справа № 208/6261/22

№ провадження 2-а/208/13/23

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Івченко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання: Оніщук Д.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області «про визнання протиправним та скасування індивідуального акту»,-

встановив:

1. Стислий виклад позовних вимог.

23.11.2022 року до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся адвокат Похвалітий А.А. в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області «про визнання протиправним та скасування індивідуального акту», згідно до якого заявлені наступні вимоги:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 683601 від 18.11.2022, винесену поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Романенко Дмитром Дмитровичем про притягнення Позивача - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч. І ст.121-3 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.І ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відповідача - ГУНП в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866) на користь Позивача - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

2. Виклад позиції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача, адвокат Похвалітий А.А. зазначив, що 18.11.2022 о 10 год. 00 хв., поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Романенко Дмитром Дмитровичем, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАД № 683601, відповідно до якої на Позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч.І ст. 121-3 КУпАП.

У п. 5 постанови серія БАД № 683601 від 18.11.2022 поліцейським зазначено: «Керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , 18.11.2022 року о 09 год. 55 хв. в м. Кам`янське траса 408 водій ОСОБА_1 , керував ТЗ у якого був закритий стороннім предметом державний номерний знак, чим порушив пп.2.9 «В», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст. 121-3 КУпАП».

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» затверджено Правила дорожнього руху (далі -ПДР України).

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог підпункту «В» пункту 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 121-3 КУпАП адміністративним правопорушенням визнаються наступні діяння: «Керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам, або вимогам., з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти, метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака». Отже, конструкція частини 1 статті 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за декілька складів адміністративного правопорушення, а саме за: керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим, іншими предметами (у тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; керування, або експлуатація транспортного засобу із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно до постанови серія БАД № 683601 від 18.11.2022, поліцейським зазначено про порушення вимог підпункту «В» пункту 2.9 ПДР України та вчинення у зв`язку з цим адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.121-3 КУпАП.

Відповідно до вимог підпункту «В» пункту 2.9 ПДР України та норм ч.І ст. 121-3 КУпАП у їх системному взаємозв`язку, водієві забороняється керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, тому для того щоб встановити наявність порушення, яке полягає в експлуатації транспортного засобу із закритим іншими предметами номерного знаку, з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, необхідно встановити дві обставини, а саме: наявність предмету, що закриває номерний знак з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, та відстань з якої неможливо встановити номерні символи.

В Рішенні від 30.05.2001у справі N 1-22/2001 (N 7-рп/2001), Конституційний Суд України вирішив:

1. В аспекті питань, порушених у конституційному зверненні відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк":

1.1. Положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба

розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності.

За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно -

правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно - правовими актами.

В Рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001 N 7-рп/2001) викладено наступні правові висновки: п.2 мотивувальної частини рішення: «Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким, іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).

Системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати, зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього.

Натомість Відповідач в постанові серія БАД № 683601 від 18.11.2022 зазначив діяння, яке не передбачено як адміністративне правопорушення диспозицією ч.І ст.121-3 КУпАП, вказавши, що Позивач керував ТЗ у якого був закритий стороннім предметом державний номерний знак, при цьому в оскаржуваному рішенні не зазначив, чи було нанесено на сторонній предмет, який закривав номерний знак, покриття або застосовані матеріали, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, тобто не вказав об`єктивної сторони адміністративного правопорушення (діяння), передбаченого ч.І ст.121-3 КУпАП, а також, посилаючись на порушення Позивачем вимог п.п. «В» п.2.9 ПДР України Відповідач не зазначив, про те, що через закриття номерного знаку іншим предметом, не можливо чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Аналіз частини 1 статті 121-3 КУпАП та п.п. «В» п.2.9 ГІДР України дозволяє дійти висновку, що для того, щоб встановити чи дійсно прозора пластикова накладка перешкоджає чи ускладнює ідентифікацію символів номерного знаку, необхідно здійснити вимір на відстані 20 метрів, як того вимагає вказана норма права та встановити наявність чи відсутність правопорушення.

Однак, оскаржувана постанова Відповідача не містить посилань на будь-які докази, які б підтверджували факт порушення Позивачем вимог пп. «В» п.2.9 ПДР України, з чого слідує, що відповідні заміри поліцейським не здійснювались.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві

є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,

що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,

що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на

підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і

речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивач стверджує, що не порушував вимог п.п. «В» п.2.9 ПДР України, не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.121-3 КУпАП, саме тому оскаржувана постанова не містить відомостей про адміністративне правопорушення (діяння), прямо передбачене диспозицією ч.І ст. 121-3 КУпАП, а також посилань на будь-які докази, що підтверджують факт вчинення протиправного діяння Позивачем.

Єдиним доказом вчинення Позивачем адміністративного правопорушення є саме оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено Відповідачем про порушення водієм Правил дорожнього руху.

Проте зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

Враховуючи презумпцію невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме на інспектора патрульної поліції покладений тягар доведеності наявності складу правопорушення належними та допустимими доказами.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 жовтня 2019 року в справі № 161/7041/17, адміністративне провадження № К/9901/23913/18.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Згідно з п.1 ч.І ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

В постанові серія БАД № 683601 від 18.11.2022, не вказана об`єктивна сторона правопорушення прямо визначена диспозицією ч.І ст.121-3 КУпАП (керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію), у зв`язку з чим, в межах висунутого обвинувачення поліцейським, в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.121-3 КУпАП, що є окремою підставою для визнання протиправною та такою, що підлягає скасуванню вказаної постанови, як акту індивідуальної дії.

Відсутність у Відповідача доказів того, що він правомірно та на основі достатніх доказів притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за ч.І ст.121-3 КУпАП, зокрема доказів, якими підтверджується факт закриття номерного знаку іншими предметами, з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, тому як номерний знак НОМЕР_2 автомобіля Daewoo Lanos, з повністю прозорою пластиковою накладкою, був доступний для ідентифікації на відстані більше ніж 20 метрів, а також не був забруднений, тому Позивач вочевидь не порушував вимоги пп. «В» п.2.9 ПДР України.

У зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст.121-3 КУпАП відносно Позивача, підлягає закриттю, у зв`язку з чим Позивач звертається до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Вимоги викладені в позовні заяві підтримав, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

3. Виклад позицій відповідача.

Представник Відповідача Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, скориставшись своїм правом та на адресу суду направив Відзив на позов в якому вказав, що позовні вимоги не визнають у повному обсязі та просять у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування викладеного у Відзиві зазначили, що 18.11.2022 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, поліцейський ВРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старший сержант поліції Романенко Дмитро Дмитрович, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 683601.

Згідно п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Позивач у своєму позові, у порядку передбаченому КАС України, оскаржує постанову про накладення адміністративних стягнень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.11.2022 року серії БАД № 683601, яка складена поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Романенком Дмитром Дмитровичем.

Статтею 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, у тому числі передбаченою частиною 1 статті 121-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Вважаємо постанову про накладення адміністративних стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.11.2022 року серії БАД № 683601, якою зафіксовано порушення Позивача, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121-3 КУпАП, законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства, виходячи з наступного:

Згідно п. 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена статтею 121-3 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається зі змісту постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.11.2022 року серії БАД № 683601, поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Романенком Дмитром Дмитровичем, зафіксовано, що 18.11.2022 о 09:55 год., у м. Кам`янське, траса Н-08 сполученням (Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя) водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», р/н НОМЕР_2 , у якого був закритий стороннім предметом державний номерний знак, порушив п.п. «в» п. 2.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Відповідно до п.п. «в» п. 2.9 ПДР України передбачено, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів, закріплений не в установленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, вважаємо, що у діях Позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вважаємо, що постанова про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.11.2022 року серії БАД № 683601 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Враховуючи викладене, вважаємо, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.11.2022 року серії БАД № 683601 складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, а тому скасуванню не підлягає.

4. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

23.11.2022 року до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся адвокат Похвалітий А.А. в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області «про визнання протиправним та скасування індивідуального акту».

25.11.2022 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу передано до провадження судді Івченко Т.П..

25.11.2022 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Івченко Т.П. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.

07.12.2022 року через канцелярію суду від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості підготувати Відзив.

19.12.2022 року через канцелярію суду від представника позивача, адвоката Похвалітого А.А. надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи, які були долучені до матеріалів справи.

09.01.2023 року через канцелярію суду від представника позивача, адвоката Похвалітого А.А. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в той же день адвокат ознайомився з матеріалами справи, про що він особисто вказав на зворотній стороні свого клопотання та залишив особистий підпис.

10.01.2023 року через канцелярію суду від представника Відповідача надійшов Відзив та додані документи до нього, в якому Представник Відповідача просить долучити його до матеріалів справи та розглянути справу без участі їх представника.

11.01.2023 року через канцелярію суду представником позивача, адвокатом Похлалітим А.А. подано заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

11.01.2023 року через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Відповідно дост. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5ст. 262 КАС Українивизначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст.258КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження .

Відповідно до вимогст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в шість днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався своїм правом та на адресу суду направив Відзив на позов.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

5. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9.Правил дорожнього рухуособи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.11.2022 року поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старший сержант поліції Романенко Д.Д., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 683601 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 1190 грн. 00 коп. за ч. 1ст. 121-3 КУпАП.

У п. 5 постанови серія БАД № 683601 від 18.11.2022 зазначено, що керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , 18.11.2022 року о 09 год. 55 хв. в м. Кам`янське траса 408 водій ОСОБА_1 , керував ТЗ у якого був закритий стороннім предметом державний номерний знак, чим порушив п.п.2.9"в"ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , яке видане Центром ДАІ 1205, транспортний засіб, автомобіль марки «Daewoo Lanos», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 .

Як вбачається з наданої відповіді начальника Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області О.Клешня, № 44/19008 від 29.11.2022 року на запит адвоката Похвалітого А.А., відеозапис з нагрудної бодікамери яка використовувалась поліцейським ВРПП Кам`янського РУП сержантом Романенко Д.Д. на блок посту розташованому на трасі Н08 за 18.11.2022 рік в період часу з 09:50 годин до 10:00 години відсутній.

6. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.

Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

За приписами частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина першастатті 8 Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно п. 8 частини першоїстатті 23 Закону України "Про Національну поліцію"поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23Закону України"ПроНаціональну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(із змінами та доповненнями, далі -ПДРУкраїни).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 14 Закону України "Про дорожній рух"учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно доп. 30.2 ПДРУкраїни, затв.Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

Відповідно доп. 2.9 «в» ПДРУкраїни, затв.Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Номерні знаки повинні відповідати ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування». Цей стандарт установлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування номерних знаків, при цьому застосування оргскла або плівок для прикриття номерних знаків від механічних пошкоджень (камінням з-під транспорту, який проїжджає) та світлодіодних стрічок навколо місця закріплення номерного знака нормативними документами, чинними у сфері безпеки дорожнього руху, не передбачено

Відповідно до ч. 1 ст.121-3КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу:

без номерного знака;

з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам;

з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим;

закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію;

забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів,

а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака та тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, санкція цієї норми передбачає окремі склади адміністративного правопорушення, а саме керування або експлуатація транспортного засобу: - без номерного знака; - з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; - з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; - забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів; - а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Законом № 2658-IX від 06.10.2022 року, КУпАП було доповнено ст. 121-3 порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів, для посилення адміністративної відповідальності за порушення порядку встановлення та використання номерних знаків транспортних засобів, оскільки складовою безпеки дорожнього руху є контроль за законністю використання транспортних засобів, як джерел підвищеної небезпеки. Запорукою ефективної реалізації контролюючих функцій у зазначеній сфері є належна ідентифікація транспортних засобів, що приймають участь у дорожньому руху.

Згідно пояснювальної записки до цього Закону зазначалось, що останнім часом спостерігається негативна тенденція керування водіями транспортними засобами із навмисним маскуванням або приховуванням номерних знаків. Так розповсюдженим є покриття номерних знаків світловідбивними плівками, лаками, прозорими наліпками, що закривають один або декілька символів номерного знаку. У мережі Інтернет можна придбати різноманітні засоби, що підміняють у русі номерні знаки (так звані перевертні) або створюють ефект "випадкового" закриття символів керованими муляжами листків. Окремі водії розміщують номерні знаки під певним кутом, що унеможливлює їх зчитування під час автоматичної фіксації правопорушення за перевищення швидкості руху. Іншою проблемою є керування транспортними засобами у яких взагалі відсутні номерні знаки, або номерні знаки розміщенні не у встановлених місцях. Розповсюдженою негативною практикою є відсутність переднього номерного знаку, особливо у власників спортивних автомобілів. Так само не рідкими є випадки виготовлення та використання номерних знаків, що не відповідають встановленим вимогам Міністерства внутрішніх справ. Через мережу Інтернет можна придбати так звані 3D номерні знаки, що виконані із полімерних матеріалів та можуть мати елементи LED підсвічування, що ускладнює його візуальне сприйняття вночі. Такі знаки практично не можуть бути зчитані вночі під час автоматичної фіксації правопорушень.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з п. 1ст.247КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з приписами ч.1 ст.72та ст.73 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 77КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 18.11.2022 року поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старший сержант поліції Романенко Д.Д., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 683601 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 1190 грн. 00 коп. за ч. 1ст. 121-3 КУпАП.

У постанові серія БАД № 683601 від 18.11.2022 зазначено, що керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , 18.11.2022 року о 09 год. 55 хв. в м. Кам`янське траса 408 водій ОСОБА_1 , керував ТЗ у якого був закритий стороннім предметом державний номерний знак, чим порушив п.п.2.9"в"ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121-3 КУпАП.

За змістом постанови, державний номерний знак був закритий стороннім предметом, чим позивач порушив вимоги п.п.2.9"в"ПДР України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до вимогс. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ч.1 ст.121-3КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаною нормою права передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об`єктивні сторони яких, зокрема, полягають:

- у керуванні водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію;

- у керуванні водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух», встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіПостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У відповідності до п.2.9в Правил дорожнього рухуУкраїни - водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно зпунктом 1.9 Правил дорожнього рухуособи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАПвказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст.ст.73,74 КАС Україниналежними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.ст.75,76 КАС Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу, що про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлено, що позивач, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, посилався на те, що для того щоб встановити наявність порушення, яке полягає в експлуатації транспортного засобу із закритим іншими предметами номерного знаку, з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, необхідно встановити дві обставини, а саме: наявність предмету, що закриває номерний знак з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, та відстань з якої неможливо встановити номерні символи.

Посилання позивача на те, що Відповідач не зазначив, про те, що через закриття номерного знаку іншим предметом, не можливо чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м., а інспектором не проводились заміри відстані, суд не враховує, оскільки така вимога пред`являється саме до забруднених знаків.

Однак в п.7 оскаржуваної постанови де зазначено, що додається до постанови стоїть прочерк.

Натомість позивач стверджує, що не порушував вимог п.п. «В» п.2.9 ПДР України, не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.121-3 КУпАП, а оскаржувана постанова не містить відомостей про адміністративне правопорушення (діяння), прямо передбачене диспозицією ч.І ст. 121-3 КУпАП, а також посилань на будь-які докази, що підтверджують факт вчинення протиправного діяння Позивачем, єдиним доказом вчинення Позивачем адміністративного правопорушення є саме оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено Відповідачем про порушення водієм Правил дорожнього руху.

Проте зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

Крім того Відповідач в постанові серія БАД № 683601 від 18.11.2022 не вказав об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.121-3 КУпАП, вказавши, що Позивач керував ТЗ у якого був закритий стороннім предметом державний номерний знак, при цьому не зазначив, чи було нанесено на сторонній предмет, який закривав номерний знак, покриття або застосовані матеріали, що перешкоджає чи ускладнює його ідентифікацію.

Враховуючи презумпцію невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме на інспектора патрульної поліції покладений тягар доведеності наявності складу правопорушення належними та допустимими доказами.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 жовтня 2019 року в справі № 161/7041/17, адміністративне провадження № К/9901/23913/18.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Не спроможними є також доводи про те, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах, про те, що факти, які розглядаються скоріше були, аніж не були. Оскільки, як роз`яснив Верховний Суд у Постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тому, сумнів у тому, що позивач припустився порушення Правил дорожньогоруху за вказаних вище обставин, суд тлумачить на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, факт керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, що становить склад адміністративного правопорушення відповідно до ч. 1 ст.121-3КУпАП відповідачем не доведено. Інші докази, які б вказували на вину позивача у інкримінованому правопорушенні, в матеріалах справи відсутні. Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в межах даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про зворотне. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч. 2ст. 77 КАС Українита не доведено правомірність свого рішення, а отже, з урахуванням також вищенаведених обставин та положень законодавства, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписівстатті 6 КАС Українитастатті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Крім того правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за № 724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно до ч.5ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно ч. 3ст. 241 КАС Українисудовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до ст. 242 КАС Українисудове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.

Відповідно до ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, таким чином оскаржувана постанова серії БАД № 683601 від 18.11.2022 року підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.121-3КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, урахувавши положенняст. 139 КАС Українищодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов`язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із залученням експерта, виходив із наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з відповідача слід стягнути судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Керуючись ст. ст.243,286, 288,289,371 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 доГоловного управліннянаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті «провизнання протиправнимта скасуванняіндивідуального акту»- задовольнити повністю.

Постанову серії БАД № 683601 від 18 січня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. І ст.121-3 КУпАП скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 за ч. І ст.121-3 КУпАП закрити.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань зГоловного управлінняНаціональної поліціїу Дніпропетровськійобласті код ЄДРПОУ 40108866 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 3 ст. 243 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

Головне управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті ЄДРПОУ 40108866, юридична адреса: 49101, місто Дніпро, вулиця Троїцька,20-А;

Суддя Івченко Т. П.