ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. справа № 300/5106/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 13.04.2023 призначено пенсію за віком, однак під час призначення пенсії позивачу не зараховано до стажу період його роботи в Російській Федерації з 27.06.2014 по 16.12.2021. ОСОБА_1 звернувся 26.06.2023 через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів його роботи в Російській Федерації. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ у Вінницькій області), яке прийняло рішення № 092850019506 від 29.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії за віком. Вказане рішення відповідача 2 мотивовано тим, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. ОСОБА_1 вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки відповідач 2 безпідставно не взяв до уваги відомості про періоди його роботи в російській федерації. Так, періоди роботи позивача в Російській Федерації підтверджуються трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та відомості з особового рахунку застрахованої особи від 27.06.2022 про сплату страхових внесків. Таким чином в ГУ ПФУ у Вінницькій області не було підстав для незарахування позивачу періодів його роботи на території російської федерації до страхового стажу.

Ухвалою суду від 03.08.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

10.08.2023 на виконання вимог ухвали від 03.08.2023 позивач подав заяву від 10.08.2023, згідно якої вказав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як другого відповідача (далі відповідач 2) та виклав позовні вимоги в новій редакції, згідно яких просив суд визнати незаконними дії відповідачів щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії.

Ухвалою від 15.08.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.08.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-9/41348 від 25.08.2023 на позовну заяву. У відзиві відповідач 1 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 1 вказав, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 092850019506 від 29.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії за віком прийнято у зв`язку з незарахуванням періодів роботи позивача в Російській Федерації до його страхового стажу. Так, з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Таким чином, враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно якого проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, стаж роботи на території російської федерації не враховується до страхового стажу. Представник відповідача 1 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 29-31).

31.08.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області від 29.08.2023 № 0200-0902-8/84991 на позовну заяву. У відзиві відповідач 2 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 2 вказав, що рішення № 092850019506 від 29.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії за віком прийнято правомірно, оскільки з 19.06.2023 Україна не є учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. За вказаних обставин відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в Російській Федерації з 27.06.2014 по 16.12.2021. За вказаних обставин, представник відповідача 2 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 36-146).

15.09.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-7/44634 від 13.09.2023, до якого долучено матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 . Також повідомлено суд, що при звернені позивача із заявами для призначення пенсії ОСОБА_1 від 20.04.2023 за № 5542 та від 01.05.2023 № 6006 надано трудову книжку № НОМЕР_2 , що підтверджується розпискою-повідомленням.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 20.04.2023 до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно розписки-повідомлення до заяви від 20.04.2023 додано: паспорт громадянина України; військовий квиток № НОМЕР_3 ; диплом про навчання № НОМЕР_4 ; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 за № 39 та № 40; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників за №№ 188, 1844, 210, 304, 490, 2063, 1196, 42, 85; документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського № НОМЕР_5 ; довіреність № 1198; заявка № 41; свідоцтво про народження № НОМЕР_6 ; трудова книжка № НОМЕР_2 (а.с. 114-116).

27.04.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення № 092850019506 про відмову позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю в позивача пільгового стажу (а.с. 57).

01.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно розписки-повідомлення до заяви від 01.05.2023 додано: паспорт громадянина України; військовий квиток № НОМЕР_3 ; диплом про навчання № НОМЕР_4 ; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 за № 39 та № 40; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників за № 199; документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського № НОМЕР_5 ; довіреність № 1198; заявка № 41; свідоцтво про народження № НОМЕР_6 ; трудова книжка № НОМЕР_2 (а.с. 110-112).

За результатом розгляду заяви позивача від 01.05.2023 прийнято рішення № 092850019506 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 13.04.2023, страховий стаж становить 30 років 10 місяців 9 днів, не зараховано до страхового стажу період роботи в Російській Федерації (а.с. 135).

26.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів його роботи в Російській Федерації. Згідно розписки-повідомлення до заяви від 26.06.2023 додано: паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи Російської Федерації від 27.06.2022 за № 182-192-595 83 (а.с. 117-119).

29.06.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення № 092850019506 про відмову в перерахунку пенсії за віком. Вказане рішення відповідача 2 мотивовано тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 (а.с. 6).

Листом від 30.06.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направило позивачу рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 092850019506 від 29.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії за віком (а.с. 5).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Подібні за суттю вимоги передбачені законодавством Російської Федерації.

Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону Про трудові пенсії в Російській Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.

Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.

Федеральним законом Про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації № 167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов`язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.

Пунктом 1 статті 11 федерального закону Російської Федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території Російської Федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд Російської Федерації.

Таким чином, обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду Російської Федерації виник з 01.01.2012.

Отже, як законодавством України, так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу за умови сплати роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду тієї держави, на території якої здійснювалась така діяльність. Також, з огляду на доводи відповідачів щодо необхідності підтвердження пенсійним органом Російської Федерації фактів сплати страхових внесків, суд звертає увагу на те, що такий обов`язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду Російської Федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012.

Згідно рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 092850019506 від 29.06.2023 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за віком, таке рішення з тих підстав, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 (а.с. 6).

Отже, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території Російської Федерації слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача 2, викладені в оспореному рішенні № 092850019506 від 29.06.2023, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Суд звичайно здивований поведінкою позивача, яка полягала в добровільному працевлаштуванні в Російській Федерації в період, коли, вказана Держава, що є загальновідомим фактом, здійснювала збройну агресію проти України, громадянином якої є ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2014. Однак, суд не дає моральної оцінки таким діям позивача. Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Предметом цього спору є правова оцінка рішенню територіального пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.

Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи на території Російської Федерації з вказаних в рішенні від 29.06.2023 підстав, є протиправною, оскільки ОСОБА_1 працював в Російській Федерації в періоди з 27.06.2014 по 16.12.2021, тобто під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.

Суд встановив, що разом із заявою від 26.06.2023 про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 надав органу Пенсійного фонду України відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи в системі обов`язкового пенсійного страхування від 27.06.2022 за № 182-192-595 83 (станом на 01.04.2022), згідно яких стаж роботи позивача на території Російської Федерації становить більше 7 років. Вищевказані відомості від 27.06.2022 за № 182-192-595 83 містять інформацію про суми страхових внесків, яка надійшли до Пенсійного фонду Російської Федерації (а.с. 14-15).

Отже, зазначені відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи в системі обов`язкового пенсійного страхування від 27.06.2022 за № 182-192-595 83, надані позивачем, можуть підтверджувати факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 та факт сплати роботодавцями позивача за відповідні періоди роботи податків та обов`язкових платежів згідно законодавства Російської Федерації.

Суд звертає увагу на те, що у разі сумнівів в достовірності вищевказаних документів, орган Пенсійного фонду України відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 мав можливість витребувати в позивача додаткові документи, однак цього не зробив.

Водночас, що найголовніше, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд встановив, що разом із заявами від 20.04.2023 та 01.05.2023 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надав органу Пенсійного фонду України трудову книжку серії НОМЕР_7 від 03.07.1986, в якій відсутні записи про періоди роботи позивача на території Російської Федерації з 27.06.2014 по 16.12.2021 (а.с. 137-146).

Натомість до позовної заяви ОСОБА_1 долучив копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.2003, в якій містяться записи про періоди роботи позивача на території російської федерації (а.с. 8-13). Однак, така трудова книжка серії НОМЕР_1 від 25.08.2003 не була надана органу Пенсійного фонду України ні разом із заявами від 20.04.2023 та 01.05.2023 про призначення пенсії за віком, ні разом із заявою від 26.06.2023 про перерахунок пенсії за віком, що підтверджується розписками-повідомленнями до вказаних заяв, матеріалами пенсійної справи позивача та листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-7/44634 від 13.09.2023.

Проте відповідач 2, при розгляді заяви позивача від 26.06.2023, не був позбавлений можливості, маючи в матеріалах особової справи позивача відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи в системі обов`язкового пенсійного страхування від 27.06.2022 за № 182-192-595 83 за період роботи на території Російської федерації з 27.06.2014 по 16.12.2021 запропонувати ОСОБА_1 подати трудову книжку за вказаний період трудової діяльності або пояснення щодо поважності причин її неподання. У спірному випадку відповідач 2 мав всі правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача відповідного страхового стажу, однак ГУ ПФУ у Вінницькій області не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання таких відомостей та документів. Вказаний орган пенсійного фонду відмовив позивачу в перерахунку пенсії лише обмежився правовим обгрунтуванням не можливості взагалі врахувати при обрахунку страхового стажу та обрахунку розміру пенсії трудовий стаж, здобутий на території Російської Федерації, без оцінки конкретних обставин щодо наявності такого стажу.

Водночас, суд звертає увагу на те, що він не вправі перебирати на себе повноваження територіального органу Пенсійного Фонду України щодо оцінки доказів, яким не була надана оцінка пенсійним органом, а тому ГУ ПФУ у Вінницькій області необхідно надати оцінку трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 25.08.2003, яка надана суду, в системному зв`язку з наявними в пенсійній справі відомостями про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи в системі обов`язкового пенсійного страхування від 27.06.2022 за № 182-192-595 83 при повторному розгляді заяви від 26.06.2023 про перерахунок пенсії.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення відповідача 2 від 29.06.2023 № 092850019506 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки таке рішення прийнято ГУ ПФУ у Вінницькій області безпідставно та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. Отже, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 29.06.2023 № 092850019506 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 належить скасувати.

Враховуючи, що ГУ ПФУ у Вінницькій області не дослідив належно та добросовісно вказаних обставин щодо наявності в позивача страхового стажу за період його трудової діяльності на території Російської Федерації в 2014-2021 роках, то ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі буде зобов`язання саме вказаного відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, в задоволенні решти позовних вимог до відповідача 2 та в позові до відповідача 1 належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 21.07.2023 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 1).

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 536,8 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.06.2023 № 092850019506 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вулиця Хмельницьке Шосе, 7, місто Вінниця, Вінницька область, 21100) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) від 26.06.2023 про перерахунок пенсії за віком із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

Відмовити в задоволенні решти позову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вулиця Хмельницьке Шосе, 7, місто Вінниця, Вінницька область, 21100) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 805 (вісімсот п`ять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, код 13322403, вулиця Хмельницьке Шосе, 7, місто Вінниця, Вінницька область, 21100.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.