Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року Справа№200/4287/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

7 серпня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині неправильного обчислення загального періоду (строку) страхового стажу і не зарахування до цього стажу періодів роботи з 15.06.1986 року по 02.12.1994 року, з 16.11.1996 року по 31.12.1997 року а також непроведення перерахунку пенсії з 01.03.2022 року та 01 березня 2023 року;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 24 червня 2021 року нарахування пенсії із загального періоду (строку) страхового стажу 35 років, 09 місяців, 12 днів, наявного в трудовій книжці, з зарахування до цього стажу періодів роботи з 15.06.1986 року по 02.12.1994 року, з 16.11.1996 року по 31.12.1997 року а також непроведення перерахунку пенсії з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 1 березня 2022 року перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення розміру пенсії, у розмірі 1,14 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 09 січня 2023 року перерахунок пенсії із застосуванням збільшення пенсії за понаднормовий стаж, із збільшенням за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років на 1% розміру пенсії, але не більше як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, обчисленої з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01.03.2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення розміру пенсії, у розмірі 1,197 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсії та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату недоплачених сум пенсії за проведеними її перерахунками, з урахуванням фактично отриманих сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року №200/14201/21 позивачу було призначено пенсію на пільгових умовах, проте відповідачем необґрунтовано не було зараховано до страхового стажу періоди роботи з 15.06.1986 року по 02.12.1994 року та з 16.11.1996 року по 31.12.1997 року. Також, при нарахуванні пенсії не було проведено її перерахунок з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої палчено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14 та 1,197 відповідно. Крім того, вказує, що відповідачем не було проведено з 09.01.2023 року перерахунку пенсії із застосуванням збільшенної пенсії за понаднормовий стаж. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

Відповідач позов не визнав та 24 серпня 2023 року надав відзив на позовну заяву, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 від 26.03.2022 № 2375 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 з 03.03.2022 року. До страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі з 15.06.1986 по 02.12.1994, оскільки в трудовій книжці відомості про встановлений і вироблений мінімум вихододнів не завірені належним чином. Довідки, підтверджуючі період роботи в колгоспі з 1986 по 1994 до заяви про призначення пенсії не надавались. До страхового стажу не взято період роботи з 16.11.1996 по 31.12.1997, оскільки записи трудової книжки колгоспника від 25.11.1986 серії НОМЕР_1 за періоди роботи з 12.12.1994 по 15.11.1996 (записи № 4, № 5) та з 03.09.1996 по 10.10.2001 (записи №№ 6-8) перетинаються, у зв`язку з чим прийнято рішення зарахувати період роботи з 03.09.1996 по 10.10.2001 відповідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) з 01.01.1998. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 № 200/14201/21 проведено операцію «Згідно рішень суду» з 24.06.2021 року. Також вказує, що оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію з 2021 року та застосовано показник середньої заробітної плати за 2021 рік в розмірі 9118,81, тому відсутні підстави для застосування коефіцієнта 1,14 з 01.03.2022. Пенсії, призначені у 2020 - 2022 роках з урахуванням показників середньої заробітної плати відповідно 7763,17 грн, 9118,81 грн, 10846,37 грн, з 1 березня 2023 року не індексуються. Проте до таких пенсій встановлюється щомісячна доплата в розмірі 100 грн у межах максимального розміру пенсії. Згідно даних електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 01.03.2023 проведено перерахунок «Індексація заробітку», надано надбавку «Надбавка 100 грн на індексації 01.03.2023».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 16 серпня 2023 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Борівським РВМВС України в Харківській 19 серпня 1996 року.

26.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 та надала всі необхідні документи.

Рішенням відповідача від 02.07.2021 року №053130006919 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням встановленого законодавством віком. Страховий стаж 34 р. 12 д., пільговий стаж з урахуванням кратності 19 р. 09м. 24 д. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1986 року по 1994 року.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

26.03.2022 року ОСОБА_1 , через веб портал, звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону №1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.04.2022 року №053130008788 позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону №1058 та ст. 13 «б» Закону №1788 з 03.03.2022 року. Страховий стаж 33 р. 7 м. 28 д., пільговий за Списком №2 21р. 3 р. 24 д.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року по справі №200/14201/21, яке набрало законної сили 18.01.2023 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.07.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 24.06.2021 року задоволено та вирішено.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.07.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 24.06.2021 року, тобто з дня звернення з заявою про призначення пенсії.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року по справі №200/14201/21, відповідачем здійснено перерахунок пенсії (призначено пенсію) ОСОБА_1 з 24.06.2021 року. Страховий стаж 33 р. 0 м. 28 д., пільговий за Списком №2 - 21р. 3 р. 24 д.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 10.01.2023 року здійснено перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням та призначена доплата за понаднормовий стаж у розмірі 62,79 грн.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 проведено перерахунок «Індексація заробітку» та надано надбавку «Надбавка 100 грн на індексації 01.03.2023».

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо розрахунку пенсії позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положениями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. (п.2 ч.2 статті 114 Закону № 1058-IV).

За ст.1, п.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ст. 62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 25.11.1986 року , наявні наступні записи:

15.06.1986 року прийнята у члени колгоспу ім. Крупської Олександрівського р-ну Донецької області та направлена на навчання у Ленінградський ветеринарний інститут (запис №1);

24.06.1990 року назначена на посаду ветеринарного лікаря (запис №2);

02.12.1994 року переведена у зв`язку з виробничою необхідністю (запис №3);

12.12.1994 року прийнята на роботу головного ветеринарного лікаря (запис №4);

10.10.2001 року звільнена за власним бажанням (запис №8).

Зі змісту відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що позивачу не було зараховано період роботи в колгоспі з 15.06.1986 по 02.12.1994, оскільки в трудовій книжці відомості про встановлений і вироблений мінімум вихододнів не завірені належним чином та період роботи з 16.11.1996 по 31.12.1997, оскільки записи трудової книжки колгоспника від 25.11.1986 серії НОМЕР_1 за періоди роботи з 12.12.1994 по 15.11.1996 (записи № 4, № 5) та з 03.09.1996 по 10.10.2001 (записи №№ 6-8) перетинаються.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Відповідно до записів трудової книжки позивача у період з 15.06.1986 по 02.12.1994 працювала в колгоспі імені ім. Крупської Олександрівського р-ну Донецької області.

Слід звернути увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Разом з цим, за наявним в матеріалах справи розрахунком стажу позивача, судом встановлено, що ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1985 року по 13.06.1990 року та з 30.08.1990 року по 29.08.1993 року.

Тому, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача з 15.06.1986 по 02.12.1994 в колгоспі імені ім. Крупської Олександрівського р-ну Донецької області, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу роботи позивача періоди роботи з 14.06.1990 року по 29.08.1990 року та з 30.08.1993 року по 02.12.1994 року.

Суд не погоджується з доводами відповідача, щодо зарахування періоду роботи з 03.09.1996 по 10.10.2001 відповідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) з 01.01.1998, у зв`язку з тим, шо записи трудової книжки колгоспника від 25.11.1986 серії НОМЕР_1 за періоди роботи з 12.12.1994 по 15.11.1996 (записи № 4, № 5) та з 03.09.1996 по 10.10.2001 (записи №№ 6-8) перетинаються, оскільки згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проте, відповідач не скористався наданим йому правом.

Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу про вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Отже, вказані записи у трудовій книжні підтверджують факт роботи позивача у спірний період.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Згідно із частиною 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Із змісту наведених правових норм Закону № 1058-ІV вбачається, що розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, впливає на розмір пенсійних виплат.

Перерахунок пенсій для забезпечення їх індексації у разі збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії проводиться пенсійним органом автоматично (без звернення особи), щороку з 1 березня.

Законом надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який визначається у межах бюджету Пенсійного фонду з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV.

Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії для забезпечення для забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились:

- з 01.03.2019: Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" затверджено "Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 124).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Згідно із пунктом 4 та пунктом 5 Порядку № 124, коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за встановленою формулою.

У 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 році на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки становила 3764,40 грн., збільшена на коефіцієнт 1,17- 4404,35 грн.;

- з 01.05.2020: відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" установлено, що в 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки становила 3764,40 грн., збільшена на коефіцієнти 1,17 та 1,11 - 4888,83 грн.;

- з 01.03.2021: відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11;

Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки становила 3764,40 грн., збільшена на коефіцієнти 1,17; 1,1 та 1,11 5377,71 грн.;

- з 01.03.2022: відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14;

Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки становила 3764,40 грн., збільшена на коефіцієнти 1,17; 1,1; 1,11, та 1,14 6130,59 грн.

- з 01.03.2023: відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки становила 3764,40 грн., збільшена на коефіцієнти 1,17; 1,1; 1,11; 1,14 та 1.197 7338,32 грн.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідно до частини 2 статті 42 Закону та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, при розрахунку пенсій, призначених до 01.10.2017 застосовується показник середньомісячної заробітної плати по народному господарству саме за 2014-2016 роки та перерахунок пенсії проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Позивачці при призначенні пенсії за віком, для встановлення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

В зв`язку із тим, що всі перерахунки пенсій за період 2019-2022 роки проводилися із урахуванням розмірів середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, розмір яких був нижчим за розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується для обчислення пенсії, що застосований пенсійним органом при призначенні позивачу пенсії, а саме: за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн., відповідно пенсійний орган не повинен проводити за вказаний період перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії для забезпечення індексації пенсії.

Згідно розпорядження по перерахунку від 2023 року «Індексація заробітку» встановлено надбавку «Надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2023».

Позивачкою не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати пенсії у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн., проіндексованого у відповідності до частини другої статті 42 Закону №1058-1V.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині не обґрунтований та не доведений наданими доказами, тому у задоволенні цієї частини необхідно відмовити.

Разом з цим пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено з 1 березня 2022 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2022 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень, яка виплачується додатково до встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році (Офіційний вісник України, 2021 р., № 17, ст. 679) щомісячної доплати до пенсії, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, таку доплату відповідачем не було встановлено, а отже позивач має право на перерахунок пенсії з 01.03.2022 року з урахуванням доплати у розмірі 135 грн. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році".

Щодо визначення доплати за понаднормовий стаж, суд зазначає наступне.

Доплата за понаднормовий стаж розраховується згідно зі статтею 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якої встановлено за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 зазначеного Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком. При цьому наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Пунктом 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV збережено встановлення мінімального розміру пенсії за віком та доплати за понаднормовий стаж за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу. Це стосується тих осіб, пенсії яким призначені до 01.10.2011 та після 01.10.2011, не перераховувалися з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Розміри прожиткового мінімуму в Україні згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" для осіб, що втратили працездатність становить 2093,00 грн.

Страховий стаж позивача складає повні 33 роки, а отже оплата за понаднормовий стаж визначається в розмірі 3% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність з 01.01.2023 року та становить 62,79 грн. (2093,00 грн. х 3%).

Відповідно до протоколу перерахунку від 26.01.2023 року ОСОБА_1 з 10.01.2023 року перераховано пенсію, страховий стаж 33 роки 28 днів.Розмір пенсії з надбавками становить 2530,10 грн. та складається з: розмір пенсії за віком (ст. 27) (7476,69*0,33000) 2467,31, доплата за понаднормовий стаж (за 3 роки) 62,79 грн.

Враховуючи наведене вище, пенсія позивачу була розрахована з урахуванням доплати за понаднормовий стаж, а отже у суду немає підстав вважати, що при розрахунку пенсії відповідач діяв протиправно, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом:

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 14.06.1990 року по 29.08.1990 року та з 30.08.1993 року по 02.12.1994 року;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26 червня 2021 року зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.06.1990 року по 29.08.1990 року та з 30.08.1993 року по 02.12.1994 року;

визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не проведення з 01 березня 2022 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доплати у розмірі 135 грн. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році";

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року з урахуванням доплати у розмірі 135 грн. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році".

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача треба стягнути належну суму судового збору у розмірі 536,80 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 14.06.1990 року по 29.08.1990 року та з 30.08.1993 року по 02.12.1994 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 26 червня 2021 року зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.06.1990 року по 29.08.1990 року та з 30.08.1993 року по 02.12.1994 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не проведення з 01 березня 2022 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доплати у розмірі 135 грн. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01 березня 2022 року з урахуванням доплати у розмірі 135 грн. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8; код ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова