пенсійної справи не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена, тому дана обставина не може бути підставою для відмови позивачу у поновленні пенсії.
Відтак, розпорядження Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житловий субсидій та пільг ГУПФ від 30.01.2023 №1181/Б-1600-23 підлягає скасуванню як протиправне.
Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо зобов`язання ГУПФ відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з моменту припинення її нарахування та виплати, тобто з 01.03.2014, та сплатити заборгованість, яка утворилася з 01.03.2014 суд враховує те, що уповноваженим органом для призначення/перерахунку/поновлення виплати пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових.
Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 слідує, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
У випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання органу Пенсійного фонду України поновити позивачу пенсію, яке по суті буде передувати розгляду останнім відповідної заяви останнього, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.
Разом з тим, у зв`язку із встановленням судом факту невиконання відповідачем покладеного на нього обов`язку та з метою захисту порушеного права позивача на пенсію, суд, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ повторно розглянути заяву позивача від 02.03.2021 про поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням висновків, сформульованих судом у цьому рішенні.
Викладене також свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з моменту припинення її нарахування та виплати, тобто з 01.03.2014, та сплатити заборгованість, яка утворилася з 01.03.2014.
Тож заявлений позов слід задовольнити частково.
Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог (1/2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житловий субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.01.2023 №1181/Б-1600-23.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2021 про поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням висновків, сформульованих судом у цьому рішенні.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36014).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун
