ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 360/5504/19

адміністративне провадження № К/9901/18983/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лютарс Девелопмент» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 (головуючий суддя: Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі № 360/5504/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лютарс Девелопмент» до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лютарс Девелопмент» (далі - ТОВ «Лютарс Девелопмент» або позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Луганській області або відповідач), в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 4412900000:06:006:0009, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 46, із застосуванням коефіцієнту індексації за 1996 рік (1,703) та 1997 рік (1,059) при формуванні витягу від 01.11.2019 № 1100/0/195-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:06:006:0009 станом на 01 листопада 2019 року;

зобов`язати відповідача провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 4412900000:06:006:0009, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 46, та видати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки на 2019 рік.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 28.02.2020 позов задовольнив частково:

визнав протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Луганській області щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 4412900000:06:006:0009, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 46, із застосуванням коефіцієнту індексації за 1996 рік (1,703) при формуванні витягу від 01.11.2019 № 1100/0/195-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Луганській області провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 4412900000:06:006:0009, розташованої за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 46, без застосування коефіцієнту індексації за 1996 рік (1,703) та видати ТОВ «Лютарс Девелопмент» новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки за 2019 рік.

Відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 4412900000:06:006:0009, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 46, із застосуванням коефіцієнту індексації за 1997 рік (1,059) при формуванні витягу від 01.11.2019 № 1100/0/195-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 4412900000:06:006:0009 станом на 01.11.2019 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Луганській області на користь ТОВ «Лютарс Девелопмент» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 09.06.2020 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і у цій частині ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову. В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 залишив без змін.

Згодом, Перший апеляційний адміністративний суд прийняв додаткову постанову від 21.07.2020, якою виключив абзац 5 резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 (розподіл судових витрат).

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Лютарс Девелопмент» є власником торговельного центру, загальною площею 17865,20 кв.м., розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний (Радянський), буд. 46/1, про що свідчать акт прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Лютарс Девелопмент» від 01.08.2019 № б/н, зареєстрований в реєстрі за №№ 756, 757, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2019 № 177095509 та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.02.2020 № 202015115.

Згідно із інформацією, зазначеною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2019 № 177095509, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.02.2020 №202015115, за позивачем 12.08.2019 здійснено державну реєстрацію права власності на торговельний центр, загальною площею 17865,20 кв. м., розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний (Радянський), буд. 46/1, реєстраційний номер 1121689444129. Реєстрація проведена на підставі акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Лютарс Девелопмент» від 01.08.2019 № б/н,

Суди встановили, що земельна ділянка, розташована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 46, загальною площею 3,1433 га, кадастровий номер 4412900000:06:006:0009, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 53).

Позивачем отримано сформований ГУ Держгеокадастру у Луганській області витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 3,1433 га, кадастровий номер 4412900000:06:006:0009, в якому зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки 6,071.

Так, грошова оцінка земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Павлоград, селища Синецький, селища Лісова Дача, Борівське, села Воєводівка, Боброво, Осколонівка виконана Українським державним інститутом проектування міст «Діпромісто» (м. Київ) у 1997 році. Базова вартість 1 квадратного метра землі по м. Сєвєродонецьку складає 17,344 грн/м.кв.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 № 1212 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача» затверджено з 01.01.1998 грошову оцінку земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача.

За інформацією, вказаною у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

Вважаючи, що відповідач протиправно застосував при індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнт за 1996 рік (1,703) та 1997 рік (1,059), позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що показник середньої (базової) вартості 1 квадратного метра землі по м. Сєвєродонецьку станом на 01.01.1998 має відрізнятися від показника середньої (базової) вартості 1 квадратного метра землі по м. Сєвєродонецьку станом на будь-яку дату 2017, 2018 або 2019 років лише на кумулятивний добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки за 1998-2016 роки, а саме у 3.3661 рази: 1,006 х 1,127 х 1,182 х 1,02 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1,249 х 1,433 х 1,06 = 3,3661.

Між тим, показник у розмірі 6,071 обумовлений тим фактом, що відповідачем при формуванні витягу протиправно застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 1996 та 1997 роки: 3,3661 х 1,703 х 1,059 = 6,071. Таким чином, належний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки, що має застосовуватися для оцінки земельних ділянок по м. Сєвєродонецьку, станом на будь-яку дату 2018 або 2019 року, має бути рівним 3,3661, а не 6,071, як це вказано у витязі.

Своєю чергою, протиправні дії ГУ Держгеокадастру у Луганській області щодо індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок із застосуванням коефіцієнту індексації за 1996 рік (1,703) та 1997 рік (1,059) при формуванні витягу призвели до того, що позивач був вимушений сплачувати орендну плату в 1,804 рази вище (6,071/3,3661=1,804), ніж це передбачено законодавством України.

Відповідач позов не визнав. З посиланням на положення частин першої, другої статті 120, статей 125, 126, 206 Земельного кодексу України, підпунктів 14.1.72, 14.1.73, 14.1.135 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269, статей 270, 271, 287 Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження свого статусу землекористувача земельної ділянки та, крім того, дані із реєстрів свідчать про те, що ТОВ «Лютарс Девелопмент» не є юридично землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:06:006:0009, тому взагалі не зрозуміло, яким чином ГУ Держгеокадастру у Луганській області порушило права позивача.

Таким чином, на думку відповідача, позивач не є учасником правовідносин, а також не обґрунтував наявність порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки оспорювані ним дії не породжують та не створюють для Товариства будь-яких негативних правових та/або юридичних наслідків, з чого слідує, що у позивача відсутній об`єкт судового захисту.

Своєю чергою, відповідач наполягає на правомірності застосування при індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнту за 1996 рік (1,703) та 1997 рік (1,059)

Окремо відповідач наголосив на дискреційності повноважень щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки певного коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.

Також на переконання відповідача, оскаржуючи дії відповідача щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки конкретних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, позивач фактично оскаржує зміст витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 01.11.2019 № 1100/0/195-19, в той час як оформлення такого витягу та його змістове наповнення належить до виключної компетенції відповідача. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України (нормативно-правовим або індивідуальним актом), оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 12.08.2019 є платником земельного податку за земельну ділянку, кадастровий номер 4412900000:06:006:0009.

Проаналізувавши положення статей 5, 11 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-IV), підпункту 271.1.1 пункту 271.1, пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд першої інстанції виснував, що для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки. Тобто, якщо нормативна грошова оцінка проведена у 1997 році, а введена в дію у 1998 році, індексуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2019 році, необхідно застосовувати поточний розмір нормативної грошової оцінки (тобто введений в дію у 1998 році) та кумулятивно проіндексувати його на коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи з дати проведення нормативної грошової оцінки (1997 рік).

Суд першої інстанції констатував, що рішення Сєвєродонецької міської ради, яким введено в дію нормативну грошову оцінку земель м. Сєвєродонецька, прийняте 19.01.1998, а введено в дію нормативну грошову оцінку з 01.01.1998.

У той же час, із моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки, але не коефіцієнтів її індексації, які, як зазначалось, застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Законодавство не містить положень, які встановлюють обов`язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію.

Між тим, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому і полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.

Такий висновок підкріплений правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 та від 24.12.2019 у справі №804/1184/16.

Суд першої інстанції констатував, що відповідач при формуванні Витягу від 01.11.2019 № 1100/0/195-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 3,1433 га, кадастровий номер 4412900000:06:006:0009, застосував чинну з 01.01.1998 нормативну грошову оцінку земель міста Сєвєродонецька (згідно з рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 № 1212 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача»). У той же час, відповідач кумулятивно застосував коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи не від дати проведення нормативної грошової оцінки (1997 рік), а на рік раніше (1996 рік).

Це означає, що відповідач, застосовуючи кумулятивно коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, правильно застосував коефіцієнт індексації за 1997 рік (1,059) та неправильно застосував коефіцієнт індексації за 1996 рік (1,703).

Одночасно суд першої інстанції відхилив твердження відповідача про те, що Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, оскільки позивач не оскаржує Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку як правові акти індивідуальної дії, а оскаржує дії відповідача щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 1996 рік (1,703) та за 1997 рік (1,059), з якими ТОВ «Лютарс Девелопмент» не погоджується, що у цьому випадку є належним способом судового захисту.

При вирішенні цього питання, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.11.2018 у справі № 814/789/17.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що позивач з 12.08.2019 є платником земельного податку за земельну ділянку, кадастровий номер 4412900000:06:006:0009 у зв`язку із чим відхилив доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача спірними правовідносинами.

Також суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на те, що Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер.

Апеляційний суд констатував, що по суті заявлених вимог позивач не оскаржує витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку як правовий акт індивідуальної дії, а оскаржує дії відповідача щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 1996 рік (1,703) та за 1997 рік (1,059), з якими він не погоджується, що у даному випадку є належним способом судового захисту. Такий правовий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2018 у справі № 814/789/17.

У правовідносинах, пов`язаних із оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 823/902/17.

Одночасно апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Управління щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту індексації за 1996 рік (1,703) та зобов`язання відповідача провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки без застосування коефіцієнту індексації за 1996 рік, з огляду на таке.

В основу судового рішення апеляційним судом покладено докази, подані у межах апеляційного провадження, зокрема, рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.01.1998 № 212; листи Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету статистики України № 03-303/1592 від 05.10.1998 «Про індексацію грошової оцінки землі» та Державного комітету статистики України від 01.08.2000 № 05-2-4-8/281 (у копіях).

Апеляційний суд визнав прийнятним дослідження поданих на стадії апеляційного провадження нових доказів з огляду на об`єктивну неможливість надання відповідачем цих доказів до суду першої інстанції (справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За результатами дослідження цих доказів, апеляційний суд констатував, що при розрахунку грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населеного пункту у Грошовій оцінці земель використовувалися дані витрат на освоєння та облаштування території населеного пункту в розрахунку на квадратний метр (показник В) з урахуванням індексів вартості основних фондів за станом на 01.04.1996, так як на час розробки Грошової оцінки землі у 1997 році вже відбулася четверта регламентована індексація основних засобів, механізм якої був встановлений Порядком проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ за станом на 1 квітня 1996 року (крім об`єктів житлового фонду), затвердженим спільним наказом Мінстату, Мінекономіки, Мінфіну, Фонду державного майна від 23.05.1996 № 148/64/103/563 та зареєстрованими Мін`юстом 29.05.1996 за № 255/1280.

Відповідно до абзацу 7 пункту 1 Додатку визначено, що враховуючи, що застосування коефіцієнтів індексації (Кі) до вартості витрат на освоєння та облаштування території населеного пункту, які є вихідними для розрахунку грошової оцінки його земель, і безпосередньо до базової вартості одного квадратного метра земель населеного пункту дає рівнозначні величини, необхідно індексувати безпосередньо грошову оцінку земельної ділянки, що дана у власність або у постійне користування. Грошова оцінка наданої земельної ділянки індексується, виходячи з індексу інфляції в 1996 році - 180,3 відсотка і в 1997 році - 115,9 відсотка. Тому грошову оцінку земельної ділянки необхідно збільшити за 1996 рік в 1,703 рази, а за 1997 рік в 1,059 рази. Тобто, станом на 01.01.1999 до грошової оцінки земельної ділянки в населеному пункті необхідно застосовувати коефіцієнт індексації 1,80 (1,703*1,059).

Також у 2000 році Порядком проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 (яка діяла до 31.01.2011) було визначено, якщо грошову оцінку зазначених земель було проіндексовано за 1996 та 1997 роки на коефіцієнт 1,80 (1,703*1,059), то ця оцінка підлягає індексації за 1998-1999 роки на коефіцієнт 1,80 (1,006*1,127).

Поняття кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель перейшло із Закону України «Про плату за землю» до ПК України.

Тому, індексація нормативної грошової оцінки земель м. Сєвєродонецька здійснювалася з урахуванням коефіцієнтів індексації за 1996 рік, тобто ще до набрання чинності ПК України (02.12.2010).

Своєю чергою, враховуючи, що Грошова оцінка земель розроблена у 1997 році та зазнавала щорічної індексації, до набрання чинності ПК України, тому після набрання чинності цього Кодексу було продовжено кумулятивне застосування коефіцієнтів індексації наступними коефіцієнтами до теперішнього часу.

Також апеляційний суд наголосив, що рішення Сєвєродонецької міської від 22.01.1999 № 212 «Про індексацію грошової оцінки земель м. Сєвєродонецька» є чинним, лист Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету статистики України від 05.10.1998 № 03-303/1592 «Про індексацію грошової оцінки землі» оприлюднено на сайті Верховної ради України у поточній редакції.

За наведених вище мотивів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо застосування при індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнту за 1996 рік (1,703).

Одночасно, зважаючи на те, що при прийнятті основного судового рішення не було вирішено питання розподілу судових витрат (судовий збір), стягнення яких було присуджено рішенням місцевого суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Перший апеляційний окружний адміністративний суд постановив додаткову постанову від 21.07.2020, якою виключив абзац 5 резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято із процесуальними порушеннями. Зокрема, за твердженнями скаржника, апеляційний суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, оскільки такі не завірені належним чином.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що апеляційним судом встановлені обставини у справі на підставі належних та допустимих, в розумінні статей 73-75 КАС України, доказів.

В доповнення до відзиву на касаційну скаргу, відповідач подав додаткові пояснення у справі, у яких наполягає на правомірності застосування при індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнту за 1996 рік (1,703). Відповідач вважає, що лист № 03-303/1592 та постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 783) кореспондуються між собою та врегульовували порядок індексації грошової оцінки земель за 1996 та наступні роки, ще до набрання чинності Податкового кодексу України. Тобто, після доведення до відома листом №03-303/1592, а потім постановою Кабінету Міністрів України № 783, до Грошової оцінки, проведеної станом на 01.04.1996, застосовувався коефіцієнт індексації 1996 року (1,703). Витрати на освоєння та облаштування території, які були вихідними для розрахунку Грошової оцінки, розраховувалися станом на 01.04.1996, тобто Грошова оцінка проведена станом на 01.04.1996.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Основним доводом касаційної скарги є порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник наполягає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення на підставі недопустимих доказів у справі.

Колегією суддів установлено, що в основу оскаржуваного судового рішення апеляційним судом покладено докази, подані відповідачем у межах апеляційного провадження, зокрема, рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.01.1998 № 212; листи Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету статистики України № 03-303/1592 від 05.10.1998 «Про індексацію грошової оцінки землі» та Державного комітету статистики України від 01.08.2000 № 05-2-4-8/281 (у копіях).

Апеляційний суд констатував, що копія рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.01.1999 «Про індексацію грошової оцінки земель м. Сєвєродонецька» була надана відповідачем до апеляційної скарги, тобто такому доказу оцінка судом першої інстанції не надавалась.

Подання доказів на стадії апеляційного провадження відповідач пояснив тим, що розгляд цієї справи було призначено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), і місцевий суд проігнорував клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження, яке було додано до відзиву на позовну заяву, що призвело до того, що Управління було позбавлене можливості надати до суду додаткові докази по справі, що значною мірою впливають на розгляд справи по суті. Також відповідач зазначив, що ці докази були отримані під час розгляду аналогічних справ №№ 360/4035/19, 360/490/20, 360/491/20 тощо.

За висновками апеляційного суду, наведені відповідачем доводи неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з вказаних вище причин, є такими, що об`єктивно не залежали від суб`єкта владних повноважень, а тому суд визнав їх прийнятними.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, частиною четвертою якої передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, законодавець імперативно визначив можливість прийняття апеляційним судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції, виключно за умови, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За правилами, встановленими частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами частин першої, третьої - четвертої статті 79 КАС України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Своєю чергою, відповідач не повідомляв суд першої інстанції про наміри подати додаткові докази у справі, окрім тих, що зазначені у переліку документів, поданих разом із відзивом на позовну заяву, а також не обґрунтовував причини неможливості подання, на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, інших доказів.

Між тим, заявлення відповідачем клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не свідчить про наміри додатково подати докази у справі.

Отже, подані відповідачем на стадії апеляційного розгляду справи докази, могли бути подані і в порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про відсутність виключних обставин для прийняття таких документів судом апеляційної інстанції. Об`єктивних причин, що унеможливили подання доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем не наведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість прийняття апеляційним судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції.

Своєю чергою, за приписами частини третьої статті 341 КАС України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, (…) у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що грошова оцінка земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища, Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача розроблена в 1997 році. Рішення Сєвєродонецької міської ради, яким введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Сєвєродонецька, прийняте 19.01.1998, а введено в дію нормативну грошову оцінку з 01.01.1998.

У спірних правовідносинах відповідач, при формуванні витягу від 01.11.2019 №1100/0/195-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 3,1433 га, кадастровий номер 4412900000:06:006:0009, застосував чинну з 01.01.1998 нормативну грошову оцінку земель міста Сєвєродонецька (згідно з рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 №1212 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача»). При цьому, відповідач кумулятивно застосував коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи не від дати проведення нормативної грошової оцінки (1997 рік), а на рік раніше (1996 рік).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дата вказана у документації - 1997 рік, в силу абзацу п`ятого частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку земель» є датою проведення нормативної грошової оцінки. Саме з цією датою пов`язується початок кумулятивного застосування щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, розглядаючи аналогічний спір, Верховний Суд у справі № 360/5411/19 (постанова від 16.08.2023) дійшов висновку, що відповідач (ГУ Держгеокадастру у Луганській області), застосовуючи кумулятивно коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, правильно застосував коефіцієнт індексації за 1997 рік (1,059) та неправильно застосував коефіцієнт індексації за 1996 рік (1,703).

Касаційний суд у справі № 360/5411/19 зазначив, що у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 818/912/18 зроблено висновки про те, що вимоги пункту 271.2 статті 271 ПК України, які стосуються рішення рад щодо нормативної грошової оцінки, не поширюються на питання застосування щорічних коефіцієнтів індексації. Натомість, правила застосування щорічних коефіцієнтів індексації встановлено пунктом 289.2 статті 289 ПК України, за змістом якого, кумулятивне (тобто накопичувальне) застосування щорічних коефіцієнтів індексації пов`язане саме з датою проведення нормативної грошової оцінки, але не з датою прийняття рішення ради про її затвердження чи датою введення в дію нормативної грошової оцінки. Необхідно відрізняти поняття проведення нормативної грошової оцінки та її затвердження, які є різними видами діяльності у сфері оцінки земель та здійснюється різними суб`єктами. Згідно із законодавством, з моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки, але не коефіцієнтів її індексації, які, як зазначалось, застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки. При цьому, коефіцієнти щорічно розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

У постанові від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначено, що правильне визначення поняття «дати проведення нормативної грошової оцінки земель» є визначальним у цьому спорі, оскільки від цієї дати необхідно починати кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, що, зрештою, впливає на розмір плати за землю.

У цій постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі, Суд вважав за необхідне відступити від висновків, який зробив цей суд раніше при розгляді інших справ, зокрема, у справі № 804/979/16, за яким кумулятивне застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель залежить від дати набрання чинності відповідним рішенням міської ради.

Так, Верховним Судом у справі № 804/937/16 встановлено, що відповідач, при формуванні витягу № 03-07/010216/100 від 02.02.2016 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки застосовував чинну з 01.01.2016 нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська (згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65). При цьому, відповідач кумулятивно застосував коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (2013 рік).

Також Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 вважав за необхідне відступити від висновку, який зробив цей суд раніше при розгляді справи № 804/2035/16, за яким у такому випадку має місце застосування нормативної грошової оцінки з більш раннього строку, ніж час її затвердження та введення в дію у встановленому законом порядку.

Верховний Суд вказав, що за встановлених обставин, нормативної грошової оцінки застосовано саме з часу її затвердження (2016 рік), але не раніше. При цьому, застосовуючи кумулятивно коефіцієнт індексації, відповідач правильно здійснив таке застосування від дати саме проведення нормативної грошової оцінки (2013 рік).

Такий порядок індексації нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, оскільки пункт 289.2 статті 289 ПК України прямо передбачає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати її затвердження.

Законодавство не містить положень, які встановлюють обов`язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію.

Разом з цим, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.

Враховуючи викладене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 дійшла висновку, що такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період. Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.

Колегія суддів при розгляді справи № 360/5411/19 не знайшла правових підстав для відступу від вказаної позиції Судової палати у справі № 818/912/18.

Своєю чергою, колегія суддів у справі, що розглядається, також не вбачає правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, висловленої у аналогічних правовідносинах.

Отже, керуючись підходом, висловленим Верховним Судом при розгляді справи №360/5411/19, колегія суддів у цій справі зазначає, що суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що відповідач, застосовуючи кумулятивно коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, правильно застосував коефіцієнт індексації за 1997 рік (1,059) та неправильно застосував коефіцієнт індексації за 1996 рік (1,703).

Натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Одночасно колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України та інші акти законодавства, які були чинні до набрання чинності Податковим кодексом України, оскільки станом на дату проведення індексації вказані норми втратили чинність і у відповідача не було підстав для їх застосування.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції від 28.02.2020.

Також колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови від 09.06.2020 не було вирішено питання розподілу судових витрат у зв`язку із чим, Перший апеляційний адміністративний суд 21.07.2020 ухвалив додаткову постанову у справі, якою виключив абзац 5 резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 (вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Луганській області на користь ТОВ «Лютарс Девелопмент» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн).

Додаткове судового рішення у справі є способом усунення неповноти основного судового рішення, яке виражається у вирішення судом не усіх позовних вимог чи питань, пов`язаних із розглядом спору.

Додаткове рішення у справі є невід`ємною частиною рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Незважаючи на те, що у касаційній скарзі не ставиться питання про скасування додаткового судового рішення і окремої касаційної скарги не подано, це додаткове рішення є предметом касаційного перегляду, оскільки є невід`ємною частиною судового рішення по суті спору.

За змістом частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких встановлених обставин та правового регулювання, Верховний Суд зазначає про наявність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги на підставі частини третьої статті 341 КАС України та скасування додаткового судового рішення, оскільки останнє є нерозривно пов`язаним із основним рішенням суду та не може існувати окремо.

Отже, враховуючи результат касаційного розгляду цієї справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування додаткової постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020, як похідної від постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лютарс Девелопмент» задовольнити частково.

Скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 та додаткову постанову апеляційного суду від 21.07.2020 у справі № 360/5504/19.

Залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 у справі № 360/5504/19.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа