ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Справа № 160/11591/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.03.2023 року № 046350012458 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 ОСОБА_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по списку № 2 ОСОБА_1 період роботи у ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна) з 08.12.2014р. по 15.03.2023р. в якості гірника, зайнятого на виробничих дільницях (з виборки породи) дільниці технологічного комплексу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 26.09.1991р. по 03.03.1996р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 15.03.2023 року згідно з пункотом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020р. рішенні № 1-р/2020.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , 15 березня 2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з метою призначення пенсії за віком по списку №2. На момент звернення за призначенням пенсії, як зазначає позивач, останній виповнилося 53роки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.03.2023 року № 0400-010226-8/38455 ОСОБА_2 було повідомлено про рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.03.2023 року № 046350012458 про відмову в призначенні пенсії з причини недосягнення пенсійного віку, а саме 55 років та відсутності страхового стажу роботи.

За розрахунком відповідача страховий стаж роботи ОСОБА_2 становить 19 років 6 місяців 11 днів, в т.ч. пільговий стаж по Списку № 2 2 роки 8 місяців 22 дні .

Спірними періодами роботи є: з 26.09.1991 р. по 03.03.1996 р. не зараховано до страхового стажу, оскільки дата наказу на звільнення з роботи (30.07.1996 р.) різниця з датою звільнення з роботи (03.03.1996 р.); з 08.12.2014 р. по 31.12.2022 р. не зараховано до пільгового стажу по Списку № 2, згідно довідки №232 від 15.03.2023 р., оскільки із долучених наказів про атестацію не зрозуміло до яких саме належить додаток, а також не зазначено до яких списків належить посада на якій працює особа.

В обгрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що документи відповідачами були розглянуті поверхнево та невірно визначено право на пенсію, а рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним на підставі рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15), яке було опубліковано у офіційному віснику України 28.02 2020 - 2020 р., № 16, стор. 52, стаття 634, код акта 98103/2020.

При вирішення питання призначення пенсії відповідач повинен був застосовувати приписи п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не приписи п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач також зазначає, що на момент звернення із заявою при призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідачеві було відомо про наявність такого рішення. Приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, чим порушив норму ст. 19 Конституції України, норми якої мають пряму дію.

Позивач, вважаючи таке рішеня пенсійного органу протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), пільговий стаж роботи позивача за Списком № 2 станом на 01.04.2015 року повинен становити не менше 10 років на зазначених роботах, при цьому загальний страховий стаж повинен бути не менше 20 років.

На час звернення за призначенням пенсії 15.03.2023 року, ОСОБА_1 досягла повних 53 роки.

Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 31.12.2022 р., страховий стаж позивача становить 19 років 06 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 02 роки 08 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, станом на 01.04.2015 року пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №2 становить 02 роки 08 місяців 22 дні, тобто, менш необхідних 10 років, що не дає право на призначення пенсії за Списком № 2 відповідно до п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Якщо ж загальний та пільговий стаж на 01.04.2015 р. відсутні, то для призначення пенсії за віком на пільгових умовах підлягає застосуванню ст. 114 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-VI Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а не ст.13 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII Про пенсійне забезпечення.

Щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу, у поданому відзиві зазначено наступне.

До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 09.06.1988.

При досліджені трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що згідно запису №8 від 03.03.1996 р. про звільнення з роботи зазначено наказ №278 від 30.07.2002, дата якого значно перевищує строк передбачений вимогами Інструкції №58.

З огляду на вищезазначене відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 26.09.1991 р. по 03.03.1996 р. на Павлоградському хімічному заводі ім. 60-річчя Радянської України

Щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу, у поданому відзиві зазначено наступне.

Записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 09.06.1988 не містять всіх відомостей про умови праці, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи.

Для підтвердження пільгового характеру робіт на ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна) з 16.03.2012 р. по теперішній час (15.03.2023 р.) позивачем було надано уточнюючу довідку від 15.03.2023 р. №232.

Вищезазначена довідка містить посилання на проведення атестації робочих місць згідно наказів: №627 від 12.11.1999, №1363 від 3.12.2005, №1204 від 31.12.2009, №3897 від 02.12.2019 та розпоряджень: №160 від 16.01.2013, №4922 від 08.12.2014.

Оскільки, з долучених переліків посад та професій до наказів про атестацію робочих місць №4922 від 08.12.2014 та №3897 від 02.12.2019 не зрозуміло до яких саме наказів вони відносяться, а також не зазначено до яких Списків належить посада на якій працювала позивачка, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 08.12.2014 р. по 15.03.2023 р. в якості гірника, зайнятого на виробничих дільницях (з виборки породи) дільниці технологічного комплексу до пільгового стажу.

Зважаючи на викладене, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що 15.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону № 1058.

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви з доданими документами страховий стаж склав 19років 06 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 02 роки 08 місяців 22 дні.

До страхового стажу не зараховано період роботи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , з 26.09.1991 р. по 03.03.1996 р., оскільки дата наказу про звільнення з роботи (30.07.1996 р.) відрізняється від дати звільнення з роботи в трудовій книжці, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 р., відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або повноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 08.12.2014 р. по 31.12.2022 р., згідно довідки №232 від 15.03.2023 р., оскільки із долучених до наказів №4922 від 08.12.2014 р. та №3897 від 02.12.2019 р., про затвердження результатів атестації робочих місць, додатків про перелік робочих місць, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, не зрозуміло до яких саме наказів належить даний додаток, а також не зазначено до яких списків належить посада на якій працювала особа.

Необхідно зазначити, що станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачка не досягла віку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 - 55 років, адже вік позивачки. на момент звернення - 53 роки. А отже, Головним управлінням - 22.03.2023 року прийнято правомірне та обгрунтоване рішення №046350012458 про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №2 у зв?язку з недосягненням пенсійного віку, відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. №l-p/2020 як на підставу виникнення у неї права на призначення пільгової пенсії у віці 45 років є необґрунтованим. Адже у наведеному рішенні від 23.01.2020 №1-p/2020 визнано статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення звмін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII неконституційною, а отже - є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Закон №1788-XII, який був прийнятий до прийняття Конституції України, передбачав право на пенсійне забезпечення, яке за своєю природою та принципами відрізнялося від гарантованого Основним Законом загальнообов?язкового державного соціального страхування. На реалізацію положень Конституції України був прийнятий Закон №1058-VI, який є пріоритетним та визначає принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного соціального страхування, призначення перерахунку та виплати пенсій.

Більш того, Законом № 2148 внесено зміни до пункту 16 Прикінцевих положень закону №1058, відповідно до яких положення Закону №1788, що його положення застосовуються виключно в частині призначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Тому, у даному випадку можливе застосування лише положень Закону №1058.

На підставі означеного, представник відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, прийнято законне та обтрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачці за Списком №2, у зв?язку з недосягненням необхідного пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Зважаючи на викладене, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 15.03.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046350012458 від 22.03.2023 р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішення про відмову в призначені пенсії було надіслано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу позивача листом від 24.03.2023 р. № 0400-010226-8/38455.

В тексті рішення від 24.03.2023 р. за №0400-010226-8/38455 заначено, що страховий стаж особи становить 19 років 6 місяців 11 днів, в тому числі за списком №2 - 2 роки 8 місяців 22 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , з 26.09.1991р. по 03.03.1996р., оскільки дата наказу на звільнення з роботи (30.07.1996р.) значно різниця з датою звільнення з роботи (03.03.1996р.). що суперечить: вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р., (до цього-Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань: №162 від 20.06.1974р.), зарсестрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпия 1993 р. за. № 110, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 08.12.2014 р. по 31.12.2022 р., згідно довідки №232 від 15.03.2023р., оскільки із долучених до наказів №4922 від 08.12.2014р. та №3897 від 02.12.2019р., про затвердження результатів атестації робочих місць, додатків про перелік робочих місць, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, не зрозуміло до яких саме наказів належить даний додаток, а також не зазначено до яких саме списків належить посада на якій працювала особа.

Висновок: відмовити в признанені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійце страхування», оскільки особа не досягла відповідного пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 25.02.2035р.

Суд зазначає, що спірними періодами роботи є: з 26.09.1991 р. по 03.03.1996 р. не зараховано до страхового стажу, оскільки дата наказу на звільнення з роботи (30.07.1996 р.) різниця з датою звільнення з роботи (03.03.1996 р.) з 08.12.2014 р. по 31.12.2022 р. не зараховано до пільгового стажу по Списку № 2, відповідно до довідки №232 від 15.03.2023 р., оскільки із долучених наказів про атестацію не зрозуміло до яких саме належить додаток, а також не зазначено до яких списків належить посада на якій працює особа.

Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.06.1970 р., копія якої міститься в матеріалах справи, довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.03.2022 р. № 232, Індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5), в спірні періоди роботи позивач ОСОБА_2 працювала на посадах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 213-VIII, а саме: · ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна): 16.03.2012 р. по 15.03.2023 р. гірник, зайнятий на виробничих дільницях (з виборки породи) дільниці технологічного комплексу Павлоградський хімічний завод: 26.09.1991 р. по 03.03.1996 р. літейщик пластмас.

Не погоджуючись з позицією відповідачів та вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003року № 1058-IV.

Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону № 1058-IV передбачене право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Закон № 213-VIII від 02.03.2015 року набув чинності з 01.04.2015 року.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року (станом на 01.04.2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015 року) правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року, яким текст Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII від 03.10.2017 року наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме, пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII від 05.11.1991 року у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.

Положення зазначених вище законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Пунктом першим резолютивної частини рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункт «а» статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року.

Пунктом 3 резолютивної частини цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення означеного рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Водночас, Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме, пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.

З огляду на викладене слідує, що правила вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу позивача, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та 55 років згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Таким чином, суд доходить висновку, що означені норми суперечать одна одній, оскільки регулюють одне і те ж коло відносин. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно якого, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Що стосується не зарахування до пільгового стажу позивача роботи по Списку №2 періодів роботи ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна): 08.12.2014 р. 15.03.2023 р. - гірник, зайнятий на виробничих дільницях (з виборки породи) дільниці технологічного комплексу.

Посада гірник, зайнятий на виробничих дільницях (з виборки породи) дільниці технологічного комплексу передбачена Списком 2 розділом 1 підрозділом 1 пунктом, а позиції 1.1.а, затвердженого постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 р., постановою КМУ від 11.03.1994 р. № 162 р., постановою КМУ від 16.01.2003 р. № 36, Списком 2 розділом 1 підрозділом 1 постановою КМУ від 24.06.2016 р. № 461.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та п.1 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України

Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 р. №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 р. №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до довідок про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.03.2023 р. № 232, моя професія була атестована наказом № 1204 від 31.12.2009 р., розпорядження № 160 від 16.01.2013 р., розпорядження № 4922 від 08.12.2014 р., наказом № 3897 від 02.12.2019 р.

Щодо не зарахування періоду роботи до страхового стажу роботи В період з 26.09.1991 р. по 03.03.1996 р. я працювала у Павлоградському хімічному заводі літейщик пластмас.

Відповідно до записів трудової книжки № 6-8: 26.09.1991 р. була прийнята учнем літейщика пластмас на підставі наказу № 437\вк від 25.09.1991 р.; 26.10.1991 р. переведена літейшиком пластмас на підставі розпорядження № 63 від 24.10.1991 р.; 03.03.1996 року звільнена з роботи на підставі наказу № 278 від 30.07.1996 р.

Спірний період роботи також підтверджується довідкою виданою ДП «Наукове-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» від 04.04.2023 р. № 49.

Статтею 56 Закону «Про пенсійне забезпечення» до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, зокрема, роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 2.4. Інструкці № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Тому, відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення ним необхідного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Щодо вимоги про зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.

Так, пенсійним законодавством визначено, що призначення пенсії та підготовка документів для її виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому, з урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов`язати належний пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача від 15.03.2023 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як визначеним суб`єктом призначення.

При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приймалось спірне рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 15.03.2023 року.

Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено лише направлення ОСОБА_1 спірного рішення, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки останнім не вчинялось будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов`язаних з розглядом заяви позивача від 15.03.2023 року, а отже, права ОСОБА_1 не були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та часткового задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підлягає сума 536,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 32528798800006701332 від 12.04.2023 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.03.2023 року № 046350012458 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 ОСОБА_1 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу роботи по списку № 2 ОСОБА_1 період роботи у ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» (шахта Благодатна) з 08.12.2014р. по 15.03.2023р. в якості гірника, зайнятого на виробничих дільницях (з виборки породи) дільниці технологічного комплексу, та зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 26.09.1991р. по 03.03.1996р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 21318350, адреса: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20.09.2023 року.

Суддя І.О. Лозицька