Справа № 487/4853/23

Провадження № 2-а/487/82/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді: Лагоди А.А.,

при секретарі: Ходикіні М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАД № 003617 від 23.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2023 позивач звернувся до суд з вказаним позовом. Просить скасувати постанову серії БАД № 003617 від 23.07.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до постанови серії БАД № 003617 від 23.07.2023 (далі постанова) ОСОБА_1 23.07.2023 о 20:25год в м. Миколаєві по вул. Крилова, 9 під`їхавши до некерованого пішохідного переходу не надав переваги пішоходу чим порушив п.18.4 ПДР України. Даною постановоюйого булопритягнуто доадміністративної відповідальностіза ч.1ст.122КУпАП танакладено адміністративнестягнення увигляді штрафув розмірі340гривень. Він категорично не згоден з даною постановою, вважає її необґрунтованою та незаконною у зв`язку з тим, що жодним чином не порушував п.18.4 ПДР України, в постанові зазначена об`єктивна сторона п.18.1 ПДР України попри зазначення іншого пункту ПДР України, не надано жодних доказів щодо інкримінованого позивачу правопорушення за виключенням фіксації складання постанови.

Ухвалою суду від 08.08.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав не відповідності вимогамст. 160 КАС Українита надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді від 14.08.2023 було відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу подати відзив на позов, учасникам відповідь на віздив, заперечень та доказів.

Відповідач в своєму відзиві проти позову заперечував, вказуючи, що цілком правомірно було винесено постанову, за порушення розділу 18 ПДР України позивачем, а саме ненадання переваги пішоходу, що підтверджується записом з нагрудного відео реєстратора 470689. Починаючи з 00 хвилини 10 секунди зафіксовано, що інспектор ознайомлює водія ОСОБА_2 зі змістом постанови та вручає йому копію.

Позивач до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у поданому відзиві просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності учасників справи по наявним матеріалам справи, що відповідає вимогам ч. 3ст. 268 КАС України.

Крім того, на підставі п. 10 ч. 1 ст.4, ч. 9 ст.205 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч. 4ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи, приходить до наступного.

У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення з відповідним позовом до суду, оскільки позовна заява була подана в межах строку, передбаченого Законодавством.

Судом установлено,що постановоюінспектора взводу№1роти №1батальйону №3управління патрульноїполіції вМиколаївській областіДепартаменту патрульноїполіції лейтенантомполіції ЛубовимОлесандром Юрійовичемвід 23.07.2023серії БАД№ 003617позивача ОСОБА_1 притягнуто доадміністративної відповідальностіза ч.1ст.122КУпАП тазастосовано стягненняу виглядіштрафу врозмірі 340,00грн.за те,що вінцього дня,близько 20 25год.,керуючи транспортнимзасобом ChevroletEpica д.н.з. НОМЕР_1 за адресою м. Миколаїв, вул. Крилова, 9, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу не надав переваги пішоходу чим порушив п.18.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозапис з нагрудноговідео реєстратора470689(DVDдиск)з якоговбачається,що починаючиз 00хвилини 10секунди зафіксовано,що інспекторознайомлює водія ОСОБА_2 зі змістомпостанови тавручає йомукопію, яке не зазначено в оскаржуваній постанові.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: пішохідний перехід ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками5.38.1,5.38.2,5.39,5.40.1,5.40.2,5.41.1,5.41.2, дорожньою розміткою1.14.1,1.14.2,1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Водночас, п. 18.1 ПДР України передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Пункт 18.4 ПДР України передбачає, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

У відповідності з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив проїзд нерегульованого пішохідного переходу, визначений п. 18.4 ПДР України, а саме не надав переваги пішоходу. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач не поклався на жодний доказ, який підтверджує обставини скоєного правопорушення позивачем. Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудного відео реєстратора 470689, доданого до відзиву, останній не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана позивачем постанова не містить відповідного посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Такий висновок узгоджується з відповідною позицією, що викладена у постанові Верховного Суду у справі №524/1284/17.

Крім того, із наданого відеозапису не вбачається факт фіксації скоєння правопорушення позивачем, а доводить факт складання поліцейським адміністративних матеріалів відносно позивача. Не містить відеозапис і самого нерегульованого пішохідного переходу, ні особи пішохода якій не було надано переваги у русі. Відповідач жодним чином не аргументує перед судом про існування об`єктивних обставин, що перешкоджали або унеможливили виготовлення та долучення відео до адміністративних матеріалів в момент їх складання, а так само правове обґрунтування щодо доручення судом його до матеріалів цієї справи.

Також суд зауважує, що інкриміноване правопорушення в постанові не відповідає правовій нормі такого правопорушення, оскільки інкримінується правопорушення зазначене в п.18.1 ПДР України, а в постанові визначено п.18.4 ПДР України.

Враховуючи викладене, проаналізувавши в своїй сукупності докази у справі, виходячи з досліджених судом наявних матеріалів справи, виходячи з норм ст.ст. 19,61 Конституції України та ст.ст. 69,71 КАС України, з урахуванням категоричних заперечень позивача про порушення ним будь-яких правил дорожнього руху, постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Здійснюючи розподіл судових витрат у справі, суд приймає рішення про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про скасування постанови серії БАД № 003617 від 23.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП задовольнити.

Постанову серії БАД № 003617 від 23.07.2023, винесену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №3 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лубовим Олесандром Юрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340,00 грн. скасувати та провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ40108646, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя А.А. Лагода