ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11743/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Собківа Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "08" грудня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04 червня 2019 року № 000564003 та визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДФС у Київській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №288 від 04.06.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "08" грудня 2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , де здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями на підставі ліцензії Головного управління ДФС у Київській області, реєстраційний номер 10280308201802282 від 06.12.2018р., з терміном дії з 28.12.2018р. до 28.12.2019р.

08 травня 2019 року інспектором Бориспільського ВП майором поліції Нікітьонок В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №204024 відносно ОСОБА_2 , яка працює продавцем в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться по АДРЕСА_1 , яким встановлено факт продажу неповнолітнім особам алкогольних напоїв, чим порушено вимоги статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

14 травня 2019 року Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за наслідками проведеної перевірки, направлено до відповідача, для вжиття заходів до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , копії матеріалів адміністративної справи за фактом продажу у торговому об`єкті алкогольних напоїв декільком неповнолітнім особам.

04 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №204024 встановлено порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, та прийнято податкове повідомлення - рішення №000564003 про застосування штрафу до позивача у розмірі 6 800 грн.

04 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято розпорядження №288 про анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями ФОП ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням та розпорядженням про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, а саме факту продажу в магазині, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач, пляшки алкогольного напою особі, яка не досягла 18-ти років, відсутнє і порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому оскаржувані податкове повідомлення-рішення та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, є протиправними та підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що дії податкового органу при оформленні та складанні податкового повідомлення-рішення та розпорядження ГУ ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, були правомірні та здійснені у межах та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, серед іншого мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно приписів п.113.3 ст.113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій та відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України.

При цьому, на відповідача покладено обов`язок щодо контролю за дотриманням суб`єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 15-3 цього ж Закону № 481/95-ВР продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

У частині 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР зазначено, що за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років, а у разі її порушення, наявність підстав для накладення фінансових санкцій саме на суб`єкта господарювання, а підставою для даного виду відповідальності є доведений факт продажу алкогольних чи тютюнових виробів неповнолітній особі.

В той же час, досліджуючи питання правомірності застосування фінансових санкцій відповідачем саме на підставі розгляду копії протоколу про адміністративне правопорушення, а не акту перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункта 75.1 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Згідно з пунктом 80.1 ст.80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 ст.80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що фактична перевірка може бути проведена лише з підстав, передбачених у пункті 80.2 ст.80 ПК, а проведення самої перевірки обов`язково потребує оформлення відповідного наказу.

Відповіно до п.80.4 ст.80 ПК перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Згідно з п.80.5 ст.80 ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пункт 80.7 ст.80 ПК передбачає, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пункт.80.10. ст.80 ПК порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Отже, результати фактичної перевірки можуть бути оформлені лише у вигляді акту перевірки або довідки, щодо яких встановлений чіткий порядок ознайомлення та відміток про наявність заперечень.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п.41.1. ст.41 ПК контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані норми у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі виявлення територіальним органом доходів і зборів порушень законодавства з питань регулювання обігу підакцизних товарів такий орган за результатами перевірки, проведеної в порядку, передбаченому виключно нормами Податкового кодексу України, зобов`язаний оформити відповідний акт перевірки.

Відповідно до п.1.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395 (далі - Порядок №395) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу (далі - платники податків).

Відповідно до абз. 2-3 п.1.4 розділу ІІ Порядку №395 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також платником податків або його законними представниками.

Згідно з п.1.5-1.7 розділу ІІ Порядку №395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок.

У разі необхідності використання у змісті акта (довідки) скорочених назв і загальноприйнятих абревіатур при першому вживанні відповідне словосполучення зазначається повністю з одночасною вказівкою в дужках його скороченої назви або абревіатури, які будуть використовуватись далі в тексті.

В акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних (п.1.8 розділу ІІ Порядку №395).

Згідно з п.4.2 розділу IV Порядку № 395 акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, з дотриманням визначених у пункті 4.5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

При цьому, строк складення акта (довідки) не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Кодексом, з урахуванням його продовження.

Абзацами 1-2 п.4.2 розділу IV Порядку № 395 встановлено, що реєстрація актів (довідок) документальних перевірок здійснюється в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, який ведеться в електронній формі структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби.

При цьому, в акті перевірки на першому аркуші у верхньому лівому куті зазначаються дата реєстрації акта (довідки) перевірки та номер акта (довідки) перевірки, який складається із порядкового номера в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті.

Проаналізувавши дані положення Порядку № 395, необхідно зазначити, що реєстрації в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок підлягають лише акти та довідки, складені за результатами проведених контролюючими органами перевірок.

Положеннями пункту 86.8 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як було зазначено вище, Головним управлінням ДФС у Київській області було видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер № №10280308201802282 від 06.12.2018р., з терміном дії з 28.12.2018р. до 28.12.2019р. на місце торгівлі за адресою: за адресою по АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач мав право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , що відповідає основному виду діяльності позивача.

При цьому, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №204024 від 06.12.2018.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №204024 від 06.12.2018 не є актом перевірки в розумінні норм Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 813/192/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оформлення акта перевірки, реєстрації вказаного документа в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок та направлення одного із примірників акта позивачу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем акт перевірки про порушення ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР не складався, відповідна перевірка контролюючим органом не проводилась, а застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі копії протоколу про адміністративне правопорушення суперечить положенням Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, зокрема, в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом.

Згідно з п.2 розділу ІІ Порядку у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10).

Відповідно до додатку 10 Порядку підставою для складання податкового повідомлення-рішення форми "С" є виключно акт перевірки, яким встановлено порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, як вже встановлено вище, відповідачем акт перевірки не складався, а спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі копії протоколу про адміністративне правопорушення.

Також, колегія суддів, вважає за необхідне наголосити, що постанова Адміністративної комісії при виконкомі Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області про адміністративне правопорушення за № 8 від04.06.2019р., яка прийнята на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення працівником позивача частини 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення була предметом розгляду Баришівського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_2 до Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/894/19 від 26.09.2019, яке набрало законної сили 07.10.2019, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Адміністративної комісії при виконкомі Баришівської селищної ради № 8 від 04.06.2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 156 КУпАП - скасовано.

Висновками рішення Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/894/19 від 26.09.2019 встановлено, що при розгляді справи та досліджені доказів адміністративна комісія лише обмежилась переліком матеріалів, що надійшли на розгляд та висновком, що матеріали відповідають вимогам закону, жодної оцінки чи обговорення доказів не відбулося.

Приймаючи до уваги рішення Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/894/19, колегія суддів приходить до висновку про відсутність рішення уповноваженого органу про притягнення до адміністратвиної відповідальності ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення за ст 156 КУпАП, а отже недоведеність факту продажу алкогольного напою неповнолітньому.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №000564003 від 04.06.2019, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 6 800,00 грн. та розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 288 від 04.06.2019 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "08" грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

Я.М. Собків