-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/3581/23
пр. № 2/759/2178/23
14 вересня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Пенсійного фонду України - Карпіленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - Бахматський Олександр Олександрович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Фонду соціального страхування України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовні вимогу мотивує тим, що наказом від 10.06.2013 року № 21-к він 11.06.2013 року був призначений на посаду провідного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Наказом від 04.11.2013 року № 53-к він 04.11.2013 був призначений на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Наказом від 26.07.2017 року № 64-к він 31.07.2017 був звільнений з посади головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв`язку з переведенням за його згодою до Фонду соціального страхування України.
З 01.08.2017 року його на підставі наказу від 01.08.2017 року № 141-к було призначено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
З 02.01.2018 року його на підставі наказу від 21.12.2017 року № 977 було переведено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду юридичного департаменту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
З 01.11.2018 року його на підставі наказу від 04.10.2018 року № 154-к було переведено на посаду головного спеціаліста від ділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
З 01.11.2019 року його на підставі наказу від 31.10.2019 року № 34-к було переведено на посаду заступника начальника відділу договірної та претензійної роботи юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
З 16.09.2021 року його на підставі наказу від 15.09.2021 року № 30-к було переведено на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
З 01.01.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року № 2620 (надалі - Закон № 2620), яким викладено в новій редакції Закон «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон набрав чинності з 01.01.2023 року), де пунктом 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вказано «Припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону».
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 27.12.2022 року № 1442 (далі - постанова КМУ № 1442) утворені комісії з реорганізації Фонду та управлінь, зокрема, головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України призначений Бахматський О.О .
Відповідно до наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 № 9-ОД їм прийнято рішення про скорочення всього штату та всієї чисельності працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 року.
20.01.2023 року йому вручено попередження про його наступне звільнення з 18.04.2023 року.
30.01.2023 року на підставі наказу від 26.01.2023 року № 28-к його було звільнено з посади заступника начальника від ділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважає звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки що у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору, і на новому підприємстві зберігаються трудові відносини з працівниками У цьому разі накази (розпорядження, постанови) про продовження трудових відносин не видаються. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливо лише у разі скорочення чисельності або штату працівників; під час реорганізації юридична особа припиняється, але всі права та обов`язки переходять до нової, іншої юридичної особи - правонаступника.
Вказує, що після 01.01.2023 року управління не розірвало з ним трудовий договір, його не переведено до структури органів Пенсійного фонду України, як того вимагає чинне законодавство України, і вважає, що само по собі рішення про припинення Фонду, реорганізувавши його шляхом приєднання до ПФУ, не є підставою для скорочення чисельності або штату працівників, тому що правління Фонду не приймало таких рішень.
Зазначає, що були наявні правові підстави для його переведення до відповідача, але всупереч вимогам законодавства відповідач цього не здійснив, чим порушив норми ст. ст. 36, 40 КЗпП України. Крім цього, всупереч вимогам ст. 492 КЗпП України відповідач не запропонував йому вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу. Як наслідок, через незаконне звільнення йому дійсно заподіяно значних моральних страждань, порушено його нормальні життєві зв`язки, стресові ситуації призвели до погіршення його емоційного та психологічного стану, він перебуває у постійній тривозі та невпевненості у майбутньому, вимушений вирішувати спір в судовому порядку, відволікаючись від свого особистого життя.
Також, вказує, що наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 року № 9-ОД виданий не у порядку та не у спосіб, визначенні чинним законодавством, з перевищенням повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 58).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Пенсійний фонд України (а.с. 127).
03 липня 2023 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва залучено до участі у справі у якості відповідача Пенсійний фонд України, змінено процесуальний статус Пенсійного фонду України з третьої особи на відповідача (а.с. 142).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Пенсійного фонду України від 13.07.2023 року про закриття провадження у справі.
17 липня 2023 року представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з 01.01.2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким Закон України від 23.09.1999 року № 1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції. Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.
Позивача звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КзпП України. Відповідно до ч. 6 ст. 36 КзпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні] перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Отже, рішення про припинення трудового договору з працівником на підстав п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у випадку реорганізації юридичної особи без скорочення чисельності або штату працівників суперечить вимогам, встановленим частиною шостою статті 36 КзпП. Законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі. Зважаючи на законність наказу про звільнення позивача від 26.01.2023 року № 28-к, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідь на відзив не надходила.
Пояснення щодо позову від третьої особи не надходили.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа, будучи повідомленою в установленому порядку про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, пояснення щодо позову не подала.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За таких обставин суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з`явились у судове засідання.
Заслухавши сторін, котрі не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що наказом від 10.06.2013 року № 21-к ОСОБА_1 11.06.2013 року був призначений на посаду провідного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (а.с. 32).
Наказом від 04.11.2013 року № 53-к ОСОБА_1 04.11.2013 був призначений на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (а.с. 33).
Наказом від 26.07.2017 року № 64-к ОСОБА_1 31.07.2017 був звільнений з посади головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв`язку з переведенням за його згодою до Фонду соціального страхування України (а.с. 34).
З 01.08.2017 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 01.08.2017 року № 141-к було призначено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (а.с. 35).
З 02.01.2018 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 21.12.2017 року № 977 було переведено на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду юридичного департаменту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (а.с. 36).
З 01.11.2018 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 04.10.2018 року № 154-к було переведено на посаду головного спеціаліста від ділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (а.с. 37).
З 01.11.2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 31.10.2019 року № 34-к було переведено на посаду заступника начальника відділу договірної та претензійної роботи юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (а.с. 38).
З 16.09.2021 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 15.09.2021 року № 30-к було переведено на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (а.с. 39).
Відповідні записи внесено до трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 29.01.2001 року (а.с. 13-28).
01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 року № 1105- XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Наказом голови комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 року № 9-ОД скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві з 18.04.2023 року (а.с. 41-42).
25.01.2023 року позивачем отримано попередження за підписом голови комісії з реорганізації Бахматського О. від 20.01.2023 року про скорочення усієї чисельності та всього штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, в тому числі й посади, яку обіймає позивач, на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 року №9-ОД, та про наступне звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 18.04.2023 року (а.с. 43).
26.01.2023 року ОСОБА_1 на ім`я Голови комісії з реорганізації Бахматського О.О. подано заяву з проханням скоротити термін попередження про його скорочення з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України до 30.01.2023 року тавиплату вихідної допомоги, передбаченої ч. 1 ст. 44 КЗпП України. На поданій заяві міститься відмітка «Погоджено» (а.с. 44).
30.01.2023 року на підставі наказу від 26.01.2023 року № 28-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника від ділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги (а.с. 40).
Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Приписами ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 передбачено, що суди, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України повинні з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України).
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.
Тобто, звільнення, у зв`язку з реорганізацією, може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. В іншому випадку - дія трудового договору працівника продовжується.
Судом встановлено, що з 01.01.2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 року № 1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майне. права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї етапі визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення де єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припиненні юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявления кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.
Пунктом 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України: забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України д: Пенсійного фонду України; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі - Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі - управління ВД ФСС України); установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації; зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.
Головою комісії з реорганізації ФСС України 16.01.2023 року видано наказ № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», пунктом 1 якого передбачено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 року.
На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», видано наказ комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України № 9-ОД від 16.01.2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 с. 1 ст. 40 КЗпП України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, його положення не суперечать чинному законодавству.
Як встановлено, на момент розгляду справи, Фонд соціального страхування України припинено, будучи реорганізованою шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Фонду соціального страхування України (а.с. 139).
Увесь штат та усю чисельність працівників Фонду соціального страхування України скорочено, що не спростовано позивачем.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19 викладено висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Згідно позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 року у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 року у справі № 373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивач був за два місяця попереджений про наступне вивільнення та про те, що інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України йому не пропонується, оскільки скороченню підлягає увесь штат та чисельність працівників, тобто відбулося скорочення і посади, яку обіймав позивач, то звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі чи організації.
До закінчення двомісячного строку вказаного попередження звільнення працівника з ініціативи роботодавця не допускається.
Водночас, якщо сам працівник виявить бажання бути звільненим раніше, до закінчення строку попередження, роботодавець може здійснити звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у строк, про який просить працівник.
Встановлено, що позивач був попереджений про наступне вивільнення та про те, що інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України йому не пропонується, оскільки скороченню підлягає увесь штат та чисельність працівників, й до закінчення строку попередження подав заяву про скорочення цього строку і просив звільнити його 30.01.2023 року, суд надходить до висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Суд не вбачає порушення роботодавцем вимог ст. ст. 42, 492 КЗпП України, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця протягом усього строку попередження про вивільнення, а позивач подавши відповідну заяву про скорочення такого строку виявив свою волю на припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 30.01.2023 року.
Звертаючись до роботодавця із заявою від 26.01.2023 року щодо скорочення строку попередження про звільнення, позивач мав зважати на правові наслідки подання такої заяви.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду, від 08.07.2020 року у справі № 569/17130/17.
За цих обставин суд надходить до висновку про те, що звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією Фонду соціального страхування України, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України не є протиправним.
Таким чином, наказ про звільненні позивача є таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
Одночасно суд не приймає посилання позивача на те, що його мало бути звільнено з підстав переведення до Пенсійного Фонду України як правонаступника Фонду соціального страхування України.
Діяльність виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України припинено, а його посади, зокрема, і посаду позивача - скорочено. Про скорочення посади позивача повідомлено належним чином, а факт попередження позивачем не заперечується. Разом з тим, посада, на якій позивач просить її поновити, так само як і інша рівнозначна посада, в Пенсійному Фонді України відсутня. Доказів на підтвердження зворотного не надано.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Положенням № 280. Відповідно до п. 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17.03.2011 року № 3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року № 85 (далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.
Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889).
Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 року № 35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС Україна, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.
За таких умов, переведення працівників ФСС України на посаді державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.
В силу положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.
Відповідно до ч. 5 статті 10 Закону України від 12.05.2015 рок № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість яких передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової карта встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких оси громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавстві встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Разом з тим, позивач не подавав до Головного управління документи для працевлаштування.
Таким чином, позовні вимоги про поновлення на роботі на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України задоволенню також не підлягають.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи неправомірність звільнення позивача не знайшла свого об`єктивного підтвердження, не встановлено підстав для його поновлення на роботі, а розрахунок з позивачем роботодавцем було проведено, та доказів її затримки позивачем надано не було, суд вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є також безпідставними та не підлягають задоволенню.
Також слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, згідно до вимог ч. ч. 1, 5-7 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, положеннями ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В ході розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправність дій відповідача при звільненні позивача, останнім, не доведено наявність моральних страждань, які були б спричинені його звільненням та жодних доказів наявності моральної шкоди, матеріали справи не містять, а відтак позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
Щодо визнання незаконним та скасувати наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 року № 9-ОД.
На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», 16.01.2023 року головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. видано наказ № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», пунктом 1 якого передбачено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в. областях та м. Києві, з 18.04.2023 року.
Відповідно до п. 1.6. статуту Фонду соціального страхування України затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 03.04.2015 року № 8 Про затвердження Статуту Фонду соціального страхування України (із змінами та доповненнями) - Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.
Відповідно до абз. 7, пп. 4.9.9, п. 4.9. статуту Фонду - Правління Фонду затверджує структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення).
Відповідно до абз. 3, 4, п. 7.4. статуту Фонду - Директор виконавчої дирекції Фонду затверджує штатний розпис виконавчої дирекції Фонду, штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Штатний розпис документ, що визначає структуру штатного складу працівників підприємства (установи, організації), найменування професій (посад), чисельність персоналу й оклади для кожної професії (посади).
Пунктом 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105 визначено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
На виконання п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Кабінетом Міністрів України 27.12.2022 року було прийнято Постанову № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», відповідно до п. 1 якої Кабінет Міністрів України вирішив припинити з 01.01.2023 pоку, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України: Фонд соціального страхування України, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві.
Абзацом 2, п. 6 Постанови установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду на період до завершення їх реорганізації.
Як вбачається, оскаржуваний наказ від 16.01.2023 року № 9-ОД прийняті головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. в межах їх законних повноважень. Крім того, матеріали справи не містять доказів прийняття щодо позивача індивідуальних рішень (наказів) щодо його звільнення, а оскарження працівником рішення про скорочення чисельності або штату працівників не є належним способом захисту його цивільного права чи інтересу.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, то, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - Бахматський Олександр Олександрович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та проголошено 18 вересня 2023 року.
Суддя Н.О. Горбенко
скопійовано
-
скопійовано
-
