Провадження № 2/641/1274/2023 Справа № 641/10476/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого- судді Музиченко В.О.,

при секретарі - Подосокорській А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сейфті Україна" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення грошової компенсації внаслідок втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ "ЦОП "Новатор-Сервіс", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 5734,15 грн., суму грошової компенсації втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням терміну їх виплати відповідачем у розмірі 2962,56 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 13626,32 грн., заборгованість за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 210015,16 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 07.03.2013 по 29.03.2019 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЦОП «Новатор-сервіс» працюючи за сумісництвом. 07.03.2013 року вона була прийнята на посаду заступника директора за сумісництвом та 03.06.2014 року переведена на посаду головного бухгалтера за сумісництвом. 29.03.2019 року трудові відносини між нею та відповідачем були припинені за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпПУ. Їй нараховано, але не виплачено заробітну плату за два відпрацьовані місяці, а саме січень та березень 2019 року. З яких за вирахуванням податків та зборів за січень відповідачем не сплачено 2312,90 грн. та за березень 3421,25 грн. При звільненні також не були виплачені грошові кошти за невикористану щорічну відпустку, тривалість якої складає 118 днів загальною сумою 16927,10 грн. За результати своєї трудової діяльності вона отримувала заробітну плату на особистий рахунок НОМЕР_1 відкритий у АТ «Креді Агриколь Банк», однак за січень та березень 2019 року їй фактично не були виплачені гроші за відпрацьований час. Вона є інвалідом другої групи та неправомірними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї та її близьких родичів, оскільки в зв`язку з відсутністю зароблених, але не отриманих коштів вона була вимушена економити не лише щодо себе, а й щодо своїх дітей. При звільнені вона також мала отримати компенсацію за невикористані відпустки тривалістю 118 календарних днів, що складає 16927,10 грн. Підчас розгляду справи в суді відповідач ТОВ «ЦОП «Новатор-Сервіс» змінив назву на ТОВ «Індастріал Сейфті Україна». Відповідно до положень ст. 117 КЗпПУ відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який у період з 30.03.2019 по 31.03.2023 року складає 210015,16 грн. Також нею був проведений розрахунок грошової компенсації внаслідок втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, яка складає 2962,56 грн. Витрати на правничу допомогу складають 10000,00 грн.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Ященко С.О. від 26.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 17 листопада 2022 року № 65 відновлено територіальну підсудність судових справ Комінтернівського, Ленінського, Московського, Орджонікідзевського, Фрунзенського, Червонозаводського районних судів м. Харкова, Чугуївського міського суду Харківської області, Дергачівського, Харківського районних судів Харківської області, змінену розпорядженням Голови Верховного суду від08.03.2022року №2/0/9-22«Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» із 23 листопада 2022 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 23.01.2023 року вказану цивільну справу надіслано до Комінтернівського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.03.2023 року, цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Музиченко В.О. та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився за невідомих суду причин.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що 26.03.2019 року ОСОБА_1 було подано на ім`я директора ТОВ «ЦОП «Новатор-сервіс» Лисенко М.І. заяву про звільнення з посади головного бухгалтера, яку вона на той час обіймала за сумісництвом. Зазначену заяву було задоволено та прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 29.03.2019 р. з займаної посади, у зв`язку з чим видано відповідний наказ. Нарахуванням сум, належних ОСОБА_1 при її звільненні займалась особисто сама ОСОБА_1 , відповідно до її посадових обов`язків. До виплати собі, остання нарахувала 22156,88 грн., після утримання усіх належних платежів та зборів сума яка належала до виплати становила 19597,56 грн. Із нарахованої до виплати суми було сплачено всі необхідні податки та збори що підтверджується Формою № 1ДФ, Звітом щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які було подано до відповідних органів засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством. Всі суми, які підлягали для виплату позивачу були нею отримані готівкою в касі відділення № 3 банку ПАТ «Креді агриколь» у день звільнення, а саме 29.03.2019 року, що підтверджується чеком № ЯЯ4628717. Підписання наказу про звільнення, підписання відомостей нарахованої заробітної плати, а також проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 в готівковій формі в сумі 19597,56 грн. проводилось в кабінеті ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримала для ознайомлення наказ про звільнення, підписала його, а також отримала остаточний розрахунок готівкою, про що також розписалась у відомостях нарахованої та виплаченої заробітної плати. Після чого влаштувала скандал та забрала всі підписані відомості та отримані кошти та залишила приміщення. В зв`язку з викладеними обставинами директор ОСОБА_2 звернулась до Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 357 КК України, ч.1 ст. 383 КК України. Оскільки заборгованість по заробітній платі фактично відсутня, просив у задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання надав заяву с проханням закінчувати розгляд справи за його відсутності за наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Наказом директора ТОВ «ЦРП «Новатор-сервіс» Лисенко М.І. № 6-К від 29.03.2019 року, ОСОБА_1 29.0.3.2019 року звільнена з посади головного бухгалтера за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

02.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «ЦРП «Новатор-Сервіс» з вимогою про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні у сумі 38799,30 грн.

25.11.2020 року ОСОБА_1 зверталась з заявою до ТОВ «ЦОП «Новатор-сервіс» з проханням надати бухгалтерську довідку про нараховану та виплачену їй заробітну плату за період з 01.09.2018 по 29.03.2019 року.

Згідно інформації є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЦРП «Новатор-сервіс» змінило назву на ТОВ «Індастріал Сейфті Україна».

Згідно довідки ТОВ «Індастріал Сейфті Україна» зазначено, що зарплатний проект у ПАТ «Креді Агріколь Банк» було відкрито з 19.09.2018 року, перша виплата заробітної плати на банківські рахунки працівників відбулась 02.11.2018 року. До цього часу усі працівники отримували заробітну плату та інші грошові нарахування через касу підприємства.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки з банку ПАТ «Креді Агріколь Банк» по клієнту ТОВ «ЦОП «Новатор-сервіс» вбачаються виплати заробітної плати за березень 2019, компенсація відпустки при звільненні по чеку № ЯЯ4628717 клієнт ТОВ «ЦОП Новатор-сервіс» на суму 21506,29 грн. (том.1 а.с. 91). Згідно видаткового касового ордеру від 29.03.2019 року директор ОСОБА_2 отримала, а бухгалтер ОСОБА_3 видала грошові кошти у розмірі 21506,29 грн. для виплати заробітної плати та компенсації відпустки при звільненні згідно відомостей ВЗП-000009, ВЗП-000010 від 29.03.2019.

Директор ТОВ «ЦОП «Новатор-Сервіс» Єгорова І.Я. надала відповідь на адвокатський запит з якої вбачається, що ОСОБА_1 за час перебування у трудових відносинах з ТОВ «ЦОП «Новатор-сервіс» перебувала у відпустці тричі: 1. 14 календарних днів з 03.08.2015 по 16.08.2015 (наказ про надання відпустки № 2 від 29.07.2015). Їй було нараховано (відомість нарахування № НЗП-000026 від 31.08.2015) в сумі 481,60 грн. та виплачено відпускні до початку відпустки (відомість на виплату грошей № ВЗП-000016 від 31.07.2015) у сумі 387,40 грн. (після вирахування податків); 2. 16 календарних днів з 02.01.2018 по 18.01.2018 (наказ про надання відпустки № 13 від 26.12.2017). Їй було нараховано (відомість нарахування № НЗП-000004 від 29.01.2018) в сумі 1253,28 грн. та виплачено відпускні до початку відпустки (Відомість на виплату грошей № ВЗП-000035 від 27.12.2017) у сумі 902,24 грн. (після вирахування податків); 14 календарних днів з 18.08.2018 по 04.09.2018 (наказ про надання відпустки № 9 від 15.08.2018). Їй було нараховано (відомість нарахування № НЗП-000038 від 31.08.2018) у сумі 1048,81 грн. та виплачено відпускні до початку відпустки (Видатковий касовий ордер № РКО-000061 від 17.08.2018) у сумі 910,00 грн. (після вирахування податків). Під час звільнення ОСОБА_1 була нарахована компенсація за невикористані відпустки у сумі 17906,88 грн. (Розрахунково-платіжна відомість № НЗП-000012 від 29.03.2019). Нарахування заробітної плати, а також сум, що підлягають виплаті у зв`язку з відпусткою та звільненням, здійснювала ОСОБА_1 самостійно, оскільки це входило до її безпосередніх обов`язків.

Наказом директора ТОВ «Індастріал Сейфті Україна» № 9 від 02.04.2021 року наказано провести внутрішню фінансову перевірку щодо повноти та правильності нарахувань заробітної плати, а також усіх інших нарахувань, які мала отримати головний бухгалтер ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 29.03.2019 року.

Згідно звіту від 15.04.2021 року за результатами внутрішньої перевірки щодо повноти та правильності нарахувань заробітної плати, а також усіх інших нарахувань, які мала отримати головний бухгалтер ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 29.03.2019 року, встановлено, що комісія дійшла висновку, що у день звільнення головному бухгалтеру ОСОБА_1 було надмірно сплачено кошти у розмірі 10473,03 грн.

ТОВ «Індастріал Сейфті Україна» зверталось до Головного управління Держпраці у Київській області щодо повноти та правильності нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 , та з відповіді № 42/2/21/13466 від 07.07.2021 року вбачається, що ГУ Держпраці у Київській області встановлено, що відповідно до наказу від 07.03.2013 № 8 ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора ТОВ «Центр охорони праці «Новатор-сервіс» за сумісництвом, на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 07.03.2013 з посадовим окладом згідно штатного розпису. Відповідно до наказу від 03.06.2014 № 14 ОСОБА_1 переведено на посаду головного бухгалтера за сумісництвом ТОВ «Центр охорони праці «Новатор-сервіс» з 03.06.2014 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. Відповідно до наказу від 29.03.2019 № 6-К ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ «Центр охорони праці «Новатор-сервіс» за угодою сторін, на підставі поданої нею заяви від 26.03.2019 року. З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлено під підпис.

За період з 01.01.2019 по 29.03.2019 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено наступні кошти.

Посадовий оклад згідно штатного розпису з 01.01.2019 був встановлений у розмірі 2700,00 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за січень 2019 року № НЗП-000004 ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 2700,00 грн., утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 486,00 грн., військовий збір 40,50 грн. Належна до видачі працівнику сума, з урахуванням переплати у розмірі 237,10 грн., що склалась перехідним залишком на 31.12.2018, становила 1936,40 грн. Фактично виплачено заробітну плату 01.02.2019 на банківську картку у сумі 871,25 грн. Таким чином, виникла заборгованість перед працівником по заробітній платі за січень 2019 року в сумі 692,41 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за лютий 2019 року № НЗП-000008 ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 2700,00 грн., утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 486,00 грн., військовий збір 40,50 грн. Належна до видачі працівнику сума з урахуванням заборгованості за січень 2019 року становила 2865,91 грн.

Фактично заробітну плату за лютий 2019 року було виплачено на банківську картку у сумі 2550,00 грн., 01.03.2019 на банківську картку в сумі 1422,88 грн.

Таким чином, склалась переплата працівнику ОСОБА_1 перехідним залишком за січень лютий 2019 року в сумі 1106,97 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за березень 2019 року № НПЗ-000012 ОСОБА_1 нараховано розрахункові кошти при звільненні, в тому числі компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 22156,88 грн., з них:

-Нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час 4250,00 грн.;

-Нарахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки 17906,88 грн.;

-Сума, що належала до виплати після оподаткування 17836,29 грн.;

-Заборгованість перед працівником за попередній період 3184,15 грн.;

-Виплачено за попередній період 1422,88 грн.;

-Разом до видачі 19597,56 грн.

В наказі про звільнення ОСОБА_1 від 29.03.2019 № 6-К не зазначена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Проте, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за березень 2019 року № НПЗ-000012 ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 17906,88 грн.

Відповідно до наданої ТОВ «ЦОП «Новатор-сервіс» довідки розрахунку невикористаної щорічної відпустки встановлено, що розрахунок грошової компенсації складає 10009,94 грн. за 118 днів невикористаної щорічної відпустки. Зазначений розрахунок відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

У зв`язку з вищезазначеним, склалась переплата компенсації за невикористану щорічну відпустку працівнику ОСОБА_1 в розмірі 7896,94 грн.

За період з 01.01.2019 по 29.03.2019 ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата відповідно до посадового окладу, затвердженого штатним розписом на 2019 років в розмірі 2700,00 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за березень 2019 року № НПЗ-000012 ОСОБА_1 нараховано заробітну плату відповідно до посадового окладу 4250,00 грн., проте на Товаристві не змінювався посадовий оклад головному бухгалтеру з січня 2019 року та становив 2700,00 грн.

Відповідно до наданої довідки ТОВ «Центр охорони праці «Новатор-сервіс» працівнику ОСОБА_1 має бути нараховано розрахункових коштів при звільненні в розмірі 12709,94 грн., з них 2700,00 грн. заробітна плата за березень 2019 року, 10009,94 грн. компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. У зв`язку з вищенаведеним, у день звільнення головному бухгалтеру ОСОБА_1 було надмірно сплачено кошти у розмірі 10473,03 грн. Роз`яснено Товариству право на звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплачених сум.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписамист.47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1ст.116 КЗпПпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1ст.117 КЗпП).

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Відповідно до ч.3ст.15 Закону України «Про оплату праці»оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За приписами ч.6ст.24 Закону України «Про оплату праці»своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

В п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбаченаст.117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Правилами статей12,13 ЦПК Українивстановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до правилстатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд врахував, що сторони у справі не є фактично рівними учасниками спірних правовідносин, мають відмінні правові можливості, докази щодо наявності чи відсутності заборгованості із виплати заробітної плати знаходяться у відповідача, який є роботодавцем та повинен вести облік нарахування та виплати заробітної плати своїм працівникам. У позивача є об`єктивні труднощі й перешкоди у наданні таких доказів до суду, натомість відповідач на обґрунтування своєї позиції у справі зобов`язаний на спростування доводів позивача щодо існування заборгованості із заробітної плати надати належні та допустимі докази, якими є первинні розрахункові платіжні документи.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 296/4465/16-ц.

У той же час, оцінюючи надані сторонами докази, суд погоджується із доводами відповідача про те, що офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства про працю дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами виплати працівникові заробітної плати можуть вважатися письмові документи - первинні документи бухгалтерського обліку.

Судом такожвраховано,що узв`язку зобставинами,що єпредметом розглядуу ційсправі,сторони звернулисядо правоохороннихорганів ззустрічними посуті звинуваченнями. ОСОБА_1 -з заявоювідносно того,що директорпідприємства непровів повнийрозрахунок позаробітній платіпри звільненні.ТОВ ЦОПНОВАТОР СЕРВІСв особідиректора ОСОБА_2 - з заявою про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 357 КК України та ч. 1 ст. 383 КК України. Згідно витягу з ЄРДР від 19.11.2019 Основ`янським відділом поліції ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019220060022669, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 175 ч. 1 КК України.

Суд також бере до уваги пояснення представників сторін про відсутність у них відомостей про рух вказаного кримінального провадження, а також про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досі не пред`явлено повідомлення про підозру чи обвинувачення у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення за обставинами кримінального провадження.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона працювала у ТОВ «ЦОП «Новатор-Сервіс» як помічник бухгалтера та вела кадровий облік. У січня 2019 року аванс виплачувався через касу, а заробітна плата виплачувалась на карту. Коли ОСОБА_1 звільнялась, вона видалила себе та ще деяких працівників з відомості про оплату. Наказ про звільнення ОСОБА_1 підписувала у її присутності та отримала його копію. В день звільнення ОСОБА_1 остання попросила розділити відомості про виплату заробітної плати її та ОСОБА_5 ОСОБА_1 як головний бухгалтер сама визначала суму, яка підлягала їй для виплаті після звільнення. При складанні звіту від 15.04.2021 року перевіряли первинні документи в тому числі штатний розпис від 01.01.2019 р. Підпис у видатковому касовому ордера підтверджує видачу коштів з каси підприємства директору.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працювала у ТОВ «ЦОП «Новатор-Сервіс» у кінці березня 2019 року. Вона працювала 10 днів та вирішила звільнитись, оскільки робота їй не сподобалась. Коли вона повідомила директору про намір звільнитись, з нею розрахувались по заробітній платі та видали трудову книжку. Про те як проходило звільнення ОСОБА_1 їй невідомо. ОСОБА_6 видавала їй кошти за відпрацьовані дні готівкою.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працювала директором у ТОВ «ЦОП «Новатор-Сервіс». Позивач з 2011 року була бенефеціаром підприємства, директором був її батько. З 2016 року її батько став директором державного підприємства та для уникнення конфлікту інтересів свої права ОСОБА_7 , який став директором та пізніше звільнився у 2018 році. Після звільнення ОСОБА_7 їй були передані права та вона стали директором. ОСОБА_1 вела усю бухгалтерію. У березні 2019 року ОСОБА_1 звільнилась. Перед звільненням позивач як бухгалтер особисто нараховувала собі всі суми, які їй належали для виплати. Кошти для виплати були зняти нею з рахунку у банку та у кабінеті передані особисто ОСОБА_1 , остання кошти отримала про що поставила свій підпис у відомості, а потім розпочала скандал, забрала усі документи та пішла з ними. Зазначила, що позивача мала доступ до усіх рахунків та документів підприємства.

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 підтвердила обставини викладені у позовній заяві. Зазначила, що відповідачем не було сплачену частину заробітної плати за січень 2019 року та за березень 2019 року. Також при звільненні жодних коштів від директора вона не отримувала, тому відмовилась підписувати відомість. Вона просила перерахувати гроші на картку, але цього зроблено не було, потім 02.08.2019 року вона звернулась до відповідача з вимогою про проведення розрахунку при звільненні.

Аналізуючи у сукупності письмові докази у справі та показання надані свідками в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що у день звільнення ОСОБА_1 роботодавець повністю з нею розрахувався та заборгованість із заробітної плати відсутня. Показаннями свідків та письмовими доказами, а саме видатковим касовим ордером підтверджено, що директор через касу підприємства знімала готівкові кошти для виплати заробітної плати. ОСОБА_1 стверджує, що директор ці кошти їй не надавала, однак позивачем не доведено жодними належними доказами, що директор ОСОБА_2 присвоїла собі зазначені кошти. Також в судовому засіданні встановлено, що Товариство, де працювала позивач належало її батькові та після зміни керівництва у неї з директором ОСОБА_2 склалися неприємні стосунки, в результаті чого позивач вирішила звільнитись та ініціювати судовий процес щодо порушення її трудових прав.

Суд також приймає до уваги висновки Головного управління Держпраці у Київській області, викладені у листі зарезультатами перевіркивід 07.07.2021№42/2/21/ НОМЕР_2 ,відповідно доякого удень звільненняголовному бухгалтеру ОСОБА_1 було надмірносплачено коштиу розмірі10473,03гривень,що фактичнопідтверджує висновкивнутрішньої перевіркиТОВ "ІНДАСТРІАЛСЕЙФТІ УКРАЇНА"щодо повнотита правильностінарахувань заробітноїплати,а такожусіх іншихнарахувань,належних довиплати головномубухгалтеру ОСОБА_1 за періодз 01.01.2019по 29.03.2019.

Також судом враховано ту обставину, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера, до їїбезпосередніх обов`язківвходило правильненарахування тасвоєчасна виплатазаробітної платипрацівникам,формування платіжнихдоручень вклієнт-банку,володіла електроннимиключами підписівкерівника. Звільнившись з Товариства 29.03.2019 року, позивач лише через чотири місяці звернулась до відповідача з вимогою про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, а з позовом до суду звернулась 31.12.2020 року.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи недоведеність в межах цієї справи факту невиплати позивачу заробітної плати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги викладене вище, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь позивача відповідальності за затримку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, також не підлягають задоволенню з огляду на те, що вони є похідними від вимог, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, грошової компенсації втрати частини доходів та грошової компенсації за невикористану відпустку, про відмову в задоволенні яких наведено вище.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Оскільки в позові відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Матеріали справи містять заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з розглядом справи № 641/10476/20 Відповідача має сплатити за професійну правничу допомогу АО Харківська ЮК АЛЬФА-ЛЕКС 17600,00 грн.

Так, згідно п. 3.1. договору про надання правової допомоги №22 від 01.01.2020 р., вартість послуг за даним договором визначається сторонами шляхом підписання відповідної Додаткової угоди про визначення окремого доручення та узгодження вартості послуг. На виконання зазначених умов договору про надання правової допомоги, 25.02.2021 було укладено додаткову угоду №3, згідно якої ТОВ «ЦОП «Новатор-Сервіс» доручилоАдвокатському об`єднаннюнадавати правовудопомогу,що полягаєв захистіінтересів Клієнтау справі №641/10476/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦОП "Новатор-Сервіс"про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення грошової компенсації внаслідок втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної додаткової угоди №3, Адвокатське об`єднання у період з 25.02.2021 по 08.02.2022 надало, а ТОВ «Індастріал Сейфті Україна» (попередня назва ТОВ «ЦОП «Новатор-Сервіс») отримало правову допомогу в обсязі 22 години на загальну суму 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн.

Матеріали справи містять докази направлення позивачеві детального опису робіт, виконаних адвокатським об`єднанням, який було долучено представником Відповідача у судовому засіданні. Позивач правом на подання заперечень на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та клопотань про зменшення суми цих витрат не скористався.

Розмір судових витрат, які Позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи №641/10476/20, підтверджується матеріалами справи, а саме: додатковою угодою №3 від 25.02.2021, актом №1 від 08.02.2022 прийому-передачі виконаних робіт (послуг) до додаткової угоди №3 від 25.02.2021.

Судом враховано, що вказані судові витрати пов`язані розглядом цієї справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, тривалий розгляд справи судом та значний обсяг процесуальної роботи, виконаної адвокатським об`єднанням.

На підстави викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 10-13,76-81,263-265,268,273,293,294,315-319 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд -