Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/14272/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 05.02.2015 по 28.02.2018 та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 05.02.2015 по 28.02.2018.
Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами з спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з правового висновку Верховного Суду у постанові від 31.01.2023 у справі № 520/21428/21 вбачається, що на військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до Генеральної прокуратури України для подальшого проходження військової служби на військових посадах у військових прокуратурах, поширювалися законодавчі акти про військову службу, які регулювали порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби, у тому числі приписи постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010. Позивач зазначив, що позовні вимоги обґрунтовуються нормами матеріального права, правовими висновками Верховного Суду у справі № 520/21428/21, які викладені в постанові від 31.01.2023, а також письмовими доказами та, що відповідно до пункту 242, 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України особі, звільненій з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується в повному обсязі. Позивач, вказавши, що з урахуванням положень статті 43 Конституції України, статтей 115, 116 КЗпП України, протиправною є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткових видів грошового забезпечення за виконання обов`язків військовослужбовця Збройних Сил України, у період з 05.02.2015 по 28.02.2018 у розмірах, визначених у статтях 81, 82 Закону України "Про прокуратуру" № 1697 від 14.10.2014, ст.ст. 10-1, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
14.07.2023 до суду від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що оскільки на час спірних правовідносин та до відрядження до органів прокуратури позивач не обіймав штатних посад у Збройних Силах України та, як наслідок, йому щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, за попереднім місцем служби не виплачувалася, відсутні підстави для збереження такої винагороди та її виплати за час проходження військової служби в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, тим більше за рахунок коштів передбачених на утримання органів прокуратури. Крім того, відповідач зазначив, що на час спірних правовідносин наказами Міністерства оборони України конкретний розмір винагороди для ОСОБА_1 не встановлювався, на зазначений період видатки за рахунок бюджетів Збройних Сил на виплату цієї додаткової грошової винагороди для відповідача не затверджувалися. Як вказав відповідач, враховуючи ту обставину, що Постановою № 889 конкретний розмір щомісячної додаткової грошової винагороди та порядок його обрахунку не визначені, а у спірний період наказами Міністерства оборони України (на виконання вимог пунктів 9 Інструкцій) розміри винагороди для позивача не встановлювалися, на зазначений період видатки за рахунок бюджетів Збройних Сил на виплату цієї додаткової грошової винагороди для СП СО ПР не затверджувалися, у відповідача відсутні повноваження самостійно встановлювати розмір винагороди та виплачувати відповідні кошти позивачу у спірному періоді, тобто поза межами видатків державного бюджету на грошове забезпечення військовослужбовців, які проходили військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах. Таким чином, як зазначив відповідач, будь-якої протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої Постановою № 889, не допущено, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що не погоджується з обґрунтуваннями відповідача, викладеними у відзиві та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, позивач наголосив, що оскільки наказом військового прокурора Південного регіону України № 108к позивача призначено на посаду заступником військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України 12.07.2016, то саме з цієї дати відповідач повинен був розпочати виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889. Поряд з цим, військовий прокурор Південного регіону України не мав законних підстав для видання наказів відповідно до пункту 10 Інструкції № 595, пункту 10 Інструкції № 550 про зменшення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України та виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці Збройних Сил України (абзац п`ятий пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» від 07.02.2001 № 104).
26.07.2023 до суду від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну у якому відповідач вказав, що наведені позивачем пояснення, міркування та аргументи є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, на підставі наказу Міністра оборони України від 05.02.2015 № 72 з позивачем, ОСОБА_1 , укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років та відряджено до Генеральної прокуратури України для призначення на відповідні військові посади, передбачені Указом Президента України від 22.09.2014 № 737/2014 «Про Перелік посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами».
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 11.02.2015 № 108к ОСОБА_1 з 12.02.2015 призначено заступником військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України.
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 15.05.2015 № 342к ОСОБА_1 призначено прокурором відділу представництва інтересів держави в оборонно-промисловому комплексі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Військової прокуратури Південного регіону України.
Наказом Міністра оборони України від 31.05.2020 № 233 ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Наказом виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України від 07.08.2020 № 751к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу матеріальнотехнічного забезпечення та соціально-побутових потреб військової прокуратури Південного регіону України, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України та знято з всіх видів забезпечення.
11.09.2020 військова прокуратура Південного регіону України перейменована у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
ОСОБА_1 звернувся до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону із зверненням від 09.05.2023 про нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, за період з 05.02.2015 по 28.02.2018, однак листом відповідача від 22.05.2023 відмовлено у виплаті вказаної винагороди.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.
Відповідно до частини 1статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно з частиною 8 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.
Відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Відповідно до частини 4 статті 83 Закону України "Про прокуратуру" на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889), зокрема пунктом 1, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року- у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення:
5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Частиною восьмою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Тобто наведеною нормою визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури виплачується саме грошове забезпечення.
Разом з тим, відносини в контексті виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах врегульовані цим же законом, а саме частиною четвертою статті 27 та частиною четвертої статті 83 Закону № 1697-VII.
Тобто положення частини восьмої статті 81 Закону № 1697-VII підлягають застосуванню у сукупності із частиною четвертою статті 27 та частиною четвертої статті 83 цього Закону, які містять пряму відсилку до спеціального законодавства, що регулює виплату військовослужбовцям грошового забезпечення як складової гарантованого державою таким особам соціального захисту.
У контексті спірних правовідносин у справі № 640/19556/18 Верховний Суд дійшов висновку, що визначення частиною восьмої статті 81 Закону № 1697-VII складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу.
Системний аналіз вказаних приписів, дозволяє зробити висновок, що до дня початку роботи Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил військовослужбовці Військової прокуратури об`єднаних сил у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, при цьому, вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Тобто, на військовослужбовців військової прокуратури поширюється законодавчі акти про військову службу, які регулюють порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби, у тому числі приписи постанови № 889.
Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки пп.2 пунктом 1 постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), тому позивач має право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди у спірний період.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 31 січня 2023 року по справі №520/21428/21.
Враховуючи викладене та оскільки наказом військового прокурора Південного регіону України від 11.02.2015 № 108к ОСОБА_1 з 12.02.2015 призначено заступником військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України, то саме з цієї дати відповідач повинен був розпочати виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 12.02.2015 по 28.02.2018 та зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 12.02.2015 по 28.02.2018.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 12.02.2015 по 28.02.2018.
Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363, вул. Пироговська 11, м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 12.02.2015 по 28.02.2018.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
