ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6769/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 05.04.2023 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 , як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи у відповідності до статті 58 ЗУ Про пенсійне забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно п.г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення, починаючи з 05.05.2018 та перерахунок стажу роботи згідно ст.58 ЗУ Про пенсійне забезпечення зі змінами, як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 05.05.2018.

Позивачка не погоджується з відмовою відповідача здійснити їй підвищення до пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому статтею 47 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб та п. г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повному обсязі. Пояснив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян у позивачки як члену сім`ї примусово переселеного розмір підвищення становить 43,52 грн. До відзиву позивач подав клопотання, просить суд застосувати до спірних правовідносин строки звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України. Посилається на те, що позивачка просить суд здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 58, п.г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення з 05.05.2018, разом з тим із заявою про перерахунок пенсії звернулась до ПФУ у лютому 2023 року.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений 24 грудня 2020 року у постанові у справі №510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19) такого змісту:

Водночас колегія суддів Великої Палати Верховного Суду констатує, що у матеріалах справи немає доказів наявності вини Управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат саме за період з 17 липня 2009 року до дня звернення позивачкою із заявою про перерахунок пенсії та надання відповідної довідки - до 1 серпня 2016 року.

Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погоджується із висновком Верховного Суду України про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 87 Закону № 1788-XII.

Разом з тим питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, стаття 122 КАС), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.

У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується й колегія суддів Великої Палати Верховного Суду, що при призначенні пенсії позивачці не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку із чим відповідні дії Управління ПФУ слід визнати протиправними та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії.

Однак ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку про складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії лише 1 серпня 2016 року, що, на думку Великої Палати Верховного Суду, також свідчить про відсутність вини пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії спірних додаткових виплат.

За таких обставин до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами Закону № 1788-ХІІ. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із відповідною заявою про перерахунок пенсії 1 серпня 2016 року. За таких обставин, з огляду на вказане правове регулювання, призначена позивачці пенсія підлягає перерахунку з 1 серпня 2015 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачкою до Управління ПФУ додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 17 липня 2009 року.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що припис частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює ПФУ (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.

Велика Палата Верховного Суду вже відзначала, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління ПФУ нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону № 1788-ХІІ період.

Припис частини другої статті 98 Закону №1788-ХІІ характеризується юридичною визначеністю: він є доступним, чітким і зрозумілим та мав би бути зрозумілим для позивачки, якби вона помилково не керувалася частиною другою статті 87 Закону № 1788-ХІІ. Вину управління ПФУ у неодержанні пенсії позивачка у зв`язку з неподанням нею до цього управління документів, які вона подала аж 1 серпня 2016 року, не довела. Ніяких заперечень щодо розміру призначеної 17 липня 2009 року пенсії у позивачки не було ні на момент нарахування цієї пенсії, ні надалі. Між приписами частини другої статті 87 і частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ жодної суперечності, що могла би підривати юридичну визначеність, немає. Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивачка могла би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону №1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів ПФУ пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивачки розмірі.

З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом №1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 17 липня 2009 року, у позивачки не могло виникнути..

У цій справі вимоги позивачка заявлені до ГУ ПФУ у Львівській області про перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з п.г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення та про перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України Про пенсійне забезпечення як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій з 05.05.2018. Листом №4006-3028/Б-52/8-1300/23 від 20.02.2023 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку пенсії. З позовом щодо оскарження дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачка звернулася до суду 30.03.2023 (позов скеровано поштою). Оскільки відлік строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом слід розпочинати з дня, наступного за днем, коли позивачка дізнався про відмову органу ПФУ задовольнити його прохання про перерахунок пенсії, то позов подано до суду в межах шестимісячного строку від дати отримання позивачкою відмови відповідача перерахувати її пенсію. З огляду на зміст та підстави позовних вимог ОСОБА_1 вимога про перерахунок її пенсії відповідно до статті 58, п.г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення з 05.05.2018 стосується питання щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії (вимоги, яку слід вирішити по суті в рішенні суду), а не питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду. Отже, позивачка не пропустила строку звернення до суду, а тому немає підстав для залишення її позову без розгляду.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд з`ясував зміст заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, а.с.6) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мужиловичі Яворівського району Львівської області (а.с.3) (РНОКПП НОМЕР_1 а.с.32зв.).

Відповідно до довідки Управління внутрішніх справ Львівської області №4/5-13693 від 27.03.1992, видана сім`ї з чотирьох осіб ( ОСОБА_3 1885 р.н., ОСОБА_4 1919 р.н., ОСОБА_5 1924 р.н., ОСОБА_6 1950 р.н.) про те, що ця сім`я 05.03.1950 року із села Мужиловичі Яворівського району Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР виселена на спецпоселення в Красноярський край, з якого члени сім`ї звільнені 10.07.1958. На підставі Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні перелічені особи (в т.ч. ОСОБА_6 ) реабілітовані.

Львівська обласна рада видала ОСОБА_1 посвідчення №159/34-Р на підтвердження статусу реабілітованої особи та наявність права на пільги і компенсації, встановлені Законом України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні.

Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.5). В склад пенсійної виплати входить надбавка членам сімей реабілітованих в сумі 43,52 грн. на підставі п. 4.2 Постанови №654 (а.с.7 зв.).

ОСОБА_1 звернулася до органу ПФУ із заявою про здійснення перерахунку підвищення до пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення та зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні у потрійному розмірі. ГУ ПФУ у Львівській області листом №4006-3028/Б-52/8-1300/23 від 20.02.2023 (а.с.7-8) надало ОСОБА_1 відповідь на її заяву з інформацією про проведені перерахунки та підвищення до пенсії позивачки та серед іншого зазначило, що ОСОБА_1 як члену сім`ї примусово переселеного і згодом реабілітованого виплачується підвищення до пенсії в сумі 43,52 грн., підстав для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні в Красноярскому краї підстав немає.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні від 17.04.1991 N962-XII (далі Закон №962-XII, в редакції чинній на час набуття позивачем статусу реабілітованого) реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Стаття 3 Закону №962-XII у вказаній редакції містила положення, згідно з якими належить реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1) визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Відповідно до пункту г) статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІІ репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною четвертою цієї статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян (далі Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Відповідно до пункту 6 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою статті 6 Закону №962-XII у вказаній вище редакції визначено, що реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

05.05.2018 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років від 13.03.2018 №2325-VIII (далі Закон №2325-VIII), яким внесені зміни, зокрема, у Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні.

Так, серед іншого:

- змінена назва Закону - Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;

- викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, внесені зміни до статті 6 Закону №962-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Статтею 58 Закону №1788-ХІІІ визначено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. Водночас відповідно до визначення, яке міститься у статті 1-1 Закону №962-XII репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; заслання це примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення. Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №962-XII заслання визначене однією із форм репресій.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 :

- в розумінні Закону №962-XII є репресованою особою як член сім`ї в складі трьох повнолітніх (в т.ч. батьки позивачки) та малолітньої дитини (позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що були примусово виселені з села Мужиловичі Яворівського району Львівської області на спецпоселення в Красноярський край з 05.03.1950 по 10.071958;

- є реабілітованою особою на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України»;

- отримує пенсію за віком на підставі Закону №1058, до складу якої входить надбавка членам сімей реабілітованих в сумі 43,52 грн. на підставі п. 4.2 Постанови №654, тобто розмірі, що є значно меншим за встановлений пунктом г статті 77 Закону №1788-ХІІІ.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Виходячи із цього нормативного положення суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, слід застосовувати положення Закону №1788-ХІІІ, а не Постанови №654.

Оскільки ОСОБА_1 є реабілітованою особою як член сім`ї, яку було примусово переміщено з місця її проживання з обов`язковим поселенням у спецпоселенні (заслання), суд дійшов висновку про необхідність нарахування та виплати позивачці надбавки до пенсії як репресованій особі з розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин дії відповідача щодо відмови виплачувати позивачці надбавку до пенсії у розмірі, визначеному пунктом г статті 77 Закону № 1788-ХІІІ є протиправними. Щодо позовних вимог про призначення надбавки в розмірі 50%, то такі є безпідставними. Оскільки позивачка у віці 2 місяці була примусово переселена разом із своїми репресованими батьками, тому в розумінні пункту г) статті 77 Закону №1788-ХІІІ є членом сім`ї репресованих, яких було примусово переселено. Такий висновок суду відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 21.11.2018 у справі №446/1563/16-а, від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, від 14.02.2019 у справі №345/1416/17, від 15.08.2019 у справі №446/1567/16-а та від 31.10.2019 у справі №442/6456/17, від 09.04.2020 у справі №446/1525/16-а.

При вирішенні питання щодо строку/періоду, з якого слід проводити перерахунок підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд враховує наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а та керується такими мотивами:

Відповідно до норм статті 98 Закону №1788-ХІІ: - перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку; - якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Суд враховує, що ОСОБА_1 звернувся ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 01.02.2023 про встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення 07.02.2023. Оскільки період з 05.05.2018 по 07.02.2023 є більшим за 12 місяців, суд, враховуючи норми частини другої статті 98 Закону №1788-ХІІ дійшов висновку, що перерахунок може бути здійснено за період не більш як за 12 місяців з дня звернення позивачки до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 01.02.2023 про встановлення підвищення до пенсії, тобто з 07.02.2022. Отже, вимоги про встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення за період з 05.05.2018 по 07.02.2022 не підлягають до задоволення.

Норми статті 6 Закону України №962-XII у редакції, що набрала чинності 05.05.2018 та статті 58 Закону №1788-ХІІІ визначають зарахування особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована, терміну перебування в засланні до її стажу в потрійному розмірі. Таким чином, частина перша статті 6 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років із змінами, внесеними Законом №2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано (як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018). З огляду на викладені норми суд відхиляє як помилкові доводи відповідача про те, що стаття 58 Закону України Про пенсійне забезпечення не поширюється на громадян, які перебували на спецпоселенні, оскільки такі твердження є хибними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства. За обставин цієї справи ОСОБА_1 була примусово примусово переміщена з місця її проживання з обов`язковим поселенням у спецпоселенні в період з 05.03.1950 по 10.07.1958, що відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років кваліфікується як заслання та форма репресій, тому має право на зарахування цього періоду у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

За наведених обставин суд вважає протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час примусового виселення ОСОБА_1 на спецпоселення в Красноярський край (заслання) як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Частиною другою вказаної статті встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи ефективний спосіб відновлення порушених прав позивачки суд дійшов висновку, що:

- ОСОБА_1 належить виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач відмовляється це робити за її заявою, його слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії відповідно до пункту г) статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 07.02.2022 (з урахуванням виплачених сум);

- відповідачу слід зарахувати час заслання ОСОБА_1 до її стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII.

З огляду на викладені міркування суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачкою витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9,19-22,25,90,139,229,241-251,255,257-258,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати підвищення пенсії як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, у передбаченому пунктом г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення розмірі із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 07.02.2022, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, часу перебування в засланні (з 05.03.1950 по 10.07.1958) до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України Про пенсійне забезпечення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.