Номер провадження: 22-ц/813/6356/23

Справа № 522/3835/22

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Пересипка Д.В.,

учасники справи: позивач - заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури Максима Раковича та Одеської міської ради

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2023 року, ухваленого Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Науменко А.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва,

в с т а н о в и в:

16 березня 2022 року позивач Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11 березня 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 678, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бельтюковою Є.М., передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв.м.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 4416 від 11 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв.м.

Управлінням ДАБК ОМР 20 листопада 2018 року зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061183240807 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштуванням вхідної групи».

У подальшому ОСОБА_1 подала до Управління ДАБК ОМР декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191701660 від 19 червня 2019 року щодо реконструкції вказаної квартирибез зміни геометричних розмірів фундаментів у плані,відповідно до якої загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 84,7 кв. м.

Державним реєстратором 02 липня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені зміни, відповідно до яких загальна площа квартири АДРЕСА_1 змінена з 51,7 кв.м на 84,7 кв.м.Зміни внесені на підставі технічного паспорту від 24 червня 2019 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191701660 від 19.06.2019.

Позивач вказує, що реконструкція квартири та збільшення її геометричних розмірів площі відбулось за рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа № 01-6/579пр від 07 грудня 2021 року Управлінням ДАБК ОМР у 2019 році проведено комісійний огляд, в ході якого встановлено, що замовником будівництва наведено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, шляхом прибудови приміщень до квартири АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, на підставі наказу Управління від 29 березня 2019 року за № 01-13/149 ДАБК, скасовано реєстрацію повідомлення про початок з виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) № ОД 061183240807 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштуванням вхідної групи».

Таким чином, позивач вказує, що в результаті проведення реконструкції квартири, з комунальної власності вибула земельна ділянка орієнтованою площею більше ніж 30 кв.м.

У разі проведення нового будівництва, що передбачає зміну геометричних розмірів фундаментів у плані, замовник будівництва зобов`язаний підтвердити своє право на проведення будівельних робіт документом, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об`єкт нерухомості, та відповідно, вказати інформацію про такий документ у декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів ОМР № 01-19/558 від 21 вересня 2021 року рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , територіальною громадоюне приймалось.

Листом №01-19/153від 11лютого 2022роук Департаментземельних ресурсівОМР повідомивпрокуратуру,що зарезультатами обстеженняземельної ділянкиза адресою: АДРЕСА_3 ,складено актвід 07лютого 2022року тавстановлено,що земельнуділянку територіальноїгромади містаОдеси орієнтовноюплощею 0,003га зайнятовласником квартири АДРЕСА_2 без правовстановлюючихдокументів наземлекористування,передбачених ст. 125-126 ЗК України, на якій здійснено прибудову до квартири першого поверху.

Посилаючись на те, щоземельна ділянка під прибудовоюза адресою: АДРЕСА_3 , є власністю територіальної громади м. Одеси,будь- яким особам у власність чи/або користування не надавалась, що свідчить про внесення заявником недостовірних даних до спірної декларації, а відповідно до інформації Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/578п від 25 листопада 2021 року відсутні данні щодо видачі замовнику ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва/реконструкції за адресою: АДРЕСА_3 , що є порушеннямст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність», позивач просив суд:

скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191701660 від 19 червня 2019 року «Реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , видану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47577315 від 02 липня 2019 року про зміну загальної площі на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 84,7 кв.м з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 593398751101;

зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , та привести його у відповідності до технічного паспорту від 30 серпня 1996 року.

Стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури.

16 червня 2022 року від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву про заперечення проти задоволення позову як безпідставного та незаконного, а доводи, викладені в позовній заяві, є такими, що не відповідають дійсності та необґрунтованими.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Одеської обласної прокуратури вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2023 року як ухвалене із грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, ухваленим без з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, без дослідження доказів, скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача сплачений за подачу позову та апеляційної скарги судовий збір.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги про звільнення земельної ділянки та знесення об`єкту самочинного будівництва є передчасними, оскільки відсутній припис про усунення вимог законодавства у сфері використання та охорони земель та не доведено факт обізнаності відповідача із встановленим правопорушенням, з огляду на положення статті 376 ЦК України, яка не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови, і в даному випадку правове значення має позиція власника земельної ділянки, який заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, і у цьому випадку майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. Положення частини 7 статті 376 ЦК України про пред`явлення позову до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єктів є неможливою, застосовуються у разі, якщо до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування звертається відповідна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. В той час як у спірних правовідносинах позивачем виступає держава в особі Одеської міської ради, а тому частина 7 статті 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює (правовий висновок Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 822/2149/18 від 29 січня 2020 року).

Висновки суду про те, що вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною в Законі, і її задоволення не призведе до ефективного захисту прав вважає помилковими, оскільки прокурором крім іншого заявлено позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора, а не скасування запису про державну реєстрацію.

Щодо визнавання судом акту обстеження земельної ділянки від 07 лютого 2022 року та доданої до нього план-схеми неналежними доказами зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не надано заперечень щодо неналежності або недостовірності даних доказів, доказів оскарження дій посадових осіб Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради та визнання акту обстеження земельної ділянки протиправними не надавалось також.

Висновок суду про те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, вважає таким, що не відповідає висновкам Верховного Суду, зробленим при розгляді справи № 755/16890/17 у постанові від 19 січня 2022 року, відповідно до яких згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованих статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням володіння. Право власності має захищатися лише при доведеності самого фату його порушення діями відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цього права із застосуванням наслідків, у тому числі і звільнення ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Також не погоджується з висновком суду про те, що усне підтримання позовних вимог представником Одеської міської ради є неналежним доказом виконання положень статті 376 ЦК України, оскільки правове значення в даному випадку має позиція Одеської міської ради щодо підтримання позовних вимог прокурора, який звернувся до суду для захисту інтересів держави, що і є підтвердженням заперечення власника земельної ділянки територіальної громади м. Одеси проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво відповідачем у справі.

Вважає, що такий захід втручання держави у мирне володіння майном, що охороняється частиною першою статті 1 протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на які посилається суд першої інстанції, як знесення об`єкту самочинного будівництва, є пропорційним легітимній меті, оскільки метою такого втручання є повернення земельної ділянки, яка є об`єктом права власності народу, від імені якого права власника здійснюють органи місцевого самоврядування, а зважаючи на те, що повернення земельної ділянки до її попереднього легітимного стану у інший спосіб, окрім як знесення розташованого на ній об`єкта самочинного будівництва неможливий, такий спосіб втручання є логічним та виправданим.

В апеляційній скарзі позивач Одеська міська рада вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2023 року як ухвалене із грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, ухваленим без з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, без дослідження доказів, скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради не був наділений повноваженнями на здійснення контролю за використанням земель та вжиттям відповідних заходів, оскільки у спірних правовідносинах департамент не здійснював державний контроль за використанням та охороною земель, а як виконавчий орган Одеської міської ради, яка є власником земельної ділянки, зафіксував її безпідставне зайняття.

Вказує, що судом під час вирішення спору неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, суд послався на підзаконний нормативно-правовий акт -постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224 «Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів», яка втратила чинність 17 лютого 2012 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011року № 1409 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Крім того вказує, що Державний комітет України із земельних ресурсів припинив свою діяльність ще 15 липня 2013 року.

Також зазначає, що суд в обґрунтування рішення послався на лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного комітету України із земельних ресурсів від 11 червня 2009 року № 6-22/1904/Д-201, Д-202 «Щодо надання роз`яснення щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312, який втратив чинність ще 02 квітня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 лютого 2013 року № 132 «Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства».

Крім того, вказує, що 17 листопада 2015 року втратив чинність наказ Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, яким затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, на який послався суд першої інстанції у питанні оформлення акту обстеження спірної земельної ділянки.

Вважає, що суд не взяв до уваги, що Одеська міська рада у спірних правовідносинах виступає саме як власник земельної ділянки, а не як суб`єкт владних повноважень у сфері контролю за використання та охорони земель, що належить до повноважень Держгеокадастру.

Також не погоджується з висновком суду про те, що розмір самовільно зайнятої земельної ділянки неможливо встановити на підставі технічного паспорту, оскільки він встановлює межі добудови, а відповідачкою не було заперечено та спростовано факту забудови земельної ділянки Одеської міської ради в межах площі прибудови, визначеної технічним паспортом, декларацією про готовність об`єкта до експлуатації та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та яка складає 33 кв.м (площа збільшення загальної площі квартири відповідачки внаслідок будівництва прибудови.

Висновок суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази заперечення власником земельної ділянки проти визнання права власності на нерухоме майно за відповідачкою, вважає юридично неспроможними, оскільки наявність позову Одеської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, є беззаперечним свідченням незгоди Одеської міської ради із забудовою належної їй земельної ділянки. Крім того вказує, що відповідачка не зверталась до Одеської міської ради із заявою про надання їй у власність або користування земельної ділянки під уже збудоване майно як здійснення передумови для визнання за нею права власності в судовому порядку.

Вважає, що суд першої інстанції ототожнив порядок захисту прав під час порушення містобудівного законодавства, будівельних норм та правил і порядок захисту прав під час порушення прав власника земельної ділянки, а тому застосував до спірних правовідносин норму права, яка не підлягає застосуванню ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Крім того, зазначила, що судом під час прийняття рішення не застосовано усталену судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, невірно визначено характер спірних правовідносин, неправильно розмежовано повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у земельних правовідносинах, незважаючи на встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності, та відмовлено у задоволенні позову з формальних підстав.

Вважає безпідставними висновки суду щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та такими, що не відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц і відповідно до яких будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонено будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрацією декларації судом. Крім того, зазначає, що відмова у задоволенні цієї позовної вимоги створює передумови відповідачці для проведення повторної державної реєстрації права власності на підставі цієї чинної декларації, у разі скасування існуючої державної реєстрації права власності.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд неправильно застосував норми матеріального права, та належним чином не обґрунтував таку відмову, а лише послався на нерелевантну практику Верховного Суду.

Вважає, що оскаржуваним рішенням суд фактично легітимізував самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилась відповідачці у встановленому законом порядку, та створив судову практику, якою закріпив те, що суб`єкти містобудування можуть ігнорувати обов`язкову процедуру отримання земельної ділянки для забудови.

В судовому засіданні представники Одеської обласної прокуратури та Одеської міської ради підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідачки ОСОБА_1 апеляційні скарги не визнав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 2-х кімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , житловою площею 30,0 кв.м, загальною площею 51,7 кв.м, що підтверджується договором дарування від 11 березня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Бєльтюковою Є.М., зареєстровано в реєстрі за № 678 (а.с. 17-18 т. 1).

11 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Іллічовою Н.А., зареєстрованого за № 4416, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , остання набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 30,0 кв.м, загальною площею 51,7 кв.м (а.с. 19-20 т. 1).

Згідно Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо об`єкту: реконструкція квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштування вхідної групи: АДРЕСА_4 ; 1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови, інформація про замовника ОСОБА_1 , місцезнаходження об`єкту АДРЕСА_4 , інформація про найменування органу державного архітектурно-будівельного контролю Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, дата подання або реєстрації документа 10.06.2019, номер документа ОД 061191610656, дата початку будівництва 10.06.2019, дата закінчення будівництва 14.06.2019, строк введення об`єкта другий квартал 2019, інформація про документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою реконструкція та ін. без зміни розмірів не зазначається, загальна площа об`єкта 84,70 кв м, кількість квартир та їх площа 1 трикімнатна, загальною площею 84,7 кв м, житлою площею 75,3 кв м, усього 84,70 кв м (а.с. 21-25 т. 1).

20 листопада 2018 року в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 061183240807 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштуванням вхідної групи».

29 березня 2019 року наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/149ДАБК скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 061183240807 «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 .

10 червня 2019 року ОСОБА_1 в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано нове повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 061183240807 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштуванням вхідної групи».

Позивачем підтверджено, що 19 червня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвала в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вищенаведену декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 141191701660 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштуванням вхідної групи; АДРЕСА_4 ; 1122.1. Будинки багатоквартирні масової забудови».

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02 липня 2019 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Тащі Яною Георгіївною було прийнято рішення № 47577315, яким внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в запис про площу, відповідно до яких загальна площа (кв.м): 51.7, житлова площа (кв.м): 30 змінено на загальна площа (кв.м): 84.7, житлова площа (кв.м): 75.3, на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 24 червня 2019, видавник: ТОВ «Документи»; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД 141191701660, виданий 19 червня 2019 року, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, документ отримано з ЄРД (а.с. 43-45 т. 1).

Також в матеріалах справи наявні дві копії технічних паспортів квартири АДРЕСА_5 від 30 серпня 1996 року, в якому загальна площа квартири 51,7 кв.м, та технічний паспорт серії НОМЕР_1 від 24 червня 2019 року, відповідно до якого загальна площа квартири становить 84,7 кв.м (а.с. 26-27, 39-42).

Відповідно до Листа від 21 вересня 2021 року № 0119/558 Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради в межах компетенції розглянуто лист від 17 серпня 2021 року № 52-5466вих-21 щодо оформлення землекористування за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до вказаного Листа, департамент відповідає на запит Т.в.о. заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси Великодньому Д., та зазначає, що за наявною в Департаменті інформацією рішення про передачу ОСОБА_1 у користування або у власність земельної ділянки за вищезазначеною адресою Одеською міською радою не приймалось (а.с. 29 т. 1).

Відповідно до Листа № 52-8504ВИХ-21 від 17 листопада 2021 року Приморська окружна прокуратура міста Одеси повідомила Одеську міську раду, що 19 червня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвала в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 141191701660 «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштуванням вхідної групи; АДРЕСА_4 ; 1122.1. Будинки багатоквартирні масової забудови». В результаті проведення реконструкції загальна площа квартира збільшена з 51,7 кв.м до 84,7 кв.м,можливоза рахунок земельної ділянки. Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів ОМР від 21 вересня 2021 року рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки територіальною громадою не приймалось. Враховуючи викладене, Приморська окружна прокуратура просила Одеську міську раду надати інформацію про вжиті з боку територіальної громади м. Одеса заходи реагування щодо захисту комунальної власності, чи звернулась Одеська міська рада з відповідним позовом до суду про скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора, знесення самочинного будівництва (а.с. 34-35 т. 1).

Відповідно до Листа від 25 листопада 2021 року № 01-15/578п, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради надав відповідь на лист Прокуратури від 16 листопада 2021 року № 52-8488вих-21, що дані щодо видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва/реконструкції за адресою: АДРЕСА_4 не значаться; перевірити відповідність розробленої проектної документації, виданим вихідним даним на проектування, у тому числі і містобудівним умовам та обмеженням,Департамент не має повноважень (а.с. 33-34 т. 1).

Відповідно до Листа від 07 грудня 2021 року № 01-6/579-по Управління державного архутектурно будівельного контролю Одеської міської ради на лист прокурора від 17 листопада 2021 року № 52-8504ВИХ-21 стосовно вжиття заходів позовного характеру щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 повідомило, що ними було надіслано відповідний лист до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради стосовно вжиття відповідних заходів щодо приведення території до первинного стану та її благоустрою. Також повідомлено, щоУправлінням не проводилось повноцінної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за вищевказаною адресою та не видався припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припис (а.с. 36-38 т. 1)

Відповідно до Листа від 11 лютого 2022 року № 01-19/153 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив заступника Приморської прокуратури м. Одеси Великоднього Д., що Департаментом розглянуто лист стосовно проведення обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що земельну ділянку територіальної громади міста за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площеюорієнтовно0,003 га, внаслідок здійснення прибудови до квартири першого поверху № 11, забудовано та фактично зайнято без правовстановлюючих документів на землекористування передбачених ст.125,126 Земельного Кодексу України. Власником квартири за вищевказаною адресою є ОСОБА_1 (а.с. 30 т. 1).

До вказаного Листа в якості додатків надано Акт обстеження земельної ділянки № 22-0002-7 від 07 лютого 2022 року та план схема.

Як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки № 22-0002-7 від 07 лютого 2022 року, обстеження земельної ділянки за вказаною адресою проведено посадовою особою Управліннясамоврядногоконтролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради на підставі ст. 187,189 Земельного кодексу України, головним спеціалістом відділусамоврядногоконтролю за використанням та охороною земель Приморського та Київського районів. Вказаний Акт складений на підставі Положення про Департамент земельних ресурсів затвердженого рішенням Одеської міської ради № 296-VIII від 09 червня 2021 року (а.с. 31-32 т. 1).

У вказаному Акті встановлено наступне: «земельну ділянку територіальної громади міста за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площеюорієнтовно0,003 га, внаслідок здійснення прибудови до квартири першого поверху № 11, забудовано та фактично зайнято без правовстановлюючих документів на землекористування передбачених ст.125,126 Земельного кодексу України. Власником квартири за вищевказаною адресою є ОСОБА_1 ». Додатком до Акту долучено План-схему земельної ділянки.

04 лютого 2022 року № 52-1111ВИХ-22 Приморська окружна прокуратура міста Одеси надіслала Повідомлення в порядкуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого повідомляє Одеську міську раду, що оскільки Одеською міською радою заходи реагування стосовно захисту комунальної власності на земельну ділянку не виконано, Приморською окружною прокуратурою м. Одеси підготовлено позовну заяву до Приморського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора та знесення об`єкта самочинного будівництва, оскільки ОСОБА_1 як власницею квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 51,7 кв м, подана до Управління ДАБК ОМР декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 19 червня 2019 року № ОД 1411191701660 щодо реконструкції вказаної квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштування вхідної групи, в результате проведення реконструкції загальна площа квартири збільшена з 51,7 кв м до 84,7 кв.м за рахунок земельної ділянки, отже власником квартири внесені недостовірні відомості до декларації, що тягне за собою її скасування. Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів ОМР від 21 вересня 2021 рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки за вказаною адресою територіальної громадою не приймалося. Таким чином, в результаті проведених дій з реконструкції квартири та реєстрації права власності з комунальної власності вибула земельна ділянка площею більше 30 кв.м (а.с. 46-47 т. 1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, про скасування рішення державного реєстратора та про припинення права власності не є ефективним способом захисту за умови застосування позивачем такого способу захисту як вимоги про знесення самочинного будівництва; позивачем не доведено належним чином факт самовільного зайняття відповідачем конкретно визначеної земельної ділянки за наслідком перевірки уповноваження органом державного контролю. Акт та додана до нього План-схема, на підставі якого встановлено факт зайняття земельної ділянки, визнано судом неналежним доказом; позивачем не доведено факт висловлення оформлення ОМР заперечень щодо визнання права власності на самочину добудову, або встановлення порушення цих прав інших осіб, а також ознайомлення відповідача з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки; позовні вимоги заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах ОМР про звільнення земельної ділянки та знесення самочинного будівництва є передчасними, оскільки відсутній як припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, так і не доведений факт обізнаності відповідача про факт встановлення провопорушення та його відмови.

Проте, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на таке.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною другою статті 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності усі землівмежах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянкизамежами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їхзацільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно з частиною першоюстатті 376 ЦКУкраїни житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до статті 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК країни).

Позовпрознесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав передбачених статтями 391, 396 ЦК України та статті 103 ЗК України.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва прибудови за вказаною адресою не надавалась.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, спірна Декларація не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки реконструкція приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , відбулась із змінами геометричних розмірів фундаментів у плані та за рахунок земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, яка не виділялась для цієї мети.

Загальна площа вказаного приміщення після проведення реконструкції не відповідає попередній площі, яка набута ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2018 року № 4416.

Загальна площа квартири за вказаною адресою до проведення реконструкції становила 51,7 кв.м.

Однак, після реконструкції площа квартири збільшилась у характеристиках на 33 кв.м. (відповідно до реєстру), у зв`язку з чим загальна площа квартири становить 84,7 кв.м.

Договір купівлі-продажу від 11 вересня 2019 року № 4416 є підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 виключно на 51,7 кв.м.

Крім цього, відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 21 вересня 2021 року рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , територіальною громадою не приймалося.

Таким чином, прибудова до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , площею 33 кв.м не могла утворитись внаслідок реконструкції без зміни геометричних розмірів у плані приміщення, оскільки фактично відбулось незаконне будівництво прибудови із зайняттям земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, саме тому в спірній Декларації зазначені відомості, які не відповідають дійсності.

Так, у п. 13 «Інформація про документ, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою» зазначено: реконструкція без зміни розміру, що не суперечить пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 в якому зазначено, що відомості щодо земельної ділянки не зазначаються у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі проведення нового будівництва або реконструкції об`єкта будівництва, що передбачає зміну геометричних розмірів фундаментів у плані, замовник будівництва зобов`язаний підтвердити своє право на проведення будівельних робіт документом, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об`єкт нерухомості, та відповідно, вказати інформацію про такий документ у декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Таким чином в порушення вимог законодавства саме на підставі спірної Декларації ОСОБА_1 фактично здійснено зайняття земельної ділянки територіальної громади м. Одеси та первісне введення даної прибудови до експлуатації.

Абзацами 9, 10 п. 22 Порядку передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Таким чином, земельна ділянка під прибудовою є власністю територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування не надавалась, що свідчить про внесення заявником недостовірних даних до п. 13 спірної декларації, а доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду, викладених у рішенні суду, обставинам справи є слушними.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду виходить з можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становищавласникау спірних правовідносинах. При цьому, Велика Палата Верховного Судудійшла висновків про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрацію декларації судом.

Стосовно скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47577315 від 02.07.2019 про зміну загальної площі на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , то колегія суддів погоджує в цій частині доводи апеляційних скарг також.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із вимогами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, яка набрала чинності 01 січня 2016 року.

Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Відповідно до приписів ст. 27 ЗУ «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однією з підстав прийняття державним реєстратором приватним нотаріусом Іллічовою Наталією Артемівною, Одеській міський нотаріальний округ, Одеська обл. рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 липня 2019 року індексний номер рішення: 47577315, є декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована Управлінням архітектурно-будівельної контролю Одеської міської ради 19 червня 2019 року № ОД141191701660, технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 24 червня 2019 року, видавник ТОВ «Документи».

До спірної декларації замовником внесені недостовірні відомості, а саме до п. 13, у зв`язку із чим декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 19 червня 2019 року № ОД141191701660, підлягає обов`язковому скасуванню у судовому порядку, саме тому вона не може слугувати підставою прийняття рішення про реєстрацію змін щодо об`єкта нерухомого майна.

Отже, із вищезазначених фактів та обставин вбачається, що рішення державного реєстратора від 02 липня 2019 року індексний номер рішення: 47577315, підлягає скасуванню у судовому порядку як таке, що порушує права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій цей об`єкт знаходиться, та як таке, що прийняте із порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на самочинно збудований (прибудований) об`єкт площею 33 кв.м.

Згідно із ст. 376 ЦПК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-130цс від 04 грудня 2013 року у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Таким чином, із всього вищенаведеного можна дійти до висновку, що спірна споруда є самочинно збудованою, яка розташована на землях територіальної громади м. Одеси та є перешкодою для реалізації територіальною громадою м. Одеси своїх повноважень як власника відповідної земельної ділянки, а тому даний об`єкт (прибудова) загальною площею 33 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 підлягає знесенню.

При цьому, для правильного вирішення справи не має значення, чи видавався припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, або вирішення судом питання про те, чи можливо провести відповідну перебудову самочинного будівництва, оскільки таке за змістом статті 376 ЦК України має вирішуватися лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18) зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом прознесенняабо перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391ЦКУкраїни), а такожвласник(користувач)земельної ділянки,якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четвертастатті 376та стаття 391ЦКУкраїни).

Також Верховний Суд у вказаній постанові від 08 червня 2021 року зазначив, що «правовий висновок, наведений у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, на який послався суд апеляційної інстанції при вирішенні зазначеного спору, зокрема, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, а тому виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, стосується позовних вимог про визнання неправомірною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації за відсутності додаткових позовних вимог, таких як скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

У справі, що переглядається у касаційному порядку, ОСОБА_1 заявила вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та знесення об`єкту самочинного будівництва, а тому посилання судів на зазначений вище правовий висновок, є помилковим та призвело до неправильного вирішення справи судами».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 495/10972/17 (провадження № 61-6894св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Колегія суддів вважає обґрунтованими порушенням прав територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськоїради,з огляду на те, що самочинна реконструкція спірної квартири проведена за рахунокземельної ділянкикомунальної власності, яка ОСОБА_1 у власність або користування не надавалася.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального зокрема, вимог ст. 376 ЦК України, що регулює спірні правовідносини - у оскаржуваній частині у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, колегія суддів приходить висновку про те, що на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача та прокурора належить до стягнення судовий збір, сплачений за подання прокурором позову 9924 грн та апеляційної скарги 14886 грн, загалом 24808 грн і судовий збір, сплачений Одеською міською радою за подання апеляційної скарги, у розмірі 14886 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури Максима Раковича та Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора, звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва задовольнити.

Скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191701660 від 19.06.2019 «Реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , видану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47577315 від 02.07.2019 про зміну загальної площі на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 84,7 кв. м з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 593398751101.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , та привести його у відповідності до технічного паспорту від 30.08.1996 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ) на користьОдеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 03528552, р/р UA 808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9924 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 14866 грн, а всього: 24808 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ) на користьОдеської міської ради (код ЄДРПОУ: 26302537, р/р UA 808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14866 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 22 вересня 2023 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді:В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко