П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/18539/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Градовського Ю.М.,

Косцової І.П.,

за участю: секретар судового засідання Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, прийняте у складі суду судді Вовченко О.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Громадської організації «КОРУПЦІЯ-СТОП» до Одеської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство «ОДЕСТРАНСПАРКСЕРВІС», Громадська спілка «АСОЦІАЦІЯ АВТОМОБІЛІСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про визнання протиправним та нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року Громадська організація «КОРУПЦІЯ-СТОП» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської міської ради, в якому позивач просила суд про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору комунальне підприємство «ОДЕСТРАНСПАРКСЕРВІС».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року залучено громадську спілку «АСОЦІАЦІЯ АВТОМОБІЛІСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року адміністративний позов Громадської організації «КОРУПЦІЯ-СТОП» задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська міська рада звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення прийняте внаслідок неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення Одеської міської ради прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені нормами чинного законодавства, з легітимною метою збільшення доходної частини бюджету територіальної громади. Апелянт вважає, що затверджена оскаржуваним рішенням Одеської міської ради ставка збору за місця для паркування транспортних засобів є в рази меншою від розміру ставок збору, встановлених в інших містах України, що свідчить про виважений та компромісний підхід виконавчих органів міської ради до прийняття рішення від 29.06.2022 року № 970-VIII, яке направлене на збільшення доходної частини бюджету територіальної громади для підняття рівня паркувального простору у місті до європейських стандартів.

Апелянт вказує на відсутність у позивача визначених законом підстав для звернення до суду із заявленою позовною заявою та відсутність порушеного права, оскільки оскаржуване у справі рішення про встановлення ставок збору за місця для паркування поширює свою дію не на осіб, які користуються такими місцями для паркування, а на операторів майданчиків для паркування та автостоянок, які є платниками відповідного збору до міського бюджету. Апелянт зазначає, що в рамках розгляду справи № 420/18306/22 судом апеляційної інстанції вже надавалася оцінка правомірності рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 року № 970-VIII, за результатом чого встановлено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.

Апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно відсутності в оскаржуваному рішенні переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, оскільки вказаний перелік затверджений рішенням Одеської міської ради № 5286-VI від 27.08.2014. Апелянт наголошує, що нормами чинного законодавства не визначено, яким чином такі параметри як місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площа спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність впливають на кінцевий розмір ставки збору. Крім того, апелянт вказує на відсутність суттєвих порушень, які могли б бути підставами для визнання нечинним рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 року № 970-VIII.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу ґрунтуються на тому, що Громадська організація «Корупція-Стоп» підтверджує право Одеської міської ради на прийняття рішення про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів в місті Одесі, однак таке право було реалізовано з грубим порушенням вимог законодавства, зокрема щодо процедури прийняття вказаного рішення. Представник позивача зазначає, що посилання представника відповідача ставки збору за місця для паркування у різних містах України, є безпідставними та такими, що не стосуються розгляду справи.

Представник позивача наголошує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у Громадської організації «Корупція-Стоп» права на звернення до суду для захисту порушених прав членів організації, на підтвердження чого до суду надано копії заяв членів громадської організації з проханням проведення антикорупційної експертизи та перевірки законності оскаржуваного у даній справі рішення, а також за необхідності оскаржити його. Представник також зазначає, що позивачем проведено громадську антикорупційну експертизу рішення відповідача № 970-VIII, тому Громадська організація «Корупція-Стоп» звернулась до суду на підставі вимог чинного законодавства та Статуту організації.

Позивач заперечує проти застосування у справі №420/18539/22 висновків, викладених в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/18306/22 від 29 червня 2023 року та вважає, що вказані справи не пов`язані між собою та мають розглядатись окремо, при цьому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Представник позивача вважає, що виконавчі органи Одеської міської ради та Одеська міська рада не обґрунтовували можливість застосування рішення Одеської міської ради № 5286-VI від 27.08.2014, яке приймалось відповідно до скасованого рішення 281-VI, разом з оскаржуваним рішенням.

На думку представника позивача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про порушення Одеською міською радою вимог ст. 268-1.3.2 ПК України та не врахування Одеською міською радою під час прийняття оскаржуваного рішення місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площі спеціально відведеного місця, кількості місць для паркування транспортних засобів, способу поставлення транспортних засобів на стоянку, режиму роботи та їх заповнюваності. Крім того, представник позивача не погоджується із твердженнями апелянта про відсутність суттєвих порушень, які могли б бути підставою для визнання нечинним рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022, та зазначає, що порушення вимог ст. 268-1 ПК України є суттєвим та достатнім свідченням протиправності та нечинності оскаржуваного рішення.

Крім того, представником третьої особи, Громадської спілки «АСОЦІАЦІЯ АВТОМОБІЛІСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Доводи відзиву третьої особи на апеляційну скаргу ґрунтуються на тому, що встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів відбувалось з грубим порушенням вимог ст.268-1 ПК України, без врахування місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність у місті Одесі, наслідком чого стало необґрунтоване підвищення збору за місця для паркування транспортних засобів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011 №281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів» (із змінами, унесеними рішеннями №2162-VI від 24.07.2012, №1603-VII від 08.02.2017, №2781-VII від 14.12.2017, №3358-VII від 06.06.2018, №4430-VII від 20.03.2019) встановлено розміри ставок збору за місця для паркування транспортних засобів від 0,0015 до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати в залежності від територіальних зон та місцезнаходжень земельних ділянок, відведених для організації та провадження такої діяльності на майданчиках для платного паркування або спеціально відведених автостоянках (щодо спеціально відведених автостоянок: І територіальна зона - 0,015; ІІ територіальна зона - 0,035; ІІІ територіальна зона - 0,015; Перелік місцезнаходжень земельних ділянок 1 - 0,0015; Перелік місцезнаходжень земельних ділянок 2 - 0,006; інші вулиці, які не увійшли до меж територіальних зон та переліків - 0,015).

Рішенням Одеської міської ради №5286-VІ від 27.08.2014 «Про затвердження переліку земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (місця для паркування) у новій редакції (додаток №1) та затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) у новій редакції (додаток №2).

Рішенням Одеської міської ради від 08.12.2021 №791-VIII затверджено План діяльності Одеської міської ради з підготовки проєктів регуляторних актів на 2022 рік, пунктом другим якого на I півріччя 2022 року заплановано прийняття рішення про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 року № 281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів».

Вказане рішення 13.12.2021 оприлюднено на офіційному веб-сайті Одеської міської ради за посиланням «https://omr.gov.ua/ua/acts/council/187318/».

Як вбачається з доданого до рішення від 08.12.2021 №791-VIII Плану діяльності Одеської міської ради з підготовки проєктів регуляторних актів на 2022 рік, відповідальними органами за розробку проекту рішення про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 року № 281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів» визначені Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, комунальне підприємство «Одестранспарксервіс», постійна комісія Одеської міської ради з питань транспорту і дорожнього господарства, постійна комісія Одеської міської ради з питань регламенту, депутатської етики, реалізації державної регуляторної політики та запобігання корупції. Метою розробки проекту зазначено встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів відповідно до вимог Податкового кодексу України; реалізація заходів, спрямованих на збільшення доходної частини бюджету Одеської міської територіальної громади.

Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради 08.06.2022 на офіційному веб-сайті Одеської міської ради за посиланням «https://omr.gov.ua/ua/news/228331/» оприлюднено «Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення Одеської міської ради «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів», а також проект самого рішення. У повідомленні зазначено, що зауваження та пропозиції до проєкту рішення Одеської міської ради приймаються до 15.06.2022 Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.

Відповідно до протоколу засідання комісії від 09.06.2022 (https://omr.gov.ua/images/File/DODATKI_2022/GORSOVET/KOMISII/BUDGET/09.06.2022.docx), Постійною комісією з питань планування, бюджету і фінансів Одеської міської ради рекомендовано проект рішення Одеської міської ради «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів» для розгляду на засіданні виконавчого комітету Одеської міської ради та для подальшого розгляду на сесії міської ради.

20.06.2022 на офіційному веб-сайті Одеської міської ради за посиланням «https://omr.gov.ua/ua/acts/projects/committee/191868/» оприлюднено проект рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення на розгляд Одеській міській раді проєкту рішення «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» разом із проєктом рішення ради про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, та рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №118 від 21.06.2022 зазначений проєкт рішення «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» внесено на розгляд Одеській міській раді (https://omr.gov.ua/ua/acts/committee/191901/).

17.06.2022 Одеським міським головою видано розпорядження №256 «Про скликання та проведення дистанційного засідання XIV сесії Одеської міської ради VІІІ скликання» (https://omr.gov.ua/ua/acts/mayor/191852/), яким вирішено скликати XIV сесію Одеської міської ради на 29.06.2022 із рекомендованим порядком денним: 2.1 Про діяльність Одеської міської ради та її виконавчих органів; 2.2 Про бюджет і фінанси; 2.3 Про об`єкти комунальної власності; 2.4 Різне. Крім того, визнано таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови від 21.02.2022 №90 «Про скликання та порядок денний XIV сесії Одеської міської ради VІІІ скликання».

Сесію згідно з пунктом 1 розпорядження вирішено провести в режимі відеоконференції (дистанційного засідання) на підставі статей 42, 46, пункту 11-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування» та затвердженого розпорядженням міського голови від 14.06.2022 №249 «Порядку проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану».

22.06.2022 на веб-сайті Одеської міської ради за посиланням «https://omr.gov.ua/images/File/DODATKI_2022/PROEKTI/Gorsovet/Viyskoviy_stan/poryadok-29.06.docx», оприлюднено порядок денний XІV сесії Одеської міської ради VIII скликання з додатками, а за посиланням «https://omr.gov.ua/images/File/DODATKI_2022/PROEKTI/Gorsovet/Viyskoviy_stan/29_06_2.zip» - порядок денний оприлюднено, разом із проектами рішень.

У п. 8 Порядку денного зазначено питання «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі».

29.06.2022 Одеською міською радою прийнято рішення №970-VIII «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» (далі також оскаржуване рішення), у пунктах 1, 2, 3 якого вирішено: встановити на території м. Одеси збір за місця для паркування транспортних засобів; затвердити Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі згідно з додатком 1; встановити ставки збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі у розмірі згідно з додатком 2.

Пунктами 4 та 6 рішення визначено, що ставки збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі, встановлені цим рішенням, застосовуються з 01 січня 2023 року та вирішено з 01 січня 2023 року вважати таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 №281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів».

У пункті 5 оскаржуваного рішення доручено комунальному підприємству «Одестранспарксервіс»: у десятиденний строк, але не пізніше 25 липня 2022 року, надіслати до контролюючих органів, в яких перебувають на обліку платники збору за місця для паркування транспортних засобів, інформацію в електронному вигляді щодо ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у порядку та за формою, встановленими чинним законодавством України, та копію цього рішення; щомісячно надавати до контролюючих органів, в яких перебувають на обліку платники збору за місця для паркування транспортних засобів, відомості про платників відповідного збору.

Додаток 1 до оскаржуваного рішення містить Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі, а додаток 2 - ставки збору за місця для паркування транспортних засобів.

Оскаржуване рішення було опубліковано в газеті «Одеські вісті» 05.01.23 № 1.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що позивач звернувся до суду в інтересах своїх членів, які є жителями м. Одеса та відповідно особами, які мають право на користування місцями для паркування транспортних засобів у м. Одесі, а відтак оскаржуваним рішенням за умови його протиправності можуть бути порушені права таких осіб членів ГО «КОРУПЦІЯ - СТОП», зважаючи те, що відповідно до свого статуту позивач має право представляти та захитати свої законні інтереси та законні права та інтереси своїх членів в органах влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах. По суті справних правовідносин суд дійшов висновку, що в порушення вимог пп. 268-1.1.2 п. 268-1.1 ст. 268-1 Податкового кодексу України рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» не містить переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, а документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не містять інформації про врахування розробниками проекту рішення місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площі спеціально відведеного місця, кількості місць для паркування транспортних засобів, способу поставлення транспортних засобів на стоянку, режиму роботи та їх заповнюваності.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо порушення спірним рішенням прав та законних інтересів Громадської організації «КОРУПЦІЯ - СТОП».

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеною права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі №802/2678/15-а.

Враховуючи викладене, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням положень п. 18 ч.1 ст. 4 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» за своєю правовою природою є локальним нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень регламентовані положеннями статті 264 КАС України. Зокрема, положеннями ч.2 ст. 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Положеннями статті 268-1 Податкового кодексу України (далі ПК України) регламентовані відносини зі справляння збору за місця для паркування транспортних засобів, зокрема пунктом 268-1.1 статті 268-1 ПК України передбачено, що платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів.

Враховуючи викладене, оскільки Громадська організація «КОРУПЦІЯ - СТОП» не відноситься до юридичних осіб, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, оскаржуване у межах даної справи рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 безпосередньо не порушує права вказаної громадської організації.

Звертаючись до суду, позивач посилався на порушення оскаржуваним рішення прав та інтересів своїх членів, що на його думку підтверджується відповідними заявами, наданими до суду, а також посилався на складення висновку громадської антикорупційної експертизи, що на підставі вимог чинного законодавства та Статуту організації є підставою для звернення до суду.

Відповідно до частини першої-третьої статті 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі Закон № 4572-VI) громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №4572-VI передбачено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об`єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

За такого правового регулювання, з урахуванням предмету спору та визначених позивачем підстав позову, колегія суддів насамперед вважає за необхідне зазначити, що громадська організація, зважаючи на мету свого створення, може бути учасником певних правовідносин, будучи наділеним певним обсягом прав та обов`язків. Залежно від характеру цих правовідносин, їх змісту та власне правового статусу громадської організації у певному правовідношенні залежить обсяг її прав та способів їх реалізації.

Громадська організація наділена процесуальною правосуб`єктністю, тож може звертатися до суду за захистом своїх прав. Спосіб захисту в такому випадку обумовлюється предметом спору, підставами позову, обставинами, за яких виник спір, але насамперед повинен мати на меті відновити/захистити порушенні права від неправомірних рішень, дій/бездіяльності, якщо розглядати це в контексті адміністративного судочинства, суб`єктів владних повноважень у публічно-правових відносинах.

Але в будь-якому випадку звернення, як в цій справі, громадської організації з адміністративним позовом до суб`єкта владних повноважень передбачає існування публічно-правового спору (який виник щодо права (громадської організації), яке ґрунтується за законі). Такий спір має бути реальним, а наслідки оспорених рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №810/3361/18, від 11 червня 2020 року у справі №804/577/18.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено в її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Верховний Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 зазначив, що вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати:

статус громадської організації та її засновників, їхню безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову;

мету громадської організації та її безпосередній зв`язок із предметом позову;

інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту;

чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації;

добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.

Як встановлено судом першої інстанції, Громадська організація «КОРУПЦІЯ - СТОП» (код ЄДРПОУ 23211432) зареєстрована в якості юридичної особи 04.04.2007 (номер запису: 15561200000027159) та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у. (основний).

Відповідно до Статуту громадської організації «КОРУПЦІЯ - СТОП», затвердженої на позачергових засіданнях зборів такої громадської організації протоколом №1/16 від 01.03.2017 громадська організація «КОРУПЦІЯ - СТОП» є добровільним громадським об`єднанням фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів, яке утворюється та діє за організаційно-правовою формою як громадська організація (п.1.1).

Основною метою діяльності Організації є: сприяння в установленому порядку боротьбі з корупцією та незаконною діяльністю, громадський контроль за дотриманням Конституції та законів України посадовими особами державних органів влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, прокуратурою та судами та захист прав і законних інтересів членів Організації (п.2.1).

Завданнями Організації є зокрема: 2.2.2. сприяння розвитку і зміцненню демократичної, соціальної і правової держави, верховенства права та законів; 2.2.3. сприяння підвищенню в суспільстві рівня поваги до закону і правопорядку; 2.2.6. участь у заходах запобігання та протидії корупції та боротьбі з незаконною діяльністю (крім випадків, копи це віднесено законом до компетенції уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції та боротьби з незаконною діяльністю); 2.2.8. громадський контроль за діяльністю державних органів влади та їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, за забезпеченням норм службової етики державними службовцями та осіб прирівняних до них; 2.2.13. забезпечення громадського контролю за використанням коштів державного бюджету і місцевих бюджетів; 2.2.23. громадський контроль за збором та використанням податків, сплачених платниками податків; 2.2.30. здійснення громадського контролю за дотриманням прав людини; 2.2.32. захист, відстоювання і зміцнення принципів права у суспільних відносинах.

Для досягнення основної мети Організація проводить зокрема наступну діяльність: 2.3.1. представляє та захищає свої законні інтереси та законні права своїх членів в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах.

Для виконання основних завдань Організація має право зокрема: 2.4.2. представляти та захитати свої законні інтереси та законні права та інтереси своїх членів в органах влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах; 2.4.3. здійснювати громадську експертизу діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; 2.4.6. брати участь у заходах запобігання та протидії корупції та боротьби з незаконною діяльністю (крім випадків, коли це віднесено законом до компетенції уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції та боротьби з незаконною діяльністю).

Позивачем до суду надано список членів ГО «КОРУПЦІЯ СТОП» станом на 27 січня 2023 року у кількості 11 осіб, які мають адресу місця проживання у м. Одеса (т.1 а.с. 85).

Крім того, до суду надано заяви до ГО «КОРУПЦІЯ СТОП» (т.1 а.с. 86-91) з проханням провести антикорупційну експертизу рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022, одна заява містила прохання за необхідності оскаржити вищевказане рішення (т.1 а. с 89).

Водночас, дослідивши вказані заяви, колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовують порушення прав та законних інтересів членів ГО «КОРУПЦІЯ СТОП» з огляду на наступне.

Так, з урахуванням положень Закону № 4572-VI та Статуту ГО «КОРУПЦІЯ СТОП», вказана громадська організація має право захищати права виключно своїх членів фізичних осіб.

Натомість, дві заяви, надані до суду (т. 1 а.с. 86-87) були подані іншими громадськими організаціями, а саме ГО «За рулем» (код ЄДРПОУ 20992989) та ГО «Страж Ю.Г.» (код ЄДРПОУ 25933678). При цьому, жодним чином не обґрунтовано, чому вказані громадські організації, які є окремими юридичними особами, не можуть здійснити захист своїх інтересів самостійно. Посилання у вказаних заявах, що вказані громадські організації експлуатують відповідні автомобільні стоянки, жодними доказами не підтверджені.

Заява ОСОБА_1 (т.1 а.с. 88) була обґрунтована тим, що депутат Одеської міської ради оскаржила законність проведення сесії 29 червня 2022 року, однак вказані обставини не свідчать про порушення прав члена ГО, зокрема з урахуванням того, що у межах справи №420/11833/22, рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які набрала законної сили, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та нечинним Розпорядження Одеського міського голови №249 від 14.06.2022 року «Про затвердження Порядку проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану», а також визнання протиправним та нечинним Розпорядження Одеського міського голови №256 від 17.06.2022 року «Про скликання та проведення дистанційного засідання XIV сесії Одеської міської ради VIII скликання відмовлено.

Заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 89-91) фактично обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення можливе підвищення плати за паркування для фізичних осіб. В цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 встановлює ставки податку для паркування виключно для юридичних осіб, їх філій (відділень, представництв), фізичних осіб - підприємців, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів.

Підвищення ставок податку для паркування для відповідних операторів майданчиків для паркування не є беззаперечним доказом підвищення плати для паркування для фізичних осіб. При цьому, тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одеса встановлюються окремим рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради та можуть бути предметом окремого оскарження, у разі якщо фізичні особи вважають, що зазначеним рішенням порушуються їх права.

З наведених підстав, колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції, що позивач звернувся до суду в інтересах своїх членів, які є жителями м. Одеса та відповідно особами, які мають право на користування місцями для паркування транспортних засобів у м. Одесі, оскільки рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 безпосередньо не впливає на фізичних осіб користувачів місць для паркування транспортних засобів у м. Одесі.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що надані до суду заяви не обґрунтовують порушення прав та законних інтересів фізичних осіб- членів ГО «КОРУПЦІЯ СТОП», а отже взагалі не можуть бути підставою для звернення до суду з адміністративним позовом в їх інтересах.

Щодо посилань позивача на висновки громадської антикорупційної експертизи рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022, колегія суддів зазначає, що з Висновку за результатами громадської антикорупційної експертизи (т.3 а.с.114) вбачається, що вказана експертиза проводилась по 03.05.2023 року. Таким чином, на момент звернення із адміністративним позовом до суду 20.12.2022 року, вказана громадська експертиза фактично тривала, її висновки затверджені не були, що додатково свідчить про передчасність та відсутність підстав звернення до суду з адміністративним позов у грудні 2022 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, з урахуванням положень чинного законодавства та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, дійшла висновку щодо відсутності обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022на конкретні, реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача та як наслідок відсутність предмету захисту в суді, оскільки останнім не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені у судовому порядку.

Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, у тому числі, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

За приписами пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України;

Статтею 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також установлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12), а саме при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12).

Стаття 7 ПК України унормовує загальні засади встановлення податків та зборів та визначає, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно із підпунктом 12.3.8 пункту 12.3 статті 12 ПК України на період дії воєнного чи надзвичайного стану сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, мають право приймати рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пп. 268-1.1.1 п. 268-1.1 ст. 268-1 ПК України, платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Підпунктом 268-1.1.2 пункту 268-1.1 статті 268-1 ПК України встановлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

Згідно з пп.268-1.3.2 п.268-1.3 ст.268 ПК України, при визначенні ставки збору сільські, селищні, міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Щодо висновків суду першої інстанції, що в порушення вимог пп. 268-1.1.2 п. 268-1.1 ст. 268-1 ПК України рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» не містить переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскаржуване рішення дійсно не містить переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів.

Натомість цей перелік затверджений рішенням Одеської міської ради № 5286-VI від 27.08.2014 «Про затвердження переліку земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», яке є чинним.

Додатком 1 до спірного рішення затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Одесі, а пунктом 1.2 цього Положення визначено, що Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням Одеської міської ради.

Отже, норма пункту 1.2 Положення відсилає до іншого нормативного акта , яким є рішення Одеської міської ради «Про затвердження переліку земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» від 27.08.2014 №5286-VІ.

Колегія суддів вважає, що використання цього нормативного акта для встановлення ставок збору за місця для паркування не суперечить установленій ПК України процедурі прийняття рішення про встановлення місцевого податку та не впливає на кінцевий результат розгляду органом місцевого самоврядування питання про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі, а висновки суду першої інстанції в цій частині вважає надмірним формалізмом у тлумаченні положень ст.268 ПК України.

Крім того, як вірно зазначає апелянт, стаття 268-1 ПК України не встановлює критеріїв для врахування органом місцевого самоврядування таких параметрів, як «місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площа спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність». Натомість, у матеріалах справи (т.1 а.с.148-151) міститься пояснювальна записка до спірного рішення, яка за відсутності законодавчо встановлених критеріїв врахування зазначених показників, на переконання суду, свідчить про врахування під час прийняття оскаржуваного рішення критеріїв, визначених пп.268-1.3.2 п.268-1.3 ст.268 ПК України.

Крім того, колегія суддів погоджується із доводами апелянта щодо відсутності суттєвих процедурних порушень, які могли б бути підставами для визнання нечинним рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 року № 970-VIII.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 292, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «КОРУПЦІЯ-СТОП» до Одеської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство «ОДЕСТРАНСПАРКСЕРВІС», Громадська спілка «АСОЦІАЦІЯ АВТОМОБІЛІСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про визнання протиправним та нечинним рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Громадської організації «КОРУПЦІЯ-СТОП» відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.П. Косцова