КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/16376/21

провадження № 22-ц/824/7660/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року в складі судді Мазур Ю. Ю.,

встановив:

05.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті підстави, що 29.01.2021 року о 10 год. 43 хв. у м. Києві по вул. Академіка Глушкова, 13Б, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом OPEL, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом MAZDA, д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва ( справа №752/4347/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу OPEL, д.н.з. НОМЕР_3 , на момент ДТП була забезпечена полісом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП».

ОСОБА_1 звернувся до вказаної страхової компанії з приводу даної ДТП, яка визнана її страховим випадком.

19.04.2021 Національний банк зупинив дію ліцензії Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП».

Відповідно до висновку експерта №18/06-01 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, складеного 18.06.2021, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля MAZDA 3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 29.01.2021 станом на 17.06.2021, без врахування ПДВ становить 26 817,63 грн, з врахуванням ПДВ - 32 181,16 грн.

Оскільки недостатність страхової виплати в даному випадку становить 32 181,16 грн, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суму у розмірі 32 181,16 грн. Витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суму в розмірі 32 181,16 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 2 700 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

20.03.2023 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року, провадження у справі закрити.

Посилається на ті підстави, що розгляд справи без його участі та відсутності доказів отримання ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття позовного провадження позбавив його передбаченого законом права надати суду докази, якими він заперечує проти позову.

Не заперечує, що він дійсно 29 січня 2021 року потрапив у ДТП та постановою Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/4347/21 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

На момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була забезпечена полісом страхової компанії АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП».

Між АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ним було укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №301.04.ЕР201445425 та видано Поліс №ЕР-201445425, строком дії з 05.10.2020 по 04.10.2021 , згідно якого застраховано його цивільну відповідальність.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 грн на одного потерпілого.

Зазначив, що надав потерпілому поліс страхування і він самостійно звернувся до страхової компанії щодо визнання страхового випадку.

Судом встановлено, що 23.02.2021 позивач звернувся до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою на виплату страхового відшкодування, а страховик визнав страховий випадок. Національний банк застосував заходи впливу до страховика, рішення про застосування заходів впливу набуває чинності 20.04.2021. Страховик зобов`язаний до 03.06.2021 усунути порушення та подати Національному Банку звіт про їхнє усунення. Проте робота АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КОП» не відновлена.

Відповідно до п. 37.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтею 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 41.2 статті 41 цього Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В подальшому до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов`язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов у порядку, передбаченому статтею 38 цього Закону.

Таким чином вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права.

Учасники справи не скористались своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 січня 2021 року о 10 год. 45 хв., ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Opel Vivaro», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Глушкова, 13 Б у м. Києві, у порушення вимог п.п. 2.3 б, 13.1 ПДР України, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не обрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mazda 3», н.з. НОМЕР_2 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Вина водія автомобіля «Opel Vivaro», н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у скоєнні даного ДТП підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року, за якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Право власності ОСОБА_1 на автомобіль «Mazda 3», д/н НОМЕР_2 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

04 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" укладено Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №301.04.ЕР201445425 та видано Поліс №ЕР-201445425 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинний на момент ДТП.

За цим Договором забезпечений транспортний засіб автомобіль «Opel Vivaro», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є особою, цивільно-правова відповідальність якого застрахована при експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно вказаного договору, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" взяло на себе обов`язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності, відшкодувати у встановленому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третім особам.

За страховим полісом №ЕР-201445425 ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 130 000 грн із нульовою франшизою.

Згідно Висновку експерта № 18/06-01 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 18 червня 2021 року вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля MAZDA 3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 29.01.2021 станом на 17.06.2021, без врахування ПДВ становить 26 817,63 грн, з врахуванням ПДВ - 32 181,16 грн.

29.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КОП» з повідомленням від потерпілої особи про настання дорожньо-транспортної пригоди.

23.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КОП» з заявою на виплату страхового відшкодування.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 суми відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, що підтверджуються зібраними у справі доказами.

Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З наданих суду документів вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КОП» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201445425, вказаний договір на момент ДТП був діючим, а відтак підлягав виконанню.

Отже, саме у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Розмір завданої позивачу шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Доводи позивача про те, що Національний банк 19.04.2021 призупинив дію ліцензії АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не може слугувати підставою для покладення відповідальності на винну в ДТП особу, оскільки на час видачі полісу страхування страховик мав ліцензію на здійснення обов`язкового страхування, а відтак договір страхування є дійсним і його чинність не втрачається у зв`язку із анулюванням ліцензії страховика.

Статтею 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 20 вказаного Закону встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Такі висновки зазначені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду у справі №753/15214/16.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про покладення повної відповідальності за завдану позивачу матеріальну шкоду на відповідача, який застрахував свою цивільну відповідальність, не ґрунтується на нормах матеріального права, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності та не враховує висновки Верховного Суду, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Позивач не залучив страховика до участі у даній справі в якості відповідача і відповідних позовних вимог до нього не пред`явив.

З огляду на те, що відповідати за завдану шкоду має страховик АТ « Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», а у випадку доведеності факту припинення його діяльності - МТСБУ, а безпосередній винуватець ДТП ОСОБА_2 несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, чого не встановлено; позивачем не заявлено клопотання про заміну відповідача у справі, розмір вимог відшкодування шкоди не перевищує межі ліміту відповідальності страховика, суд першої інстанції зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, а за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 1362 грн, понесені відповідачем судові витрати підлягають стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 362 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г.М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук