ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 990/114/23
Провадження № 11-103заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року (судді Стародуб О. П., Єзеров А. А., Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Чиркін С. М.),
УСТАНОВИЛА:
07 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо розгляду заяви судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку від 11 квітня 2023 року відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України;
- зобов`язати ВРП розглянути заяву судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку від 11 квітня 2023 року відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України та ухвалити рішення про звільнення з 11 травня 2023 року відповідно до статті 116 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами станом на 13 грудня 2022 року) виходячи із обставин, які мали місце на час розгляду заяви про звільнення, а саме можливості відновлення судом права нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді за перебування на адміністративній посаді в суді, яке порушено у зв`язку з очевидною протиправною бездіяльністю ВРП;
- стягнути з ВРП на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок бездіяльності ВРП, у розмірі 22 647 грн;
- стягнути з ВРП на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену за наслідками бездіяльності ВРП у розмірі 45 000 грн.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 червня 2023 року позовну заяву залишив без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення копії зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованого розрахунку шкоди, вимоги про відшкодування якої містить позовна заява, а ухвалою від 21 червня 2023 року позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 , оскільки він не усунув недоліки позовної заяви в установлений судом строк.
Повертаючи позовну заяву, суд виходив із того, що відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС) в позовній заяві зазначається обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, серед іншого, заявив про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22 647 грн.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем у встановлений судом строк надано заяву, яка містить розрахунок та обґрунтування матеріальної шкоди в розмірі 32 404 грн, що значно перевищує заявлену до відшкодування суму матеріальної шкоди.
За змістом пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС позовна заяви повинна містити обґрунтований розрахунок саме тієї суми шкоди, що стягується.
Натомість наданий позивачем обґрунтований розрахунок матеріальної шкоди не збігається із заявленими в цій частині позовними вимогами, що унеможливлює правильне визначення судом змісту та обґрунтувань позовних вимог, не усуває недоліки позовної заяви і не може вважатись належним виконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, позовна заява містить також вимоги про відшкодування моральної шкоди, однак в цій частині позивачем також не надано обґрунтування для забезпечення можливості визначення судом співрозмірності заявленої суми компенсації заподіяній моральній шкоді.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем виконано неналежним чином і не у повному обсязі.
Не погодившись із ухвалою про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки цей суд, порушуючи норми процесуального та матеріального права, повернув його позовну заяву передчасно та безпідставно.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги та доповнення до неї ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалою від 12 червня 2023 року залишив позовну заяву без руху та надав 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а ухвалою від 21 червня 2023 року вже повернув позовну заяву позивачеві, тобто не дочекавшись закінчення процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, встановленого цим же судом.
Також ОСОБА_1 зазначає, що, залишаючи його позовну заяву без руху, суд першої інстанції послався на те, що вона не містить обґрунтованого розрахунку суми, що стягується, чим порушено пункт 3 частини п`ятої статті 160 КАС.
Однак, як зазначає позивач, в позовній заяві на сторінках № 16, 18-22 зазначено розрахунок суми, що стягується. Проте, отримавши ухвалу про залишення без руху його позовної заяви саме з підстав необґрунтованості розрахунку шкоди, вимоги про відшкодування якої містить позовна заява, подав до суду попередню заяву на виконання вимог вказаної ухвали, в якій зазначив, що у позовній заяві міститься обґрунтований розрахунок суми, що стягується, на сторінках № 16, 18 (щодо матеріальної шкоди) і на сторінках № 19-22 (щодо моральної шкоди) із зазначенням номерів та дат квитанцій, чеків, дат та суми платежів тощо. Окрім того, в цій же заяві від 19 червня 2023 року повторно надав обґрунтування розрахунку суми, що стягуються.
Крім того, 22 червня 2023 року ОСОБА_1 особисто, у встановлений судом строк, подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву на виконання вимог ухвали від 12 червня 2023 року, а також додав копію рекомендованого повідомлення про вручення 22 червня 2023 року поштового відправлення № 0102938118172.
Також ОСОБА_1 зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надавати оцінку тим чи іншим доказам, з`ясовувати їх достатність для вирішення справи, їх належність та допустимість.
ВРП у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях на доповнення до апеляційної скарги зазначає, що ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі та доповнення до неї доводи не спростовують висновків суду.
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, доповненнях до неї, відзиві на апеляційну скаргу, а також додаткові пояснення на доповнення до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.
Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС, оскільки позивач не навів обґрунтованого розрахунку шкоди, про яку заявлено у позовних вимогах, та надав позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, зазначений у мотивувальній частині ухвали.
Як убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0102938118172, копію ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року про залишення позову без руху ОСОБА_1 отримав 22 червня 2023 року (т. 2, а. с. 208).
Відповідно до вимог частини першої, шостої, дев`ятої статті 120 КАС перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Отже, десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви спливав 3 липня 2023 року.
Однак суд першої інстанції, не дочекавшись закінчення строку на усунення недоліків позовної заяви, який сам і встановив, ухвалою від 21 червня 2023 року позовну заяву повернув позивачу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.
Разом із тим необхідно зауважити, що суд першої інстанції, ставлячи питання про залишення позовної заяви без руху, а в подальшому повертаючи позовну заяву, підставою невідповідності позовної заяви вимогам статті 160 КАС зазначив те, що позивач не обґрунтував розрахунок шкоди, заподіяної бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Із позовної заяви вбачається, що вона містила розрахунок суми, що стягується, на сторінках № 16, 18 (щодо матеріальної шкоди) і на сторінках № 19-22 (щодо моральної шкоди) позовної заяви із зазначенням номерів та дат квитанцій, чеків, дат та сум платежів тощо. Також ОСОБА_1 наводив обґрунтування шкоди, заподіяної бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і в заяві від 19 червня 2023 року, яка була надана на усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду.
Крім того, позивач додав до заяви докази, які він вважав за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.
Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 244 КАС вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.
Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, іє підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із частиною шостою статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-243, 266, 308, 311, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 скасувати.
3. Справу № 990/114/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: І. А. Воробйова Г. Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко М. І. Гриців С. Ю. Мартєв Д. А. Гудима К. М. Пільков Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко
