ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Справа № 160/3966/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів Сліпець Н.Є. Бухтіярової М.М., Савченко А.В. за участі секретаря судового засіданняЛебеденко В.В. за участі: представника позивача представника відповідача 1 Долідзе А.О. Пріцак І.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Національного банку України, Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

01.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі позивач) до Національного Банку України (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України № 21/1355-рк від 21.10.2022 року «Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» непрозорою».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України винесено рішення № 21/1355-рк від 21.10.2022 року «Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Інгосстрах» непрозорою», у зв`язку з неможливістю встановити особі/осіб яка/які здійснюють значний вплив на управління або діяльністю товариства, оскільки жоден з акціонерів товариства не володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 10 та більше відсотків, а також відсутністю даних про осіб, що мають незалежну від формального володіння можливість здійснення рівнозначного впливу на управління чи діяльність товариства. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки структура власності позивача дає підстави для висновку, що об`єктивно в структурі власності товариства не існує такої особи, яка би самостійно або спільно з іншими особами володіла акціями товариства в розмірі 10 і більше відсотків, при цьому даний факт не робить таку структуру власності непрозорою. Також, Положення №30 та Закон про фінансові послуги не містять прямої вказівки на обов`язкову наявність володільця акцій/часток у статутному капіталі товариства у розмірі 10 і більше відсотків. Крім того, право власності на акції кожного з акціонерів є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, як і неможливо визначити для акціонерів додаткові обов`язки щодо володіння чи розпорядження акціями. За викладених обставин, позивач вважає рішення відповідача неправомірним та просить скасувати його в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 року адміністративну справу №160/3966/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лозицької І.О., суддів Ількова В.В., Савченка А.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2023 рік о 10:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою головуючого судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицької І.О. від 20.03.2023 року адміністративну справу №160/3966/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Національного Банку України про визнання протиправним та скасування рішення - передано на повторний автоматизований розподіл у зв`язку з тим, що суддя-доповідач із складу колегії суддів у визначених законом випадках, згідно ч. 9 ст. 31 КАС України, не може продовжити розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чуфарової Н.А. від 20.03.2023 року №107-д проведено повторний автоматизований розподіл справи №160/3966/23, у зв`язку із тим, що суддя-доповідач Лозицька І.О. зі складу колегії суддів у визначених законом випадках, згідно ч. 9 ст. 31 КАС України, не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, визначені КАС України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Сліпець Н.Є. (головуючий суддя).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 року прийнято матеріали справи №160/3966/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Національного Банку України про визнання протиправним та скасування рішення до свого провадження та призначено підготовче засідання на 27.03.2023 року о 10:00 год.

24.03.2023 року від Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що спірне рішення № 21/1355-рк від 21.10.2022 року «Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Інгосстрах» непрозорою» є правомірним та таким, що винесено у відповідності вимог чинного законодавства, оскільки структура власності позивача не відповідає вимогам пункту 30 розділу ІІІ Положення №30, а саме неможливо встановити особу/осіб, яка/які здійснює (ють) значний вплив на управління або діяльність надавача фінансових послуг. Крім того, відповідач не приймав рішень та не вчинював дій, які обмежували право власності акціонерів товариства на акції. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.03.2023 року у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача та надано час для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та призначено наступне підготовче на 11.04.2023 року о 11:00 год.

05.04.2023 року від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву та вказано, що відповідач самостійно не визначив таку особу в структурі власності ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» з підстав її об`єктивної відсутності. Національний банк не заперечує той факт, що жоден з акціонерів ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» не володіє часткою у розмірі від 10% статутного капіталу Товариства, при цьому закон не зобов`язує надавача фінансових послуг мати у своїй структурі власності особу/осіб, які здійснюють значний або вирішальний вплив на управління та/або діяльність надавача фінансових послуг (тобто акціонерів, які прямо та/або опосередковано володіють самостійно чи спільно з іншими особами акціями у розмірі від 10 до 50 відсотків (50 чи більше відсотків відповідно), а лише установлює обов`язок повідомляти про таких осіб державного регулятора у разі їх наявності.

06.04.2023 року від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» надійшла заява про зміну предмету позову відповідно до якої представник позивача просить суд змінити предмет позову у справі №160/3966/23 шляхом доповнення до первісної позовної вимоги, вимог про визнання протиправним та скасування рішення правління Національного банку України №114-рш від 23.03.2023 року «Про анулювання Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інгосстрах» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг».

В обґрунтування цієї заяви зазначає, що рішення №114-рш від 23.03.2023 року «Про анулювання Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інгосстрах» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг» було прийнято відповідачем на підставі та з урахуванням висновків рішення № 21/1355-рк від 21.10.2022 року «Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» непрозорою», з посиланням на те, що непрозора структура власності страховика унеможливлює здійснення ефективного нагляду за його діяльністю з боку Національного банку України, що створює суттєві ризики несвоєчасного виконання позивачем власних зобов`язань перед своїми клієнтами та іншими кредиторами. На переконання представника позивача, прийняті відповідачем рішення перебувають у тісному зв`язку одне з одним, оскільки пов`язані між собою підставами виникнення і поданими у справі доказами, а тому, їх спільний розгляд дасть можливість досягти процесуальної економії.

10.04.2023 року на електронну пошту суду від Національного банку України надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких вказано, що законодавством України встановлені ліцензійні вимоги до провадження діяльності з надання фінансових послуг, однією з яких є вимога щодо прозорості структури власності надавача фінансових послуг. При цьому, позивачем не приведено структуру власності у відповідність вимогам Положення №30, у строк встановлений відповідачем, у зв`язку з чим спірне у цій справі рішення є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, 10.04.2023 року на електронну пошту суду від Національного банку України надійшли письмові заперечення проти заяви про зміну предмету позову. Так, представник відповідача вказує, що позивач у заяві про зміну предмету позову доповнив фактичні підстави позову у справі №160/3966/23 новими фактичними підставами, що свідчить про одночасну зміну предмета та підстав позову, що не допускається Кодексом адміністративного судочинства України. Також, вказав, що рішення №114-рш від 23.03.2023 року «Про анулювання Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інгосстрах» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг» не існувало на момент постановлення судом ухвали про відкриття провадження у цій справі.

11.04.2023 року від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інгосстрах» надійшли пояснення щодо заперечень відповідача на заяву про зміну предмету позову та вказано, що позивач не змінював підстави позову, а лише доповнив новою позовною вимогою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року повернуто представнику позивача Долідзе Аліні Олександрівні заяву про зміну предмету позову - без прийняття до розгляду.

11.04.2023 року у підготовчому судовому засіданні усною протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.05.2023 року о 10:00 год.

12.04.2023 року від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не спростував доводи на яких ґрунтуються предявлені позовні вимоги та не довів правомірність прийнятого ним рішення.

23.05.2023 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті задоволено клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи та в судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2023 року о 13:30 год.

06.06.2023 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті задоволено клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи та в судовому засіданні оголошено перерву до 24.07.2023 року о 13:30 год.

24.07.2023 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті оголошено перерву до 10.08.2023 року о 08:30 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року залучено в якості другого відповідача Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного Банку України до участі у розгляді справи №160/3966/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення.

08.08.2023 року від Національного банку України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали від 24.07.2023 року.

Також, 08.08.2023 року від Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України наділений повноваженнями приймати рішення про визнання структури власності надавача фінансових послуг непрозорою та спірне у цій справі рішення є законним та обґрунтованим, а доводи обґрунтування позовної заяви є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки законодавство покладає обов`язок щодо відповідності структури власності надавача фінансових послуг вимогам щодо прозорості саме на особу, яка проводить діяльність з надання фінансових послуг. При цьому позивач не привів структуру власності у відповідність до вимог Положення №30 у строк встановлений Національним банком відповідно до пункту 49 розділу VІІ Положення №30, у зв`язку з чим спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Також, 08.08.2023 року від представника Національного банку України надійшло клопотання про закриття провадження у справі №160/3966/23 у частині позовних вимог до другого відповідача Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного Банку України.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чуфарової Н.А. від 09.08.2023 року №430д внесено зміни до складу колегії суддів за допомогою автоматизованої системи документообігу, а саме про заміну члена колегії Ількова В.В., з підстав його перебування його у щорічній відпустці на дату призначення розгляду справи та усунення перешкоди для розгляду справи у строки встановлені Кодексом адміністративного судочинства.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, визначено члена колегії - суддю Бухтіярову М.М.

10.08.2023 року у підготовчому судовому засіданні надано час для ознайомлення позивачем з документами, які були надані відповідачем до суду, оголошено перерву та призначено наступне підготовче судове засідання на 17.08.2023 року на 12:30 год.

16.08.2023 року від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» надійшла відповідь на відзив відповідача-2, відповідно до якої вказано, що відповідач самостійно не визначив особу яка здійснює значний вплив на управління або діяльність Товариства, з підстав її об`єктивної відсутності та відповідач не заперечує той факт, що жоден з акціонерів позивача не володіє часткою у розмірі від 10% статутного капіталу товариства, при цьому закон не зобов`язує надавача фінансових послуг мати у своїй структурі власності особу/осіб, які здійснюють значний або вирішальний вплив на управління та/або діяльність надавача фінансових послуг (тобто акціонерів, які прямо та/або опосередковано володіють самостійно чи спільно з іншими особами акціями у розмірі від 10 до 50 відсотків), а лише установлює обов`язок повідомляти про таких осіб державного регулятора у разі їх наявності.

17.08.2023 представник позивача звернулась до суду з запереченнями проти клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до другого відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Національного банку України про закриття провадження у справі №160/3966/23 в частині позовних вимог до Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України.

17.08.2023 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12.09.2023 року о 14:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Національної банку України про закриття провадження у справі №160/3966/23 в частині позовних вимог до Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України.

12.09.2023 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, зазначених в позовній заяві та відповідях на відзиви.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду явку свого представника не забезпечив, жодних клопотань чи пояснень до суду не надано.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33248430, номер та дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 1 224 102 0000 003909 від 02.11.2004 року зареєстроване місцезнаходження: 49100, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2, є фінансовою установою - надавачем фінансових послуг.

Так, відповідно до змін відомостей про структуру власності, пов`язаними з переходом права власності на корпоративні права особи, яка має пряму участь у надавані фінансових послуг, що стосуються складу власників істотної участі та розміру їх участі в надавачі фінансових послуг, що відбулися за результатами відчуження ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ» належної йому частки у розмірі 22,441361% на користь фізичних осіб відповідно до наступних правочинів:

1)Договір купівлі-продажу фінансових інструментів №БВ 15/1-2/22 від 04.02.2022 року на виконання Замовлення №1/22-ГД108/1-4/21 від 04 лютого 2022 до ГЕНЕРАЛЬНОГО ДОГОВОРУ №ГД 108/1-4/21 від 07 жовтня 2021, укладений між ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ» та громадянином України ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

2)Договір купівлі-продажу фінансових інструментів № БВ 16/2-2/22 від 07.02.2022 року на виконання Замовлення №3/22-ГД108/1-4/21 від 07 лютого 2022 до ГЕНЕРАЛЬНОГО ДОГОВОРУ №ГД108/1-4/21 від 07 жовтня 2021, укладений між ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ» та громадянином України ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 );

3)Договір купівлі-продажу фінансових інструментів № БВ16/1-2/22 від 07.02.2022 року на виконання Замовлення №2/22-ГД108/1-4/21 від 07 лютого 2022 до ГЕНЕРАЛЬНОГО ДОГОВОРУ №ГД108/1-4/21 від 07 жовтня 2021, укладений між ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ» та громадянином України ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ).

Після зазначених змін акціонерами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» є:

1) ОСОБА_4 , який прямо володіє часткою у розмірі 0,000002%;

2) ОСОБА_5 , який прямо володіє часткою у розмірі 0,000001%;

3) ОСОБА_6 , яка прямо володіє часткою у розмірі 0,000001%;

4) ОСОБА_7 , який прямо володіє часткою у розмірі 8,979545%;

5) ОСОБА_8 , яка прямо володіє часткою у розмірі 8,6625%;

6) ОСОБА_9 , який прямо володіє часткою у розмірі 8,1375%;

7) ОСОБА_10 , який прямо володіє часткою у розмірі 5,139772%;

8) ОСОБА_11 , яка прямо володіє часткою у розмірі 5,710227%;

9) ОСОБА_12 , який прямо володіє часткою у розмірі 9,90%;

10) ОСОБА_13 , яка прямо володіє часткою у розмірі 9,90%;

11) ОСОБА_14 , який прямо володіє часткою у розмірі 9,90%;

12) ОСОБА_15 , яка прямо володіє часткою у розмірі 9,32%;

13) ОСОБА_1 , який прямо володіє часткою у розмірі 6,730907%;

14) ОСОБА_2 , який прямо володіє часткою у розмірі 7,855226%;

15) ОСОБА_3 , який прямо володіє часткою у розмірі 7,855227%.

16) інші особи, які не є ключовими учасниками, які прямо володіють часткою у розмірі 1,909088%.

24 червня 2022 року та 07 липня 2022 року Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» подало до Національного банку Повідомлення про подання відомостей про структуру власності надавача фінансових послуг станом на 03.06.202 року та 07.02.2022 року відповідно.

Листом №27-0038/54801 від 10.08.2022 року «Про невідповідність структури власності ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» вимогам щодо прозорості» Національний банк України повідомив, що з інформації, зазначеної в документах про структуру власності Товариства станом на 07.02.2022 року, неможливо встановити особу/осіб, які здійснюють значний або вирішальний вплив на управління та/або діяльність ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ», а відтак, структура власності ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» не відповідає вимогам, установленим розділом III Положення №30 щодо прозорості.

Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення № 21/1355-рк від 21.10.2022 року «Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» непрозорою», у зв`язку з неможливістю встановити особу/осіб, яка/які здійснює(ють) значний вплив на управління або діяльність Товариства, оскільки жоден з акціонерів Товариства не володіє часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 10 та більше відсотків, а також відсутністю даних про осіб, що мають незалежну від формального володіння можливість здійснення рівнозначного впливу на управління чи діяльність Товариства.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових установ Національного банку України №21/1355-рк від 21.10.2022 року, вважає його незаконним та необґрунтованим, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Вирішуючи правомірність прийняття спірного рішення суд виходить з наступного.

Статтею 74 Закону України «Про Національний банк України» (далі - Закон про Національний банк) передбачено, що рішення (нормативно-правові акти чи індивідуальні акти), дії або бездіяльність Національного банку чи його посадових та службових осіб можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності, тобто відповідності Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 99 Конституції України та статті 6 Закону України «Про Національний банк України» забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку. Стаття 6 Закону про Національний банк встановлює, що при виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Пунктом 8-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими законами України.

Згідно із пунктом 3-1 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону: визначає вимоги до осіб, які мають намір провадити/провадять діяльність з надання фінансових послуг, включаючи вимоги до їх структури власності, системи корпоративного управління, управління ризиками та внутрішнього контролю, умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійні умови), та порядок контролю за їх додержанням.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» структура власності фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, повинна відповідати вимогам щодо прозорості, а також іншим вимогам, встановленим законами України та нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Вимоги до структури власності небанківських фінансових установ, регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк, та порядок подання ними відомостей про структуру власності до Національного банку визначено у Положенні про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 14.04.2021 № 30 (далі - Положення № 30).

Відповідно до пункту 30 розділу ІІІ Положення № 30 структура власності надавача фінансових послуг є непрозорою, зокрема, якщо неможливо встановити особу/осіб, яка/які злійснює(ють) значний вплив на управління або діяльність надавача фінансових послуг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.06.2022 року та 07.07.2022 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» подало до Національного банку України письмове запевнення про відповідність структури власності вимогам Положення разом з повідомленням про подання відомостей про структуру власності надавача фінансових послуг, до якого долучено: - відомості про остаточних ключових учасників у структурі власності надавача фінансових послуг; - відомості про власників істотної участі в надавачі фінансових послуг; - схематичне зображення структури надавача фінансових послуг.

Відповідно до наданої позивачем інформації, щодо структури власності надавача фінансових послуг, станом на 07.02.2022 року Національним банком України встановлено, що акціонерами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» є: - ОСОБА_4 , який прямо володіє часткою у розмірі 0,000002%; - ОСОБА_5 , який прямо володіє часткою у розмірі 0,000001%; - ОСОБА_6 , яка прямо володіє часткою у розмірі 0,000001%; - ОСОБА_7 , який прямо володіє часткою у розмірі 8,979545%; - ОСОБА_8 , яка прямо володіє часткою у розмірі 8,6625%; - ОСОБА_9 , який прямо володіє часткою у розмірі 8,1375%; - ОСОБА_10 , який прямо володіє часткою у розмірі 5,139772%; - ОСОБА_11 , яка прямо володіє часткою у розмірі 5,710227%; - ОСОБА_12 , який прямо володіє часткою у розмірі 9,90%; - ОСОБА_13 , яка прямо володіє часткою у розмірі 9,90%; - ОСОБА_14 , який прямо володіє часткою у розмірі 9,90%; - ОСОБА_15 , яка прямо володіє часткою у розмірі 9,32%; - ОСОБА_1 , який прямо володіє часткою у розмірі 6,730907%; - ОСОБА_2 , який прямо володіє часткою у розмірі 7,855226%; - ОСОБА_3 , який прямо володіє часткою у розмірі 7,855227%; - інші особи, які не є ключовими учасниками, які прямо володіють часткою у розмірі 1,909088%.

Листом Національного банку України від 10.08.2022 року №27-0038/54801 «Про невідповідність структури власності ПРАТ «СК «ІНГОСCТРАХ» вимогам прозорості» повідомлено позивача, що з інформації, зазначеної в документах про структуру власності Товариства станом на 07.02.2022, неможливо встановити особу/осіб які здійснюють значний або вирішальний вплив на управління та/або діяльність ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ». Повідомлено, що структура власності ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» не відповідає вимогам, установленим розділом III Положення №30 та надано строк для приведення структури відповідно до вимог Положення №30.

В подальшому Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг надано доповідну записку №В/27-0038/86040 щодо визнання структури ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» непрозорою, відповідно до якої зазначено, що у межах процедури контролю Національного банку України за дотриманням вимог щодо структури власності надавачів фінансових послуг, передбаченої розділом V Положення 30, Департамент ліцензування встановив невідповідність структури власності ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ», вимогам до структури власності надавача фінансових послуг, визначеним у розділі ІІІ Положення №30 та повідомлено зокрема, що у визначений строк Товариство не надало інформацію або документи про структуру власності, з яких можливо встановити особу/осіб, які здійснюють значний або вирішальний вплив на управління та/або діяльність ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ».

Відповідно до вказаної доповідної записки зроблено висновок: «Ураховуючи зазначене вище, керуючись статтями 7, 15 та 17 Закону про Національний банк, пунктом 31 частини першої статті 28 Закону про фінансові послуги, пунктами 29, 30 розділу III та пунктом 50 розділу VII Положення № 30, підпунктом 5 пункту 14 розділу II Положення про Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг, затвердженого рішенням Правління Національного банку від 29.07.2020 № 498-рш (у редакції рішення Правління Національного банку від 27.01.2022 № 42-рш), Департамент ліцензування пропонує Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг розглянути питання про визнання структури власності ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» непрозорою та прийняти відповідне рішення.».

На підставі вказаної доповідної записки Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України було прийнято спірне рішення № 21/1355-рк від 21.10.2022 року «Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Інгосстрах» непрозорою» та визнано структуру власності ПрАТ «CK «ІНГОССТРАХ» непрозорою, у зв`язку із тим, що структура власності не відповідає вимогам пункту 30 розділу III Положення № 30, а саме неможливо встановити особу/осіб, яка/які здійснює(ють) значний вплив на управління або діяльність надавача фінансових послуг.

Так, суд зазначає, що відповідно до пункту 11 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» порядок здійснення органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, контролю за дотриманням вимог щодо структури власності фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, визначається нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право визначати наявність значного впливу та/або контролю над управлінням або діяльністю фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, та визнавати особу власником істотної участі у фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги. Ознаки наявності значного впливу та/або контролю над управлінням або діяльністю фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, визначаються нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Умови, за яких структура власності надавача фінансових послуг визнається прозорою, закріплені в пункті 29 Положення 30.

Відповідно до пункту 29 Положення №30 структура власності надавача фінансових послуг є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності надавача фінансових послуг дають змогу визначити: - усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану одноосібну та/або спільну істотну участь у надавачі фінансових послуг або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність надавача фінансових послуг (не застосовується до юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг); - усіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами надавача фінансових послуг; - характер взаємозв`язків між надавачем фінансових послуг та/або особами, зазначеними вище;

2) документи про структуру власності надавача фінансових послуг відповідають вимогам цього Положення;

3) набуття/збільшення одноосібної/спільної істотної участі в страховику, надавачі фінансових платіжних послуг погоджено всім особам, які володіють такою істотною участю в порядку, установленому законодавством України (не застосовується до юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг). Ознаки спільного володіння істотною участю наведено в нормативно-правовому акті Національного банку, що регулює порядок набуття/збільшення істотної участі в надавачі фінансових послуг;

4) у структурі власності надавача фінансових послуг відсутні особи, яким відповідно до законодавства їхнього постійного місця проживання або громадянства заборонено володіти корпоративними правами надавача фінансових послуг та/або здійснювати значний або вирішальний вплив на діяльність надавача фінансових послуг;

5) про набуття/збільшення істотної участі в надавачі фінансових послуг (крім страховика та надавача фінансових платіжних послуг) було повідомлено Національний банк у порядку, установленому законодавством України (не застосовується до юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу І Положення № 30 вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами акціями, часткою в статутному капіталі або правами голосу за акціями, часткою в статутному капіталі юридичної особи в розмірі 50 чи більше відсотків, та/або незалежна від формального володіння можливість здійснення такого впливу на управління чи діяльність юридичної особи;

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу І Положення № 30 значний вплив на управління або діяльність юридичної особи - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами акціями, часткою в статутному капіталі або правом голосу за акціями, часткою в статутному капіталі юридичної особи в розмірі від 10 до 50 відсотків та/або незалежна від формального володіння можливість здійснення такого впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Так, суд зазначає, що Положення № 30 та Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містять прямої вказівки на обов`язкову наявність володільця акцій/часток у статутному капіталі Товариства у розмірі 10% і більше та не містить заборону наявності такої структури власності надавача фінансових послуг.

Разом з тим, надаючи оцінку спірному рішенню та діям відповідача під час прийняття спірного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 42-1 розділу V Положення № 30 письмова вимога, повідомлення про визнання структури власності непрозорою, листи, що надсилаються Національним банком відповідно до вимог цього Положення, вважаються належним чином відправленими надавачу фінансових послуг: 1) у формі електронного документа - за умови отримання на електронну пошту/електронну поштову скриньку Національного банку підтвердження доставлення відповідних документів на електронну пошту надавача фінансових послуг для офіційної комунікації з Національним банком протягом двох робочих днів із дня їх направлення; 2) у паперовій формі/у формі паперової копії електронного документа - за умови їх направлення рекомендованим листом на поштову адресу надавача фінансових послуг у порядку, визначеному в підпункті 2 пункту 42 розділу V цього Положення.

Згідно із пунктом 43 розділу V Положення № 30 Національний банк зазначає в письмовій вимозі:

1) підстави, що зумовили потребу її направлення;

2) перелік інформації/документів/копій документів, які потрібно надати Національному банку, та/або питання, на які Національний банк вимагає надати пояснення;

3) строк надання відповіді надавачем фінансових послуг на письмову вимогу, але не менше ніж 10 робочих днів із дня направлення письмової вимоги.

Відповідно до пункту 43-1 розділу V Положення № 30 Національний банк має право зазначити в письмовій вимозі опис фактів, які свідчать про недотримання надавачем фінансових послуг вимог щодо структури власності, має право вимагати надання додаткових пояснень, а також зазначити перелік заходів, які надавачу фінансових послуг, власникам істотної участі в ньому та ключовим учасникам у структурі власності надавача фінансових послуг рекомендується вжити для приведення структури власності надавача фінансових послуг у відповідність до вимог цього Положення. Національний банк установлює форму та спосіб подання додаткових документів з урахуванням вимог, зазначених у пункті 7 розділу I цього Положення.

Національний банк установлює форму та спосіб подання додаткових документів з урахуванням вимог, зазначених у пункті 7 розділу I цього Положення.

Пунктом 44 розділу V Положення № 30 визначено, що Національний банк за результатами здійснення контролю за дотриманням надавачем фінансових послуг вимог цього Положення:

1) складає доповідну записку в разі недотримання надавачем фінансових послуг вимог, зазначених у розділі III цього Положення;

2) складає акт про правопорушення за формою, визначеною розпорядчим актом Національного банку, у разі виявлення порушень інших, ніж порушення, визначені в підпункті 1 пункту 44 розділу V цього Положення.

Відповідно до пункту 45 розділу V Положення № 30 Національний банк з метою підтвердження або спростування підстав уважати, що структура власності надавача фінансових послуг є непрозорою, а також для визначення наявності значного чи вирішального впливу особи на управління або діяльність надавача фінансових послуг незалежно від формального володіння, враховує інформацію, отриману з офіційних джерел, від надавача фінансових послуг, будь-яких осіб у структурі власності надавача фінансових послуг, державних органів України та інших держав та/або інших осіб, яка свідчить про:

1) наявність інших власників істотної участі в надавачі фінансових послуг (крім особи, щодо якої Національним банком було виявлено факт набуття істотної участі в надавачі фінансових послуг або збільшення істотної участі в надавачі фінансових послуг до рівня, визначеного в частині чотирнадцятій статті 9 Закону про фінансові послуги, без отримання письмового погодження Національного банку або Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг);

2) здатність особи впливати на обрання/призначення керівників, головного бухгалтера, ключових осіб надавача фінансових послуг;

3) можливість особи брати участь у прийнятті рішень з основних стратегічних напрямів діяльності надавача фінансових послуг (вплив на бізнесмодель, організаційну структуру, систему внутрішнього контролю надавача фінансових послуг, на порядок та умови надання фінансових послуг надавачем фінансових послуг) незалежно від того, чи обіймає ця особа посаду керівника та/або отримує винагороду чи іншу компенсацію за виконання таких функцій у надавачі фінансових послуг;

4) репутаційні критерії, перелік яких визначено в додатку 5 до цього Положення;

5) реєстраційні критерії, перелік яких визначено в додатку 6 до цього Положення;

6) операційні критерії, перелік яких визначено в додатку 7 до цього Положення;

7) економічні критерії, перелік яких визначено в додатку 8 до цього Положення.

При цьому, відповідно до пункту 49 розділу VII Положення № 30 Національний банк у разі виявлення невідповідності вимогам до структури власності надавача фінансових послуг, передбаченим у розділі III Положення № 30, надсилає письмове повідомлення про це надавачу фінансових послуг та встановлює строк для приведення структури власності надавача фінансових послуг у відповідність до вимог Положення №30, але не менше ніж 15 робочих днів із моменту отримання відповідного повідомлення.

Пунктом 50 розділу VII Положення №30 Національний банк за результатами розгляду доповідної записки, визначеної в підпункті 1 пункту 44 розділу V цього Положення, приймає рішення про визнання структури власності надавача фінансових послуг непрозорою, рішення приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг (далі - Комітет з питань нагляду), якщо структуру власності надавача фінансових послуг не приведено у відповідність до вимог щодо її прозорості.

Так, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що Національний банк України, надсилаючи письмову вимогу, повинен зазначити перелік інформації/документів/копій документів, які потрібно надати Національному банку, та/або питання, на які Національний банк вимагає надати пояснення та має зазначити, зокрема, перелік заходів, які надавачу фінансових послуг, власникам істотної участі в ньому та ключовим учасникам у структурі власності надавача фінансових послуг рекомендується вжити для приведення структури власності надавача фінансових послуг у відповідність до вимог Положення №30.

Судом встановлено, що листом Національного банку України від 10.08.2022 року №27-0038/54801 «Про невідповідність структури власності ПРАТ «СК «ІНГОСТРАХ» вимогам прозорості» відповідачем встановлено, що з інформації, зазначеної в документах про структуру власності Товариства станом на 07.02.2022, неможливо встановити особу/осіб які здійснюють значний або вирішальний вплив на управління та/або діяльність ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ». Повідомлено позивача, що структура власності ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» не відповідає вимогам, установленим розділом III Положення №30 та встановлено строк для приведення структури власності страховика у відповідність до вимог Положення №30 - два місяці з дня отримання листа.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надсилаючи вказаного листа від 10.08.2022 року №27-0038/54801 з вимогою про необхідність приведення структури власності, повинен був вказати чіткі підстави для такої вимоги із зазначенням, зокрема, які саме документи не надані або які документи чи заходи були б достатніми для приведення структури власності надавача фінансових послуг у відповідність до вимог Положення №30 та зазначивши конкретні пропозиції та шляхи приведення такої структури у відповідність вимогам законодавства.

При цьому, у письмовій вимозі відповідача, а саме листі від 10.08.2022 року №27-0038/54801 про визнання структури власності непрозорою Національним банком України, як суб`єктом владних повноважень не вказаний конкретний перелік документів, який потрібно надати чи які заходи потрібно вжити позивачу для приведення структури власності надавача фінансових послуг у відповідність до вимог Положення №30.

Суд зазначає, пред`явлення Національним банком України до ПРАТ «СК «Інгосстрах» загальної вимоги щодо приведення структури власності страховика у відповідність до вимог Положення №30, без конкретизації дій чи заходів, які має вчинити надавач фінансових послуг, та без посилання на відповідну норму права виключає можливість Національного банку України в подальшому застосовувати до такої фінансової установи негативні наслідки.

У випадку не конкретизації пред`явленої Національним банком України вимоги надавач фінансових послуг перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості виконати належним чином адресовану йому вимогу та надати необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для останнього, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті неприйнятності доводів відповідача про те, що винесення оспорюваного рішення відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства), сформовану, зокрема у справі «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд вважає, що ненаведення Національним банком України у письмовій вимозі переліку документів, які необхідно надати та не вказано заходи які потрібно вчинити позивачу, призводить до необґрунтованого обмеження права надавача фінансових послуг бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком та вчинити відповідні заходи відповідно до вимог визначених Національним банком України, а не будь-яких на власний розсуд.

Таким чином, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Натомість, надіслане позивачу письмове повідомлення містить вимогу щодо приведення структури відповідно до вимог Положення №30, без зазначення конкретної пропозиції щодо вчинення заходів необхідних та достатніх для прийняття рішення про визнання структури надавача фінансових послуг прозорою.

Отже, враховуючи вищевикладене, під час дослідження наданих позивачем документів та винесенні письмового повідомлення щодо невідповідності структури власності ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» вимогам прозорості, у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для визнання структури надавача фінансових послуг непрозорою та прийняття в подальшому спірного рішення.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, письмова вимога відповідача, щодо невідповідності структури власності надавача фінансових послуг не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує її неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов`язку позивача щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Також, відповідачем не надано належних доказів, що повною мірою підтверджували б правомірність та вчинення всіх можливих заходів для отримання від надавача фінансових послуг доказів наявності чи відсутності особи, яка б самостійно або спільно з іншими особами володіла акціями Товариства в розмірі від 10 до 50 відсотків.

Крім того, як було зазначено судом вище, згідно пункту 11 статті 9 Закону про фінансові послуги органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право визначати наявність значного впливу та/або контролю над управлінням або діяльністю фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, та визнавати особу власником істотної участі у фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги.

Відповідно до глави 23-1 розділу III Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року №153 (далі - Положення № 153). Національний банк наділений повноваженнями визначати наявність значного чи вирішального впливу на управління чи діяльність надавача фінансових послуг, та визнавати особу власником істотної участі у такій особі.

Таким чином, у даному випадку Національний банку України наділений повноваженнями визначити особу власником істотної участі у фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, при цьому відповідач самостійно не визначив таку особу в структурі власності ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та не зазначив, які саме дії необхідно вчинити товариству та яким чином у даному випадку на думку відповідача необхідно привести у відповідність структуру власності надавача фінансових послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що відповідач під час надсилання письмової вимоги щодо приведення структури власності вимогам Положення №30 не визначив, які документи, інформацію, докази потрібно надати, не вказав, які заходи необхідно вчинити позивачу та самостійно не визначив особу, яка має значний чи вирішальний вплив на управління чи діяльність надавача фінансових послуг, суд доходить висновку, що спірне рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України № 21/1355-рк від 21.10.2022 року «Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» непрозорою» є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято передчасно без врахування всіх обставин та без вчинення відповідачем всіх можливих заходів для визначення вказаної особи та перевірки всіх документів.

Крім того, суд не приймає до уваги, посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 року та постанову Верховного Суду від 07.09.2018 року у справі №826/7238/16, оскільки спір який досліджувався в межах вказаної справи виник між іншими сторонами, з інших підстав та регулюється відповідно до інших нормативно-правових актів.

Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ходу судового розгляду справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №32528798800006409911 від 01.03.2023 року.

З урахуванням положень статті 139 КАС України та відповідно до задоволених вимог, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в розмірі в сумі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 251, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Національного банку України, Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/1355-рк від 21.10.2022 "Про визнання структури власності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" непрозорою".

Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд.9, код ЄДРПОУ 00032106) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору суму в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 вересня 2023 року.

Суддя Н.Є. Сліпець

Суддя М.М. Бухтіярова

Суддя А.В. Савченко