-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
490/5506/22 13.09.2023
н\п 1-кс/490/6722/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5506/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2023 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Херсонській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Високопільського відділу Бериславської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Максима Горького Бериславського району Херсонської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, не працевлаштованої, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5 ст. 111-1 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5 ст. 111-1 КК України, за наступних обставин.
Так, згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання зсрф за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
24.02.2022 військовослужбовці зсрф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
З метою протидії збройній агресії у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.
З 24.02.2022 по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зсрф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
Статтею 73 Конституції України, а визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
15 липня 2022 року Центральною виборчою комісією України прийнято Постанову № 82 від «Про неприпустимість організації підготовки та проведення на тимчасово окупованих територіях України псевдореферендумів» відповідно до якої проведення будь-яких виборів та референдумів в умовах воєнного стану прямо заборонено частиною» першою статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Аналогічні заборони встановлено також Виборчим кодексом України та Законом України "Про всеукраїнський референдум".
Згідно із ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановленихКонституцією Українита цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021,всеукраїнський референдумщодо змінитериторії України-це формаприйняття громадянамиУкраїни,які маютьправо голосу,рішення щодозатвердження прийнятогоВерховною РадоюУкраїни законупро ратифікаціюміжнародного договорупро змінутериторії України. Призначення всеукраїнського референдуму щодо зміни території України здійснюється постановою Верховної Ради України.
Згідно із ч.1 ст. 20 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.
У березні 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), громадянин України, матеріали відносно якого виділено в інше кримінальне провадження, перебуваючи у м. Херсоні, достовірно знаючи, що військовослужбовці рф окупували м. Херсон та частину Херсонської області та продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід роботи в органах влади та місцевого самоврядування, добровільно погодився виконувати рішення окупаційного військового керівництва рф, розташованого на окупованих територіях, та обійняв посаду так званого керівника окупаційного органу влади військово-цивільної адміністрації Херсонської області (далі окупаційна ВЦА Херсонської області).
Переслідуючи кінцеву мету окупації Херсонської області приєднанням частини території України до рф, умисно на виконання вимог військово-політичного керівництва рф у порушення порядку, встановленого Конституцією України, у липні 2022 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) як посадова особа окупаційного органу влади держави-агресора публічно проголосив про початок підготовки до проведення незаконного референдуму з питань входження до складу рфтимчасово окупованої території Херсонської області.
На виконання зазначеної вище злочинної мети, у першій половині вересня 2022 року (конкретне місце та час органом досудового розслідування не встановлено) керівництвом окупаційної ВЦА Херсонської області, до складу якої входили особи, матеріали відносно яких виділено в інше кримінальне провадження, а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, якимисформовано склад та організовано роботу так званої «дільничної виборчої комісії» ДВК № 808, яка діяла на територіїс. Максима Горького Бериславського району Херсонської області.
У свою чергу, у невстановлені дату та час, але не пізніше 20 вересня 2022 року, ОСОБА_4 прийняла пропозицію так званого голови с. Максима Горького щодо участі у проведенні на території тимчасово окупованого с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу рф на правах суб`єкта рф. На виконання вказаного злочинного умислу з так званою головою с. Максима Горького, ОСОБА_4 була призначена на посаду так званого члена комісії ДВК № 808.
Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 23.09.2022 по 27.09.2022, діючи за попередньою змовою з так званоюголовою с.Максима Горькогота іншими невстановленими на даний час особами (щодо яких здійснюється досудове розслідування), діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум»,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», прийняла участь у проведенні незаконного референдуму та у період з 23-27 вересня 2022 року з переносною урною для бюлетенів, списками виборців та наданими їй бюлетенями здійснила по-дворовий обхід жителів с. Максима Горького Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області з метою їх залучення до голосування щодо виходу Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації. Під час проведення референдуму ОСОБА_4 активно пропонувала мешканцям с. Максима Горького проголосувати шляхом поставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму.
В подальшому, 27 вересня 2022 року так звана «ЦВК Херсонської області» за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів було задекларовано 497051 громадян, що становить 87.05 % від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад рф.
Таким чином, наслідком вищевказаних незаконних та неправомірних дій ОСОБА_4 та інших осіб, щодо яких здійснюється розслідування у даному провадженні, стало визнання російською федерацією незаконного референдуму на тимчасово окупованій територій України таким, що відбувся та незаконного приєднання Херсонської області до складу рф.
Дії підозрюваної ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.28 ч. 5ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме участь громадянина України в проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
11.09.2023 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5ст. 111-1 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 і ч. 5 ст. 111-1КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а отже з метою уникнення такої відповідальності вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, крім того свідками у вказаному кримінальному провадженні були надані свідчення, які у своїй сукупності підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , та які є односельцями останньої за такого остання може незаконно впливати на свідків або інших фігурантів даного кримінального провадження з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, крім того, вчиняючи вищевикладене кримінальне правопорушення, підозрювана мала прямий умисел, усвідомлювала наслідки притягнення її до відповідальності, а отже, підозрювана дійсно може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1ст. 177 КПК України, а також на неможливість контролю за поведінкою підозрюваного у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, просить про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, з підстав у ньому викладених.
Підозрювана ОСОБА_4 , витзнавши свою винуватість в обсязі підозри, стверджувала, що показання свідків не є правдивими, та більшість дій, вчинення яких їй інкримінується, вона не здійснювала.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, пославшись на його необґрунтованість, зазначив, що ризики вказані прокурором ґрунтуються лише на припущеннях, підозрювана має міцні соціальні зв`язки, у звязку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку підозрюваної та їїо захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимогст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5ст. 111-1 КК України, підтверджується даними: протоколу огляду місця події ЗОШ №1 у м. Бериславі, від 21.12.2022; протоколу огляду від 14.02.2023 відповідно до якого окрім іншого було оглянуто 6 аркушів паперу формату А 4 з заголовком: «сведения о фактически отработанном времени членами УИК №808»; протоколів допитів свідка ОСОБА_8 від 06.07.2023 та 17.08.2023; протоколів допитів свідка ОСОБА_9 від 04.07.2023 та 17.08.2023; протоколів допитів свідка ОСОБА_10 від 11.07.2023 та 17.08.2023; протоколів допитів свідка ОСОБА_11 від 04.07.2023 та 17.08.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 06.07.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 26.07.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 11.07.2023; протоколів допитів свідка ОСОБА_15 від 06.07.2023 та 22.08.2023; протоколів допитів свідка ОСОБА_16 від 06.07.2023 та 22.08.2023; протоколів допитів свідка ОСОБА_17 від 06.07.2023 та 22.08.2023; протоколів допитів свідка ОСОБА_18 від 06.07.2023 та 22.08.2023; протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками свідкам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ,відповідно до яких останні серед пред`явлених їм для впізнання осіб впізнали ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_4 , як осіб, що приймали участь у проведенні незаконного референдуму; іншими матеріалами кримінального провадження.
Досліджені у судовому засіданні дані у своїй сукупності є достатньо вагомими для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, згідно до Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5-328кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні в справі Фокс, Кепмбел і Хартлі проти Великої Британії від 30.08.1990 року (п.32), «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що дана особа могла вчинити злочин.
У відповідності до нормКПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Також матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3 ч.1ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, підозрювана ОСОБА_4 , яка хоча і заміжня, до кримінальної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання, проте утриманців не має, не працевлаштована обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України, який згідно ст. 12 КК Українивідноситься до категорії тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, крім того свідками у вказаному кримінальному провадженні були надані свідчення, які у своїй сукупності підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , та які є односельцями останньої, за такого остання може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, існують обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків.
Проте недоведеним є ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Доказів існування вказаного ризику слідчому судді не надано.
З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 5ст.111-1 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваній в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваної, яка хоча і є не судимою, проте обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та спосіб ймовірно вчиненого кримінального правопорушення проти держави Україна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою і, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та не є можливим відповідно до положень ч.6ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5ст.111-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених уст.177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1ст.176 КПК України- тримання під вартою.
Згідно з положеннями п.1 ч.4ст.183 КПК України, враховуючи наведене розмір застави у кримінальному провадженні слідчим суддею не визначається.
Керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 5 ст. 111-1 КК України, ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з триманням в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали по 11 листопада 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
скопійовано
-
скопійовано
-
