ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/3306/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Дубекспо" (вул. Г. Наумова, 33 кв. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 36203336)

до Державної податкової служби України (Львівська площа 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (вул. Терещенківська 11а, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37993783)

про стягнення 201 895, 12 грн,

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Дубекспо" (далі - ПП "Дубекспо", позивач) до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення коштів у розмірі 201 895,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням збитків у вигляді упущеної вигоди з протиправною бездіяльністю ДПС України, яка підтверджена рішенням суду щодо нездійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв`язку з чим позивач зазнав фінансових втрат, які підприємство могло отримати від відсотків по залишку на рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя І.В. Приходько) від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

20.06.2022 від Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не доведено наявності всіх умов для стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, зокрема не доведено, що збитки, реально були б отримані при належному виконанні зобов`язання, натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості доходу не є підставою для його стягнення.

21.06.2022 від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшли письмові пояснення, у яких третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача, не доведено належними та допустимими доказами усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для стягнення коштів у вигляді упущеної вигоди.

27.06.2022 від Приватного підприємства "Дубекспо" надійшли заперечення на відзив відповідача, у яких позивач зазначає, що фактично відповідач визнає свою вину, проте безпідставно заперечує проти розрахунків розміру збитків, водночас позивачем доведено всі елементи правопорушення для стягнення збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 задоволено самовідвід судді Приходько І.В. від розгляду справи №910/3306/22 за позовом ПП "ДУБЕКСПО" до відповідача ДПС України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 201 895,12 грн.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, за участі третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність стосовно неподання до Казначейства висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларацій: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн; зобов`язати Інспекцію подати до Казначейства висновки із зазначенням сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларацій: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №826/7041/16 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві стосовно неподання до Казначейства висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн, які підлягають відшкодуванню з бюджету на користь Підприємства; зобов`язав Інспекцію подати до Казначейства висновки із зазначенням сум згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн., за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн, які підлягають відшкодуванню з бюджету на користь Підприємства.

Постановою Верховного Суду від 27.09.2022 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві висновки із зазначенням сум згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн., за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн., які підлягають відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо», із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн., за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 залишено без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що незважаючи на узгодження заявленої Приватним підприємством "Дубекспо" до бюджетного відшкодування суми ПДВ, кошти не були перераховані на рахунок платника податку у банку, та станом на 24.09.2021 відповідач не здійснив позитивних кроків по сплаті коштів на поточний рахунок Приватного підприємств "Дубекспо" №2600814114.

За твердження позивача, грошові кошти, що не надійшли на поточний рахунок підприємства на підставі невиконання судового рішення, не могли приносити додатковий дохід у вигляді відсотків по залишкам рахунків, а тому наявні правові підстави для стягнення на користь позивача збитків (упущеної вигоди).

На підтвердження розміру заявлених збитків позивачем надано копії договорів (додаткових угод) до поточного рахунку №2600814114, що мав приносити відсотки по залишках рахунків, а саме:

- договір від 22.02.2017 про нарахування процентів по залишку коштів на поточному рахунку в національній/іноземній валюті №261079450 від 06.08.2015 на період з 22.02.2017 по 22.08.2017 - відсоткова ставка 7% на залишок по рахунку від 250 000, 01 до 3 000 000, 00 грн;

- договір від 24.11.2017 про нарахування процентів по залишку коштів на поточному рахунку в національній/іноземній валюті №261079450 від 06.08.2015 на період з 24.11.2017 по 21.05.2018 - відсоткова ставка 5 % на залишок по рахунку від 500 000, 01 до 3 000 000, 00 грн;

- договір від 24.11.2017 про нарахування процентів по залишку коштів на поточному рахунку в національній/іноземній валюті №261079450 від 06.08.2015 на період з 24.11.2018 по 24.01.2019 - відсоткова ставка 8 % на залишок по рахунку від 500 000, 01 до 3 000 000, 00 грн;

- заява про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів від 22.01.2019 на період з 22.01.2019 по 22.07.2019 - відсоткова ставка 11.5% на залишок по рахунку від 500 000, 01 до 2000 000, 00 грн;

- заява про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів від 23.07.2019 на період з 23.07.2019 по 23.01.2020 - відсоткова ставка 11.5% на залишок по рахунку від 500 000, 01 до 2 000 000, 00 грн;

- заява про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів від 27.01.2020 на період з 27.01.2020 по 27.07.2020 - відсоткова ставка 10.5% на залишок по рахунку від 500 000, 01 до 2 000 000, 00 грн;

- заява про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів від 27.07.2020 на період з 27.07.2020 по 28.07.2020 - відсоткова ставка 2.5% на залишок по рахунку від 500 000, 01 до 2 000 000, 00 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, наявні правові підстави для стягнення з Державного бюджету 201 895, 12 грн упущеної вигоди, спричиненої бездіяльністю Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої статті 144 ГК України майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Грошовим виразом майнової шкоди є збитки.

За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Згідно із пунктом 21.3. статті 21 Податкового кодексу України (ПК України) шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною першою статті 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Так, судовим рішенням у справі №826/7041/16 встановлено наявність права у позивача на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн.

Суд відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що вимога про стягнення коштів з державного бюджету з підстав порушення контролюючим органом прав платника податків може мати різну природу. В одних випадках вона є ефективним способом відновлення права платника (тобто, є способом захисту в публічно-правових відносинах), як наприклад, зазначено у висновку Великої Палати, викладеному в пунктах 71 та 74 постанови від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, де йшлося про такий спосіб захисту права платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ. В інших випадках стягнення коштів з державного бюджету є результатом судового захисту позивача в деліктному зобов`язанні, коли порушене право вже не відновлюється та/або позивач одержує компенсацію наслідків порушення (як і в цій справі, де не йдеться про відновлення таким способом права позивача на отримання коштів з бюджету, оскільки він не має права на отримання цих коштів у межах податкових відносин в умовах, якби контролюючий орган не вчинив порушення).

Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він, як платник податку, здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано.

Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

Причинно-наслідковий зв`язок, як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу, простежується в розмірі дійсних втрат, пов`язаних з утратою майнового інтересу покупця на отримання права на податковий кредит з ПДВ.

В контексті цього суд зазначає, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі 922/3928/20).

Відповідно до статі 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.

Позивач, звертаючись із позовом до суду у даній справі, пов`язує заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди з протиправною бездіяльністю ДПС України щодо відшкодування відповідних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв`язку з чим, на думку позивача, підприємство втратило можливість отримання відсотків по залишкам по рахунку.

Розрахунок упущеної вигоди у формі неотриманого прибутку в розмірі 201 895, 12 грн позивачем обґрунтований лише з посиланням на те, що ним втрачена можливість отримання відсотків по залишкам по рахунку з огляду на невиконання рішення суду щодо нарахування йому сум бюджетного відшкодування.

Однак сама лише наявність укладених договорів про нарахування процентів до поточного рахунку позивача не є свідченням реальності отримання відповідного доходу при належному виконанні зобов`язання контролюючим органом.

Підсумовуючи суд зазначає, у цьому випадку наявність підстав для стягнення на користь позивача відповідних сум бюджетного відшкодування, встановлена судовим рішенням, не може бути підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди.

Відтак, позивач не навів належних обґрунтувань наявності в нього упущеної вигоди у взаємозв`язку із наведеними вище обставинами, а відтак вимоги позивача про відшкодування збитків (упущеної вигоди) є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА