П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2923/22-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

06 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Мокрак С.А.,

представника відповідача: Комуніцької Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (відповідача), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому щодо ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання та документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання та документи, необхідні для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням додатково набутої вислуги років у підрозділі Державного бюро розслідувань, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 18.04.2023 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що до моменту внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 у відповідача відсутні повноваження звертатися до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з поданням та документами для призначення (перерахунку) пенсії позивачу. Проте, правом на звернення до пенсійного органу про перерахунок пенсії наділений також сам позивач.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання та документів, необхідних для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років, з урахуванням додатково набутої вислуги років у підрозділі Державного бюро розслідувань у період з 12.03.2021 по 14.06.2022, у зв`язку із чим просить задовольнити позов.

Вважає, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" поширюється на осіб рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що відсутні законні підстави для підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсії позивача, у зв`язку із тим, що діючим законодавством не передбачено обов`язку відповідача готувати та подавати документи для призначення пенсії позивачу після звільнення зі служби в органах Державного бюро розслідувань.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 04.12.2019.

Відповідно до копії трудової книжки позивача встановлено, що він у період з 12.03.2021 по 14.06.2022 проходив службу у Державному бюро розслідувань.

Матеріали справи містять копію контракту №38 від 11.03.2021 р. про проходження ОСОБА_1 служби у Державному бюро розслідувань.

Відповідно до витягу з наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому від 13.06.2022 №96 о/с/ДСК з позивачем припинено достроково контракт №38 від 11.03.2021 у зв`язку із скороченням штату. У наказі зазначено, що станом на день звільнення стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки 21 рік 00 місяців 23 дні.

23.06.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання та документи, необхідні для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

У листі від 12.07.2022 відповідач відмовив позивачу у поданні до пенсійного органу документи для перерахунку його пенсії, оскільки Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не поширюється на осіб рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначено, що систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсійне забезпечення інших працівників Державного бюро розслідувань здійснюється на підставах та в порядку, встановлених законодавством.

За змістом Закону України "Про Державне бюро розслідувань" можна виділити такі категорії працівників Державного бюро розслідувань: перша - особи рядового і начальницького складу (тобто працівники, які займаються правоохоронною діяльністю (слідча, оперативно-розшукова діяльність)), на яких поширюється дія ч. 3 ст. 19 Закону; та друга - державні службовці (апарат Державного бюро розслідувань (канцелярія, бухгалтерія, тощо)), на яких поширюється дія ч. 4 ст. 19 Закону.

Згідно ст. 14-2 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" установлено спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у період з 12.03.2021 по 14.06.2022 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого в Державному бюро розслідувань.

Отже, на позивача, який займав посаду рядового та начальницького складу, поширюються положення ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" - його пенсійне забезпечення проводиться в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Також, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Згідно з п. 7 цього Порядку для призначення пенсії за вислугу років уповноважені структурні підрозділами міністерств та інших державних органів, в яких особи проходили службу, подають до органів Пенсійного фонду України такі документи, як, зокрема: заява, грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, документи про страховий стаж, тощо.

Відповідно до п. 12 Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

На підставі аналізу норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суд першої інстанції встановив, що особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань звільненні зі служби не зазначені у вказаному переліку осіб, що мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Водночас, суд першої інстанції констатував про наявність законодавчої неузгодженості між нормою спеціального Закону України, а саме ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" де визначено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та самим Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема ст.1-2, де у переліку осіб рядового і начальницького складу, що мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом немає працівників Державного бюро розслідувань.

Тобто, прогалини законодавства стали основною причиною відмови у позові.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що пряма норма закону, а саме ч. 2 та ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" чітко вказує на те, що особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" (в тому числі і питань пенсійного забезпечення) та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Також, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також прогалини пенсійного законодавства з цього питання не можуть бути перепоною для реалізації права позивача на призначення (перерахунок) пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

В даному випадку, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у поданні до пенсійного органу документів для перерахунку пенсії позивача.

За принципом презумпції компетентності органів державного управління, законності та обов`язковості актів, що ними приймаються, судді під час вирішення спору про правомірність рішення конкретного органу влади повинні пересвідчитися у наявності чіткого, ясного і недвозначного, релевантного до спірних правовідносин у періоди їх застосування законодавства, яке б наділяло цей орган на здійснення відповідних повноважень, та давало б змогу суду визначити відповідність оскаржуваних рішень і дій адміністративного органу критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України, (у тому числі визначити межі повноважень та перевірити їх дотримання), не заповнюючи при цьому власними умовиводами існуючих прогалин і не підміняючи власними висновками належного нормативно-правового регулювання, тобто не здійснюючи втручання у сферу компетенції органів, рішення і дії яких перевіряються.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, § 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Vyerentsov v. Ukraine» (Вєренцов проти України), заява «№ 20372/11, § 65).

При проведенні оцінювання ЄСПЛ часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей.

Зокрема, ЄСПЛ виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом.

Таким чином, формування практики, заповнення прогалин у законодавстві, дотримуючись принципу верховенства права та пріоритетності захисту прав людини є обов`язком суду.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, щодо ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання та документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання та документи, необхідні для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням додатково набутої вислуги років у підрозділі Державного бюро розслідувань, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2023 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.