ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 160/14109/21

адміністративне провадження № К/990/24912/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (судді: Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербак А.В.) у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 01 вересня 2021 року, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців оформлене протоколом № 37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12 травня 2021 року № 1502/7 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, оформлене протоколом № 37, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , та про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 4 (чотири) місяці;

зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, оформленого протоколом № 37, введеного в дію наказом Міністерства юстиції України № 1502/7 від 12 травня 2021 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що до Дисциплінарної комісії приватних виконавців надійшла скарга представника Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м.Дніпро» (далі - ПАТ «АВК») щодо порушення приватним виконавцем вимог законодавства при винесенні у виконавчому провадженні № 60892369 постанови від 16 грудня 2019 року про стягнення основної винагороди.

Вказує, що за результатами проведеної позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 . Дисциплінарною комісією приватних виконавців ухвалено рішення від 17 серпня 2020 року, яким задоволено подання Міністерства юстиції України від 02 липня 2020 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на чотири місяці. Наказом Міністерства юстиції України від 12 травня 2021 року № 1502/7 означене рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців уведено в дію.

Позивачка стверджує, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців під час розгляду подання Міністерства юстиції України щодо виявлених порушень вийшла за його межі, оскільки надано оцінку не виявленим порушенням, а надано аналіз правомірності стягнення основної винагороди приватного виконавця з боржника.

Також зауважує, що з тексту рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року неможливо встановити, які підстави для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, що визначені статтею 38 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-V «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», були встановлені Дисциплінарною комісією.

Наголошує, що під час застосування до неї дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією приватних виконавців не дотримано необхідного балансу між суворим стягненням - зупинення діяльності позивача строком на чотири місяці та змістом встановленого правопорушення, вчиненого позивачкою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України при проведенні перевірки діяльності приватного виконавця округу Дніпропетровська область ОСОБА_1 вийшло за межі тих питань, необхідність (потреба) перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки. При цьому суд першої інстанції зазначив, що питання, необхідність (потреба) перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки діяльності приватного виконавця округу Дніпропетровська область ОСОБА_1 , за результатом проведення такої перевірки не підтвердились.

Натомість, висновки відповідачів про виявлені за результатами перевірки порушення приватним виконавцем вимог законодавства, суд першої інстанції уважав безпідставними, вказавши, що приписами чинного законодавства не встановлено форму розрахунку, яка повинна зазначатись у постанові про стягнення основної винагороди розрахунок та порядок її стягнення.

В частині покликань Дисциплінарної комісії приватних виконавців на судові рішення у справі №160/1415/20, якими визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року про стягнення в ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди в сумі 137 246 751,13 грн. у виконавчому провадженні № 60892369, суд першої інстанції зазначив, що такі покликання не є законодавчо встановленими обставинами, які підтверджують наявність дисциплінарного проступку позивачки та не можуть бути покладені в основу висновків про притягнення до приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

До того ж, суд першої інстанції урахував, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців не зазначила визначених законом підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, не навела доводів щодо застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на чотири місяці та неможливості застосування інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що позивачка раніше до дисциплінарної відповідальності не притягалася.

З огляду на викладене, суд першої дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці, та як наслідок наказу Міністерства юстиції України, яким уведено в дію означене рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року в адміністративній справі №160/14109/21 та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевірка прийнятих приватним виконавцем рішень та вчинених ним дій в межах виконавчого провадження №60892369 не є виходом за межі предмета звернення, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позаплановий захід проведено з виходом за межі предмета звернення, суд апеляційної інстанції уважав помилковим.

Суд апеляційної інстанції також уважав необґрунтованими доводи позивачки, з якими погодився суд першої інстанції, щодо невмотивованості оскарженого рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, наголосивши, що таке рішення містить належну мотивацію щодо його прийняття.

Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначив, що при вирішенні питання про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приватних виконавців виходила з установленого факту порушення приватним виконавцем під час здійснення виконавчого провадженні № 60892369 норм законодавства визначених у поданні та урахувала висновки судових рішень у справі № 160/1415/20.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що під час засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців, останньою при обранні виду дисциплінарного стягнення було враховано, чи завдана шкода, чи наявні негативні наслідки, а також чи притягувався приватний виконавець до дисциплінарної відповідальності.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскарженого рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, а отже, як наслідок, про правомірність наказу Міністерства юстиції України, яким уведено в дію рішення комісії.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1, покликаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року залишити в силі.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу касаційного оскарження, скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано висновок Верховного Суду у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, згідно з яким дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

За доводами скаржниці, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, чи наявний в діях позивачки склад дисциплінарного проступку, зокрема чи має місце невиконання чи неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов`язків, або до нього призвела помилка.

Крім того, скаржниця зазначає, що при вирішення спору судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Також указує на постанову Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18, згідно з якою у рішенні дисциплінарної комісії необхідно наводити аргументи на корить прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача та прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, вказувати доводи щодо неможливості застосування до позивача інших видів стягнень, що є менш суворим, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та непритягнення раніше до дисциплінарної відповідальності.

У контексті наведеного скаржниця зауважує, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців не навела мотиви, з яких виходила під час визначення строку зупинення діяльності виконавця, а суд апеляційної інстанції зазначених обставин не врахував. Крім того, звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано можливість застосування до позивачки інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку. До того ж, зазначає, що судом апеляційної інстанції не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між вчиненими діями приватного виконавця та наслідками, до яких призвели такі дії.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу касаційного оскарження скаржниця зазначає, що на цей час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування поняття «розрахунок» основної винагороди приватного виконавця в розумінні частини сьомої статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-V «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тобто чи необхідно розрахунком вважати результат певних обчислень або ж певну формулу відповідно до якої такий розрахунок зроблено.

Позиція інших учасників справи

Від представника Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній вказує на необґрунтованість аргументів скаржника та просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Калашнікова О.В.) визнано поважними причини пропуску приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у справі №160/14109/21.

Розпорядженням № 1585/0/78-23 від 19 вересня 2023 року заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням судді Калашнікової О.В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, призначено повторний автоматизований розподіл позовних заяв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 вересня 2023 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Соколов В.М., Єресько Л.О.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 20 вересня 2023 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 здійснює діяльність приватного виконавця у виконавчому окрузі Дніпропетровської області згідно з посвідченням № 0084 від 26 червня 2017 року.

16 грудня 2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 60892369 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2864/15, виданого 04 березня 2019 року, про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «АВК» за кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» у розмірі 1 372 467 511,28 грн., на майно ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» (боржник), яке є предметом іпотеки та застави, шляхом продажу па прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням їх початкової ціни відповідно до висновків судових експертиз.

16 грудня 2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1 було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

У постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року розмір основної винагороди приватного виконавця визначено у сумі 137 246 751,12 грн., яка розрахована як 10% від суми заборгованості за кредитним договором перед ПАТ «Промінвестбанк».

У зв`язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документа без виконання, постановою приватного виконавця ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року ВП № 60892369 виконавчий документ: наказ Господарського суду Донецької області № 905/2864/15 від 04 березня 2019 року повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

29 січня 2020 року постанову № 60892369 від 16 грудня 2019 року про стягнення з ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» на користь ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 137 246 751,13 грн. пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцеві виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г.

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А. Г. 29 січня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61103953 з примусового виконання постанови про стягнення основної винагороди № 60892369 від 16 грудня 2019 року.

Також, 29 січня 2020 року у межах ВП № 61103953 винесено постанову про арешт майна та постанову про арешт коштів боржника - ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро».

На підставі звернення представника ПрАТ Кондитерська фабрика АВК м. Дніпро від 05 травня 2020 року боржника у виконавчому провадженні, яке перебувало в провадженні у позивача, проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження № 60892369, за результатом якої складено довідку від 28 травня 2020 року.

Вказаною довідкою щодо зазначених у зверненні питань, встановлено, що сума основної винагороди приватного виконавця, зазначена у постанові про стягнення основної винагороди від 16 грудня 2019 року, визначена у відповідності до вимог статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та дії приватного виконавця щодо направлення постанови про стягнення основної винагороди для примусового виконання не суперечить положенням законодавства.

Водночас, перевіряючі дійшли висновку, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , яка проводилась на підставі скарги представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» Більдій А.Г. від 05 травня 2020 року та в межах предмету цієї скарги виявлено порушення вимог частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», абзацу 8 пункту 7 розділу І Інструкції.

На підставі довідки за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 1 від 28 травня 2020 року Міністерством юстиції України було складено подання № 1991/20.5.1/32-20 від 02 липня 2020 року до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

У поданні Міністерства юстиції України № 1991/20.5.1/32-20 від 02 липня 2020 року викладено висновок, відповідно до змісту якого: «при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 приватним виконавцем порушено вимоги: пункту 2 частини першої статті 4 Закону щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності; пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; частини сьомої статті 31 Закону щодо наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку суми винагороди та зазначення порядку її стягнення; абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції щодо зазначення в постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року норми закону, на підставі якого її винесено.»

17 серпня 2020 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців розглянуто подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

За результатами розгляду подання, Дисциплінарною комісією приватних виконавців вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 та застосувати до приватного виконавця дисціплінарне стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на 4 місяці.

Такого висновку Дисциплінарна комісія приватних виконавців дійшла з огляду на те, що при винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року приватним виконавцем було допущено порушення частини сьомої статті 31 Закону та абзацу восьмого пункту 7 розділу І Інструкції, що в свою чергу, призвело до завдання шкоди боржнику, оскільки за результатом виконання такої постанови іншим приватним виконавцем безпідставно стягнуто з боржника більше 2 млн. грн.

Приватний виконавець ОСОБА_1 оскаржила рішення Дисциплінарної комісії до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позовну заяву Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяці. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в адміністративній справі №160/10658/20 - скасовано в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийнято нову постанову, про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в адміністративній справі №160/10658/20 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року (справа № 160/10658/20) підтримано позицію суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди апеляційної та касаційної інстанції виходили з того, що оскаржуване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №37, не введено в дію відповідним наказом Міністерства юстиції України, а відтак його оскарження в судовому порядку є передчасним.

12 травня 2021 року Міністерство юстиції України видано наказ № 1502/7, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, оформлене протоколом №37, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності

Позивач, уважаючи рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, оформлене протоколом №37, та наказ Міністерства юстиції України № 1502/7 від 12 травня 2021 року протиправними, звернулась з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно з частинами першою, другою статі 23 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України.

У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про: 1) прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) приватного виконавця; 2) дату рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця; 3) номер посвідчення; 4) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність; 5) офіс приватного виконавця; 6) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму; 7) зупинення діяльності приватного виконавця; 8) дату та номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення; 9) дату та номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності; 10) прізвище, ім`я та по батькові помічників приватного виконавця (у разі їх наявності).

Статтею 37 зазначеного Закону обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Контроль за діяльністю приватного виконавця відповідно до частини першої статті 34 Закону № 1403-VIII здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Частиною третьою, четвертою та сьомою статті 34 вказаного Закону передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні положення містяться у пункті 19 Розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5 (далі - Порядок № 3284/5, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 26 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Пунктом 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 визначено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Положеннями статті 38 Закону № 1403-VIII визначено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

До складу Дисциплінарної комісії входять дев`ять членів, по чотири члени із яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з`їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України. Зазначені органи мають право призначати до складу Дисциплінарної комісії осіб із числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців. Персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Головою Дисциплінарної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України.

Строк повноважень членів Дисциплінарної комісії становить два роки.

Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.

Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.

Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

На засіданні Дисциплінарної комісії мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об`єднань та засобів масової інформації.

За приписами статті 40 Закону № 1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги. У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: 1) зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; 3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Предметом судового контролю у цій справі є рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом від 17 серпня 2020 року № 37 та введене у дію наказом Міністерства юстиції України від 12 травня 2021 року № 1502/7, яким приватного виконавця ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці.

Аналіз статей 34, 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII, пункту 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається, зокрема, невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує проведення заходів контролю у вигляді, зокрема позапланової перевірки, за результатами якої Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності з урахуванням довідки та пояснень приватного виконавця.

Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

При цьому, з аналізу частини сьомої статті 34 Закону № 1403-VIII убачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/19, від 10 червня 2021 року у справі № 420/11224/20, від 07 липня 2021 року у справі №160/10658/20, від 19 травня 2022 року у справі №160/16943/20.

Підставою прийняття спірного у цій справі рішення, на думку членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців, слугувало порушення позивачкою при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 вимог частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII щодо наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку та зазначення порядку стягнення основної винагороди та абзацу восьмого пункту 7 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) щодо зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого його винесено.

Отже, з метою перевірки правомірності спірного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, суди попередніх інстанцій мали дати правову оцінку діям приватного виконавця ОСОБА_1 , які стали підставою для ініціювання щодо неї дисциплінарного провадження, та перевірити, чи становили такі дії склад дисциплінарного проступку.

Судами попередніх інстанцій у цій справі з`ясовано, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження № 60892369, у якому 16 грудня 2019 року нею винесено постанову про стягнення основної винагороди з боржника - ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро».

05 травня 2020 року ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» звернулась із зверненням до Міністерства юстиції України щодо проведення позапланової перевірки приватного виконавця ОСОБА_1 з приводу законності її дій та рішень у рамках виконавчого провадження № 60892369.

Підстава для направлення ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» звернення зумовлена діями ОСОБА_1 як приватного виконавця у виконавчому провадженні № 60892369 щодо винесення постанови від 16 грудня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди.

У зверненні ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро», зокрема, зазначило про безпідставність розміру визначеної приватним виконавцем винагороди у сумі 137 246 751,12 грн., що розрахована як 10 % від суми заборгованості за кредитним договором перед ПАТ «Промінвестбанк», ураховуючи, що наказ Господарського суду Донецької області №905/2864/15 від 04 березня 2019 року про звернення стягнення на майно ПАТ «АВК» залишається невиконаним і будь-яке майно не було реалізовано в межах виконавчого провадження. Також, ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» вказало на помилкове зазначення у постанові про стягнення з боржника основної винагороди норми закону, на підставі якої таку прийнято, та протиправність дій приватного виконавця ОСОБА_1 щодо направлення цієї постанови до примусового виконання в окремому виконавчому провадженні.

На підставі звернення представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» від 05 травня 2020 року відповідно до статті 34 Закону № 1403-VIII, 19, 26 розділу III Порядку №3284/5 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження № 60892369, за результатом якої складено довідку за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 28 травня 2020 року.

Відповідно до висновків вказаної довідки, за результатами проведеної перевірки встановлено, сума основної винагороди приватного виконавця, зазначена у постанові про стягнення основної винагороди від 16 грудня 2019 року, визначена відповідно до статті 31 Закону №1403-VIII, а дії приватного виконавця ОСОБА_1 щодо направлення постанови про стягнення основної винагороди для примусового виконання не суперечать положенням законодавства. Разом з цим, встановлено, що у постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року в порушення вимог частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII не визначено як здійснювався розрахунок суми винагороди та не зазначено порядок її стягнення та неправильно зазначено норму закону, на підставі якої її винесено, чим порушено вимоги абзацу 8 пункту 7 розділу I Інструкції № 512/5.

Зважаючи на наведене, за результатами перевірки констатовано, що викладені у зверненні представника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» доводи щодо неправильного визначення у постанові про стягнення основної винагороди від 16 грудня 2019 року винагороди та направлення цієї постанови для примусового виконання не підтвердились.

Водночас, перевіркою установлено, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 60892369 порушено вимоги частини сьомої статті 31 Закону № 1404-VII щодо наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку та зазначення порядку стягнення основної винагороди та абзацу восьмого пункту 7 розділу I Інструкції № 512/5 щодо зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого його винесено.

Приписами частини четвертої статті 34 Закону № 1403-VIII та абзацу 5 пункту 19 Розділу III Порядку № 3284/5 визначено, що під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких слугувала підставою для здійснення таких перевірок.

Звертаючись до Міністерства юстиції України із зверненням від 05 травня 2020 року, ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро», вказавши на допущення приватним виконавцем конкретних порушень у виконавчому провадженні, просило провести позапланову перевірку законності дій та рішень приватного виконавця ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 60892369.

Наведені обставини свідчать про те, що надання оцінки порушенню приватним виконавцем вимог частини сьомої статті 31 Закону № 1404-VII щодо наведення у постанові про стягнення основної винагороди розрахунку та зазначення порядку стягнення основної винагороди та абзацу восьмого пункту 7 розділу I Інструкції № 512/5 щодо зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого його винесено охоплюються предметом звернення ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» від 05 травня 2020 року.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що перевірка відповідачем прийнятих приватним виконавцем рішень та вчинених ним дій в межах виконавчого провадження №60892369 не є виходом за межі предмета звернення боржника, є правильним.

Як зазначалося вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців стало порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 вимог частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII та абзацу восьмого пункту 7 розділу I Інструкції № 512/5.

Положеннями частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII (у редакції, чинній станом на час прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди) передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди, при цьому винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Законодавцем визначено, що у постанові про стягнення основної винагороди приватний виконавець зобов`язаний навести розрахунок основної винагороди та порядок її стягнення. Розрахунок суми основної винагороди повинен відображати суму основної винагороди та спосіб її обчислення.

При цьому, оскільки законодавцем не встановлено формули обчислення основної винагороди приватного виконання, спосіб розрахунку основної винагороди, наведений приватний виконавцем, повинен бути доступним для перевірки та аналізу як учасниками виконавчого провадження, так і судом.

Згідно з установленими обставинами цієї справи, приватний виконавець ОСОБА_1 не навела у постанові від 16 грудня 2019 року про стягнення основної винагороди способу розрахунку основної винагороди та порядку її стягнення, чим порушила частину сьому статті 31 Закону №1403-VIII.

Також, положеннями абзацу восьмого пункту 7 розділу I Інструкції № 512/5 визначено, що постанова як окремий документ повинна обов`язково містити посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

З обставин цієї справи установлено, що приватний виконавець ОСОБА_1 у постанові від 16 грудня 2019 року про стягнення основної винагороди зазначила, що така постанова прийнята на підставі норм статті 3, частини третьої статті 40 та статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», які визначають перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа та питання щодо розподілу стягнутих з боржника сум. Водночас, питання стягнення основної винагороди регламентовано статтею 31 Закону №1403-VIII, у зв`язку з чим приватний виконавець ОСОБА_1 порушила абзац восьмий пункту 7 розділу I Інструкції № 512/5.

Розглядаючи подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 та встановлюючи факт протиправності вчинених приватним виконавцем дій, Дисциплінарна комісія приватних виконавців послалася на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі №160/1415/20, залишеного в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, яким визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року про стягнення в ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» основної винагороди в сумі 137 246 751,13 грн. у виконавчому провадженні № 60892369.

З цього приводу судами попередніх інстанцій установлено, що не погоджуючись з правомірністю постанови приватного виконавця ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» звернулося до суду з позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про задоволення вимог ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» та скасування цієї постанови, Дніпропетровський окружний адміністративний суду виходив з того, що у зазначеній постанові приватним виконавцем не було визначено порядку стягнення основної винагороди, при цьому зазначено, що позивач мав правомірні очікування стосовно стягнення суми основної винагороди, виходячи з її розрахунку пропорційно до фактично стягнутої суми від реалізації такого майна на прилюдних торгах.

Також, цим судом вказано, що під час винесення постанови про стягнення основної винагороди, яка виносилась одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець керувалась статтями, які передбачають стягнення виконавчого збору/основної винагороди за наслідками закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа та порядку розподілу стягнутих з боржника грошових сум, що не відповідало стадії виконавчого провадження.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди суперечить принципам, що встановлені статтею 4 Закону №1403-VIII.

Колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду в цілому погодилась з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови, водночас зазначила, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Вказаний висновок апеляційним судом сформульовано з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у справі № 260/801/19. Відтак, установивши, що приватним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, апеляційний суд уважав, що підстав для стягнення основної винагороди немає. На підставі цього, апеляційний суд констатував, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

При цьому оцінюючи доводи приватного виконавця про формальний підхід суду у вирішенні питання про неправомірність відкриття виконавчого провадження на підставі постанови від 16 грудня 2019 року про стягнення основної винагороди як такої, що не відповідає вимогам статті 4 Закону №1403-VIII, апеляційний суд погодився з доводами приватного виконавця ОСОБА_1 про те, що недоліки виконавчого документа не є суттєвими, проте, оскільки ці постанови мають похідний характер від постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні, тому також підлягають скасуванню.

Отже, з наведеного слідує, що колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду визнала за приватним виконавцем ОСОБА_1 порушення вимог частини сьомої статті 31 №1403-VIII та абзацу восьмого пункту 7 розділу I Інструкції № 512/5. Водночас колегія суддів не уважала такі порушення вагомими для покладення їх в основу свого рішення про скасування постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди від 16 грудня 2019 року, зазначивши, що вони не є суттєвими.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 40 Закону № 1403-VIII у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року. Аналогічні приписи викладені в пункті 28 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 листопада 2017 року № 3791/5.

Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 140/2740/19 зауважено, що розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має відповідно до частини другої статті 38 Закону № 1403-VIII встановити наявність обов`язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.

Тобто, Дисциплінарна комісія приватних виконавців в кожному конкретному випадку повинна надати належну правову оцінку виявленому порушенню, встановити які наслідки воно за собою потягнуло, на що вплинуло, чи є допущене порушення підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що розглядаючи подання про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія приватних виконавців обмежилась лише перерахуванням порушень, виявлених під час проведеної перевірки, не зазначивши, що нею враховано, а що ні та у зв`язку з чим. При цьому аналіз пояснень приватного виконавця ОСОБА_1 (її представника), наданих у ході засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців, відсутній.

В цьому аспекті Суд уважає слушними зауваження суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців не містить обґрунтування необхідності застосування саме обраного виду дисциплінарного стягнення серед інших існуючих, в тому числі будь-якої кваліфікації діяння приватного виконавця, що обумовлює необхідність зупинення її діяльності саме на чотири місяці.

Як було зазначено вище, що за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Застосування такого виду дисциплінарного стягнення як зупинення діяльності приватного виконавця здійснюється за відсутності підстав застосування двох інших, більш м`яких видів стягнення - попередження та догани.

Відповідно, застосування одразу безпосередньо такого тяжкого виду дисциплінарного стягнення як зупинення діяльності приватного виконавця має адекватно відповідати тяжкості дисциплінарного проступку, що має бути належним чином обґрунтовано, зокрема, наявністю доведеної вини, негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця, причинного зв`язку між цими діями, наявністю інших систематичних порушень з боку виконавця, фактів застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року тощо.

Суд звертає увагу, що жодного аргументу, який би свідчив про наявність підстав та обґрунтовував співмірність застосування такого виду дисциплінарного стягнення як зупинення діяльності приватного виконавця на чотири місяці, оспорюване рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців не містить.

В оскаржуваному рішенні Дисциплінарної комісії приватних виконавців також не наведено мотивувань на підтвердження установленого факту причинного зв`язку між завданою боржнику (ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро») шкодою на суму понад 2 млн. грн та вчиненими діями приватного виконавця ОСОБА_1 .

Відтак, застосувавши до позивачки дисциплінарне стягнення у виді зупинення діяльності приватного виконавця на чотири місяці, Дисциплінарна комісія приватних виконавців не зазначила будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивачки та прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, не визначила ступінь вини позивачки та не зазначила доводів щодо неможливості застосування до позивачки двох інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням мотивування, яке викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі № 160/1415/20, наявності тієї обставини, що позивачка раніше до дисциплінарної відповідальності не притягалася, що свідчить про порушення принципу пропорційності, всупереч принципу обґрунтованості рішення комісія не навела мотиви, з яких виходила, обираючи саме такий строк.

З цього приводу Суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/19, згідно з якою Верховний Суд наголосив, що хоча Закон №1403-VIII не визначає мінімальних та максимальних строків застосування такого виду стягнення, проте його застосування повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк зупинення діяльності, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному рішенні про застосування заходу стягнення. Не зазначення цього свідчить про те, що рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Отже, з урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку, що оскільки при розгляді подання вказані вище елементи дисциплінарного проступку Дисциплінарною комісією належним чином досліджені та встановлені не були, це нівелює правомірність накладення на позивачку дисциплінарного стягнення, як об`єктивного та правомірного, а також порушує критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які слідують з норм пунктів 2, 3 та пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтованості, пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №37 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці, та наказу Міністерства юстиції України від 12 травня 2021 року № 1502/7, яким уведено в дію означене рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17 серпня 2020 року.

Ураховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що оскаржувана позивачкою постанова суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, наявні підстави для скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року та залишення в силі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року в адміністративній справі № 160/14109/21 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько