ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-6156/09/0670

адміністративне провадження № К/9901/42298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Хохуляка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року (головуючий суддя Сичова О.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (головуючий суддя Майор Г.І., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД» до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У cерпні 2009 року Іноземне підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД» (далі - ІП «Євроголд Індестріз ЛТД»), яке є правонаступником Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" звернулося до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ), яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 серпня 2009 року: №0006301702/0 в частині донарахування суми податкового зобов`язання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1171,34 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2342,68 грн; №0002112301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 624223 грн; №0002102301/0 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2177222 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2071941 грн та рішення від 13 серпня 2009 року №0007022302/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2021,35 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов задоволено повністю. Скасовано рішення від 13 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення - рішення від 13 серпня 2009 року в частині їх оскарження.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Житомирська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІП «Євроголд Індестріз ЛТД», скориставшись своїм правом надало до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року задоволено заяву про самовідвід судді Пасічник С.С. Відведено суддю Пасічник С.С. від розгляду справи №2а-6156/09/0670 за позовною заявою ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень. Передано матеріали справи №2а-6156/09/0670 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2023 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Блажівської Н.Є., Хохуляка В.В.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої 3 серпня 2009 року складено Акт №4715/23-1/32265502/0110 (далі - Акт первірки).

Під час проведення перевірки встановлено порушення:

1) пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпунктів 5.3.3, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.4.4 пункту 8.4, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2231560 грн, у тому числі за: - 2007 рік у сумі 20765 грн, - І квартал 2008 року у сумі 262809 грн, - І півріччя 2008 року у сумі 1194227 грн, - 9 місяців 2008 року у сумі 1951468 грн, - 2008 рік у сумі 2166973 грн;

2) підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування всього у сумі 626356 грн, у тому числі за: - серпень 2008 року на 126313 грн, - вересень 2008 року на 85224 грн, - жовтень 2008 року на 95072 грн, - листопад 2008 року на 171024 грн, - грудень 2008 року на 69006 грн, - січень 2009 року на 70233 грн, - лютий 2009 року на 2826 грн, - березень 2009 року на 6658 грн. Завищення підприємством від`ємного значення, що переноситься на наступні податкові періоди, по рядку 26 Декларації, у сумі 1034771 грн за березень 2009 року. Завищення підприємством від`ємного значення по рядку 21 Декларації у сумі 4702 грн за березень 2009 року.

3) підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 10, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20, пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», сума донарахованого податку склала 1474,54 грн, у тому числі по періодах: - ІV квартал 2007 року - 284,97 грн, - ІІ квартал 2008 року - 1020,37 грн, - ІІІ квартал 2008 року - 169,20 грн;

4) пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємством проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів встановленого належним чином платіжного документа (касового чека, квитанції банку, тощо), який би підтверджував сплату готівкових коштів на загальну суму 2021,35 грн.

На підставі Акта перевірки 13 серпня 2009 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002102301/0, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 4329289 грн (у тому числі за основним платежем - 2231560 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2097729 грн;

№0002112301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 626356 грн;

№0006301702/0, яким визначено суму податкового зобов`язання податку з доходів фізичних осіб у сумі 4423,62 грн, (у тому числі за основним платежем - 1474,54 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2949,08 грн;

а також рішення від 13 серпня 2009 року №0007022302/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2021,35 грн.

ІП "Євроголд Індестріз ЛТД", частково не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування в частині.

Задовольняючи позов та частково скасовуючи рішення, прийняті податковим органом 13 серпня 2009 року, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0002102301/0 позивачу донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 2231560 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2097729 грн.

Підставою для донарахування податку на прибуток у сумі 2231560 грн слугували висновки податкового органу про те, що ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" було занижено оподатковуваний прибуток на 8926237 грн (у тому числі за 2007 рік на 83061грн, за 2008 рік на 8667890 грн та за І квартал 2009 року на 175286 грн).

За змістом Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем задекларованого показника оподатковуваного прибутку, оскільки ним не визнано віднесення ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" до валових витрат сум за наступними операціями:

а) за операціями з придбання сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група" на 7841957 грн; б) в частині отриманих транспортних послуг у сумі 845771 грн через відсутність товарно-транспортних накладних та невизнання актів виконаних робіт і рахунків транспортних організацій в якості розрахункових документів; в) із попередньої оплати постачальникам на 166514 грн; г) в частині податку на додану вартість у сумі 21667 грн, сплаченого при придбанні легкового автомобіля та віднесеного до валових витрат; д) завищення амортизаційних відрахувань на 50328 грн.

Завищення позивачем валових витрат на 7841957 грн за операціями з придбання сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група" податковим органом обгрунтовано тим, що у періоді, який перевірявся ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" придбавало сировину у ТОВ "Українська лісометалургійна група" по нікчемній угоді, а тому на думку відповідача, підприємство не мало права на валові витрати у розмірі вартості придбаної сировини та не мало права на податковий кредит у розмірі сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбання сировини.

Суди попередніх інстанцій не погодилися з такими висновками податкового органу, вказуючи на таке.

Відповідачем в Акті перевірки вказано про те, що ДПІ у Олевському районі Житомирської області визнано нікчемними угоди купівлі-продажу сталі листової, укладені між МП "Азалія" та ТОВ "Українська лісометалургійна група", що автоматично має наслідком також нікчемність угоди між останнім та позивачем.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено Акт планової виїзної перевірки ТОВ "Українська лісометалургійна група" від 17 лютого 2009 року №03/23-01/31816591 за період із 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, проведеної ДПІ у Олевському районі Житомирської області. На сторінці 4 вказаного Акта (том ІІ, а.с.48) зазначено "….відповідно до Договорів купівлі-продажу металопрокату (листів оцинкованих): №135 від 11 липня 2007 року з ЗАТ "Харковметал-1", №06/12 від 6 грудня 2007 року з ДП "Євроголд Індестріз ЛТД", №5 від 4 січня 2008 року з ТОВ "Метал Профіль" встановлено, що ТОВ "Українська лісометалургійна група" відповідно до накладних постачало даним підприємствам металопрокат (листи оцинковані), акти приймання-передачі металопрокату, що надходив у вагонах, підписувались за місцем знаходження покупців, відправником даної продукції є ЗАТ "Ілліч-сталь" м. Маріуполь, який у супровідних документах на відправлені вагони зазначав адреси отримувачів даної продукції: ЗАТ "Харковметал-1", ТОВ "Метал Профіль", ДП "Євроголд Індестріз ЛТД", далі отримувачі проводили розвантаження даної продукції, ТОВ "Українська лісометалургійна група" фактично не отримувала дану продукцію, тому і реалізація металопродукції покупцям не відбувалась."

До висновку про те, що реалізація не відбулась, ДПІ у Олевському районі Житомирської області при перевірці контрагента дійшла через ту обставину, що ТОВ "Українська лісометалургійна група" фактично не отримувала дану продукцію. Із змісту Акту перевірки від 17 лютого 2009 року №03/23-01/31816591 вбачається, що реальність реалізації металопродукції покупцям вважалась би податковим органом лише за умови отримання придбаного металопрокату безпосередньо на склад ТОВ "Українська лісометалургійна група" із подальшим відвантаженням із цього складу для покупців. Передача права власності на товар за іншими базовими умовами поставки, окрім "склад продавця", на думку податкового органу, не є реалізацією.

Водночас, згідно із пунктом 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Тобто, податковим законодавством чітко визначено, що продаж товарів передбачає перехід права власності за будь-якими умовами поставки, а не переміщення товару, причому виключно зі складу продавця.

На сторінці 5 Акта перевірки від 17 лютого 2009 року №03/23-01/31816591 податковий орган вказував на відсутність у ТОВ "Українська лісометалургійна група" власних чи орендованих складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів (працювало 2 чоловіка), чим підтверджується відсутність умов для отримання, транспортування та зберігання металопродукції.

Разом з тим, судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наявні у постачальника технічні та трудові ресурси були достатніми для здійснення спірних господарських операцій.

Так, пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу від 6 грудня 2007 року №06/12, укладеного між позивачем та ТОВ "Українська лісометалургійна група", сторони встановили, що датою поставки товару є прибуття вагону на станцію Житомир (дата штемпеля в залізничній накладній). Згідно пункту 2 Змін від 10 грудня 2007 року до договору від 6 грудня 2007 року №06/12 базисними умовами поставки є "СРТ ст. Житомир". Постачання товару здійснюється залізничним транспортом."

Отже, умовами договору не вимагалась поставка металопродукції саме зі складу ТОВ "Українська лісометалургійна група", відтак була відсутньою потреба у власних чи орендованих складських приміщеннях, транспортних засобах, працівниках-вантажниках. Також була відсутньою потреба і в транспортуванні та зберіганні металопродукції.

Враховуючи конкретні умови Договору купівлі-продажу від 6 грудня 2007 року №06/12, існувала потреба у наявності посадових осіб для укладання угоди, документальному оформленні операції із продажу товару на умовах поставки (з/д станція Житомир) і забезпеченні ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також в наявності офісу та оргтехніки.

Наявність таких ресурсів підтверджена Актом перевірки ТОВ "Українська лісометалургійна група" від 17 лютого 2009 року.

Зокрема, пунктом 2.3.2 Акта перевірки від 17 лютого 2009 року підтверджено, що фактично суб`єкт господарювання знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вулиця Полупанова 10, квартира 8. В Акті перевірки зазначено, що "…ТОВ "Українська лісометалургійна група використовувала в господарській діяльності наступні основні фонди: квартиру під офіс (належить засновникам, орендна плата не нараховувалась), офісні меблі та комп`ютерна техніка. За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Українська лісометалургійна група" для здійснення своєї діяльності має у розпорядженні власні необоротні активи…". Також податковим органом у зазначеному Акті наведена інформація про вартість необоротних активів станом на 30 вересня 2008 року у сумі 40080 грн та підтверджено кількість працівників за штатом та фактично у кількості 2 осіб.

Хибне твердження відповідача про "видимість" придбання металопродукції позивачем, крім вище викладеного, спростовується також залізничними накладними.

Судами першої та апеляційної інстанцій заначено, що залізничні накладні, згідно яких вантажовідправником є Маріупольський завод ім. Ілліча та вантажоодержувачем - ІП "Євроголд Індестріз ЛТД", не можуть підтверджувати позицію податкового органу про те, що фактичним постачальником товару було не ТОВ "Українська лісометалургійна група", а Маріупольський завод ім. Ілліча.

Податковим органом, не надано до суду доказів на підтвердження договірних та грошових відносин позивача із Маріупольським заводом ім. Ілліча з поставки сталі листової. Із виробником металу позивачем не здійснювались розрахунки за метал, не укладалися й договори поставки.

Водночас, між позивачем та ТОВ "Українська лісометалургійна група" укладено Договір купівлі-продажу металопрокату від 6 грудня 2007 року №06/12, факт передачі товару підтверджується видатковими накладними, рахунками та платіжними дорученнями.

Помилковим є також твердження відповідача про те, що поставка сталі листової продавцем - ТОВ "Українська лісометалургійна група" не відбулася, оскільки у залізничних накладних вантажовідправником є Маріупольський завод ім. Ілліча.

Відповідачем не враховано, що умовами договору поставки не вимагалося, щоб власник товару був і його виробником.

У свою чергу, залізничні накладні є супровідними документами для залізничного транспортування, у яких не зазначаються відомості про продавця товару. Дані накладні не є правовстановлюючими документами та не підтверджують перехід права власності на товар, а свідчать лише про транспортування залізничним транспортом певного товару.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу від 6 грудня 2007 року №06/12, укладеного позивачем із ТОВ "Українська лісометалургійна група" встановлено, що датою поставки товару є прибуття вагону на станцію Житомир.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, видаткові накладні саме від ТОВ "Українська лісометалургійна група" складені за датами прибуття вагонів на станцію Житомир, а тому підтверджують факт надання товару у розпорядження позивача.

У період господарських взаємовідносин ТОВ "Українська лісометалургійна група" було зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Не знайшли свого підтвердження і висновки податкового органу про неврахування постачальником ТОВ "Українська лісометалургійна група" за спірними операціями податкових зобов`язань по податку на додану вартість та валового доходу. Актом перевірки зазначеного товариства від 17 лютого 2009 року №03/23-01/31816591 підтверджується, що ТОВ "Українська лісометалургійна група" були враховані спірні операції як у складі валових доходів при визначенні податку на прибуток, так і в складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

У матеріалах справи міститься доповідна записка начальника КМВ СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області Дайлід О.К. від 27 липня 2015 року №312/7/06-30-09-01, в якій зазначено, що згідно наявної інформації у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС області кримінальні провадження стосовно службових осіб ТОВ "Українська лісометалургійна група" не перебували.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на валові витрати і податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат та податкового кредиту на реально придбані у ТОВ "Українська лісометалургійна група" товари, які були використані у його господарській діяльності, а наведені відповідачем доводи щодо сумнівності операцій спростовуються наявними у постачальника трудових і матеріальних ресурсів, які є цілком достатніми із врахуванням конкретних умов договору поставки та особливостей проведення посередницьких операцій.

Наявність ділової мети у діях позивача не спростована відповідачем, належними доказами підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між необхідністю придбання товарів та використанням їх у власній господарській діяльності.

Таким чином, оскільки за операціями з придбання сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група" судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", частини п`ятої статті 203, статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, то висновок контролюючого органу про завищення валових витрат на 7841957 грн є безпідставним.

Що стосується висновку податкового органу щодо порушення ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" через зайве відображення у складі валових витрат вартості отриманих послуг від транспортних організацій за надані транспортні послуги, які не підтверджені належним чином оформленою транспортною документацією у розмірі 845771 грн, то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Для підтвердження факту надання транспортних послуг необхідна наявність товарно-транспортної накладної, що передбачено Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України та Мінтрансу України від 7 серпня 1996 року № 228/253, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року №483/1508.

Зазначений наказ було скасовано згідно наказу зазначених відомств від 3 листопада 2006 року №507/1059 (до його скасування наказ цей відповідно до висновків Мін`юсту України від 15 травня 2006 року № 10/68 було виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів).

Однак, згадані зміни жодним чином не вплинули на статус товарно-транспортної накладної як документа на вантаж та первинного документа, що є обов`язковим для застосування, оскільки скасування стосується лише обов`язковості застосування товарно-транспортної накладної як бланків суворої звітності (тобто бланк ТТН не є обов`язково бланком суворої звітності, він може бути надрукований безпосередньо на підприємстві (у підприємця) з дотриманням установленої форми, а може бути придбаний як бланк суворої звітності).

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, визначають товарно-транспортну накладну обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

За приписами пунктів 1, 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що перелік контрагентів, які надавали транспортні послуги ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" та суми завищення валових витрат наведено у додатку №17 до акту перевірки, в якому вказано про наявність у позивача лише актів виконаних робіт або рахунків перевізників.

При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем до суду надано всі первинні документи (копії містяться у матеріалах справи) на підтвердження валових витрат за надані транспортні послуги, які зберігались в архівних справах ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" та були підшиті в окремих справах.

Під час розгляду справи судами встановлено, що транспортні накладні були підшиті в папках "Реалізація", "Приход" разом із видатковими накладними на реалізацію чи придбання. Так як податковий орган не вказував про ненадання йому для перевірки видаткових накладних, то позивач не міг не надати для перевірки і транспортні накладні, адже вони були підшиті в одній справі. Тому наданням видаткових накладних підтверджується надання для перевірки і транспортних накладних.

Також у позивача наявні: талони замовника скріплені з рахунками перевізників, подорожні листи/товарно-транспортні накладні/талони замовника з актами виконаних робіт, які були підшиті у справах із назвою "Послуги", однак про що не було вказано в додатку №17 до Акта перевірки.

Дослідивши первинні документи у розрізі кожної операції згідно додатку №17 до Акта перевірки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність талонів замовника при рахунках перевізників щодо валових витрат у сумі 347090 грн (в частині 10130 грн відповідач погодився) та податку на додану вартість у сумі 67490,00 грн. Заперечуючи в основній частині, відповідач посилався на те, що окрім рахунку та талону замовника потрібний Акт про надання послуг.

Однак, суди попередніх інстанцій не погодилися з такими твердженнями відповідача та вказали на наступне.

Згідно договорів, укладених ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" із АТП-11854, підставою для розрахунків за послуги з автоперевезень визначено саме рахунки. Такі рахунки складались на підставі "Талонів замовника" за формою N 1-ТЗ. "Талони замовника" за формою N 1-ТЗ, відповідно до пункту 1 наказу Мінтрансу та Мінстату України від 29 грудня 1995 року №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" поряд із "Товарно-транспортними накладними" віднесені до типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля, тому є доведеним факт підтвердження отриманих транспортних послуг типовими формами первинного обліку. Пунктом 14.4 Правил (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рахунки за послуги перевезення складались не для попередньої оплати, а для оплати за фактично виконані перевезення. В них наводилась вся інформація про обсяг перевезень із зазначенням дати рейсу, марки автомобіля, реєстраційного номеру, розцінки за 1 годину, кількості відпрацьованих годин та суми послуг. До кожного такого рахунку додавались талони замовника із заповненими реквізитами та підтвердженням факту надання послуги посадовими особами позивача. Таким чином, вказані рахунки у сукупності із талонами замовника містили ту ж інформацію, що зазвичай відображається в актах про надання послуг, а тому є належним первинним документом у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що Правилами не передбачено складання актів про надання послуг, водночас, про рахунки прямо зазначено у пункті 14.4 Правил.

Обсяги транспортних робіт у сумі 74397 грн (крім того ПДВ у сумі 14864 грн) підтверджені транспортними накладними із штампами ТОВ "Метро Кеш Енд Кері" (покупця продукції позивача) та перевізника АТП-11854. Вказані транспортні накладні були підшиті у папках "Реалізація" окремо від актів виконаних робіт та рахунків транспортних організацій, які були підшиті в папках "Послуги" за відповідні періоди. Податковий орган у повному обсязі визнав факт належного підтвердження транспортних послуг у цій частині.

Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), товарно-транспортними накладними та залізничними накладними підтверджуються валові витрати у сумі 57065 грн (відповідач погодився із 43590 грн) та податковий кредит у сумі 6104 грн (відповідач погодився із 4279 грн).

Судами попередніх інстанцій також зазначено про безпідставність невизнання податковим органом транспортних витрат по ТОВ "Анді-Груп" через відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки згідно актів виконаних робіт по вказаному контрагенту оплачувались не транспортні послуги, а вартість винагороди за транспортно-експедиційне обслуговування, відшкодовувались витрати по зберіганню, організації ТЕО, внутрішньо-портовому експедируванню, послуги терміналів, транспортної обробки вантажів, оформлення документів. Загальна сума вказаних витрат по ТОВ "Анді-Груп" становить 274811 грн, а податковий кредит складає 1463 грн.

Відповідачем у додатку №17 наведена інформація про врахування позивачем у вересні 2008 року транспортних послуг від ТОВ "Дон Като" на підставі накладної від 5 серпня 2008 року у сумі 20090 грн та податкового кредиту у сумі 4018 грн. Однак, судами встановлено, що карткою рахунку по субконто "ТОВ "Дон Като" така операція взагалі не підтверджується через відсутність будь-яких взаємовідносин позивача із даним контрагентом.

Акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг), що підтверджують отримані позивачем транспортні послуги від ПП "Ельф", ПП ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_2 , ПП ОСОБА_3 , ТОВ "Велика Ведмедиця" та містять повну інформацію про найменування вантажу, маршрут, марку та номер авто, місце і дату завантаження та розвантаження, прізвище та номер особистого телефона водія, ціну послуги, вартість послуги. А також у позивача наявні подорожні листи скріплені з актами про надання послуг, які підтверджують фактичне надання транспортних послуг у сумі 21698 грн.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що отримані позивачем транспортні послуги від вказаних контрагентів прямо пов`язані із господарською діяльністю позивача. Відтак необґрунтованими є висновок відповідача про завищення валових витрат в сумі 21882 грн та податкового кредиту у сумі 1366 грн.

Водночас, позивачем визнано завищення вартості транспортних перевезень по ПП ОСОБА_4 , ПП ОСОБА_5 , ПП ОСОБА_6 , ПП ОСОБА_7 , ЗАТ "Фом Лайн Галичина", ПП ОСОБА_8 , ППТБК "Укрпромспецтехніка", ТОВ "Дейв Експрес", що призвело до завищення валових витрат у сумі 28738 грн (у тому числі за ІV квартал 2007 року - 17979 грн, І квартал 2008 року - 5733 грн, І півріччя 2008 року - 6525 грн, 9 місяців 2008 року - 8594 грн, 2008 рік - 8594 грн, І квартал 2009 року - 2165 грн) та податкового кредиту у сумі 2133 грн (у тому числі за грудень 2007 року - 941 грн, березень 2008 року - 267 грн, квітень 2008 року - 158 грн, липень 2008 року - 334 грн, січень 2009 року - 266 грн, лютий 2009 року - 167 грн.

На цій підставі позивачем зменшено позовні вимоги, у зв`язку із правомірністю донарахувань згідно податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0002102301/0 податку на прибуток за основним платежем всього у сумі 7185 грн (у тому числі за ІV квартал 2007 року - 4495 грн, І квартал 2008 року - 1433 грн, ІІ квартал 2008 року - 198 грн, ІІІ квартал 2008 року - 517 грн, І квартал 2009 року - 542 грн) та за штрафними (фінансовими) санкціями всього у сумі 3379 грн (у тому числі за ІV квартал 2007 року - 2248 грн, І квартал 2008 року - 717 грн, ІІ квартал 2008 року - 99 грн, ІІІ квартал 2008 року - 207 грн, І квартал 2009 року - 108 грн).

Щодо висновку контролюючого органу про завищення валових витрат за період, який перевірявся на 166514 грн, у зв`язку з невірним визначенням та відображенням позивачем у податковому обліку витрат по першій події - перерахуванню коштів постачальникам товарів (робіт, послуг), то позивачем визнано вказане порушення.

Тому позивач відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в частині 41629 грн (у тому числі за ІV квартал 2007 року - 993 грн, І квартал 2008 року - 40468 грн, ІІ квартал 2008 року - 2792 грн, ІІІ квартал 2008 року - 1 грн, ІV квартал 2008 року - 2610 грн, І квартал 2009 року - 349 грн) та за штрафними санкціями у сумі 20187 грн (у тому числі за ІV квартал 2007 року - 496 грн, І квартал 2008 року - 20234 грн, ІІ квартал 2008 року - 1396 грн, ІV квартал 2008 року - 783 грн, І квартал 2009 року - 70 грн).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні до складу валових витрат податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля, враховуючи наступне.

Законом України від 25 березня 2005 року №2505-IV, підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено у новій редакції, абзацом другим якої передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Разом з цим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми щодо формування валових витрат з податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, якщо норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають прямого включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкового автомобіля, то підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прямо передбачено таке право платника податку.

Необхідно зазначити, що у разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

У даному випадку, норма підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» регулює правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює вузьке коло суспільних відносин (операції з придбання саме легкових автомобілів, а не всіх основних фондів), а відтак, є спеціальною.

До того ж, положення підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняті пізніше ніж положення загальної норми - підпункт 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка забороняє включення до складу валових витрат сплачений податок на додану вартість, включений до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. А за правилом дії законів в часі положення закону застосовуються за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на викладене, а також враховуючи приписи підпункту 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем витрат з придбання легкових автомобілів з урахуванням витрат з податку на додану вартість, понесених у зв`язку з таким придбанням, до складу валових витрат, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Що стосується посилання контролюючого органу на неправильне визначення позивачем амортизаційних відрахувань основних фондів та порушення останнім вимог статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то судами першої та апеляційної інстанцій зазначено таке.

Відвідач, вказуючи на неправильність визначення позивачем амортизаційних відрахувань не врахував, що їдальня використовується ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" у господарській діяльності. Вказане підтверджується довідкою, наданою позивачем про отримання доходів від надання послуг з громадського харчування.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Позивачем були надані копії таких документів: Витяг з рішення Житомирської міської Ради від 24 лютого 2005 року №127 про надання дозволу на розроблення проекту реконструкції орендованих приміщень під цехи по виробництву побутових товарів та їдальні; Акт державної приймальної комісії від 16 cічня 2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом приміщень під цехи по виробництву побутових товарів та їдальні; Дозвіл Виконавчого комітету Житомирської міської Ради від 5 вересня 2008 року №2713 на розміщення об`єкту "їдальня" з правом здійснення діяльності з організації громадського харчування.

Факт використання їдальні у господарській діяльності не спростовується і податковим органом, тому ним порушено вимоги підпунктів 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно з якими їдальня є виробничим основним фондом та підлягає врахуванню при розрахунку амортизації.

Згідно із підпунктом 8.4.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв`язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Враховуючи, що вартість продажу автомобіля становила 75000 грн, то на саме на цю суму підлягала зменшенню балансова вартість 2 групи основних фондів.

За таких обставин, неправомірними є висновки про зменшення залишкової балансової вартості об`єктів 2 групи на 82544 грн (експертна оцінка автомобіля) замість 75000 грн (продажна вартість).

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що помилковим також є висновок відповідача, що двері протипожежні та системи пожежогасіння є структурними компонентами будівель та споруд, а тому повинні амортизуватись в порядку, передбаченому для об`єктів 1 групи. На обґрунтування наведеного суди вказали наступне.

Згідно підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов`язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп`ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт).

Пунктом 4 Положення визначено, що об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Пунктом 7 Положення визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" двері протипожежні у сумі 3510 грн та у сумі 8585 грн, система пожежогасіння у сумі 81763 грн були віднесені до 3 групи основних фондів з відповідною нормою амортизації 6%.

Суди попередніх інстанцій аналізуючи норми чинного законодавства дійшли висновку, що твердження про невірну амортизацію дверей протипожежних та системи пожежогасіння є необґрунтованим у зв`язку з тим, що Законом не визначено таке поняття як структурні компоненти об`єктів 1 групи. Тому кваліфікація зазначених об`єктів в якості структурних компонентів будівель та споруд є суб`єктивним судженням контролюючого органу, що не підтверджується Законом.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що вказані твердження судів першої та апеляційної інстанцій є безпідставними тому, що двері протипожежні та протипожежна сигналізація були встановлені платником на об`єкти групи 1, а не на будь яку іншу групу, не має логічних підстав встановлення дверей протипожежних та протипожежної сигналізації на будь який об`єкт основних засобів інших груп, при цьому, податковим органом у скарзі не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки судів та не наведено жодних обставин та норм чинного законодавства, які б підтверджували позицію відповідача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, та знаходиться поза межами процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, передбачених нормою статті 341 КАС України, якою визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що є також помилковим висновок відповідача про невизнання станом на 1 жовтня 2007 року залишкової балансової вартості основних фондів 1 групи із нормою амортизації 2% у сумі 107537 грн.

За нормою 2% амортизувалась автостоянка, яка не була в оренді позивача, а була самостійно побудована ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" у період після 1 січня 2004 року, тому і амортизувалась за ставкою 2%, що підтверджується змістом самого Акта перевірки.

Враховуючи, що витрати на будівництво автостоянки були понесені у попередніх періодах, то висновки про правомірність визначення позивачем балансової вартості групи 1 із нормою 2% могли бути висловлені виключно попередніми перевірками, а не спірною перевіркою, адже у період, який перевірявся не було понесено жодних витрат на придбання основних фондів 1 групи із нормою амортизації 2%, а лише амортизувалась раніше створена балансова вартість 1 групи із нормою 2%, що була визначена та підтверджена попередньою перевіркою від 18 січня 2008 року №202/23-1/32265502/0110.

Зменшення за перевіркою показника залишкової балансової вартості основних фондів із нормою амортизації 2% станом на 1 жовтня 2007 року, при тому, що попередньою перевіркою саме на цю дату був підтверджений цей показник, є доказом перевищення посадовими особами наданих їм повноважень, оскільки згідно направлення ДПІ м. Житомира від 30 червня 2009 року №1114 посадові особи не мали права здійснювати перевірку за період до 1 жовтня 2007 року.

Водночас, позивач погодився із завищенням балансової вартості І групи станом на 1 жовтня 2007 року, у зв`язку із врахуванням в її складі балансової вартості квартири (303950 грн), яка виключена попередньою податковою перевіркою та не використовується позивачем у господарській діяльності, наслідком чого стало завищення амортизації і відповідно, заниження об`єкта оподаткування на 22096 грн.

Тому ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" відмовилося від позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в частині 5524 грн (у тому числі за ІV квартал 2007 року - 950 грн, І квартал 2008 року - 938 грн, ІІ квартал 2008 року - 926 грн, ІІІ квартал 2008 року - 915 грн, ІV квартал 2008 року - 903 грн, І квартал 2009 року - 892 грн) та за штрафними санкціями у сумі 2222 грн (у тому числі за ІV квартал 2007 року - 475 грн, І квартал 2008 року - 469 грн, ІІ квартал 2008 року - 463 грн, ІІІ квартал 2008 року - 366 грн, ІV квартал 2008 року - 271 грн, І квартал 2009 року - 171 грн).

За наведених вище обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року № 0002102301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в частині 2177222 грн та штрафних (фінансових) санкцій в частині 2071941 грн.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року № 0002112301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 626356 грн, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Контролюючим органом в Акті перевірки вказано про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв`язку з чим, останнім зі складу податкового кредиту виключено суму податку на додану вартість у розмірі 1665829 грн, сплаченої позивачем у складі вартості: сталі листової від ТОВ "Українська лісометалургійна група" (сплачено ПДВ - 1568391 грн); транспортних послуг (сплачено ПДВ - 97438 грн).

На підставі вказаних порушень відповідач дійшов висновку про завищення від`ємного значення, що переноситься на наступні податкові періоди по рядку 26 Декларації в сумі 1034771 грн за березень 2009 року, завищення ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" від`ємного значення по рядку 21 Декларації у сумі 4702 грн за березень 2009 року та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 626356 грн (у тому числі за: серпень 2008 року на 126313 грн, вересень 2008 року на 85224 грн, жовтень 2008 року на 95072 грн, листопад 2008 року на 171024 грн, грудень 2008 року на 69006 грн, січень 2009 року на 70233 грн, лютий 2009 року на 2826 грн, березень 2009 року на 6658 грн.

Порядок формування податкового кредиту та порядок бюджетного відшкодування визначені Законом України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачу з надання транспортних послуг та продажу сталі листової постачальниками (продавцями) надавалися належним чином оформлені податкові накладні, що не оскаржується податковим органом.

ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" постачальникам були сплачені кошти за надані послуги та товар у повному обсязі, у тому числі і ПДВ.

Що стосується правомірності врахування у складі валових витрат вартості отриманої сталі листової, то судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що оскільки під час розгляду справи встановлено реальність здійснення таких господарських операцій, а тому податковий кредит у сумі 1568391 грн позивачем був сформований з дотриманням вимог Закону, а відповідно підстави для зменшення бюджетного відшкодування з зазначених підстав у відповідача були відсутні.

Щодо господарських операцій з надання транспортних послуг, то ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" визнано завищення вартості транспортних перевезень по ПП ОСОБА_4 , ПП ОСОБА_5 , ПП ОСОБА_6 , ПП ОСОБА_7 , ЗАТ "Фом Лайн Галичина", ПП ОСОБА_8 , ППТБК "Укрпромспецтехніка", ТОВ "Дейв Експрес", що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 2133 грн (у тому числі за грудень 2007 року - 941 грн, березень 2008 року - 267 грн, квітень 2008 року - 158 грн, липень 2008 року - 334 грн, січень 2009 року - 266 грн, лютий 2009 року - 167 грн).

Водночас, витрати на транспортні перевезення, за якими був сформований податковий кредит у сумі 95305 грн (97438-2133) підтверджено належною транспортною документацією, тому податковий кредит був сформований з дотриманням вимог Закону, а відповідно підстави для зменшення бюджетного відшкодування з зазначених підстав у відповідача були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0002112301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 624223 грн.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0006301702/0 про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 1474,54 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2949,08 грн, то суди попередніх інстанцій дійшли про безпідставність його прийняття, вказавши наступне.

Так, в Акті перевірки відповідачем зазначено про порушення ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" вимог підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20, пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Порушення обґрунтоване тим, що у періоді, який перевірявся позивачем проводились виплати коштів за матеріали, які поставлені суб`єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, без подання останніми ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" відповідних документів, що підтверджують сплату податків з отриманого доходу по даному виду діяльності. Тому, на думку відповідача, позивачу, як податковому агенту, належало утримати податок з доходів фізичних осіб з джерела виплати, а саме з виплаченої суми доходу. Сума донарахованого податку за ставкою 15 % склала 1171,34 грн.

Суди попередніх інстанцій вказуючи на помилковість такого висновку податкового органу посилались на Податкове роз`яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"", затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 29 грудня 2003 року № 633.

Також в Акті перевірки зазначено про порушення підприємством вимог підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", наявність такого порушення, на думку відповідача, полягає у тому, що позивач, як податковий агент, не утримав податок з доходів фізичних осіб, отриманих ними у вигляді підзвітних коштів, виданих з каси ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" на господарські потреби, та по яких проведені готівкові розрахунки без підтвердження оформленими належним чином документами встановленої форми та змісту (згідно "Положення про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року №614). Сума донарахованого податку за ставкою 15 % склала 303,20 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі висновки контролюючого органу у цій частині також є помилковими та необґрунтованими, оскільки в Акті перевірки відповідачем не зазначено та не наведено відповідних норм чинного законодавства, згідно яких у спірних операціях має застосовуватись саме "Положення про форму та зміст розрахункових документів". Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати підзвітних осіб підтверджені відповідними платіжними документами, а суми, які видавалися підзвітним особам не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

У касаційній скарзі відсутні доводи, які б спростовували вище викладені висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0006301702/0, а також не наведено жодних доводів та обґрунтувань, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, та знаходиться поза межами процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, передбачених нормою статті 341 КАС України, якою визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року №0006301702/0 є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.

Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2009 року №0007022302/0 у сумі 2021,35 грн, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що останнє підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Так, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637. На думку відповідача, вказане порушення полягає в тому, що підзвітні особи ІП "Євроголд Індестріз ЛТД" провели готівкові розрахунки без подання розрахункового документа встановленої форми та змісту (згідно "Положення про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року №614) у бухгалтерію підприємства на загальну суму 2021,35 грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що в Акті перевірки відповідачем не зазначено відповідних законодавчих норм, згідно яких у спірних операціях має застосовуватись "Положення про форму та зміст розрахункових документів". Згідно Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. З огляду на те, що витрати підзвітних осіб підтверджені платіжними документами, штрафні санкції застосовані відповідачем неправомірно.

Крім того, відповідачем порушені процесуальні строки застосування штрафних санкцій, встановлені у статті 250 Господарського кодексу України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 2 грудня 2010 року № 2756-VI статтю 250 ГКУ доповнено частиною другою такого змісту (набула чинності із 1 січня 2011 року): "Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".

Отже, вказані зміни підтверджують, що у період до 1 січня 2011 року штрафні санкції по готівковому обігу могли бути застосовані до суб`єкта господарювання не пізніш як через один рік з дня порушення.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття рішень в оскаржуваних позивачем частинах.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

В.В.Хохуляк