-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 року м. Котовськ
Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бондаренко Н.В. при секретарі - Шершун О.О., Матвєєві С.М розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 Прикордонної служби України, Державного Казначейства України про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 Прикордонної служби України про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги вона мотивує тим, що 25 травня 2008 року вона прибула до республіки Молдова м. Бендери з Російської Федерації з двома неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_2 2005 року народження та донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 травня 2008 року, повертаючись з Молдови до міста свого постійного проживання до м. Москви, разом з донькою ОСОБА_3 , 2007 року народження, поїздом Кишинів - Москва №066, транзитом через Україну.
На станції «Кучурган» прикордонною службою ІНФОРМАЦІЯ_2 її доньці, в зв`язку з відсутністю у неї паспорта, було заборонено в`їзд до України згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземця», про що було винесено постанову від 30 травня 2008 року серії АВ №1662963, яка була нею оскаржена до Котовського міськрайонного суду Одеської області та рішенням цього суду від 01 грудня 2008 року скасовано.
В зв`язку з забороною в`їзду до України її семимісячній дочці ОСОБА_3 , позивачка також не могла продовжувати подорож до свого постійного міста проживання до Російської Федерації і разом з донькою вимушена була знаходитись на прикордонному пункті станції «Кучурган» з 02 годин 30 хвилин ночі до 08 годин ранку, в зв`язку з тим, що працівником прикордонної служби їй було запропоновано вийти з вагону поїзду для з`ясування причин відсутності свідоцтва про народження у дитини, незважаючи на наявність відомостей про її дітей в паспорті посвідчених печаткою міграційної служби Російської Федерації. В зв`язку з цим позивачка зі своєю дочкою вимушена була перебувати на прикордонному пункті станції «Кучурган» до 08 години ранку в очікуванні поїзда до станції «Бендери» для повернення в Молдову .
Також позивачка посилається на те, що на прикордонному пункті станції «Кучурган» відсутнє спеціальне приміщення для малолітніх дітей, й вона вимушена була знаходитись з 2 годин 30 хвилин до 8 годин ранку в приміщенні яке не опалювалось, не мало капітальної стіни й де й вона й донька переохолоди, після чого її донька захворіла, також в поїзді, з якого їх висадили, залишилися їх особисті речі, кошти за білет «Кишинів - Москва» їй повернути також у касі відмовились.
В результаті дій прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 їй було спричинено моральну шкоду, а також її малолітній дитині ОСОБА_3 2007 року народження, яка виявлялася і в тому, що їй і її доньці також було завдано й фізичних страждань, тому як дитина переохолола, в наслідок чого захворіла, їй було встановлено діагноз «гострий бронхіт», також сама позивачка пережила нервовий стрес, тривалий час страждала на головний біль у результаті чого у неї почалось безсоння, й вона була змушена приймати заспокійливі препарати. Також вона зазнала значних моральних страждань перебуваючи у безпорадному стані зазнаючи страх за здоров`я та благополуччя своєї грудної дитини, бачачи страждання дитини яка не могла заснути із за холоду та голоду почував своє безсилля від того що нічим не могла зарадити своєї дитині, почував безпорадність, обіду та приниженість перед посадовцями прикордонного загону, виказавших берзазліччя до неї та її дитини.
В зв`язку з вищенаведеним, позивачка просить суд стягнути з Прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 на її користь 500000 гривень компенсації за вчинену моральну шкоду.
Представник Державного казначейства України у судове засідання не з`явився. Про слухання справи був сповіщений належним чином про що свідчить поштове повідомлення у матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Державного казначейства України. Крім цього, відповідно до норм діючого законодавству учасникам процесу була надана можливість для надання пояснень, заперечень та доказів у даній справі.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримала, просила задовольнити його у повному обсязі, вказуючи що позивачці діями прикордонників були завдані моральні страждання, які виказилась у тому, що вона будучі невзмозі зарадити своєї малолітньої дитини та дивлячись на страждання своєї малолітньої дитини знаходилась тривалий час у безпорадному своєму стані, тим самим зазнаючи неабиякі моральні страждання, також у зв`язку з цією подією дитина захворіла, та вона з дитиною не змогла попасти на прийом до лікаря на черзі до якого вони стояли декілька місяців. Також представник позивачки вказував на те що під час перетинання кордону позивачкою та її донькою 25 березня 2008 року в неї також не було при собі свідоцтва про народження на дитину, однак її перепустили на станції «Кучурган» до республіки Молдова м. Бендери з Російської Федерації з двома неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_2 2005 року народження та донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі того що в неї в внутрішньому паспорті Російської Федерації виданому на їмя ОСОБА_1 у графі діти було зазначено двох її дітей в тому числі й ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також представник позивачки наполягала на тому що постанова від 30 травня 2008 року про відмову в пропуску через державний кордон у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 скасована постановою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 листопада 2008 року.
Представник відповідача позов не визнав та посилався на те, що прикордонники діяли в рамках закону. Та що під час проходження прикордонного контролю позивачкою, було встановлено, що відсутнє свідоцтво про народження на її доньку на громадянку Російської Федерації ОСОБА_3 - документ, який надає право на перетин Державного кордону України. Відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації. Додатком №2 вищезазначеної Угоди визначено перелік документів для в`їзду, виїзду і пересування територією України громадянами Російської Федерації. У п. 2 переліку узгодженого Угодою встановлено, що для в`їзду, виїзду і пересування територією України дітей, які є громадянами Російської Федерації, на дитину повинно бути свідоцтво про народження. Без даного документа дитина не може перетинати кордон. Враховуючи вимоги діючого законодавства та на виконання Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про відмову в пропуску через Державний кордон України громадянки РФ ОСОБА_9 , на яку було відсутнє свідоцтво про народження та складено постанову про відмову в пропуску через Державний кордон України від ЗО травня 2008 року. Яка має не постійну, а тимчасову дію. Крім того, відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 січня 2005 року №17232-212 «Про уникнення конфліктних ситуацій» встановлено, що відносно неповнолітньої особи у віці до 16 років виноситься постанова про відмову у пропуску через державний кордон, але ця постанова вручається тільки супроводжуючі особі або представникам органів МВС. Також представник відповідача заперечував на доводи представника позивача про те що під час перетинання кордону позивачкою та її донькою 25 березня 2008 року в неї також не було при собі свідоцтва про народження на дитину, однак її перепустили на станції «Кучурган» до республіки Молдова м. Бендери з Російської Федерації з двома неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_2 2005 року народження та донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тим що це пояснення є голослівним, і не має ні якого доказу того що позивачка по справі не забула цього разу свідоцтво про народження у республіці Молдова, а при перетинанні кордону 25 березня 2008 року мала його при собі, тому як інакше її б не перепустили.
Свідок ОСОБА_10 прапорщик, який складав постанову про відмову в пропуску через державний кордон у відношенні неповнолітньої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 травня 2008 року, в судовому засіданні пояснив, що громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 було пояснено, що у дитини немає свідоцтва про народження і запропоновано вийти з потягу, при цьому забрати всі свої речі, що вона й зробила, перед тим як вийти, а стосовно того всі чи не всі речі ОСОБА_1 зібрала перед виходом з вагону, то ОСОБА_10 пояснив, що така перевірка не входить до його службових обов`язків, крім того він не має уяви, які речі належать ОСОБА_1 , а які іншим пасажирам потягу. Стосовно, несприятливих умов перебування ОСОБА_1 разом з донькою у залі, свідок ОСОБА_10 пояснив, що громадянка ОСОБА_1 разом з донькою, після того як вийшла з потягу, знаходилась в приміщенні залу оформлення пасажирів. В залі не було несприятливих умов, тобто побитих шибок, отворів, протягів, низької температури повітря та відсутності умов харчування, тому як будівля залу облаштована належним чином - має товсті стіни, які обшиті пластиком, вікна вироблені з метало-пластику, не розбиті, отвори та протяги у будівлі відсутні. Щодо низької температури, то подія мала місце 30 травня 2008 року, в цей час потяг також вже не опалюється, температура у залі була аналогічна температурі повітря у потязі, а можливо й вища, тому як потяг постійно рухається. В залі також є лави для очікуючих, де можна присісти, також поблизу розташоване кафе, в якому ОСОБА_1 могла б придбати продукти харчування, а також дочекатися потягу, якщо її не влаштовували умови перебування у залі очікування. Стосовно прохань ОСОБА_1 щодо здійснення пропуску її доньки без свідоцтва про народження, свідок ОСОБА_10 пояснив, що не мав ні права, ні законних підстав та ніякої законної можливості здійснити пропуск доньки, та зазначив, що даний факт (пропуск особи без свідоцтва про народження) був би виявлений прикордонною службою при виїзді з України, і це призвело б у подальшому до його звільнення, дисциплінарної чи кримінальної відповідальності.
Вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 ЗО травня 2008 року, повертаючись з Молдови до міста свого постійного проживання до м. Москви, разом з донькою ОСОБА_3 , 2007 року народження, поїздом Кишинів - Москва №066, транзитом через Україну на станції «Кучурган» прикордонною службою ІНФОРМАЦІЯ_2 її доньці, в зв`язку з відсутністю у неї свідоцтва про народження, було відмовлено в пропуску через державний кордон згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземця», про що було винесено постанову від 30 травня 2008 року серії АВ №1662963.
Постановою(серія АВ №1662963) від 30 травня 2008 року про відмову в пропуску через державний кордон неповнолітній ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово відмовлено у праві в`їзду в Україну на підставі ч.2 ст. 25 ЗУ «Про правовий статус іноземців» від 04 лютого 1994 року.
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 листопада 2008 року вказану постанову скасовано, з тих підстав, що саме оцінивши дії посадових осіб прикордонного контролю суд дійшов висновку про те що їх не можна визнати неправомірними, а постанову незаконною, але при цьому такою, що підлягає скасуванню з підстав того що при складені постанови(серія АВ №1662963) від 30 травня 2008 року посадовою особою в вказаній оскаржуваній постанові вказано, що паспорт - відсутній у той час коли в Росії дитина віком до 14 років паспорт не може мати взагалі, також у постанові чітко не вказана підстави для відмови у проїзду.
На підставі постанови (серія АВ №1662963) від 30 травня 2008 року про відмову в пропуску через державний кордон неповнолітній ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_9 було знято з поїзду.
Згідно медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 завіреної головним лікарем Бендерського центру амбулаторно - поліклінічної допомоги початої записом від 02.06.2008 року з якої значиться, що ОСОБА_9 хворіє третій день встановлено діагноз - «гострий бронхіт» , причиною захворювання зі слів матері вказано перебування з 3 годин ночі до 08 годин ранку на станції Кучургани у холодному приміщенні без належного одягу.
Виходячи з наступного припустимо, що ОСОБА_9 захворіла після проведення тривалого часу в приміщенні не пристосованому для перебування дітьми, що завдало ОСОБА_1 душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4)у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Однак як вбачається з Угоди затвердженою Постановою КМ №1034 від 08.08.2007. (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року. Вказаний в ній перелік документів громадян Російської Федерації для в`їзду, виїзду, перебування і пересування територією України. Згідно до додатку N 1 до ноти Російської Сторони п.5 зазначено свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років) із зазначенням належності до громадянства Російської Федерації.
Таким чином згідно ч.2 ст.25. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зі змінами від 06.02.2003р. в`їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється: якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
Відповідно до цього вбачається що ОСОБА_1 було порушено правило перетинання кордону так як в неї було відсутнє свідоцтво про народження ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також відповідно до п. 17. Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року «Про Правила в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 02.06.2010р. в`їзд в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, установлених ст.ст. 25,26 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та ст. 8 ЗУ "Про прикордонний контроль". Іноземцю та особі без громадянства може бути відмовлено з підстав, передбачених законами України, у в`їзді в Україну за результатами співбесіди, яка проводиться в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Державної прикордонної служби. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 25 зазначеного Закону.
Згідно п.4 4.1 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть
залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право шляхом опитування осіб з`ясовувати підстави перетинання державного кордону України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право його перетинання, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осіб відповідні відмітки.
Таким чином з огляду на все вищевикладене вбачається, що працівники Державної прикордонної служби України виконували свої службові обов`язок, який ґрунтується на законі.
Статтею 28 Конституції України регламентовано право кожного на повагу до його гідності. Цією статтею не допускається жорстоке поводження, катування, медичні та наукові досліди. Однак не можуть бути визнані як такі, що принижують гідність особи дії та рішення компетентного державного органу, які хоча і спричиняють особі переживання, проте ґрунтуються на законі і обумовлюються необхідністю досягнення соціально значущої мети.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись: ст. ст. З, 4, 6, 10, 11, 12, 15,79,88, 109, 209, 212, 214 - 215, 217, 218 ЦПК України,ст. 28 Конституції України, п.4 ч.І ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», п.17. Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року «Про Правила в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ч.2 ст.25. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Угоди затвердженою Постановою КМ №1034 від 08.08.2007. (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строкапеляційної скарги.
Суддя Н.В. Бондаренко
скопійовано
-
скопійовано
-
