ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2023 року м. Ужгород№ 260/4208/23 Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, ФСЗОІ) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 81867,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем допущено порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Зокрема вказує, що відповідно до вимог закону кількість осіб з інвалідністю які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 вказаного закону становить 2 особа, в той же час, згідно рядка 02 розрахунку, у роботодавця протягом 2022 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 1 особа. Позивач вказує, що відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 79452,7 грн. Окрім цього, позивач вказує на порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, та необхідність сплати відповідачем пені згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та вказує, що строк прострочення платежу становить 38 днів, а отже пеня, при обліковій ставці НБУ 25% становить 2415,28 грн. Враховуючи викладене, просить суд позовну заяву задовольнити.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що у 2022 році, відповідачем працевлаштовано 2 осіб з інвалідністю: ОСОБА_2 (інвалід ІІІ групи з дитинства) та ОСОБА_3 (інвалід ІІ групи, загальне захворювання), що підтверджується копіями трудових договорів. Зазначає, що вказані особи влаштовані за основним місцем роботи на умовах повної зайнятості. Відтак відповідач переконаний, що позов не містить доводів та доказів, які б підтверджували порушення відповідачем приписів Закону України №875-ХІІ від 21.03.1991 року. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ), в порядку визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-2 «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті.

Встановлено, що ФСЗОІ в автоматичному режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначено відповідача, як установу, що не забезпечила виконання у попередньому році нормативу робочих місць для осіб з інвалідність та надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875-XII.

За даним розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 55 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 2 особи.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особа, що є менше ніж встановлено нормативом.

Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році відповідач до 15.04.2023 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовної вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону №875-XII).

За вимогами ч.1 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 «Про затвердження форм звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до п. 5 розділу І наказу №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 55 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 2 особи. Відповідач погоджується з даними, зазначеними у розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи у 2010 році відповідачем самостійно було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю до, а саме:

- ОСОБА_3 , особу з інвалідністю 2 групи (копія довідки МСЕК серії АВ №0938736) на посаду пекаря, що підтверджується копією трудового договору між працівником і фізичною особою.

У поданому контролюючим органом, на вимогу суду, податковому розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 роки ОСОБА_3 була відображена (файли у форматі pdf на диску CD-R).

Також, в матеріалах справи міститься відповідь на адвокатський запит Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26.07.2023 року за №0700-07-8/40011, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 почав звітуватися про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 з лютого 2010 року. Щомісячно ФОП нараховував ОСОБА_3 заробітну плату до 18.04.2023 року.

Як зазначає відповідач, ним 15 червня 2021 року було прийнято на роботу особу з інвалідністю 3 групи ОСОБА_2 на посаду пекаря. Дані твердження підтверджує копією трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю та копією наказу №0006 від 14.06.2021 року «Про прийом на роботу гр. ОСОБА_2 ». Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.05.2021 року ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи з дитинства.

Разом з тим, відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 роки ОСОБА_3 , поданого контролюючим органом, на вимогу суду, інформація щодо гр. ОСОБА_2 відсутня (файли у форматі pdf на диску CD-R).

Згідно з відповіддю на адвокатський запит Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26.07.2023 року за №0700-07-8/40011, вбачається, що відповідно до даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в Додатку 5 поданого об`єднаного звіту по ЄСВ за 2 квартал 2021 року показав початок трудових відносин з ОСОБА_2 з 15.06.2021 року (наказ №6 від 14.06.2021 р.). У звіті за 3 квартал 2021 року в додатку 5 він зазначив відпустку по вагітності та пологам ОСОБА_2 , яка почалася 09.08.2021 року (відповідно до лікарняного АЛВ №547972). У звіті за 4 квартал 2021 року ОСОБА_1 показав 13.12.2021 року початок відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 (наказ №20 від 13.12.2021 року).

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 (надалі - Інструкція № 42), у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 (надалі - інструкція №286).

Згідно з підпунктом 3.2.2 Інструкції №286, при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік враховуються всі категорії працівників облікового складу, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством.

Відтак з 13.12.2021 року працівниця ОСОБА_2 не враховується в показнику СКШП і в показнику СКШП осіб з інвалідністю. Працівниця, яка пішла в декрет, а потім у відпустку для догляду за дитиною, враховувалася в показнику СКШП осіб з інвалідністю за січень -грудень 2021 року.

Враховуючи викладене ФОП ОСОБА_1 не було дотримано виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі статтею 18 Закону України №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18 (адміністративне провадження №К/9901/65940/18).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» заява №36985/97 (Case of Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Як встановлено судом у даній справі, відповідачем не подано звіт форми 3-ПН у відповідний центр зайнятості.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами у 2022 році, відповідач до 16.04.2023 року самостійно мав сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 79452,70 грн. Відповідач у визначені терміни заборгованість не сплатив, тому позивач нарахував пеню в сумі 2415,28 грн. Загальна сума заборгованості складає 81867,98 грн.

Доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на невжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, подачі звіту №3ПН до відповідного центру зайнятості, суд вважає, що позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз - відсутні, з врахуванням положень ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 81867,98 (вісімдесят одну тисячу вісімсот шістдесят сім гривень 98 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич