Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 вересня 2023 року № 520/17313/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком з включенням до страхового стажу періоду роботи в філіалі Харківлегбанку «Ера-банк» з 03.09.1992р. до 09.02.1993р.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 02 березня 2023 року Головне управління ПФУ в Запорізькій області ухвалило рішення № 203040004902, яким відмовило їй у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 п.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, з підстав того, що згідно наданих позивачкою документів, а саме трудової книжки, страховий стаж, підтверджений відповідними довідками, на думку відповідача, складає лише 19 років 8 місяців 3 дні, оскільки період роботи з 03.09.1992 по 09.02.1993 не може бути зарахованим у зв`язку із відсутністю в записі про звільнення з роботи з «Ера-банку» підпису відповідальної особи. За результатом звернення до компетентних органів позивачка не змогла отримати довідку про сплату нею страхових внесків за зазначений період, оскільки законодавством на той час така звітність не була передбачена, за результатами звернень довідок та інших документів на підтвердження роботи у вказаний період позивачка також не змогла отримати через відсутність інформації. У зв`язку із неможливістю довести факт своєї роботи в Харківлегбанку з 03.09.1992 по 09.02.1993 позивачка змушена звертатися до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 12.07.2023 позов залишено без руху.

Ухвалою судді від 14.08.2023 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цій справі без виклику сторін, залучено в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження та позов з додатками надіслані відповідачам, що підтверджується довідками про доставку на офіційні електронні адреси.

Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, - не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив, в якому зазначив, що згідно наданих документів страховий стаж особи складає 19 років 08 місяців 3 дні. За наявними документами до страхового стажу не зараховано період роботи 03.09.1997 по 09.02.1993 у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці підпису відповідальної особи в записі при звільненні з роботи. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог вказаного закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області, - не погодилось з адміністративним позовом та направило до суду відзив, в якому зазначив, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.09.1992 по 09.02.1993, оскільки відсутній запис відповідальної особи в записі про звільнення з роботи. Необхідно долучити уточнюючу довідку. Відповідач зазначив, що діяв відповідно до приписів чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23 лютого 2023 року по досягненню 63 років ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки від 23.02.2023 та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення № 203040004902 від 02.03.2023 про відмову в призначенні позивачці пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В обґрунтування підстав відмови в призначенні пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначено:

«Вік заявника 63 роки 0 місяців 28 днів.

Право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2023р. по 31.12.2023 - від 20 до 30 років.

Згідно наданих документів страховий стаж складає 19 років 8 місяців 3 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.09.1992 по 09.02.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи в записі про звільнення з роботи. Необхідно долучити уточнюючу довідку».

Як вбачається з трудової книжки позивачки, 03 вересня 1992 року ОСОБА_1 , була прийнята на роботу до філіалу «Харківлегбанку» «Ера-банк» на посаду оператора (наказ № 15 від 03.09.1992) (запис № 9).

09 лютого 1993 року згідно наказу № 11а від 09.02.1993 позивачка була звільнена в порядку переведення до Інвестиційно-комерційного акціонерного банку «Ера» за погодженням між керівництвом за ст.5 ст.36 КЗпП УРСР (запис № 10).

10.02.1993 ОСОБА_1 була прийнята на посаду оператора до Інвестиційно-комерційного банку «Ера» в порядку переводу з філіалу «Ера-банк «Харківлегбанку» (наказ №93 від 10.02.1993), звідки позивачка була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України згідно з наказом № 102 від 05.11.1993 (запис № 11).

01.06.1993 ОСОБА_1 була переведена на посаду економіста відділу бухгалтерії (наказ від 01.06.1993 № 41) (запис № 12);

05.11.1993 ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (наказ від 05.11.1993 № 102) (запис № 13).

Відповідачем не було зараховано до страхового стажу період роботи з 03.09.1992 по 09.02.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи в записі № 10 про звільнення позивачки.

Судом встановлено, що з метою письмового підтвердження спірного періоду роботи в ліквідованому банку позивачка звернулася до Національного банку України, яким було надано позивачці архівну довідку від 04.01.2023 61-0018/791, згідно якої у документах архівного фонду ІКАБ «Ера» в наказах з кадрових питань (особового складу) зазначено:

від 10.02.1993 № 03 ОСОБА_1 прийняти на посаду оператора телетайпа в порядку переводу з філії «Ера-Банк» Харківлегбанка (так у документі), з 10.02.1993:

від 01.06.1993 № 41 в зв`язку з введенням в дію з 01.06.1993 нового штатного розкладу затвердити наступний розподіл обов`язків, ОСОБА_1 призначити на посаду економіста відділу бухгалтерії, з 01.06.1993;

від 05.11.1993 № 102 ОСОБА_1 звільнити за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, з 05.11.1993.

Також листом НБУ від 02.03.2023 № 61-0018/14242 позивачку повідомлено, що документи (накази з кадрових питань (особового складу), особові рахунки або розрахункові відомості із заробітної плати працівників) філії Харківлегбанку «Ера-банк» та ІКАБ «Ера» за 1992 рік на архівне зберігання до Національного банку не передавалися, тому надати необхідну довідку за цей період немає можливості.

В ході підготовки звернення до суду адвокатом позивачки був зроблений запит до Головного управління ДПС у Харківській області з метою з проханням надати інформацію з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо сплати позивачкою страхових внесків за зазначений період.

На вказаний адвокатський запит представника позивачки ГУ ДПС у Харківській області в листі від 26.05.2023 зазначило, що функція з адміністрування єдиного внеску була фактично передана з ПФУ до Державної податкової служби України 01.10.2013 відповідно до змін, внесених Законом України від 04 липня 2013 року № 406-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», до Закону № 2464. Зважаючи на викладене, надання інформації з баз персоніфікованого обліку Реєстру застрахованих осіб щодо нарахування та сплати страхових внесків за минулі періоди (з 1992 по серпень 2013 року) по окремій застрахованій особі ( ОСОБА_1 ), входить до компетенції територіальних органів ПФУ.

З урахуванням вказаного адвокатом було направлено запит з метою з проханням надати інформацію з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообв`язкового державного соціального страхування щодо сплати позивачкою страхових внесків за зазначений період.

На відповідний адвокатський запит ГУ ПФУ в Харківській області повідомило, що запровадження персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб розпочато в 1999 році. Персоніфіковані відомості про нараховані суми заробітної плати (доходу) та суми нарахованих внесків в розрізі застрахованих осіб в складі звітності до Пенсійного фонду України страхувальники подавали за періоди, починаючи з 1998 року. Філіал Харківлегбанка «Ера-банк», код ЄДРПОУ 01106110, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.09.1992 по 31.12.2003. Згідно звітності, поданої вищевказаним страхувальником за період з 01.09.1992 по 28.02.1993, страхові внески за найманих працівників нараховані та сплачені в повному обсязі. Відомості про нарахування та сплату страхових внесків в розрізі застрахованих осіб за 1992 - 1993 роки звітністю не передбачено.

Фактично не погоджуючись з рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку підставам позову та обґрунтованості прийнятого рішення, суд виходить з таких нормативних приприсів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі Закон № 1058) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до пп. 1 - 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за наявності трудової книжки порядок підтвердження страхового стажу за періоди до введення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачає таку послідовність:

1) аналіз записів у трудовій книжці щодо їх належності та достатності для визначення періоду, протягом якого особа перебувала у трудових відносинах та який зараховується до страхового стажу;

2) за відсутності відповідних записів у трудовій книжці страховий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами;

3) у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої Постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, яка діяла станом на день заповнення трудової книжки, при звільненні працівника або службовця всі записи про роботу, нагороди та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як встановлено судом з копії трудової книжки позивачки, запис про її звільнення в порядку переведення від 09 лютого 1993 року не містить підпису відповідальної особи, проте зазначено посаду такої особи та її прізвище, ініціали: Директор ОСОБА_2 . Крім того, вказаний запис засвідчений печаткою відповідної філії.

З вказаного запису також вбачається, що позивачку звільнено саме в порядку переведення до Інвестиційно-комерційного акціонерного банку «Ера» за погодженням між керівництвом за ст.5 ст.36 КЗпП УРСР.

Відповідно до запису трудової книжки № 11 від 10.02.1993, який враховано відповідачем при обрахунку стажу позивачки як належний, вже на наступний день 10.02.1993 позивачку прийнято на посаду оператора до Інвестиційно-комерційного банку «Ера» в порядку переводу з філіалу «Ера-банк «Харківлегбанку» (наказ №3 від 10.02.1993).

Таким чином, з записів №№ 10 та 11 від 09.02.1993 та 10.02.1993 вбачається, що запис про звільнення та в подальшому про прийняття на посаду в порядку вчинено в порядку переведення, прийняття на посаду до Інвестиційно-комерційного банку «Ера» з філіалу «Ера-банк «Харківлегбанку» було здійснено на наступний день після звільнення позивачки з філії.

Суд погоджується з тим, що підпис керівника є обов`язковим реквізитом при засвідчені запису про звільнення у трудовій книжці.

Проте, проставлення вказаного підпису керівником, як і заповнення трудової книжки не перебувало в компетенції та зоні відповідальності позивачки, оскільки відповідні відомості до трудової книжки вносяться кадровим підрозділом.

Судом також встановлено, що позивачкою та ї адвокатом з метою отримання відповідних документів на підтвердження роботи позивачки у спірному періоді у філії «Ера-банк «Харківлегбанку» були направлені звернення до відповідних компетентних органів, зокрема, ГУ ДПС у Харківській області, ГУ ПФУ в Харківській області, Національного Банку України, з метою підтвердження роботи у ліквідованому банку.

В той же час, на вказані звернення та запити позивачці не було надано відповідні підтверджуючі документи з огляду, зокрема на те, що:

- запровадження персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб розпочато в 1999 році, відомості про нарахування та сплату страхових внесків в розрізі застрахованих осіб за 1992 - 1993 роки звітністю не було передбачено,

- документи (накази з кадрових питань (особового складу), особові рахунки або розрахункові відомості із заробітної плати працівників) філії Харківлегбанку «Ера-банк» та ІКАБ «Ера» за 1992 рік на архівне зберігання до Національного банку не передавалися.

Відповідно до абз. 1 п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

В той же час, з моменту припинення трудових відносин з філією «Ера-банк «Харківлегбанку» минуло більше 30 років, з огляду на вказане, в тому числі на вік позивачки та її колег того часу, суд погоджується з доводами позивачки щодо фактичної неможливості пошуку таких свідків, з огляду на нетривалий період роботи та втрату зв`язку з вказаними особами.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивачки, що нею вичерпано усі наявні можливості отримати відповідні докази на підтвердження факту її роботи у спірному періоді в філії «Ера-банк «Харківлегбанку», проте отримати такі докази не змогла з об`єктивних та незалежних від неї причин, а з підстав відсутності відповідних документів у компетентних органів та в архівних установах.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсії та соціальних виплат мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком після 63 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2023 по 31.12.2023 від 20 до 30 років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зі спірного рішення від 02.03.2023 вбачається, що страховий стаж позивачки, без урахування спірного періоду, визначений тривалістю 19 років 8 місяців 3 дні.

Спірний період з 03.09.1992 по 09.02.1993 складає більше 5 місяців.

Судом встановлено, що позивачка досягла пенсійного віку 25.01.2023, заяву до пенсійного органу було подано 23.02.2023, тобто в межах трьох місяців з моменту досягнення пенсійного віку 63 років.

До заяви, що була предметом розгляду пенсійного органу, додано архівну довідку та лист № 610018/791, видану Національним Банком України, трудову книжку.

Отже, з огляду на зазначене, враховуючи, що з записів у трудовій книжці під №№ 10 та 11 від 09.02.1993 та 10.02.1993 вбачається, що запис про звільнення та в подальшому про прийняття на посаду здійснений в порядку переведення з філії в основний банк, прийняття на посаду до Інвестиційно-комерційного банку «Ера» в порядку переводу з філіалу «Ера-банк «Харківлегбанку» здійснено на наступний день після звільнення позивачки з філії, при цьому наступний запис про прийняття позивачки на посаду оператора в до Інвестиційно-комерційного банку «Ера» в порядку переводу з філіалу «Ера-банк «Харківлегбанку» врахований до стажу позивачки, зважаючи на об`єктивну неможливість залучення свідків та вичерпання позивачкою в повному обсязі можливостей отримати будь-які підтвердження роботи у вказаний період від компетентних органів у встановленому законом порядку, суд не погоджується з висновком відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не зарахування спірного періоду до стажу, необхідного для призначення пенсії.

В той же час, позивачкою заявлені вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Проте, вказана відмова оформлена рішенням пенсійного органу від 02.03.2023 № 203040004902, яке прийнято ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3- рп/2003 визначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Зазначене право на ефективний засіб захисту закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Частина 1 ст. 2 КАС України вказує на те, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАСУ судовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Більше того, ч. 4 ст. 245 КАСУ прямо вказує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Додатково, ч. 2 ст. 9 КАСУ передбачає право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах: від 22 вересня 2021 року по справі №810/881/17, від 26.04.2021 по справі №820/3520/16, від 29.01.2021 по справі №646/6177/17, від 05.05.2021 по справі №826/6103/16, прямо зроблено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

В даному випадку доцільно врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним у Рішенні по справі «Пономаренко проти України» від 14.06.2007 р., відповідно до якого «право на суд», включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися «вирішення» спору судом. Крім того, Європейський Суд з прав людини у справах: «Волохи проти України» (Рішення від 02.11.2006 р.), «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Рішення від 14.06.2007 р.) визначив, що рішення, ухвалені з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу вищевикладених норм КАС України, постанов Верховного Суду та Практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що суд повинен відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.

В даному випадку, коли ГУ ПФУ в Запорізькій області було відмовлено позивачці в призначенні пенсії без належних підстав, враховуючи обставини справи, єдиним правомірним та ефективним способом відновлення порушеного права на соціальний захист в установленому порядку, є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.03.2023 № 203040004902 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , а також зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачці пенсію відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому вказаний спосіб суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Постановою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 також визначено, що дискреційними є повноваженнями суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

З викладеного вбачається, що «власний розсуд» органів державної влади та місцевого самоврядування або осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування це вибір між двома або більше альтернативами рішеннями, коли кожне відповідне рішення є законним, або юридично допустимим (правомірним). З цього випливає, що у разі якщо відсутня законна альтернатива прийняття правомірного рішення, не може йтися про прийняття рішення органом державної влади та місцевого самоврядування або особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «на власний розсуд».

В даному випадку відповідач не мав можливості прийняти будь-яке інше законне альтернативне рішення, яке було б відмінним від рішення про призначення позивачці пенсії, у зв`язку з відсутністю будь-яких законних підстав для прийняття такого іншого рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Додатком 1 до Порядку № 22-1 встановлено форму заяви про призначення/перерахунок пенсії визначеного зразка.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Оскільки заяву позивачки розглядало в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області, та саме вказаним пенсійним органом було прийнято протиправне рішення, зобов`язання щодо призначення позивачці пенсії за віком належить покласти саме на ГУ ПФУ в Запорізькій області.

При цьому повноваження щодо виплати пенсії позивачці належать ГУ ПФУ в Харківській області.

Отже, після призначення пенсії органом, визначеним за принципом екстериторіальності, а саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, виплата пенсії має здійснюватися ГУ ПФУ в Харківській області за місцем реєстрації позивачки.

Оскільки позивачка досягла пенсійного віку 25.01.2023, а звернулась за призначенням пенсії 23.02.2023, тобто в межах 3-місячного строку після досягнення пенсійного віку, пенсія підлягає призначенню з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАСУ Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення про відмову в призначення пенсії за віком та зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 03.09.1992. до 09.02.1993, з 26.01.2023.

В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати на сплату судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення на користь позивачки 1/2 судового збору, що сплачений при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.03.2023 № 203040004902 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 26 січня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 03.09.1992 до 09.02.1993.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору в розмірі 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2023.

Суддя Білова О.В.