Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2023 року Справа№200/3420/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з метою захисту своїх конституційних прав він звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте, у відповідь на заяву від 14.04.2023 лише 26.04.2023 надійшло повідомлення від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у якій було зазначено про відкриття провадження за його заявою та запрошено позивача на 05.05.2023 о 10-00 до Секретаріату Уповноваженого. Разом з тим, на переконання позивача, у порушення положень Закону України «Про звернення громадян» станом на дату звернення з цією позовною заявою, відповіді по суті всіх поставлених до відповідача питань він не отримав. При цьому, 25.04.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача з заявою. Втім, відповіді по суті порушених питань позивач не отримав. Позивач втретє звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича та отримав лист з повідомленням про нібито вжиття відповідних заходів реагування з метою всебічного з`ясування обставин. На думку позивача, відповідач мав розглянути його звернення, відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Проте, на думку ОСОБА_1 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитро Валерійович не розглянув у встановлений строк його звернення, чим порушив права позивача, які визначені законодавством.
З огляду на вказане, позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича щодо порушення права ОСОБА_1 на отримання відповіді на заяви від 14.04.2023, від 25.04.2023 та від 08.05.2023;
зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича надати відповідь по суті усіх питань, викладених у заявах ОСОБА_1 від 14.04.2023, 25.04.2023, 08.05.2023;
ініціювати у рамках справи звернення до органу, в компетенцію якого входить перевірка повідомлення про ознаки корупційної діяльності посадової особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з причини бездіяльності відповідача з цього питання у зверненні від 08.05.2023 та зобов`язати надати за результатом розгляду відповідь ОСОБА_1 на електронну адресу;
стягнути з Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю, у розмірі 25 000, 00 гривень;
встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у строк 1 (один) місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича надійшли заяви позивача від 14.04.2023, 25.04.2023, 08.05.2023 щодо ймовірного порушення конституційного права на направлення звернення та отримання відповіді посадовими особами Пенсійного фонду України та Міністерства соціальної політики України. Відповідач наголошує, що ним у встановленому порядку було розглянуто заяви позивача та прийнято рішення про відкриття провадження. Наразі провадження за заявами ОСОБА_1 продовжують перебувати на розгляді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича.
Поряд з цим, відповідач наголошує, що складання протоколу про адміністративне правопорушення є дискреційними повноваженнями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
На переконання відповідача, позивачем не доведено порушення його прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою від 17 липня 2023 року суд задовольнив клопотання позивача про проведення розгляду справи без виклику сторін. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди та відкрив провадження по справі № 200/3420/23. Розгляд адміністративної справи № 200/3420/23 суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребував у ОСОБА_1 копію паспорта громадянина України.
Ухвалою від 29 серпня 2023 року суд витребував в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича всі матеріали, що стосуються розгляду звернень позивача, в тому числі матеріалів провадження у справі про порушення прав і свобод ОСОБА_1 .
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв`язку з відсутністю клопотань сторін про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 06 березня 2023 року звернувся до Міністра Міністерства соціальної політики Кабінету Міністрів України із заявою щодо сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів громадян, повідомлення про порушення чинного законодавства посадовими особами Пенсійного фонду України.
17 березня 2023 року позивачем надіслано до Міністерства соціальної політики Кабінету Міністрів України запит про надання інформації щодо його звернення від 06.03.2023.
Листом від 22 березня 2023 року Міністерство соціальної політики повідомило позивача про те, що його звернення передано на розгляд Головного управління Директорату розвитку соціального страхування та пенсійного забезпечення Мінсоцполітики.
Також листом від 22 березня 2023 року звернення позивача від 06.03.2023 передано на розгляд до Пенсійного фонду України, про що свідчить лист № 844/0/196-2.
Так, судом встановлено, що 14.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою.
У вказаній заяві зазначено, що звернення від 06.03.2023 до міністра Мінсоцполітики було помилково направлено позивачем не на електронну адресу Кабінету Міністрів України, а на адресу, яка зазначена на головній сторінці офіційного вебсайту Мінсоцполітики. У зверненні повідомлялось про порушення чинного законодавства посадовими особами Пенсійного фонду України та було прохання про сприяння у реалізації права на пенсійне забезпечення, а також відзначено про забезпечення прав заявника при його розгляді закріплених чинним законодавством. У вказаному зверненні позивач наголосив на протиправності направлення його звернення від 06 березня 2023 року до Міністерства соціальної політики України на розгляд до Пенсійного фонду України.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 просив відповідача:
- об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити та розглянути викладені в заяві факти та обставини;
-повідомити про відкриття провадження та інформувати про результати провадження, надати копії складених в рамках провадження протоколів про адміністративне правопорушення;
- при розгляді заяви забезпечити дотримання його прав, встановлених ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».
Крім того, позивач вимагав від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича :
- негайно відкрити провадження у справі про порушення його законних прав на звернення до посадової особи органу державної влади (звернення від 06.03.2023);
- здійснити провадження у розумні строки з урахуванням терміну накладання стягнення;
- з метою сприяння поновленню конституційних прав і свобод зобов`язати розглянути звернення від 06.03.2023 відповідно до вимог чинного законодавства;
- негайно скласти адміністративні протоколи про адміністративне правопорушення за порушення Закону України «Про звернення громадян», а саме: направлення на розгляд звернення до установи, дії посадових осіб якої саме і оскаржуються, несвоєчасна реєстрація отриманого електронного звернення на посадових осіб Мінсоцполітики, та вжити заходів по оформленню матеріалів про адміністративне правопорушення з урахуванням терміну накладання стягнення;
- вжити заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Міністерства соціальної політики, винних у порушенні його прав та законних інтересів, винних у порушенні Закону України «Про звернення громадян» стосовно звернення від 06.03.2023;
- забезпечити виконання прав заявника, які зазначені в ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».
25.04.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, у якій зазначив, що 18.04.2023 він був змушений переадресувати на електронну адресу Урядового Контакт Центру визначену для звернень до Кабінету Міністрів України заяву міністру Міністерства праці та соціальної політики від 24.03.2023 стосовно дій посадових осіб міністерства, тому що воно було помилково направлено на електронну адресу.
24.04.2023, після додаткового запиту про рух заяви, з УКЦ надійшло повідомлення від 19.04.2023, що звернення до очільника Мінсоцполітики зі скаргою на дії посадових осіб міністерства стосовно пенсійного забезпечення, направлено на розгляд до Мінсоцполітики, тобто до установи, саме чиї дії позивачем і оскаржуються до відповідача. У заяві від 25.04.2023 ОСОБА_1 просив відповідача: об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити та розглянути викладені в заяві факти та обставини; повідомити про відкриття провадження та інформувати про результати провадження, надати копії складених в рамках провадження протоколів про адміністративне правопорушення; при розгляді цієї заяви забезпечити дотримання його прав, встановлених ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» .
Крім того, у своїй заяві від 25.04.2023 позивач вимагав від відповідача: 1) негайно відкрити провадження у справі про порушення права на звернення до посадової особи органу державної влади (звернення від 24.03.2023); 2) здійснити провадження у розумні строки з урахуванням терміну накладання стягнення; 3) з метою сприяння поновленню конституційних прав і свобод зобов`язати розглянути звернення від 24.03.2023 відповідно до вимог чинного законодавства і Конституції України; 4) негайно скласти адміністративні протоколи про адміністративне правопорушення за порушення Закону України «Про звернення громадян»; 5) вжити заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб УКЦ, винних у порушенні його прав та законних інтересів, винних у порушенні Закону України «Про звернення громадян» стосовно звернення від 24.03.2023; забезпечити виконання прав заявника, зазначені в ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до службової записки представник відповідача просив відкрити провадження за зверненням ОСОБА_1 від 26.04.2023. Крім того, листом від 22.05.2023 позивача повідомлено про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_1 від 25.04.2023.
Листом від 25 квітня 2023 року Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини повідомив позивача, що з метою всебічного з`ясування обставин справи до Міністерства направлено відповідний лист. З огляду на зазначене та оскільки порушене питання потребує здійснення подальшої перевірки, позивача проінформовано про прийняте рішення щодо відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 від 14.04.2023.Крім того, у вказаному листі зазначено, що враховуючи необхідність здійснення додаткових заходів контролю, подальший розгляд заяви буде здійснено у межах провадження. Також зазначено, що з метою реалізації прав, визначених у статті 18 Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_1 запрошено 05.05.2023 о 10-00 год. до Секретаріату Уповноваженого.
27 квітня 2023 року позивач повідомив Секретаріат уповноваженого, що у зв`язку з дією на території України карантину він бажає розглянути заяву від 14.04.2023 дистанційно.
08 травня 2023 року ОСОБА_1 знов звернувся із заявою до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, у якій зауважив, що 05.05.2023 о 10: 00 (дата розгляду його заяви) в запропонований доступний спосіб з ним ніхто не зв`язувався. Тому о 10:06 позивач зателефонував по мобільному зв`язку на номер НОМЕР_1 , який зазначений у повідомленні Секретаріату від 25.04.2023. Двічі на дзвінок по цьому номеру не було відповіді. Після позивачу зателефонувала представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка з`ясовувала можливість позивача бути присутнім на засіданні. Позивач зазначив у зверненні, що не забезпечення його права на дистанційну участь у засіданні свідчить про дискримінацію у правах громадянина за ознакою паспортної реєстрації та має ознаки корупційних дій посадової особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час виконання службових обов`язків. З огляду на вказане, ОСОБА_1 просив відповідача об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити та розглянути викладені в заяві факти та обставини та при розгляді заяви забезпечити в зазначений у ній спосіб дотримання його прав відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, позивач вимагав: негайно повідомити на його електронну пошту реєстраційний номер даного звернення, а також звернення від 14.04.2023; повідомити про наявність працівника у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за даними пошуку мессенджеру telegram по номеру НОМЕР_2 ; провести відповідну перевірку щодо законності використання особистого номеру телефону замість службового посадовою особою Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини при виконанні своїх обов`язків, вжити заходи з цього приводу, проінформувати про результат у відповіді; вжити заходи з відновлення обмежених посадовою особою Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини його прав при розгляді звернення від 14.04.2023; здійснити дії по притягненню до відповідальності посадову особу, винну у порушенні Закону України «Про звернення громадян», проінформувати про результат у відповіді; відповідь на це звернення надати на електронну пошту у найкоротший термін, враховуючи строк розгляду його звернення від 14.04.2023.
Листом від 09.06.2023 секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо відкриття провадження за його скаргою від 08.05.2023.
Вважаючи протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо розгляду його звернень, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організаційне залежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Підстави для провадження справ та призначення перевірок Уповноваженим ВРУ передбачені у статті 16 вказаного Закону, відповідно до якої Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:
1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
2) за зверненнями народних депутатів України;
3) за власною ініціативою.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Приписами статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
За приписами статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення передбачена статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). При цьому строки накладення адміністративного стягнення встановлені у статті 38 КУпАП, відповідно до частин першої - другої якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною першою статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
За змістом статті 255 КУпАП протоколи про правопорушення мають право складати, серед інших зокрема, уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 188-39, 188-40, 212-3 (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З аналізу наведених правових норм висновується, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він отримує, зокрема за зверненням громадянина України, під час розгляду якого Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наділений повноваженнями щодо відкриття провадження у такій справі та щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за які встановлена статтями 188-39, 188-40, 212-3 КУпАП (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Аналіз наведених норм права також свідчить, що на відповідача згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" поширюється строк розгляду звернень відповідно до Закону України "Про звернення громадян", за приписами статті 20 якого такий строк встановлений в один місяць від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.
При цьому, у разі якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Водночас загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Варто зауважити, що спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого ВРУ, які б відрізнялись від визначених у Законі України «Про звернення громадян», положення статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не містять.
Предметом спору у цій справі є питання допущення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини протиправної бездіяльності стосовно розгляду звернень позивача від 14.04.2023, 25.04.2023, 08.05.2023.
Як кореспондується зі статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під поняттям звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Отже вказана норма розмежовує види таких звернень, у зв`язку з чим необхідно дослідити питання правової природи звернення позивача в контексті висловленого у ньому порушенні законних прав позивача.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі зверненням, яке полягало в порушенні Мінсоцполітики законних прав позивача та з вимогою про поновлення його прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю) та/або рішенням Мінсоцполітики.
Враховуючи положення статті 3 Закону України «Про звернення громадян», позивач фактично звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який, в свою чергу, відповідно до статті 255 КУпАП наділений повноваженнями складати протоколи про адміністративні правопорушення, зі скаргою, яка містить вимогу відкрити провадження по факту порушення Мінсоцполітики законних прав позивача та поновити їх.
Суд зазначає, що за результатами звернень позивача відповідачем повідомлено про відкриття провадження за його скаргою. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини не надано до суду матеріалів за результатами проведеного провадження, втім зазначено, що на дату складання відзиву провадження за скаргами позивача ще триває.
Варто зауважити, що Уповноважений Верховної Ради України при розгляді звернення наділений окресленим у статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" переліком повноважень, а саме:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Отже, прийняття відповідачем одного із визначеного статтею 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" рішення при розгляді звернення є таким, що розглянуте відповідачем у межах строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
Аналізуючи приписи статті 15 Закону України «Про звернення громадян», варто зауважити, що суб`єкт, якому адресовано звернення, зобов`язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадянина про наслідки розгляду звернення.
Отже, не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки його розгляд (як результат діяльності суб`єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати статті 15 цього Закону.
При цьому, враховуючи повноваження, якими наділений Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у взаємозв`язку з приписами Закону України «Про звернення громадян», суд прийшов до висновку, що одне з визначених у статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" рішень при розгляді звернення повинно бути прийнято Уповноваженим ВРУ в межах строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Що ж стосується строків проведення відкритого провадження, то цей строк ані Законом України «Про звернення громадян», ані Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ані Положенням про порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина не визначено.
Водночас, враховуючи суб`єкта владних повноважень, до якого звернувся позивач, а також з огляду на приписи статей 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» у взаємозв`язку зі статтею 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», суд зазначає, що у місячний термін Уповноваженим ВРУ було прийнято рішення про відкриття проваджень у справах за зверненням ОСОБА_1 , та поінформовано заявника про прийняте таке рішення.
Отже, в даному випадку відповідачем не допущено протиправної бездіяльності в частині розгляду звернень позивача від 14.04.2023, від 25.04.2023 та від 08.05.2023.
Водночас, суд зазначає, що за приписами Положення про порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина при здійсненні провадження Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини відповідні заходи, зокрема дії чи рішення, вчиняються у розумні строки.
При цьому, розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішення, виходячи з конкретних фактів та обставин, складності та обсягу, специфіки заходів, які необхідно здійснити в рамках провадження для проведення перевірки за додержанням, запобіганню порушенням або сприяння поновленню прав і свобод людини і громадянина.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що розумними можуть бути визнані строки лише у разі вжиття тих чи інший дій та заходів.
У відзиві відповідач вказує, що для здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненнях позивача, останнім у межах повноважень, наданих статтею 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", відкрито провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, а також у межах вказаного провадження надіслано запити до Мінсоцполітики для перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 .
Проте, до суду копії таких звернень не були надані. Крім того, судом витребувані в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича всі матеріали, що стосуються розгляду звернень позивача, в тому числі матеріалів провадження у справі про порушення прав і свобод ОСОБА_1 . Втім, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним вчиняються ті чи інші дії в рамках провадження для проведення перевірки за додержанням, запобіганню порушенням або сприяння поновленню прав і свобод людини і громадянина.
На переконання суду, вказане свідчить про бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині проведення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина, які відкриті на підставі звернень ОСОБА_1 .
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , а саме визнати бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині проведення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина, які відкриті на підставі звернень ОСОБА_1 від 14.04.2023, від 25.04.2023 та від 08.05.2023 та зобов`язати відповідача здійснити та завершити провадження, за зверненнями позивача, відповідно до вимог Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та Положення про порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина.
Стосовно вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди в заявленому позивачем розмірі.
Крім того, вимоги ОСОБА_1 ініціювати у рамках справи звернення до органу, в компетенцію якого входить перевірка повідомлення про ознаки корупційної діяльності посадової особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з причини бездіяльності відповідача з цього питання у зверненні від 08.05.2023 та зобов`язати надати за результатом розгляду відповідь ОСОБА_1 на електронну адресу, не підлягають задоволенню, адже позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного факту.
Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язувати подати суб`єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає.
Отже, позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича в частині порушення розумного строку проведення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина, які відкриті на підставі звернень ОСОБА_1 від 14.04.2023, від 25.04.2023 та від 08.05.2023.
Зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича здійснити та завершити провадження за зверненнями ОСОБА_1 від 14.04.2023, від 25.04.2023 та від 08.05.2023, відповідно до вимог Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та Положення про порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2023 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб
