КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2023 року Справа №320/12658/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач, Пенсійний фонд), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.09.2022 року в частині не зарахування до стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи:

з 24.12.1990 по 15.12.1992; з 01.02.1993 по 29.03.1993; з 30.03.1993 по 10.03.1995; з 11.03.1995 по 13.04.1995; з 14.04.1995 по 14.04.1995; з 15.04.1995 по 05.03.1997; з 06.03.1997 по 31.12.1998; з 01.01.1999; з 01.01.2003 по 07.05.2003; з 20.03.2017 по 31.10.2017; з 01.11.2017 по 30.11.2017; з 01.12.2017 по 03.12.2017; з 04.12.2017 по 30.04.2019; з 01.05.2019 по 31.08.2020; з 01.09.2020 по 01.11.2020; з 02.11.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.01.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021; з 01.05.2021 по 10.06.2021; з 11.06.2021 по 31.08.2021; з 01.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.09.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди стажу у пільговому обчисленні за Списком № 1 з повним робочим днем під землею:

з 24.12.1990 по 15.12.1992; з 01.02.1993 по 29.03.1993; з 30.03.1993 по 10.03.1995; з 11.03.1995 по 13.04.1995; з 14.04.1995 по 14.04.1995; з 15.04.1995 по 05.03.1997; з 06.03.1997 по 31.12.1998; з 01.01.1999; з 01.01.2003 по 07.05.2003; з 20.03.2017 по 31.10.2017; з 01.11.2017 по 30.11.2017; з 01.12.2017 по 03.12.2017; з 04.12.2017 по 30.04.2019; з 01.05.2019 по 31.08.2020; з 01.09.2020 по 01.11.2020; з 02.11.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.01.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021; з 01.05.2021 по 10.06.2021; з 11.06.2021 по 31.08.2021; з 01.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.09.2022 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зазначених періодів у відповідності до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", починаючи з 01.09.2022 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про досягнення 50 річного віку на момент звернення 01.09.2022 до Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за Списком №1, пенсію йому призначено але відповідачем було зараховано до пільгового стажу лише 11 років, решта періодів не зараховані через те, що документи видані не визнаною державою ЛНР, атестація не підтверджена та довідки є неналежними до видачі.

ОСОБА_1 зауважив, що він є внутрішньо переміщеною особою з вересня 2017 року з м. Антрацит Луганської області до міста Київ, що підтверджується довідкою від 18.09.2017 № 3009/18302, свою шахтарську трудову діяльність на шахті «Партизанська» (6 років 0 місяців 25 днів), шахті ім. В.В. Вахрушева (4 місяці 6 днів), «Будівельно-монтажного управління №3 ПАТ «Київметробуд» (4 роки 2 місяці 17 днів), ТОВ «Енергодарбудмеханізація» (1 рік 2 місяці 20 днів) підтверджує відповідними записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , атестація робочих місць також підтверджується належними записами, наявні усі необхідні довідки. Період несення військової служби (1 рік 11 місяців 22 дні) підтверджується належними записами та має бути враховано до страхового стажу в кратному розмірі незалежно від місця її проходження та зараховано до пільгового періоду за Списком №1.

Не врахування в кратності спірних періодів 11 років 10 місяців 08 днів в пільговому обчисленні в розрахунку стажу для обчислення права на пільгову пенсію порушують конвенційні та конституційні права позивача на призначення належної пенсії.

Також, ОСОБА_1 посилаючись на положення ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 №345-VІ, наполягає на наявності у нього права на призначення відповідного розміру пенсії, починаючи з 01.09.2022 року.

02.03.2023 ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 3 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2023 позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.

25.05.2023, ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву із відповідними доказами в обґрунтування своєї правової позиції та витребувано копії матеріалів пенсійної справи позивача.

За ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що від відповідача 19.06.2023 надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача, відзиву на позовну заяву не надійшло, причина не надіслання відзиву не відома, клопотань про поновлення чи продовження строків подання відзиву до суду від відповідача не надходило.

Таким чином, суд вважає можливим вирішити справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, 02.09.1998, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської РДА м. Київ від 18.09.2017 №0000334191 (№ 3009/18302) ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з АДРЕСА_1 до фактичного місця проживання/перебування АДРЕСА_2 .

05.09.2022 ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком по Списку №1 та додав до заяви відповідні документи, що перелічені в розписці повідомлення згідно заяви, зареєстрованої за № 9204.

Рішенням Пенсійного фонду від 23.09.2022 №262940011581 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за Списком №1 з 02.09.2022 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 XII, страховий стаж (повний) визначено у розмірі 43 роки 09 місяців 21 день, страховий стаж до 01.01.2004 визначено 16 років 0 місяців 10 днів, страховий стаж після 01.01.2004 визначено 16 років 09 місяців 11 днів, додаткові роки за Списком №1 вказано 11 років 0 місяців 0 днів та робота за Списком №1 обраховано 11 років 1 місяць 10 днів.

Позивач не погоджуючись із визначенням відповідачем обрахованої роботи по Списку №1 у вигляді 11 років, вважає, що Пенсійним фондом належним чином не враховано в кратності в пільговому обчисленні в розрахунку стажу для обчислення права на пільгову пенсію ще 11 років 10 місяців 08 днів саме по Списку №1 та не додано період несення служби 1 рік 11 місяців 22 дні до Списку №1 в кратному розмірі, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Виходячи з викладеного, предметом розгляду у даній справі є дії Пенсійного фонду під час обрахування періоду трудової діяльності позивача на час призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, у зв`язку з чим суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність в діях відповідача порушення права позивача на належну пенсію по Списку №1, з урахуванням положень ст. 2 КАС України та дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, відповідно до Конституції України, право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України гарантує Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XIІ (далі Закон №1788-XIІ).

Відповідно до частини першої статті 1 зазначеного Закону №1788-XIІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 6, статтею 7 Закону №1788-XIІ, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

За приписами пункту а) частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XIІ (у редакції станом на 09.12.2012) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за - списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_2 призначено пенсію за віком за Списком №1 із застосування зниження пенсійного віку та враховано стаж за Списком №1 - 11 років 1 місяць 10 днів, але на позицію позивача не застосовано та не враховано Пенсійним фондом у відповідній кратності в пільговому обчисленні в розрахунку стажу для обчислення права на пільгову пенсію періоди шахтарської діяльності додатково 11 років 10 місяців 08 днів та понесеної військової служби в рядах Радянської Армії 1 рік 11 місяців 22 дні.

До справи надано розрахунок стажу ОСОБА_1 взятого для призначення пенсії за віком, з якого вбачається, що стаж за Списком №1 взято Пенсійним фондом та обраховано із правом зниження пенсійного віку у розмірі 11 років 1 місяць 10 днів та роботу за Списком №1 обраховано - 10 років 0 місяців 0 днів.

Відповідно, вбачається, що Пенсійним фондом враховано до стажу роботи за Списком №1 ВП «Шахтоуправління Ясенівське ТОВ «ДТЕК Ровенськиантрацит» за датою зарахування 01.05.2015 - 1 рік 10 місяців 0 днів; ВП «Шахтоуправління Ясенівське ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за датою зарахування 01.04.2013 - 1 рік 6 місяців 0 днів; Відокремлений підрозділ «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за датою зарахування 09.04.2012 11 місяців 23 дні, «Шахтопромбуд Холдинг» за датою зарахування 12.07.2011 - 8 місяців 15 днів; Відокремлений підрозділ «Шахта Партизанська» ДП «Антрацит» за датою зарахування 01.01.2010 1 рік 6 місяців 1 день; Відокремлений підрозділ «Шахта Партизанська» ДП «Антрацит» за датою зарахування 23.03.2009 9 місяців 9 днів; ОСОБА_3 » за датою зарахування 23.10.2002 2 місяці 9 днів; Шахта Партизанська» ДПДХК «Антрацит» за датою зарахування 26.02.1999 2 роки 6 місяців 3 дні; Шахта Партизанська» ДПДХК «Антрацит» - 2 роки 6 місяців 3 дні; Шахта Ім. Вахрушева Б/О «Солнишко» - 2 місяці 9 днів; Відокремлений підрозділ «Шахта Партизанська» ДП «Антрацит» - 2 роки 3 місяці 10 днів; «Шахтопромбуд Холдинг» - 8 місяців 15 днів; Відокремлений підрозділ «Шахта імені М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» - 11 місяців 23 дні; ВП «Шахтоуправління Ясенівське ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» - 3 роки 4 місяці 0 днів, обрахунку стажу із застосуванням кратності судом не встановлено.

Відтак, у даній справі спірним є не врахування у кратному розмірі періоду шахтарської трудової діяльності та військової служби позивача для належного визначення пільгового стажу під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.

Згідно наявних у справі записів із наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1972 року вбачається записи № 7-14 щодо періодів роботи з 01.02.1993 року по 08.10.2002 року, за якими позивач працював на шахті «Партизанська».

Та, згідно розрахунку стажу до пільгового стажу позивача зараховано лише період з 26.02.1999 року по 08.10.2002 року, інші періоди увійшли до стажу без урахування кратності.

Відповідно до запису № 7 від 01.02.1993 року «Прийнятий на шахту по професії учень гірника («горнорабочий») 1р. підземного з повним робочим днем під землею (наказ № 7 від 01.02.1993 року). На підтвердження органам пенсійного фонду надано відповідну довідку №524 від 24.03.2017.

Згідно Запису № 8 від 29.03.1993 року «Переведений гірником 1 р. підземним з повним робочим днем під землею» (наказ 28-К від 29.03.1993 року). На підтвердження органам пенсійного фонду надано свідоцтво № 454 від 18.03.1993року.

За Записом № 9 від 13.04.1994 року «Переведений гірником 1 р. в повним робочим днем під землею» (наказ № 29 К від 18.04.1994 року). На підтвердження органам пенсійного фонду надано свідоцтво № 508 від 02.03.1994року.

Згідно Запису № 10 від 10.03.1995 року «Переведений учнем прохідника з повним робочим днем під землею» (наказ № 176 від 13.03.1995 року). До Пенсійного фонду надано довідку № 528 від 24.03.2017.

Відповідно до Запису № 11 від 14.04.1995 року «Переведений по професії прохідника V р. з повним робочим днем під землею» (наказ № 31К від 17.04.1995 року). На підтвердження органам пенсійного фонду надано свідоцтво № 194 від 13.04.1995 p.

За Записом № 12 від 15.06.1994 року «Згідно атестації робочих місць підтверджено право на пенсію на пільгових умовах по списку №1», надано наказ № 51 від 15.06.1994 року.

Згідно Запису № 13 від 05.03.1997 року «Переведений гірником р. з повним робочим днем під землею», надано наказ №54К від 11.08.1997 року.

Запис № 14 від 26.02.1999 року «Згідно атестації робочих місць підтверджується право на пенсію на пільгових умовах по списку №1», надано наказ №21 від 26.02.1999 року.

Відповідно, зазначений період, який складає 6 років 0 місяців 25 днів не було враховано відповідачем в кратності в пільговому обчисленні в розрахунку стажу для обчислення права на пільгову пенсію.

Згідно записів в трудовій книжці № 16 від 23.10.2002, № 17 від 20.06.2002, №18 від 07.05.2003 щодо періодів роботи позивача на шахті ім. В.В. Вахрушева, який включається в загальний період роботи на даному підприємстві з 23.10.2002 року по 07.05.2003 року, з якого 4 місяці 6 днів не зараховані Пенсійним фондом до стажу роботи за Списком №1. До Пенсійного фонду також були надані довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, з якої вбачається стаж за Списком №1 - 5 місяців 24 дні за період з 23.10.2002 по 07.05.2003.

Згідно досліджено трудової книжки вбачається згаданий запис №17 від 20.06.2002 про атестацію робочого місця відповідно до наказу №376 від 20.06.2002, наданий до Пенсійного фонду.

Відповідно до Запису № 39 від 20.03.2017 року в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з «Будівельно-Монтажним управлінням №3 ПАТ «Київметробуд» з 20.03.2017 року по 10.06.2021 року.

За Записом № 43 від 11.06.2021 року позивач перебував на посаді прохідника розряду на підземних роботах з повним робочим днем (наказ № 46-КП від 10.06.2021).

В трудовій книжці міститься Запис №40 від 02.11.2020 про проведення атестації робочих місць згідно наказу №78-н від 02.11.2020.

Вказаний відповідний період 4 роки 2 місяці 17 днів не враховано відповідачем в кратності в пільговому обчисленні в розрахунку стажу для обчислення права на пільгову пенсію, з урахуванням згаданого запису № 40 від 02.11.2020 року про результати атестації робочих місць, яким підтверджено право на пенсійне забезпечення за списком № 1 наказом № 78-11 від 02.11.2020 року.

Суд враховує вказані позивачем зауваження щодо відсутності можливості взяти на підтвердження пільгового стажу, окрім записів в трудовій книжці, довідку від ПАТ «Київметробуд» за адресою: місто Київ, вул. Світлогірська, будинок 2/, 25, враховуючи наявний на території України оголошений воєнний стан у зв`язку із військовим вторгненням рф, розміщення штабу за даною адресою місцевої територіальної оборони та неможливості наразі підприємством видати позивачу на його звернення відповідної довідки.

Період трудової діяльності ОСОБА_1 з 11.06.2021 року по 01.09.2022 року в ТОВ «Енергодарбудмеханізація» підтверджено Записом в трудовій книжці № 43 від 11.06.2021 року про прийняття на посаду прохідника 5 розряду (наказ №46/1-КП від 11.06.2021, наданий до пенсійного органу), який становить 1 рік 2 місяці 20 днів не зараховано в кратності в пільговому обчислений в розрахунку стажу для обчислення права на пільгову пенсію.

Як наслідок, позивачу не зараховано в кратності в пільговому обчисленні в розрахунку стажу для обчислення права на пільгову пенсію - 11 років 10 місяців 08 днів:

з 01.02.1993 по 29.03.1993; з 30.03.1993 по 10.03.1995; з 11.03.1995 по 13.04.1995; з 14.04.1995 по 14.04.1995; з 15.04.1995 по 05.03.1997; з 06.03.1997 по 31.12.1998; з 01.01.1999 по 08.10.2002 ДВАТ Шахта «Партизанська»;

з 01.01.2003 по 07.05.2003 шахта ім. В.В.Вахрушева;

з 20.03.2017 по 31.10.2017; з 01.11.2017 по 30.11.2017; з 01.12.2017 по 03.12.2017; з 04.12.2017 по 30.04.2019; з 01.05.2019 по 31.08.2020; з 01.09.2020 по 01.11.2020; з 02.11.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.01.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021; з 01.05.2021 по 10.06.2021 - Будівельно-монтажне управління № 3 Акціонерного товариства ПАТ «Київметробуд»;

з 11.06.2021 по 31.08.2021; з 01.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.09.2022 ТОВ «Енергодарбудмеханізація».

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі - Закон № 345-VІ), вказаний Закон поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Відповідно до ст. 8 Закону № 345-VІ мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відтак, для застосування ст. 8 Закону № 345-VI, особа повинна мати 15 років стажу на підземних роботах на посадах, що передбачені Списком №1.

За ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 № 1058-IV (далі Закон - № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Та, у разі відсутності трудової книжки або відповідних у ній записів, підтвердження стажу здійснюється згідно з «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за № 383 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17.

Також, в разі розміщення підприємств, на яких працювала особа, на тимчасово окупованій території, документами, які підтверджують період роботи на посаді за Списком №1 даними, які наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На позицію суду право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження їх трудової служби на підприємстві, установі чи організації, здійснюють відповідні записи до трудової книжки, в разі необхідності видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637.

Відповідно, не можна вважати зазначені записи в трудовій книжці позивача недостатніми для встановлення обставин призначення на посаду, періоду роботи на призначеній посаді, саму посаду, професію, характер роботи та інші відомості, які надають можливість встановити чи спростувати належність особи до певного Списку.

Також суд зазначає, що витребування Пенсійним фондом від заявника пенсіонера додаткових документів, згідно з положенням Порядку № 637, а саме: уточнюючих довідок, в яких має бути зазначено періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування спискiв або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки, можливо лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу (п. 20 Порядку № 637).

В даному випадку, в трудовій книжці та наданих документах до Пенсійного фонду, зокрема відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України Форми ОК-5, підтверджено періоди роботи, що надають право на призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком за Списком № 1 із належним обрахуванням та зарахуванням стажу трудової діяльності у кратному розмірі, що має наслідком призначення та нарахування у відповідному розмірі пенсії, в інших випадках, Пенсійний фонд відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1, уповноважений здійснювати відповідні запити до підприємств, установ та організацій задля зібрання додаткових документів та необхідної уточнюючої інформації щодо обрахування необхідного стажу для виходу заявника на пенсію.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської області тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за №1451/11731, затверджено «Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі Порядок №383), з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 383 згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Список № 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12).

Цей Порядок регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку №383 проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 ( 442-92-п ) (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Підпунктом 4.1 п. 4 Порядку №383 визначено, що зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пп. 4.2 п. 4 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, пере проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємств про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4,2 цього Порядку.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 року, № 2467 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» визначено перелік та забезпечено переміщення територіальних органів установ юстиції Луганської області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Відповідно, органи та підрозділи, підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідконтрольних територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та здійснити перереєстрацію.

Всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не пройшли перереєстрацію, з 1 грудня 2014 року вважаються не дійсними.

Вказані положення кореспондуються із ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, згідно з якою передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою вищезазначеної статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини.

На думку Європейського суду прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-18313, від 25 листопада 2014 року у справі № 21- 519314, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585 14 від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329 15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432615 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-650115 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

Відповідно, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2. відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Такий висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсії за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. За таких обставин з метою дотримання завдань, адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановках від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-51914, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21 58514, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-38314, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-132915, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-543215, від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результату атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-30714, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Суд зауважує, що відповідно до пункт 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств. організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсій, а також необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно п.4.2 Порядку № 22-1, при прийомі документів для оформлення пенсій працівник повинен: зареєструвати заяву, перевірити зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Як наслідок, обов`язок перевіряти надані документи покладається на відповідача, тому його не здатність провести таку перевірку не може впливати на реалізацію права останнього, щодо отримання гідної пенсії.

Також слід враховувати практику Міжнародного суду ООН та його висновки від 21.06.1971 року, «намібійські винятки»: «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібі» зазначено що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом. Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата с незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ССПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Сyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ССПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до у існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії наданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б сім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, ко вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05 2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті для захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016. § 142).

Таким чином, практика Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини свідчить, що держава повинна визнавати ті відомості, що зазначені у документах виданих окупаційними органами влади, для захисту забезпечення прав своїх громадян, оскільки такі документи мають істотне значення і вплив на реалізацію відповідних прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 234/3038/17 (провадження К/9901/30786/18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 266/4889/16-а (провадження № К/9901/18644/18).

Суд зазначає, що з досліджених матеріалів, наданих позивачем до позовної заяви та з копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що спірні періоди шахтарської діяльності позивача підтверджені записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , наданими до пенсійного органу документами, серед інших, копією свідоцтва № 454 від 18.03.1993 р.; копією свідоцтва № 508 від 02.03.1994 р.; копією свідоцтва № 194 від 13.04.1995 р.; копією загальних відомостей про відокремлений підрозділах «Партизанська» ГП «Антрацит» Міністерства енергетики та вугільної промисловості; копією наказу № 51 від 15.06.1994 року; копією наказу № 51 від 15.06.1994 року з додатком № 1; копією наказу № 21 від 26.02.1999 року з додатком № 1; копією наказу № 46 від 25.02.2004 року з додатком № 1; копією наказу № 127-1 від 23.02.2009 року з додатком № 1; копією довідки, що уточнює особливий характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії 103 07 2002 р. за період з 05.03.19997 по 08.10.2002; копією довідки, що уточнює особливий характер роботи чи праці, необхідні для призначення пільгової пенсії 103 07 2002 р. за період з 01.02.1993 по 29.03.1993; копією довідки про заробіток для обчислення пенсії 102 07 2002 р. за період з 01.01.2000 по 30.09.2002; копією особової картки працівника 722 ОСОБА_1 ; копією наказу № 376 від 20.06.2002 р. з додатком № 1; копією довідки на підтвердження проведення атестації робочих місць на Шахті ім. Вахрушева від 22.08.2002 р.; копією особової картки ОСОБА_1 т/п 4100; копією наказу від 08.05.2003 р. Шахта ім. Вахрушева; копіями довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній б/н; копією наказу № 2к/1 від 01.04.2013 р.; копією наказу № 420/к від 07.03.2017 р.; копією історичної довідки; копією повідомлення від 04.02.2013 р.; копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній по т/п 913 № 524 від 24.03.2017 р.; копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній по т/п 913 № 525 від 24.03.2017 р.; копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній по т/п 913 № 526 від 24.03.2017 р.; копією довідки № 527 від 24.03.2017 р.; копією довідки № 528 від 24.03.2017 р.; копією довідки про підтвердження проходження навчання по 913 № 529 від 24.03.2017 р.; копією довідки про підтвердження проходження навчання по т/п 913 № 530 від 24.03.2017 р.; копією довідки про заробітну плату для нарахування пенсії № 531 від 24.03.2017 року та копією додатку до довідки про заробітну плату № 531 від 24.03.2017 року від 24.03.2017 року № 531 а.

Суд також зауважує, що відповідач по справі не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності своїх дії під час прийняття рішення від 23.09.2022 № 262940011581 щодо обрахування пільгового стажу позивача та не зарахування всіх спірних періодів роботи по Списку № 1 із застосування кратного розміру.

Таким чином, спірні періоди трудової шахтарської діяльності позивача по Списку №1 мають бути враховані Пенсійним фондом під час призначення та перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та у відповідному кратному розмірі згідно вказаного вище положення ст. 8 Закону № 345 VI.

Щодо не врахованого відповідачем до пільгового періоду військової служби в рядах Радянської армії позивача з 24.12.1990 по 12.12.1992 та в кратному розмірі, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний запис № 6 від 24.12.1990 щодо проходження позивачем військової служби в складі Збройних Сил (військовий білет НОМЕР_4 ) та копія військового білету НОМЕР_4 надана позивачем до Пенсійного органу, що підтверджується згаданою вище розпискою повідомленням від 05.09.2022.

Попередній запис в трудовій книжці міститься №4 від 19.12.1990 про звільнення з Антрацитовського виробничого об`єднання «Титан» згідно наказу №23 від 19.12.1990 відповідно до повістки ЧВК та наступний Запис після несення військової служби №7 від 01.02.1993 про прийняття на роботу до ДВАТ Шахта «Партизанська» (наказ №7К від 01.02.1993).

Згідно копії диплому НОМЕР_5 виданого Державним комітетом Української РСР по професійно-технічній освіті вбачається отримання освіти ОСОБА_1 з 01.09.1987 по 18.06.1990 в СПТУ №42 м. Антрацит за професією слюсар-складальник, механік радіоелектронної апаратури, 2 розряду, здобуття середньої освіти. Диплом виданий 18.06.1990 за №12088.

Відповідні Записи про навчання №1 та №2 містяться в трудовій книжці (диплом НОМЕР_5 ).

З розрахунку відповідача стажу ОСОБА_1 , зокрема, період несення строкової служби зараховано до трудової діяльності 1 рік 11 місяців 18 днів.

За п. в абз. 3 ст. 56 Закону України № 1788-ХІІ у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 23.05.1992 року № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пп. «к» п.109 «Об утверждении Положения о порядке назначения и выплаты государственных пенсий, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, крім роботи в якості робочого або службовця до загального стажу роботи зараховується, зокрема, служба и складі Збройних Сил СРСР.

Згідно ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно положень п. 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки.

Як встановлено судом, необхідні записи в трудовій та документи були надані позивачем до Пенсійного фонду.

Відповідно, вказаний період проходження військової строкової служби 1 рік 11 місяців 18 днів (саме 18 днів, а не як вказує позивач 22 дні) також має бути зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 в кратному обрахунку для зарахування до пільгового періоду за Списком 1.

Варто зазначити, що ЄСПЛ напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, при з`ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06, пункти 41-43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що, якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonableexpectations) та принцип правової визначеності (legalcertainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (PineValleyDevelopmentsLtdandOthers v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. theUnitedKingdom, №10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права.

Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. theRomania, заява №28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (MetropolitanChurchofBessarabiaandOthers v. theMoldova, заява №45701/99).

Отже, неправомірне позбавлення особи належної пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

За частинами 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування покладений на нього ч. 2 ст. 77 КАС України.

Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині порушеного права на призначення належної пенсії на пільгових умовах за Списком №1 із врахуванням спірних періодів трудової шахтарської діяльності та періоду строкової військової служби в кратному розмірі, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем належними та достатніми доказами.

Також, суд зауважує, що відповідач не скористався процесуальним правом на подання до суду відзиву із викладенням своєї правової позиції щодо правомірності своїх дій щодо обрахунку страхового стажу позивача під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, що відображено у рішенні від 23.09.2022.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в трудовій книжці та наданих документах до Пенсійного фонду підтверджено періоди роботи, що надають право на зарахування до пільгового стажу в кратному розмірі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 для належного призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - 11 років 10 місяців 08 днів: з 01.02.1993 по 29.03.1993; з 30.03.1993 по 10.03.1995; з 11.03.1995 по 13.04.1995; з 14.04.1995 по 14.04.1995; з 15.04.1995 по 05.03.1997; з 06.03.1997 по 31.12.1998; з 01.01.1999 по 08.10.2002 ДВАТ Шахта «Партизанська»; з 01.01.2003 по 07.05.2003 шахта ім. В.В.Вахрушева; з 20.03.2017 по 31.10.2017; з 01.11.2017 по 30.11.2017; з 01.12.2017 по 03.12.2017; з 04.12.2017 по 30.04.2019; з 01.05.2019 по 31.08.2020; з 01.09.2020 по 01.11.2020; з 02.11.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.01.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021; з 01.05.2021 по 10.06.2021 - Будівельно-монтажне управління № 3 Акціонерного товариства ПАТ «Київметробуд»; з 11.06.2021 по 31.08.2021; з 01.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.09.2022 ТОВ «Енергодарбудмеханізація» та період проходження військової строкової служби з 24.12.1990 по 12.12.1992 в рядах Радянської Армії - 1 рік 11 місяців 18 днів, відповідно рішення від 23.09.2022 в частині обрахування стажу позивача за Списком № 1 суд вважає протиправним та таки, що не відповідаютьає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи положення Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи встановлені судом обставини неналежного здійснення розрахунку відповідачем вказаного спірного пільгового періоду під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, відповідно, суд вказує про відсутність дискреційних повноважень відповідача в даній справі.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Таким чином, задля забезпечення належного та ефективного захисту встановленого порушеного права позивача на належне призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд, застосовуючи положення ст. 245 КАС України, вважає необхідним захистити порушене право позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час прийняття рішення від 23.09.2022 262940011581 в частині не зарахування до стажу роботи за Списком №1 в кратному розмірі періодів: з 24.12.1990 по 12.12.1992; 01.02.1993 по 29.03.1993; з 30.03.1993 по 10.03.1995; з 11.03.1995 по 13.04.1995; з 14.04.1995 по 14.04.1995; з 15.04.1995 по 05.03.1997; з 06.03.1997 по 31.12.1998; з 01.01.1999 по 08.10.2002; з 01.01.2003 по 07.05.2003; з 20.03.2017 по 31.10.2017; з 01.11.2017 по 30.11.2017; з 01.12.2017 по 03.12.2017; з 04.12.2017 по 30.04.2019; з 01.05.2019 по 31.08.2020; з 01.09.2020 по 01.11.2020; з 02.11.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.01.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021; з 01.05.2021 по 10.06.2021; з 11.06.2021 по 31.08.2021; з 01.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.09.2022 та зобов`язання зарахувати позивачу спірні періоди в кратному розмірі до стажу у пільговому обчисленні за Списком №1.

Суд зазначає, що за ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно положень п.п. 1.7, 1.8 положень постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Порядок проведення перерахунку пенсії також визначений положеннями вказаного Порядку №22-1.

Позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою від 05.09.2022, пенсію за віком призначено з 02.09.2022.

Відповідно, підлягає задоволенню як похідна вимога позивача про здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», але не як просить позивач з 01.09.2022, а з 02.09.2022 (дата призначення пенсії), із належною виплатою такої пенсії з урахуванням проведених раніше виплат.

У підсумку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору, у зв`язку із чим, судовий збір частково у сумі 990 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інших витрат по справі не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 77-80, 139, 143, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час прийняття рішення від 23.09.2022 262940011581 в частині не зарахування до стажу роботи за Списком №1 в кратному розмірі періодів: з 24.12.1990 по 12.12.1992; 01.02.1993 по 29.03.1993; з 30.03.1993 по 10.03.1995; з 11.03.1995 по 13.04.1995; з 14.04.1995 по 14.04.1995; з 15.04.1995 по 05.03.1997; з 06.03.1997 по 31.12.1998; з 01.01.1999 по 08.10.2002; з 01.01.2003 по 07.05.2003; з 20.03.2017 по 31.10.2017; з 01.11.2017 по 30.11.2017; з 01.12.2017 по 03.12.2017; з 04.12.2017 по 30.04.2019; з 01.05.2019 по 31.08.2020; з 01.09.2020 по 01.11.2020; з 02.11.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.01.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021; з 01.05.2021 по 10.06.2021; з 11.06.2021 по 31.08.2021; з 01.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.09.2022.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у кратному розмірі до періоди стажу у пільговому обчисленні за Списком № 1: з 24.12.1990 по 12.12.1992; 01.02.1993 по 29.03.1993; з 30.03.1993 по 10.03.1995; з 11.03.1995 по 13.04.1995; з 14.04.1995 по 14.04.1995; з 15.04.1995 по 05.03.1997; з 06.03.1997 по 31.12.1998; з 01.01.1999 по 08.10.2002; з 01.01.2003 по 07.05.2003; з 20.03.2017 по 31.10.2017; з 01.11.2017 по 30.11.2017; з 01.12.2017 по 03.12.2017; з 04.12.2017 по 30.04.2019; з 01.05.2019 по 31.08.2020; з 01.09.2020 по 01.11.2020; з 02.11.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.01.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021; з 01.05.2021 по 10.06.2021; з 11.06.2021 по 31.08.2021; з 01.02.2022 по 28.02.2022; з 01.03.2022 по 01.09.2022 та здійснити з 02.09.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

4. В решті вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) витрати по сплаті судового збору у розмірі 990 грн. (дев`ятсот дев`яності гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.