ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 вересня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/1263/22

Головуючий у першій інстанції Лиманська М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1210/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОТ»,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 липня 2023 року (місце ухвалення м. Городня, дата складання повного тексту судового рішення 14.07.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельні ділянки. В обґрунтування позову посилався на те, що 16.05.2021 між ним та ОСОБА_2 було узгоджено умови договору купівлі-продажу земельних ділянок: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області (за межами с.Мощенка Чернігівського району Чернігівської області).

Вказує, що оскільки вказаний договір купівлі-продажу був укладений у вихідний день (неділю), нотаріально посвідчити його не було можливості, тому сторони домовились, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки вони здійснять, коли ОСОБА_2 наступного разу приїде в Україну, але не пізніше 21.12.2021.

Як зазначає позивач, в цей же день у розрахунок за договором купівлі-продажу земельних ділянок він передав відповідачу грошові кошти в сумі 79616,00 гривень, на підтвердження чого останній власноручно склав відповідну розписку, а також передав йому правовстановлюючі документи та технічну документацію на земельні ділянки, які є предметом укладеного між ними договору.

За твердженням позивача, через сімейні обставини та за станом здоров`я, а надалі з початком військової агресії російської федерації проти України ОСОБА_2 для підписання та посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок до нотаріальної контори так і не з`явився. У зв`язку з тим, що він фактично позбавлений можливості оформити належним чином право власності на придбані ним земельні ділянки, вимушений звернутись до суду за захистом свого права.

У позові, з урахуванням його уточнення (а.с. 27-32) ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 203, 207, 655, 657, 220 ЦК України, просить визнати дійсним договір купівлі продажу, укладений 16.05.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області (за межами с.Мощенка Чернігівського району Чернігівської області), та визнати за ним право власності на вказані земельні ділянки.

Ухвалою Городнянського районного суду від 07.06.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОТ» (а.с. 91).

Рішенням Городнянського районного суду від 12.07.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельні ділянки, відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів повного або часткового виконання договору щодо сплати коштів за договором, не надано доказів наявності сімейних обставин та стану здоров`я, які б завадили відповідачу з`явитися для нотаріального посвідчення договору, а також не надано доказів на підтвердження обставин та факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину і втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Також при ухваленні рішення судом враховані положення Закону України № 2666-VІІІ від 20.12.2018, яким внесені зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». За висновком суду, оскільки договір купівлі-продажу земельних ділянок був укладений до вступу в дію Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення", яким скасовано мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, тому відсутні підстави для визнання дійсним оспорюваного договору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Городнянського районного суду від 12.07.2023 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги, судом неправильно встановлені обставини справи внаслідок неправильної оцінки доказів.

Вказує, що на сьогодні він позбавлений можливості оформити належним чином право власності на придбані земельні ділянки, крім як звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельні ділянки на підставі ст. 207, 655, 657, 220 ЦК України.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц.

Як зазначає заявник, суд першої інстанції необґрунтовано не вважає належним та допустимим доказом розписку, складену відповідачем, про передачу йому грошових коштів у розмірі 79616 грн в якості оплати за земельні ділянки, що також відповідач не заперечує. Тому вважає, що оплата за договором сторонами не заперечується, у зв`язку з чим не спростований факт повного виконання договору сторонами.

Вказує, що відповідач як власник земельних ділянок не передавав їх в оренду ТОВ «МІЛОТ», передача в оренду земельних ділянок (не витребуваних паїв) була здійснена Городнянською міською радою у 2020 році, проте ні він, ні відповідач не були проінформовані про існування будь-яких обтяжень щодо земельних ділянок як на момент передачі у власність відповідачу, так і на момент укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок від 16.05.2021. Посилається, що згідно Інформаційних довідок з реєстру речових прав на нерухоме майно на момент розгляду справи у суді першої інстанції всі обтяження земельних ділянок припинені, жодних інших речових прав, крім права власності відповідача, не зареєстровано.

Заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, оскільки факт того, що відповідач у 2021 році не приїхав в Україну для здійснення нотаріального посвідчення договору і є підтвердженням ухилення від нотаріального посвідчення договору. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у 2022 році у відповідача можливість приїхати в Україну відсутня, що є загальновідомим фактом.

На переконання заявника, ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу через неможливість візиту в Україну не є тотожним з тим, що відповідач скористався своїм процесуальним правом на визнання чи заперечення позовних вимог, а визнання позову відповідачем свідчить про те, що він вважає договір купівлі-продажу земельних ділянок дійсними.

Також заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельних ділянок був укладений під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), оскільки згідно положень ст. 81,145 ЗК України допускається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення іноземні громадяни мають право набувати лише у спадщину і зобов`язані протягом року їх відчужити, а п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюються на ці правовідносини, оскільки положення ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативним.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.09.2023 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 год. 00 хв 20.09.2023.

05.09.2023 року апеляційним судом направлено учасникам справи листа з роз`ясненням можливості надання письмової заяви про розгляд справи без їх участі у зв`язку з рекомендаціями Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану і зважаючи на те, що дана справа не є невідкладною, а також те, що обставини, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії проти України наразі тривають.

11.09.2023 на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 адвоката Пінчук К.О. про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки через участь в іншому судовому засіданні у той самий час, яке не скріплено електронним цифровим підписом (а.с. 162, 163). Доказів на підтвердження викладених обставин представник позивача суду не надала.

20.09.2023 у судове засідання апеляційного суду сторони або їх представники не з`явилися.

Заявлене представником ОСОБА_1 адвокатом Пінчук К.О. клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

За положеннями ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ст.ст. 43, 49 ЦПК України, і повинні здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, крім визначених цією статтею випадків. Зокрема, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (згідно із пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Виходячи з того, що представником ОСОБА_1 адвокатом Пінчук К.О. не надано належних і допустимих документальних доказів на підтвердження поважності причин неявки, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, з урахуванням належного повідомлення сторони позивача ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується зворотнім повідомленням (а.с. 114).

ОСОБА_2 поштова кореспонденція (копія ухвали про відкриття провадження, копія апеляційної скарги, судова повістка) судом не направлялась, враховуючи що його місцем проживання є м. Бєлгород російської федерації, у зв`язку з чим неможливе пересилання поштової кореспонденції до російської федерації, про що складені відповідні акти від 30.08.2023, 05.09.2023 (а.с. 151, 156).

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи..

Також, 19.09.2023 на адресу апеляційного суду надійшла заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури про вступ прокурора у справу. В обґрунтування посилається, що у провадженні Городнянського районного суду перебуває справа № 732/1150/23 за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_2 (громадянина рф) про припинення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7421486800:04:000:1153; 7421486800:04:000:0962; 7421486800:04:000:1154; 7421486800:04:000:1037 шляхом їх конфіскації. Тому вважає, що справи № 732/1150/23 та № 732/1263/22 тісно пов`язані між собою, тому на підставі ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернігівська окружна прокуратура вважає за необхідне вступити у справу № 732/1263/22.

Зазначена заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Також згідно з ч. 4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення положень ч.4 ст.56 ЦПК України й абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисті, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як убачається з матеріалів справи, у даній справі позов був поданий у грудні 2022 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельні ділянки, а саме земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області.

Позов керівником Чернігівської обласної прокуратури був поданий у серпні 2023 року в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації. Предметом позову є земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області.

Незважаючи на тотожність предмету позовів, заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури не надано апеляційному суду належних доказів на підтвердження порушення інтересів держави саме у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельні ділянки, необхідність їх захисту прокурором, а також не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Чернігівська окружна прокуратура скористалась своїм правом, передбаченим ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у справі № 732/1150/23, предметом якого є земельні ділянки, право власності на які просить визнати ОСОБА_1 у цій справі.

Враховуючи викладене, заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури про вступ у справу № 732/1263/22 задоволенню не підлягає.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач), який є громадянином російської федерації, успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне померлому право на земельну частку (пай) у землях КСП „Шлях Леніна (с.Мощенка Городянського району Чернігівської області), у зв`язку з чим отримав свідоцтво про спадщину за законом від 21.10.2020, видане приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. (а.с.13).

Рішенням Городянської міської ради Чернігівської області від 02.04.2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і передано у приватну власність громадянина російської федерації ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області (а.с. 68).

З витягів № 254309935, 254324333, 2543211969, 254311511 від 26.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності убачається, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування Городянської міської ради від 02.04.2021 за відповідачем ОСОБА_2 23.04.2021 зареєстровано право власності на земельні ділянки: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037 (а.с.14-17).

За матеріалами справи, 16.05.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельних ділянок: площею 6,1331 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1153; площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,0623 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1154; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Городнянської міської ради Чернігівської області (за межами с. Мощенка Чернігівського району Чернігівської області). Згідно з договором купівлі-продажу сторони домовились щодо всіх істотних умов договору: зокрема, дійшли згоди про предмет і ціну земельних ділянок. Відповідно вказаного договору продаж земельних ділянок здійснено за 79616,00 грн, які покупець сплатив одночасно з підписанням цього договору. Також було узгоджено, що не пізніше 21.12.2021 між сторонами буде нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельних ділянок (а.с.10-11).

Станом на час розгляду справи договір купівлі-продажу земельних ділянок сторонами не був нотаріально посвідчений.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження отримання коштів за договором відповідач ОСОБА_2 склав розписку та передав ОСОБА_1 правовстановлюючі документи та технічну документацію на земельні ділянки, які є предметом укладеного між сторонами договору (а.с. 12).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання та не може з`явитися для нотаріального посвідчення договору з об`єктивних причин (через сімейні обставини та за станом здоров`я, а надалі з початком військової агресії російської федерації проти України), сторони виконали умови договору купівлі-продажу, тому єдиним шляхом вирішення спору та захисту прав покупця є звернення до суду з даним позовом на підставі ст. 220 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів повного або часткового виконання договору щодо сплати коштів за договором, не надано доказів наявності сімейних обставин та стану здоров`я, які б завадили відповідачу з`явитися для нотаріального посвідчення договору, а також не надано доказів на підтвердження обставин та факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину і втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Також при ухваленні рішення судом враховані положення Закону України № 2666-VІІІ від 20.12.2018, яким внесені зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». За висновком суду, оскільки договір купівлі-продажу земельних ділянок був укладений до вступу в дію Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення", яким скасовано мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, тому відсутні підстави для визнання дійсним оспорюваного договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, враховуючи наступне.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 657 ЦК України, передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Отже, визнання дійсним договору на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов`язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність).

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив судам, що при розгляді подібних спорів суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов`язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є вимога ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок від 16.05.2021, укладеного з ОСОБА_2 у простій письмовій формі.

Посилання заявника на те, що відповідач не виконав свого зобов`язання та не може з`явитися для нотаріального посвідчення договору з об`єктивних причин, а саме через сімейні обставини та за станом здоров`я, а також через початок військової агресії російської федерації проти України, колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необґрунтовані, оскільки на підставі доказів, поданих позивачем, що були належним чином досліджені та оцінені судом першої інстанції, не встановлено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Апеляційний суд також враховує, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів на підтвердження його наміру нотаріально посвідчити вказаний договір, вжиття ним будь-яких заходів для такого посвідчення, а також не надано доказів на підтвердження відсутності можливості нотаріально посвідчити договір у строк, встановлений договором, до 21.12.2021.

Встановивши, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений без дотримання обов`язкових вимог чинного на момент його укладення законодавства щодо нотаріального посвідчення, при цьому відсутні докази ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання такого договору дійсним у судовому порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач є громадянином російської федерації і на час дії воєнного стану існує заборона на укладення будь яких нотаріальних дій на території України за зверненням громадян росії, відтак позивач позбавлений будь-якої можливості нотаріально посвідчити договір купівлі продажу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки договір купівлі-продажу земельних ділянок був укладений 16.05.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану та запровадження обмежень щодо вчинення нотаріальних дій під час дії воєнного стану. Сторони договору, не були позбавлені можливості реалізувати свої права відповідно до встановлених на час виникнення спірних правовідносин положень законодавства України.

Наявності перешкод, які б свідчили про неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, з 16.05.2021, зокрема ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення, позивачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено.

Встановлені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» тимчасові обмеження щодо здійснення нотаріальних дій за заявами особи, пов`язаної з державою-агресором, не свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, а отже і не свідчить про наявність підстав для визнання такого договору дійсним відповідно до приписів частини другої статті 220 ЦК України.

За змістом, зокрема, ст. 3 ч. 1 п. 2-1, ст. 6 ч. 1 п. 1, ст. 10 ч. 1 п. 3, ч. 3, ст. ст. 18, 20, 22, 26, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (N 1952-IV), п. п. 1, 6, 7, 10-1, 18, 24, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.2015 N 1127, п. п. 1, 2 глави 3, п. 1 глави 4, п. п. 3, 4 глави 7, п. п. 1, 4 глави 8 розділу І, п. п. 1, 2, 3 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22.02.2012 N 296/5 (реєстрація в Мін`юсті України 22.02.2012 за N 282/20595), за нотаріальним посвідченням правочину щодо відчуження земельної ділянки одразу слідує державна реєстрація переходу прав на відповідну земельну ділянку, ці дії відбуваються одночасно по суті, нотаріус, який посвідчує угоду, виступає також державним реєстратором прав на нерухоме майно, під час вчинення нотаріальних і реєстраційних дій нотаріус/державний реєстратор перевіряє встановленим порядком право- і дієздатність сторін угоди, правовий статус земельної ділянки як об`єкта нерухомості, наявність обтяжень, заборон щодо ділянки, обмежень її в цивільному обороті, отримує в належній формі необхідні для нотаріального посвідчення угоди та державної реєстрації прав документи, відомості з державних реєстрів, вказує необхідні дані в договорі і т.ін.

При посвідченні правочинів відчуження земельних ділянок у випадках, встановлених ст. 172 Податкового кодексу України, нотаріус вимагає надати йому документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки (п. п. 1.11. п. 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Стаття 172 ПК України передбачає, що:

дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 ЗК України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується (п. 172.1.);

під час проведення операцій з продажу об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3. цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (172.4.).

Тобто, укладення договору відчуження земельної ділянки вимагає дотримання спеціальних деталізованих правил і відповідної процедури, виконання яких поза таким спеціальним порядком, зокрема, судом, не передбачене і неможливе фактично.

Не можуть бути взяті до уваги апеляційним і доводи скарги про те, що підтвердженням виконання договору купівлі-продажу земельних ділянок є складена відповідачем розписка про отримання від позивача грошових коштів у розмірі 79616 грн, оскільки в матеріалах справи міститься лише копія вказаної розписки, яка не є належним доказом у справі та враховуючи положення постанова Правління Національного банку України № 148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", оскільки ціна позову є більшою від 50000 грн.

Необґрунтованими є також доводи скарги про те, що відповідач як власник земельних ділянок не передавав їх в оренду ТОВ «МІЛОТ», передача в оренду земельних ділянок (не витребуваних паїв) була здійснена Городнянською міською радою у 2020 році, проте ні він, ні відповідач не були проінформовані про існування будь-яких обтяжень щодо земельних ділянок як на момент передачі у власність відповідачу, так і на момент укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок від 16.05.2021, враховуючи наступне.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (а.с. 82-87), земельні ділянки площею 0,5130 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:0962; площею 0,2039 га, кадастровий номер 7421486800:04:000:1037 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва знаходилися в оренді ТОВ „МІЛОТ на підставі договорів оренди, укладених до 2013 року з Городнянською міською радою, які автоматично продовжувались. Строк закінчення договорів оренди спливає 01.08.2029 року. Тобто зазначені договори оренди були укладені з ТОВ «МІЛОТ» до набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на ці земельні ділянки.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України № 2666-VІІІ від 20.12.2018 внесені зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно яких до 01.01.2020 заборонена купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який набрав чинності з 07.02.2019.

31.03.2020 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-IX, яким було знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до вказаного Закону 01.07.2021 скасовано мораторій (заборону) на продаж земель сільськогосподарського призначення, крім земель державної власності.

За змістом пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2020, не допускається:

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв)

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2020, в порядку, визначеному цим Законом.

Встановлена законодавцем тимчасова заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок стосувалася не всіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб, а лише їх окремих видів, зокрема земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306), окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (код 01.01). Таким чином, заборона, встановлена підпунктом "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України, поширювалася на земельні ділянки, що мають саме цей вид цільового призначення, а саме - "перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" незалежно від способу набуття власником прав на земельну ділянку.

Як убачається з матеріалів справи, 21.10.2020 ОСОБА_2 набув право власності на право на земельну частку (пай) розміром 6,26 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), а вже рішенням Городнянської міської ради від 02.04.2021 ОСОБА_2 , громадянину російської федерації, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Враховуючи викладене, судом правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 право власності на спірні земельні ділянки набув не на підставі, яка передбачена п. г) ч.1 ст. 81 ЗК України - прийняття спадщини, а внаслідок виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю), тобто на підставі п. ґ) ч. 1 ст. 81 ЗК України. А отже на вказані земельні ділянки розповсюджується мораторії на їх відчуження.

Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження, переконливих доказів на підтвердження своїх доводів не надано суду першої інстанції і не представлено і апеляційному суду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційним судом не встановлено передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України, на які посилався позивач при зверненні до суду, підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок від 16.05.2021, укладеного з ОСОБА_2 , а доводи заявника по суті позовних вимог, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок суду про необхідність відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2023.

Головуючий Судді: