ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/16771/23

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Горбова І.С. ,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Кондратюка О.А. ,

представника відповідача - Галицької-Плисак А.М.,

представника третьої особи - Малика С.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області №1801/41 від 27 квітня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 27 квітня 2023 про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15.06.2004 року громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м.Караганди Казахстан, паспорт НОМЕР_2 від 22.11.2012.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувані рішення прийняті посилаючись на те, що її дії становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Вказані рішення є протиправними, оскільки інформація, на підставі яких вони прийняті не відповідає дійсності. Зазначає, в Україні проживає з 1993 року. Паспорт громадянина російської федерації закінчився 22.11.2022, що унеможливлю перетин кордону з суміжними з Україною державами. Також, вказує на те, що жодних протиправних дій на території України не вчиняла, законів не порушувала. Відповідачем порушено порядок скасування дозволу на еміграцію, оскільки її не запрошено для надання пояснень.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що рішенням ВГІРФО УМВС від 08.06.2004 ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію. 14.04.2023 до УДМС надійшло подання Управління Служби безпеки України в Житомирській області, щодо скасування дозволу на імміграцію позивача, так як вона вчинила дії, що становлять загрозу національній безпеці. Зазначено, що ОСОБА_1 має особисту сторінку в соціальній мережі "Однокласники" (заборонена на території України), в якій публічно виправдовує збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, поширює символіку комуністичного тоталітарного режиму, заперечує та виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, що відповідно до чинного законодавства, становить загрозу громадському порядку та національній безпеці України. Разом з тим, Указом Президента України від 14.05.2022 доступ до зазначеної соціальної мережі заборонений. На підставі результату вивчення інформації, наданої УСБУ в Житомирській області, УДМС у Житомирській області 27.04.2023 було прийнято рішення №1801/41 про скасування дозволу на імміграцію громадянці російської федерації - ОСОБА_1 . Необхідності запрошення позивача на вирішення даного питання не виникло. З огляду на це, зазначає, що відповідачем дотримано процедуру прийняття спірних рішень, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою від 11.07.2023 призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 25.07.2023 залучено до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Житомирській області.

В судовому засіданні позивач та представник позов підтримали, просили задовольнити. Позивач, крім іншого, пояснила, що не використовувала соціальну мережу "Однокласники". Не знає хто це робив від її імені.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що в умовах воєнного стану така поведінка позивача є неприпустимою та грубо порушує закони України. Вказує, що позивач свідомо використовувала соціальну мережу "Однокласники", яка є заборонена в Україні та виправдовувала збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, поширювала символіку комуністичного тоталітарного режиму, заперечувала та виправдовувала злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, що відповідно до чинного законодавства, становить загрозу громадському порядку та національній безпеці України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації.

В Україну прибула в 1993 році, про що свідчить штамп постійної реєстрації місця проживання в Україні з 08.04.1993.

Рішенням ВГІРФО УМВС від 08.06.2004 ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію.

12.04.2023 УСБУ в Житомирській області надіслало начальнику Управління ДМСУ у Житомирській області подання №57/3955 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 на підставі вимог п.3 ст.12 Закону України "Про імміграцію" (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України).

За результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 начальником Управління ДМСУ у Житомирській області затверджено висновок від 27.04.2023, в якому зазначено про доцільність скасування рішення ВГІФРО у Житомирській області від 08.06.2004 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 та скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15.06.2004.

У зв"язку з цим, 27.04.2023 відповідачем прийнято рішення №1801/41 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію" внаслідок чого також скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15.06.2004 на підставі вимог пп.1 п.64 Постанови КМУ №321 від 25.04.2018.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Згідно з п.6, 17 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно з ст.6 Закону Уураїни "Про імміграцію" визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про імміграцію" встановлено умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Відповідно до ст.12 цього Закону дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з ст.13 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 затверджено процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень.

Згідно з п.2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають: 1) ДМС - стосовно іммігрантів, які є: діячами науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тис. доларів США; особами, імміграція яких становить державний інтерес.

У разі необхідності ДМС може приймати рішення стосовно інших категорій іммігрантів; 2) територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; осіб, які раніше перебували в громадянстві України; батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей; осіб, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Відповідно до п.21 Порядку №1983дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з п.22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до п.23 Порядку №1983 ДМС територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Згідно з пунктом 1 "Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Підпунктом 4 пункту 63 Порядку № 322 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (пункти 64-66 Порядку № 322).

З викладеного слідує, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасовано за наявності однієї з підстав, окреслених у статті 12 Закону України "Про імміграцію", зокрема, коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Посвідка скасовується територіальним органом/ територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Як свідчать матеріали справи Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію" та посвідку на постійне проживання на підставі пп.1 п.64 Постанови КМУ від 25 квітня 2018 р. № 322 "Про порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання".

Питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано відповідним поданням Управління Служби безпеки України у Житомирській області, котре було надіслано УДМС України в Житомирській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Вважаючи протиправним скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне проживання, позивач вказує, зокрема, на те, що жодних протиправних дій на території України не вчиняла, законів не порушувала, не використовувала соціальну мережу "Однокласники" та публічно не виправдовувала збройну агресію рф проти України.

Суд оцінює критично такі доводи позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):

громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Загрози національній безпеці України визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань безпеки і оборони, які Схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України (п. 19 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України "Про національну безпеку України").

Указом Президента України від 14.09.2020 року №392/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що однією із загроз національній безпеці є розвідувально-підривна діяльність проти України спеціальних служб іноземних держав, насамперед Російської Федерації (п.19 Стратегії).

Стратегією інформаційної безпеки, затвердженою Указом Президента України №685/2021 від 28.12.2021, визначено наступні поняття:

інформаційна безпека України - складова чистина національної безпеки України, стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об`єктивної інформації, існує ефективна система захисту і протидії нанесенню шкоди через поширення негативних інформаційних впливів, у тому числі скоординоване поширення недостовірної інформації, деструктивної пропаганди, інших інформаційних операцій, несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності інформації з обмеженим доступом;

інформаційна загроза - потенційно або реально негативні явища, тенденції і чинники інформаційного впливу на людину, суспільство і державу, що застосовується в інформаційній сфері з метою унеможливлення чи ускладнення реалізації національних інтересів та збереження національних цінностей України і можуть прямо чи опосередковано завдати шкоди інтересам держави, її національній безпеці та обороні.

Протидія дезінформації та інформаційним операціям, насамперед держави-агресора, спрямованим, серед іншого, на ліквідацію незалежності України, повалення конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, визначено як стратегічна ціль 1, виконання якої є необхідним для досягнення забезпечення інформаційної безпеки України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації та її широкомасштабним вторгненням 24.02.2022 на територію України, Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Пунктом 1 Указу постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався. Наразі продовжено строк дії воєнного стану в Україні .

Тому, суд враховує контекст політичної та безпекової ситуації в Україні на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону №2469-VIII Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури; 4)охорону державної таємниці.

Так, 12.04.2023 УСБУ в Житомирській області надіслало начальнику Управління ДМСУ у Житомирській області подання №57/3955 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 на підставі вимог п.3 ст.12 Закону України "Про імміграцію" (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України).

У поданні зазначено наступне: " Зокрема, встановлено, що громадянка рф ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 15.06.2004, постійно проживає в Україні за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , має особисту сторінку в соціальній мережі "Одноклассники", яка пов`язана з номером телефону НОМЕР_3 , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 з ніком " ОСОБА_1", в якій публічно виправдовує збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, поширює символіку комуністичного тоталітарного режиму, заперечує та виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, що відповідно до чинного законодавства, становить загрозу громадському порядку та національній безпеці України.

З огляду на це, та відповідно до пунктів 2, 13 статті 24 Закону України "Про Службу безпеки України", пунктів 21, 22 Порядку провадження з заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.12.2002 №1983, необхідно прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі вимог пункту 3 статті 12 Закону України "Про імміграцію" (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні).

За результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 начальником Управління ДМСУ у Житомирській області затверджено висновок від 27.04.2023, в якому зазначено про доцільність скасування рішення ВГІФРО у Житомирській області від 08.06.2004 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 та скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15.06.2004.

У висновку підтверджено встановлені УСБУ в Житомирській області обставини та зазначено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на дестабілізацію обстановки в Україні. УСБУ в Житомирській області з"ясовано, що ОСОБА_1 , шляхом поширення інформації щодо виправдання збройної агресії російської федерації в Україні вчиняє дії, які несуть інформаційну загрозу та відповідно загрозу національній безпеці України. Таким чином, інформація, викладена у поданні УСБУ в Житомирській області є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну, та відповідно і посвідки на постійне проживання.

Таким чином, Управління Служби безпеки України у Житомирській області встановило, що позивач вчиняв дії, які становлять загрозу національній безпеці України.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав акт огляду профілю ОСОБА_1 в соціальній мережі "Однокласники" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 який був долучений до подання УСБУ в Житомирській області.

Судом було досліджено зазначений акт огляду від 12.01.2023. В ньому містяться скриншоти зі сторінки в соціальній мережі "Одноклассники", з ніком " ОСОБА_1 ".

Суд зазначає, що у профілі з ніком " ОСОБА_1 " в розділі "Лента" розміщені матеріали, які поширила ОСОБА_1 за допомогою функції "Класс".

Дослідивши вказані знімки, суд встановив, що позивачка публічно вподобала наступні сторінки та публікації (мовою оригіналу): ".....У меня есть острое желание загнать Европу в палеолит. Европу, которая 81 год назад в полном составе пришла убивать мой народ. Которая сейчас поддерживает нацизм оружием, деньгами і наемниками. Если война - значит война. Пусть сидят без газа, нефти и света...."; "Молодец, ОСОБА_4! Браво! За всех росиян ответил!!! Ответ украинской девочке ОСОБА_2 на ее стихи "Никогда мы не будем братьями" ... от ОСОБА_4 . Вас растили наверное не матери. И не с сестрами и не с братьями. Вам фашистскую черную свастику..."; "ОСОБА_3 ответил на претензии ОСОБА_7 по поводу оказания военной помощи: "Мне плевать на штаты и на Украину. Я венгр по национальности, и я не хочу потерять свою страну из-за....который устроил бойню в центре Европы, и с кем, с росиией..." (а.с.54-55 зворот).

На думку суду, контекст вподобаних позивачем публікацій дає підстави для висновку, що їх зміст стосується подій, які мають місце в Україні після 24.02.2022, тобто пов`язаних з повномасштабним вторгненням рф.

Також з скриншотів слідує, що ОСОБА_1 вподобала публікацію про ОСОБА_5 за наступним текстом (мовою оригіналу) "Он восстановил страну за 8 лет без модернизации и нанотехнологий. 1 класс за уважение ОСОБА_5. Також, ОСОБА_1 вподобала публікацію про те, що найкращий герб - герб росії.

З вкладеного слідує, що позивач публічно виправдовувала збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, поширювала символіку комуністичного тоталітарного режиму, заперечувала та виправдовувала злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні.

Зазначені уподобання позивача, на думку суду, можуть свідчити про її проросійську позицію та про підтримання дій держави-агресора. Однак, такі дії не сумісні із статусом особи, яка може на законних підставах проживати в Україні та становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Слід зауважити, що відповідно до Указу Президента України № 184/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року "Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів 3 (санкцій)". Відповідно до п.171 Додатку 2 до рішення РНБО, до юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) віднесено Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейл.РУ ГРУП" "Общество с ограниченой ответственностью "Мэйл.РУ ГРУП"" м. Москва, пр-т Ленінградський, б. 39, будівля 79, ІПН 7714789489 з видом обмежувального заходу у вигляді заборони інтернет-провайдерам здійснювати послуги з доступу до сайтів Яндекс, Доктор Веб, Лаборатория Касперського, Mail.ru, соцмереж Однокласники і Вконтакте.

Таким чином, доступ до соціальної мережі "Одноклассники" та користування нею в Україні заборонено. Для того, щоб користуватися вищезазначеною соцмережею необхідно додатково встановлювати програму VPN, лише з допомогою якої можна користуватися сайтом.

В судовому засіданні позивачем не заперечувався факт наявності в її телефоні програми VPN та встановленого застосунку соціальної мережі "Однокласники", а також того факту, що сторінка у вказаній соціальній мережі з ніком " ОСОБА_1", на яку посилається третя особа, належить їй.

При цьому, позивач наголошувала на тому, що відповідним публікаціям не ставила відмітку "уподобано", та пояснила, що їй невідомо хто користувався її телефоном, щоб заходити через її профіль у соціальну мережу "Однокласники".

Разом з тим, вказані доводи позивача суд вважає безпідставними, оскільки вони нічим не підтверджені.

Таким чином, встановлені в ході розгляду обставини та досліджені докази свідчать про те, що ОСОБА_1 свідомо та цілеспрямовано було здійснено ряд заходів, спрямованих на вчинення умисних дій щодо доступу та користування соцмережею "Одноклассники".

При цьому, дана позиція висловлювалась публічно за допомогою свого власного акаунту в соціальній мережі, що сприяє поширенню російської пропаганди та її наративів серед невизначеного кола осіб користувачів соціальної мережі.

Відсутність на деяких скриншотах дат публікацій не спростовує факту вподобання відповідних публікацій у соціальній мережі, використання якої в Україні заборонено.

Суд враховує, що під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Суд зазначає, що наразі в Україні через пряму військову агресію з боку росії діє воєнний стан і кожен має усвідомлювати наслідки своїх дій щодо публічного поширення інформації, особливо антиукраїнського характеру.

У цьому контексті слід взяти до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 вересня 2022 року у справі № П/857/1/22, відповідно до якої сповідування та пропаганда антиукраїнських - а правильніше проросійських - ідей, що сприяє таким чином окупантам у втіленні їхніх намірів, теж становить реальну загрозу національній безпеці, конституційному ладу України, її суверенітету і територіальній цілісності.

Суд вказав, що у той час, коли Збройні Сили України, виконуючи свій конституційний обов`язок, боронять від російських окупантів територіальну цілісність і недоторканність України та її суверенітет, демократичні інституції теж мають проявити свою "войовничість", але вже на правовому полі.

З огляду на викладене, суд зазначає, що дії позивача щодо сприяння у поширенні інформації проросійського характеру з використанням свого акаунту в соціальній мережі несумісні із статусом особи, яка може на законних підставах проживати в Україні та становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Додатково слід вказати, що з 2014 року триває збройна агресія російської федерації проти України та вже понад півтора року вона має повномасштабний характер. На всій території України від російської зброї гинуть люди, в тому числі діти, знищується інфраструктура країни, майно громадян України, однак в умовах правового режиму воєнного стану це виправдовувалося ОСОБА_1 яка, перебуваючи в Україні, публічно "одобрювала" ці очевидні факти, що вказує на незахищеність життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру, а в умовах воєнного часу такі загрози посилюються в рази.

Більш того, суд звертає увагу на те, що 08.06.2004 позивач отримала дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання в Україні та за цей час мала реальну можливість набути громадянство України, проте цього не зробила, що, на думку суду, фактично може вказувати на її небажання втрачати громадянство російської федерації.

Тобто, держава-Україна надала можливість скористатися правом на отримання громадянства, що позивачем було проігноровано.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що закінчився термін дії паспорта громадянина російської федерації, що унеможливлює перетин державного кордону, оскільки це не є підставою для скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Також, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що спірні рішення прийнято на підставі листа УСБУ в Житомирській, а не подання, оскільки законодавством не встановлено в якій саме формі оформлюється відповідне подання. В той же час, суд вважає, що саме подання було направлено УСБУ в Житомирській області відповідачу для прийняття відповідного рішення.

Суд враховує, що подання Управління СБУ у Житомирській області підготовлено даною службою в межах компетенції, визначеної Законом України "Про Службу безпеки України" та в ході оперативної і службової діяльності. При цьому, суд зазначає, що встановлення приналежності сторінки в соціальній мережі належить до компетенції цього органу із застосуванням відповідних заходів, а тому у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності встановлених обставин.

При цьому, перегляд сторінки іншої особи в соціальній мережі "Одноклассники" (у разі реєстрації в цій мережі) є абсолютно вільним, а тому отримання знімків даної сторінки відбулось без будь-яких порушень законодавства, у порядку виконання вимог Закону України "Про національну безпеку України" в межах повноважень, наданих органам Служби безпеки України.

Щодо не запрошення позивача для надання пояснень стосовно питання про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну, на чому наполягає позивач у позові, то суд вважає їх необґрунтованими з підстав того, що до абзацу першого пункту 23 Порядку 1983 були внесені зміни згідно з Постановою КМ України № 19 від 13.01.2021, а саме у перше речення абзацу першого після слів "а також" доповнено словами "у разі необхідності".

Відтак, з часу внесення змін до Порядку №1983 в УДМС у Житомирській області відсутній обов`язок запрошувати іноземців до УДМС у Житомирській області для відібрання пояснень під час скасування дозволу на імміграцію до України, а запрошення відбувається лише у разі необхідності.

В даному випадку, відсутність запрошення позивача для надання пояснень щодо підстав скасування дозволу на імміграцію не спростовує висновків рішення Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області та не вплинуло і не могло вплинути на його правильність.

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 823/1499/17, вирішуючи спір у подібних правовідносинах про скасування особі дозволу на імміграцію згідно пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну за цим пунктом є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України чи громадському порядку в Україні. При цьому, Суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу, як доведення вини іммігранта у кримінальному чи адміністративному провадженні.

Отже, враховуючи встановлені Управлінням СБУ у Житомирській області обставини, які вказують на наявність загрози національній безпеці, громадському порядку та національним інтересам України, у розумінні ч.1 ст.1 Закону України "Про національну безпеку України", а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, суд вважає, що Управління ДМСУ у Житомирській області правомірно прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на проживання позивачу.

Суд визнає, що скасування дозволу на імміграцію є крайнім заходом, який повинен бути необхідним у демократичному суспільстві, відповідати легітимній меті і бути пропорційним (співмірним) до цієї мети.

В контексті наведеного при вирішенні спірних відносин береться до уваги військовий стан у державі Україна та пряма військова агресія з боку росії, тому в скасуванні позивачу дозволу на імміграцію була об`єктивна соціальна потреба з метою захисту демократичного суспільства та захисту прав і свобод громадян. Вказаний захід націлений на забезпечення більшої стабільності країни в цілому, тому, на думку суду, застосований крайній захід впливу щодо позивача є виправданим.

Отже, оскільки в Україні діє воєнний стан при якому обмежується норма статті 32 Конституції України, то дії УДМС у Житомирській області не можуть вважатися такими, що суперечать положенням Конституції України.

Також відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За встановлених вище обставин, суд не вбачає протиправності рішення відповідача у спірних правовідносинах, оскільки таке прийнято на підставі подання та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Щодо рішення про скасування посвідки на постійне проживання, то слід зазначити, що згідно статті 13 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Виходячи з вищезазначеної норми скасування та вилучення посвідки є похідним від рішення про скасування дозволу на імміграцію, а відтак оскільки підстав для скасування рішення, яким скасовано дозвіл на імміграцію не встановлено, відсутні підстави для скасування рішення, яким скасовано посвідку на постійне проживання.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення №1801/41 від 27.04.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, рішення від 27.04.2023 про скасування посвідки на проживання серії НОМЕР_1 від 15.06.2004 та зобов`язання поновити дозвіл на імміграцію та посвідку на проживання, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 18 вересня 2023 року