ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року Справа № 160/7906/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучугурної Н.В.

секретаря судового засідання Храмцова Є.В.

за участю:

позивача: не з`явився;

від позивача: Ільєнко Ю.В., адвокат;

від відповідача: Коробка В.В., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: 17.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт щодо звільнення з військової служби, складений 23.03.2023 солдатом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та надати письмову відповідь солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його рапорт щодо звільнення з військової служби від 24.08.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби під час дії воєнного стану солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із загибеллю його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації у 2022 році, є солдатом Військової частини НОМЕР_1 . 29.03.2023 до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ОСОБА_1 (вх. №778) про звільнення на підставі абзацу 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Як підставу для звільнення позивач зазначив ті обставини, що батько позивача, який був призваний на військову службу за призовом по мобілізації, загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Позивач зазначає, що вказаний рапорт позивача розглянутий не був. Позивач уважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності дій з розгляду його рапорту про звільнення з військової служби порушує його права як на розгляд та отримання відповіді на звернення, так і права на звільнення з військової служби, тому позивач і звернувся до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/7906/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі за наведеним позовом; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача

Ухвалою суду від 23.06.2023 здійснено перехід до розгляду адміністративної справи №160/7906/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 24 липня 2023 року на 10:00 год.

24.07.2023 справу №160/7906/23 було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кучугурної Н.В. у щорічній відпустці.

Судове засідання було відкладено на 16.08.2023 на 10:00 год.

15.08.2023 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що на рапорт позивача від 29.03.2023 відповідач надав мотивовану відповідь від 09.04.2023, яку позивач отримав 18.04.2023. У відповіді було зазначено, що у зв`язку з тим фактом, що позивач вже проходить службу в Збройних Силах України, при вирішенні питання щодо звільнення з військової служби потрібно керуватись Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», який визначає вичерпний перелік підстав необхідних для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби. Крім того, відповідач зауважує, що на момент звернення позивача з рапортом про звільнення, а саме, станом на 29.03.2023, а також станом на час подачі 10.04.2023 позовної заяви, така норма щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із загибеллю близького родича під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації була відсутня.

Підготовче судове засідання 16.08.2023 було проведено за участю представника відповідача Коробки В.В., позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 16.08.2023 закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи №160/7906/23 по суті на 04 вересня 2023 року на 11:00 год.

04.09.2023 розгляд справи відбувся за участю представника позивача адвоката Ільєнка Ю.В. та представника відповідача Коробки В.В., позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

04.09.2023 представник відповідача подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи витягу з наказу про звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України.

У судовому засіданні 04.09.2023 представник позивача адвокат Ільєнко Ю.В. заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні якого ухвало суду від 04.09.2023 було відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача не наполягав на задоволенні позову з огляду на звільнення позивача з Військової частини НОМЕР_1 . Заперечував проти задоволення позову і представник відповідача.

У судовому засіданні 04.09.2023 суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації у 2022 році, є солдатом Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком, копія якого надана до матеріалів справи.

29.03.2023 до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ОСОБА_1 (вх. №778) про звільнення на підставі абзацу 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У рапорті позивач зазначив, що його батько, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , призваний на військову службу за призовом по мобілізації 25.02.2022 першим відділом Нікопольського РТЦК та СП Дніпропетровської області, перебуваючи в лавах Збройних Сил України і виконуючи бойове завдання, виявивши стійкість та мужність у бою за нашу Батьківщину поблизу населеного пункту Водяне Донецької області загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову у воєнний час на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Позивач указує, що був мобілізований Томаківським РТЦК і СП 25.02.2022. На сьогодні продовжувати службу за всіх вищевказаних обставин не може і не бажає.

У зв`язку з викладеним, позивач просив Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про його звільнення з лав Збройних Сил України, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; надати письмову відповідь стосовно прийнятого рішення, у відповідності до ст.20 Закону України «Про звернення громадян», п.37 Закону України «Про статут внутрішньої служби».

Доказів надання відповіді на цей рапорт станом на час подання позову надано не було.

Позивач уважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності дій з розгляду його рапорту про звільнення з військової служби порушує його права як на розгляд та отримання відповіді на звернення, так і права на звільнення з військової служби, тому позивач і звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спіним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232). Цей Закон також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232).

Згідно з ч.3 ст.2 Закону №2232, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232 визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543). Цей Закон визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Отже, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та визначає, у тому числі, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. А вже Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, у тому числі, військової служби під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, після того, як особа була призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вона набуває статусу військовослужбовця, на якого розповсюджується дія Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, станом на час розгляду цієї справи воєнний стан продовжує свою дію.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України був виданий Указ від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації у 2022 році, є солдатом Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком, копія якого надана до матеріалів справи, тому на правовідносини, пов`язані з проходженням ОСОБА_1 військової служби після його призову під час мобілізації розповсюджується дія Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-ХІV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Згідно зі ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Суд установив, що позивач 29.03.2023 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення на підставі абзацу 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У рапорті позивач зазначив, що його батько, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу за призовом по мобілізації, перебуваючи в лавах Збройних Сил України і виконуючи бойове завдання, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з викладеним, позивач просив Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про його звільнення з лав Збройних Сил України, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Оскільки станом на час подання позову до суду, відповідь на зазначений рапорт відповідач не надав, позивач уважає, що відповідач допустив бездіяльність, яка є протиправною.

Проте, суд зазначає, що відповідач до відзиву долучив копію відповіді від 09.04.2023 №795 на зазначений рапорт позивача, в якій повідомив позивача про таке.

У зв`язку з тим фактом, що позивач вже проходить службу в Збройних Силах України, при вирішенні питання щодо звільнення з військової служби потрібно керуватись Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вичерпний перелік підстав необхідних для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, визначений пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.

На вказаній відповіді є відмітка про її отримання 18.04.2023 солдатом ОСОБА_1 .

Таким чином, рапорт позивача був розглянутий, на нього відповідачем була надана відповідь, з якою позивач ознайомився, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт щодо звільнення з військової служби, складений 23.03.2023 солдатом ОСОБА_1 .

Відповідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Така редакція зазначеної норми діяла станом на час звернення позивача з рапортом від 29.03.2023 та на час подачі позову до суду.

Законом України від 03.05.2023 № 3096-IX «Про внесення змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо розширення підстав звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період воєнного стану» підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено абзацом чотирнадцятим такого змісту: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Закон від 03.05.2023 № 3096-IX набрав чинності 21.07.2023.

Таким чином, станом на час звернення позивача з рапортом від 29.03.2023 та на час подачі позову до суду були відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби через ті обставини, що батько позивача, який був призваний на військову службу за призовом по мобілізації, загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Окремо суд зазначає, що 04.08.2023 до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ОСОБА_1 (вх. №2407) про звільнення з військової служби на підставі абзацу 14 п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За результатами розгляду цього рапорту, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, що підтверджується витягом з наказу від 31.08.2023 №246 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), копія якого надана до матеріалів справи.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 13.09.2023.

Суддя Н.В. Кучугурна