П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10705/23

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

повний текст судового рішення

складено 29.06.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

11 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення з 24.02.2023 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 % від заробітної плати на підставі довідки Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 03.4.17-13468/23 у зв`язку з наявністю повних 32 років стажу роботи на посаді судді для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 24.02.2023 року в розмірі 74 % від заробітної плати на підставі довідки Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 03.4.17-13468/23 у зв`язку з наявністю повних 32 років стажу роботи на посаді судді для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач з 24.02.2023 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до наданого Одеським окружним адміністративним судом розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 20.03.2023 року № 03.7.26-19747/23, стаж роботи позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, станом на 23.02.2023 року становить 30 років 10 місяців 11 днів.

Разом з цим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.03.2023 року № 155250021132 ОСОБА_1 з 24.02.2023 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 67001,25 грн., що становить 50 % від заробітної плати 134002,50 грн. згідно з довідки Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 03.4.17-13468/23, та страховий стаж (повний) позивача становить 42 роки 6 місяців 22 дні, в тому числі стаж роботи на посаді судді 14 років 5 місяців 4 дні.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.

Представник ГУ ПФУ заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що спеціальний закон містить вичерпаний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці. «Суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними поняттями та включають до себе різні складові. Стаж роботи на посаді судді має вичерпаний перелік посад, який визначено ст. 137 Закону № 1402-УІІІ.

Відповідач звертає увагу, що ст. 69 та 13 Закону № 1402-УІІІ не передбачено зарахування періоду проходження строкової служби, половину періоду навчання у вищому навчальному закладі, стажу роботи (професійної діяльності) в галузі права та періоду роботи на посадах помічника прокурора та прокурора, саме до стажу роботи на посаді судді.

Відповідач зазначає, що страховий стаж позивача на посаді судді 14 років 5 місяців та 4 дні, а отже відповідно до вимог чинного законодавства довічне грошове утримання складає 50 % суддівської винагороди, а тому відсутні правові підстави для здійснення перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання у розмірі 74 %.

Відповідач просить звернути увагу, що Законом №1402 передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, ніж Законом № 2453-УІ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволений.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення з 24.02.2023 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 % від заробітної плати на підставі довідки Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 03.4.17-13468/23 у зв`язку з наявністю повних 32 років стажу роботи на посаді судді для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 24.02.2023 року в розмірі 74 % від заробітної плати на підставі довідки Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 03.4.17-13468/23 у зв`язку з наявністю повних 32 років стажу роботи на посаді судді для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Наказом голови Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року № 5-К/ТР/С відраховано зі штату Одеського окружного адміністративного суду суддю Кравченка М.М. 23 лютого 2023 року, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наданого Одеським окружним адміністративним судом розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 20.03.2023 року № 03.7.26-19747/23, стаж роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, станом на 23.02.2023 року становить 30 років 10 місяців 11 днів, у тому числі: служба в армії з 23.03.1981 по 23.10.1981 00 років 07 місяців 01 день; стажист прокуратури Куйбишевського району м. Донецька Прокуратури Донецької області з 01.08.1991 по 05.11.1992 01 рік 03 місяці 05 днів; помічник прокурора Куйбишевського району м. Донецька Прокуратури Донецької області з 13.12.1993 по 25.08.1997 03 роки 08 місяців 13 днів; помічник Донецького прокурора з питань нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства Прокуратури Донецької області з 26.08.1997 по 03.12.1998 - 01 рік 03 місяці 08 днів; помічник Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Прокуратури Донецької області з 04.12.1998 по 03.02.2000 01 рік 02 місяців 00 днів; юрист товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Вектор» з 03.04.2000 по 22.03.2002 01 рік 11 місяців 20 днів; прокурор відділу прокуратури міста Севастополя з 25.03.2002 по 14.07.2002 00 років 03 місяці 20 днів; заступник прокурора Гагарінського району Прокуратури м. Севастополя з 15.07.2002 по 02.03.2004 01 рік 07 місяців 17 днів; помічник прокурора Нахімовського району м. Севастополя Прокуратури м. Севастополя з 03.03.2004 по 18.10.2004 00 років 07 місяців 16 днів; заступник прокурора Нахімовського району м. Севастополя Прокуратури м. Севастополя з 19.10.2004 по 10.05.2008 03 роки 06 місяців 22 дні; головний спеціаліст організаційно-аналітичного відділу Севастопольського апеляційного суду з 12.05.2008 по 27.05.2008 00 років 00 місяців 16 днів; головний спеціаліст аналітично-статистичної та кадрової роботи окружного адміністративного суду міста Севастополя з 28.05.2008 по 19.09.2008 00 років 03 місяці 23 дні; суддя окружного адміністративного суду м. Севастополя з 20.09.2008 по 11.08.2014 05 років 10 місяців 22 дні; прикріплений до штату Одеського окружного адміністративного суду на виконання рішення Ради суддів України від 25.04.2014 р. № 18 з 12.08.2014 по 14.12.2014 00 років 04 місяці 02 дні; суддя Одеського окружного адміністративного суду з 15.12.2014 по 23.02.2023 08 років 02 місяці 08 днів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, надавши відповідні документи, у тому числі довідку Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 03.4.17-13468/23.

Згідно з Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.03.2023 року №155250021132 ОСОБА_1 з 24.02.2023 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 67001,25 грн., що становить 50 % від заробітної плати 134002,50 грн. згідно з довідки Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 03.4.17-13468/23.

Відповідно до цього рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.03.2023 року №155250021132 страховий стаж (повний) ОСОБА_1 становить 42 роки 6 місяців 22 дні, в тому числі стаж роботи на посаді судді 14 років 5 місяців 4 дні, що підтверджено протоколом щодо призначення пенсії.

Не погодившись із розрахунком стажу судді та, відповідно, визначного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Приписи ч. 6 ст. 47 і п. 8 ч. 4 ст. 48 Конституції України регламентують, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 92 основного Закону України статус суддів визначається виключно законами України. Крім того, щодо суддів у ч. 2 ст. 127 Конституції України окремо визначено вимоги щодо несумісності. Так, відповідно до положень цієї статті професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

За рахунок заборони займатися іншою оплачуваною роботою суддям установлюються належні умови матеріального та соціально-побутового забезпечення.

Конституційний статус судді передбачає, у тому числі, що надання судді в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який діяв на дату звільнення позивача з посади судді.

Згідно ч. 1 ст. 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Частина 1 статті 137 Закону №1402-VIII передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до абз.4 п. 34 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Зазначена позиція щодо визначення стажу роботи судді також відповідає нормам Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VІІІ, яким доповнено пункт 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абзацом четвертим наступного змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Так, позивач призначений на посаду судді 19.09.2008 року, отже на день його призначення діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-Х11 (далі - Закон №2862-Х11).

Згідно ч. 4 ст. 43 Закону №2862-Х11 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено : «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.

Відповідно до статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» в редакції, чинній станом на 19 вересня 2008 року, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій етап і 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

У відповідності до п.1 1 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абз.4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про статус суддів» № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів.

Вказані висновки узгоджуються із позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 року у справі № 9901/382/18 провадження № 11-319сап18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року по справі № 607/8578/17, постанові Верховного Суду України у від 06.07.2016 року у справі № П/800/426/14 та ін.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній Із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у чинній редакції) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIІІ дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402- VIІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно усталеної правової позиції Верховного Суду стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Так, в рішенні від 03.07.2019 року №9901/140/19 Верховний Суд, зазначив, що право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-ХІІ на день їх обрання.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені до статті 137 закону №1402 зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30 травня 2019 року у справі №11-1481за18).

Частиною першою статті 7 закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді вперше, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 справа № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Отже, згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-V111 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спеціальний стаж роботи позивача на посаді судді з врахуванням періодів проходження строкової служби, половину терміну навчання, роботи на посадах помічника прокурора та прокурора та стаж, якій підлягає зарахуванню до спеціального стажу (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, складає 32 роки 2 місяці 13 днів.

У зв`язку з чим та на підставі положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ розмір призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання повинен збільшуватись за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на 2 відсотки й відповідно становитиме - 74 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 24 % (12 років * 2 %) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.

Аналогічний правовий висновок наведений в постанові Верховного суду 15.11.2021 року у справі № 580/6051/20.

Відповідно до вищевикладеного суд апеляційної інстанції констатує встановлений факт стажу ОСОБА_1 на посаді судді повних 32 роки 2 місяці 13 днів, що має бути взято пенсійним органом до розрахунку при обчисленні відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмітити, що правильність обчислення стажу роботи на посаді судді безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що є однією з головних гарантій незалежності судді, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними актами. За загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постанові від 8 листопада 2021 року у справі № 580/492/21.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004р., п.53) ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У Рішенні від 20.11.2011р. у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п.70).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р.). Зокрема, у п.23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька