Справа № 420/17775/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 83 126, 76 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 4 788, 00грн., Одержувач Одеська міська ТГ, ГУК в Од.обл./м.Одеса/50070000, ЄДРПОУ 37607526, UA618999980313191230000015744 , Код класифікації 50070000, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2022 рік.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого Відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Відповідача, за рік склала 40 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 2 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особи, що є менше ніж встановлено нормативом. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства, та на те, що відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 83 126,76 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4 788,00 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № 27684/23 від 14.08.2023 р.), наголошуючи, зокрема, що, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2022 році склала 40 осіб, з яких 12 особи-працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони. Отже відповідач наголошує, що кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача складає 1 особа. З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 року прийнято позовну заяву до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/17775/23 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого Відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Відповідача, за рік склала 40 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 2 особи.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особи, що є менше ніж встановлено нормативом.

Згідно інформації Одеського обласного центру зайнятості Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» (код ЄДРПОУ 38891371) до Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості у 2022 році звіти за формою звітності 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в тому числі про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю не надавались.

12.05.2023 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю направило Лист-претензію № 239/05 на адресу відповідача, в котрій зазначено, що на підприємстві не виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, та повідомлено про необхідність сплатити за невиконання нормативу працевлаштування особи з інвалідністю в 2022 році адміністративно-господарський санкцій.

У зв`язку з несплатою сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Так, на думку суду, позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, є не правомірними, не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Закон № 875-XII).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм , обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).

За вимогами ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI(далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316«Про затвердження форм звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до п.5 розділу І наказу №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Так, судом встановлено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого Відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Відповідача, за рік склала 40 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 2 особи.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особи, що є менше ніж встановлено нормативом.

Судом, також, встановлено, що згідно відомостей Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Одеська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" (код ЄДРПОУ 38891371) є філією Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" (ТОВ "ВЕНБЕСТ") (код ЄДРПОУ 30310579). Основний вид діяльності: 80.20 Обслуговування систем безпеки.

Відповідно до Статуту ТОВ «ВЕНБЕСТ» та Положення про «Одеську філію ТОВ «ВЕНБЕСТ», основним видами діяльності Відповідача є: надання послуг з охорони власності та громадян; технічна охорона об`єктів всіх категорій складності за допомогою власних пультів централізованого спостереження, розташованих в Києві і обласних центрах України; проектування, монтаж, налаштування, експлуатаційне обслуговування та ремонт технічних систем безпеки об`єктів на базі установок охоронної, пожежної і тривожної сигналізації; технічне спостереження за установками протипожежної автоматики об`єктів; монтаж, технічне обслуговування систем відеоспостереження, відео моніторинг; цілодобове оперативне реагування нарядами ГМР на спрацьовування систем охоронної, пожежної і тривожної сигналізації об`єктів; охорона та супровід цінних вантажів і приватних осіб по території України, а також моніторинг автотранспорту в режимі реального часу за допомогою GPS-навігації; фізична охорона об`єктів із забезпеченням пропускного і внутрішньо об`єктного режимів; супровід і забезпечення безпеки масових заходів.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про охоронну діяльність» працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Як встановлено судом, чисельність штатних працівників Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ" за 2022 рік складала 40 осіб, в свою чергу, кількість працівників відповідача, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, складає 12 осіб.

З огляду на вищевикладене, враховуючи частину 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць становить 1 особа.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача протягом 2022 року була працевлаштована особа, яка має інвалідність, а саме - ОСОБА_1 , на посаду Директора Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНБЕСТ", що підтверджується Наказом про прийняття на роботу (від 15.11.2021 року № 1100-к/тр), довідкою МСЕК щодо підтвердження групи інвалідності (серія 12 ААА № 618747), та відомостями про прийняття працівників на роботу.

Таким чином, доводи Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про те, що відповідачем у 2022 році не виконано призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

За викладених обставин, суд доходить висновку, що ТОВ «ВЕНБЕСТ» у 2022 році виконано установлений наведеними нормами обов`язок щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, то підстави для застосування до ТОВ «ВЕНБЕСТ» позивачем адміністративно-господарських санкцій, у розмірі визначеному у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, - відсутні.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, є не правомірними, а отже не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко