Справа № 727/9559/23

Провадження № 2-а/727/86/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Гермак К.О.,

представника позивача: Шеромова В.Д.

представників відповідача: Панкратова Р.П., Гусениці М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №1397 від 25.08.2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп.

Вказана постанова була винесена на підставі складеного 18.08.2023 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення №255. Із змісту протоколу вбачається, що він, будучи військовозобов`язаним, порушив правила військового обліку, а саме в семиденний строк не повідомив про зміну персональних даних та не надав документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз.2 ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти), чим порушив п.п.8 п.1 додатку 2 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.

Однак, відповідно до оскаржуваної постанови, зміст правопорушення зазначено наступним чином: ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, в період з 01.10.2022 року не повідомив та в подальшому по 18.08.2023 року не повідомляв до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну персональних даних, а саме про зміни в сімейному стані (одруження) та про те, що він з 01.10.2022 року є студентом ЧНУ ім.Ю.Федьковича, та не надав в семиденний строк зазначеному органу і в подальшому не надав документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зазначив, що позиція відповідача суперечить вимогам чинного законодавства. Так, відповідач обгрунтовує оскаржувану постанову порушенням вимог Порядку №1487, якими затверджено правила військового обліку, і як наслідок вимоги Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Проте, положення Порядку №1487 розповсюджуються лише на правовідносини, які виникли після 30.12.2022 року, а тому починаючи з 01.10.2022 року він жодним чином не міг порушити вимоги Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Вважає, що порушенням є неповідомлення та ненадання документів у строк до певної дати, коли закінчується семиденний строк. Водночас неповідомлення певних обставин та ненадання документів після дати закінчення семиденного строку не є порушенням Порядку №1487. Тому висновок відповідача що порушення п.8 додатку 2 Порядку №1487 має триваючий характер є хибним.

Також зазначив, що згідно п.37 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), повідомлення про прийняття його на навчання покладається на посадових осіб ЧНУ ім.Ю.Федьковича, а повідомлення про його одруження - на посадових осіб Відділу Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Чернівецькій області.

Крім того, у протоколі серії 4 №255 у змісті правопорушення містяться лише обставини неповідомлення про зміну персональних даних та не надання документів відстрочки як здобувача вищої освіти та не міститься жодної інформації про таке правопорушення як неповідомлення ним про його одруження.

Враховуючи невідповідність змісту адміністративного правопорушення у протоколі, вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено процедуру щодо підготовки та розгляду справи, а також прийняття рішення за результатами розгляду справи.

Просив скасувати постанову №1397 від 25.08.2023 року та закрити провадження у справі відносно нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 11.09.2023 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що указом Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року в Україні з 18.03.2014 року розпочався особливий стан.

Указом Президента України від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» №69/2022 визначено оголосити та провести в Україні загальну мобілізацію.

Частина 11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язує військовозобов`язаних у разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання, освіти, місця роботи, посади особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку. Вказані вимоги також визначені Порядком №1487 від 30.12.2022 року.

Проте, ОСОБА_1 свої обов`язки не виконав.

25.08.2023 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 в процесі розгляду справи було досліджено протокол про адміністративне правопорушення 4 №255 від 18.08.2023 року з додатками та надані позивачем пояснення. Обставини та склад адміністративного правопорушення відображено у постанові №1397 від 25.08.2023 року.

Зазначив, що ОСОБА_1 в період з 01.10.2022 року, тобто з часу, коли вступив на навчання до ЧНУ ім. Ю. Федьковича та зобов`язаний був повідомити про зміни персональних даних ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі безперервно продовжував свою бездіяльність, до відділу не з`являвся та про вказані зміни не повідомляв, тобто вчинив триваюче правопорушення.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та підтвердив, викладені в ньому обставини. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у поданому до суду відзиві. Просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень,вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно вимог ст. ст.1,3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як було встановлено судом, 18.08.2023 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії 4 №255, відповідно до якого визначено склад адміністративного правопорушення: 18.08.2023 року о 09 год. 30 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним порушив правила військового обліку, а самев семиденний строк не повідомив про зміну персональних даних та не надав документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз.2 ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти), чим порушив п.п.8 п.1 додатку 2 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.

Постановою №1397 від 25.08.2023 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп. (а.с.17-18).

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у зв`язку з тим, що він, будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, в період з 01.10.2022 року не повідомив та в подальшому по 18.08.2023 року не повідомляв до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну персональних даних, а саме про зміни в сімейному стані (одруження) та про те, що він з 01.10.2022 року є студентом ЧНУ ім.Ю.Федьковича, та не надав в семиденний строк зазначеному органу і в подальшому не надав документи, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач із вказаною постановою не погоджується з тих підстав, що ним не було порушено Правил військового обліку, оскільки постанова КМУ №1487 від 30.12.2022 року набула чинності після настання обставин, які стали підставою її винесення.

Даючи оцінку наведеним доводам, суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 дійсно 09.11.2019 року одружився, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7). Про вказану обставину ОСОБА_1 орган, уповноважений на ведення військового обліку, не повідомляв. Будь-яких доказів на спростування зазначеної обставини суду надано не було.

Крім того, судом встановлено, що наказом ЧНУ ім.Ю.Федьковича №1351 від 29.09.2022 року ОСОБА_1 було зараховано з 01.10.2022 року студентом 1 курсу денної форми навчання для здобуття ступеня «Магістр» за спеціальністю «комп`ютерні науки» (а.с.4). Про вказану обставину ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач повідомив 18.08.2023 року коли з`явився за викликом уповноваженого органу.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.210 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 210 КпАП України, в редакцій чинній станом на 01.10.2022 року, передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

При цьому, частиною першою статті передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Правила військового обліку станом на 01.10.2022 року були визначені у Додатку № 1 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016 року, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №921 від 07.12.2016, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Згідно із п. 1 Правил призовники і військовозобов`язані повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних;

особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Також, за змістом ч.11 ст.38 Закону (в редакції станом на 01.10.2022 року) призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Аналогічна норма була передбачена в. ч.10 ст.38 Закону в редакції станом на листопад 2019 року.

Таким чином, незважаючи на помилкове посилання в оскаржуваній постанові на постанову КМУ №1487 від 30.12.2022 року, у позивача, згідно чинного, як на момент виникнення встановлених обставин зміни сімейного стану, освіти, так і на момент винесення оскаржуваної постанови, був наявний обов`язок особисто повідомити у семиденний строк орган, де він перебував на військовому обліку, у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_1, про настання таких обставин.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень вбачається, що позивач вважає, що відповідач при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП в порушення вимог ст.38 КУпАП притягнув його до адміністративної відповідальності після закінчення строків притягнення до відповідальності, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП не є триваючим.

Відповідно до ст. 38 КУПАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення - два місяці з дня його виявлення.

Правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, по факту не повідомлення уповноваженого органу про зарахування на денну форму навчання з 01.10.2022 року, вчинене позивачем, було виявлено 18.08.2023 при особистому з`явленні ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки законом визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх персональних даних щодо освіти обов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, що позивачем виконано не було, підстави вважати, що відповідач повинен був сам дізнатися про те, що позивач не подав документи про освіту відсутні та є такими, що не мають законного обґрунтування.

Як слідує з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Таким чином, позивач був зобов`язаний після спливу семиденного строку з моменту зарахування на навчання повідомити про це орган, де він перебував на військовому обліку, тобто такий безперервно не виконував покладений на нього обов`язок, передбачений законом, відтак правопорушення вчинене позивачем тривало більше 10 місяців, що кваліфікується як триваюче правопорушення.

Правопорушення у цій частині, вчинене позивачем було виявлено відповідачем 18.08.2023 року та 25.08.2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП. Таким чином, оскаржувана постанова винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП протягом двох місяців з дня його виявлення.

Щодо зазначеного у постанові №1397 від 25.08.2023 року правопорушення по факту не повідомлення про зміну сімейного стану, суд вважає аргументи позивача частково обгрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З наведеного випливає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Проте, згідно ч.1 ст. 8. КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Вказане зазначено в позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17: «КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Диспозиція ч. 2 ст. 210 КУпАП, в редакції чинній на 09.11.2019 року, встановлювала відповідальність за повторне протягом року порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах або умисне зіпсуття або недбале зберігання військовозобов`язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

За таких обставин, відповідачем неправомірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 по факту неповідомлення ним про зміну сімейного стану органу, в якому він перебуває на військовому обліку, за ч.2 ст.210 КУпАП, оскільки на час вчинення інкримінованого йому правопорушення його дії не могли підпадати під регулювання ч.2 ст.210 КУпАП.

Таким чином, з огляду на зміст ч.2 ст. 8 КУпАП, відповідно до якої закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають, чинна станом на момент ухвалення оскаржуваної постанови редакція ст.210 КУпАП не може бути застосована у даному випадку.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.286КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає частковому скасуванню по факту не повідомлення позивачем уповноваженого органу про зміну свого сімейного стану.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову №1397 від 25.08.2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності по факту не повідомлення ним про зміни персональних даних в частині зміни в сімейному стані (одруження) та надіслати справу в цій частині на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3), який розташований в АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у розмірі 268 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Одовічен Я.В.