ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/381/23 пров. № А/857/11498/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Качмара В.Я., Затолочного В.С.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення: 11:46:40,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення: 29.05.2023,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці, третя особа виконуючий обов`язки начальника Закарпатської митниці Семирга Олександр Ігорович про визнання протиправним і скасувати наказу виконуючого обов`язки начальника Закарпатської митниці «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби» від 12 січня 2023 року №36-о, поновлення його на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13 січня 2023 року по день фактичного поновлення на посаді.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем доведено правомірність свого рішення належними та допустимими доказами.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій з посиланням на його незаконність та необгрунтованість, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховано, що в основу службового розслідування лягли саме факти, які були надані правоохоронним органом та інкримінуються позивачу в порядку кримінального провадження.

Звертає увагу суду, що законодавець виокремив з загального переліку окрему підставу для припинення державної служби встановлення судом вини державного службовця у вчиненні ним корупційного правопорушення або вчинення умисного кримінального правопорушення.

Зазначає, що незважаючи на те, що у даному випадку мали б застосовуватись норми статті 84 Закону України «Про державну службу», відповідачем саме цю норму не застосовано, як то свідчить зміст оскаржуваного наказу, а звільнення проведено з посиланням на інші статті, які не регулюють саме наявні між сторонами взаємовідносини.

Вважає недоречним посилання відповідача під час судового засідання, як на підставу звільнення позивача, на норми статей 22 та 24 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки норми цих статей встановлюють заборону щодо дій державного службовця, які можуть бути пов`язані зі зловживанням службовим становищем. Наслідки порушення цих вимог описані у спеціальному Законі «Про державну службу», так як Закон України «Про запобігання корупції» не містить порядку звільнення працівників за порушення його норм (завиключенням такого звільнення у разі наявного конфлікту інтересів).

Відповідачем надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Закарпатської митниці Державної митної служби України від 25 червня 2021 року № 120-о позивача призначено на посаду заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці.

До Державної митної служби України надійшов лист Державного бюро розслідувань від 19 грудня 2022 року № 30113-22/10-05-02-01-12112/22, яким повідомлено, що першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000765, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 05 січня 2023 року, в ході опрацювання отриманих у встановленому законом порядку документів Дисциплінарна комісія встановила, що органом досудового розслідування задокументовано безпосередню участь ОСОБА_1 в створенні у протиправний спосіб умов для прискорення процедури митного оформлення транспортних засобів ТОВ «Грандес Тур» в зоні діяльності митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, в тому числі забезпеченні нестворення службовими особами митного поста «Тиса» штучних перешкод під час виконання митних формальностей при в`їзді автобусів на митну територію України. Зокрема, ОСОБА_1 у період з 16 жовтня по 14 листопада 2022 року отримував від представника ТОВ «Грандес Тур» інформацію про перелік автобусів, які планували заїжджати через митний пост «Тиса» у напрямку в`їзд в Україну, кількість пасажирів та об`єм товарів і посилок, що будуть ними перевозитись, а також брав безпосередню участь в розмовах, які стосувались обговорення сум та умов отримання неправомірної вигоди від представника ТОВ «Грандес Тур» за забезпечення умов безперешкодного перетинання митного кордону України. Відомості про зазначені вище події були опубліковані на офіційному веб-сайті ДБР України, Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора України, а також інших офіційних сторінках у соціальній мережі Facebook.

Дисциплінарною комісією в поданні зазначено, що допущений позивачем дисциплінарний проступок характеризується шкідливим впливом на рівень службової дисципліни у Державній митній службі та завданням суттєвої шкоди авторитету Закарпатської митниці та Держмитслужби, як державному органу, в цілому, особливо в умовах воєнного стану. За характером дисциплінарний проступок є тяжким. У поясненні від 02 січня 2023 року позивач не надав додаткову інформацію щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, посилаючись на статтю 222 Кримінального процесуального кодексу України (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування). Відповідно до листа ДБР від 05 січня 2023 року № 504-23/10-2-02-01-190/23 від 05.03.2023 року позивач не звертався до Управління досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за дозволом про надання Дисциплінарній комісії детальних пояснень щодо обставин, які стали підставою для дисциплінарного провадження № 589 від 17.11.2022 року і містяться в матеріалах досудового розслідування № 62022000000000765 від 22.09.2022 року.

За результатами проведеного дисциплінарного провадження, дисциплінарна комісія прийшла висновку, що ОСОБА_1 , використовуючи повноваження в особистих інтересах інших осіб, брав безпосередню участь у створенні в протиправний спосіб умов для прискорення процедури митного оформлення транспортних засобів в зоні діяльності митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, в тому числі забезпеченні нестворення службовими особами митного поста «Тиса» штучних перешкод під час виконання митних формальностей при в`їзді автобусів на митну територію України. 16 листопада 2022 року був затриманий представниками правоохоронних органів на території митного поста «Тиса» Закарпатської митниці за підозрою в отриманні неправомірної вигоди на загальну суму 10600 євро.

З урахуванням зібраних у ході дисциплінарного провадження матеріалів, дисциплінарна комісія прийшла висновку про наявність у діях позивача дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1,4, 9 частини 2 статті 65 Закону України від 10.12.2015 року «Про державну службу», а саме: порушення присяги Державного службовця; вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, що унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків на вказаній посаді.

Відповідно до наказу Закарпатської митниці «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби» від 12 січня 2023 року № 36-о застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу 13 січня 2023 року заступника начальника митного поста начальника відділі митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Лазорика В., за порушення Присяги державного службовця; вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби та використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи такий наказ незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №889-VIII).

Як передбачено ст.8 Закону №889-VIII, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Вимогами ст.64 Закону №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.65 Закону №889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Як передбачено частиною 1 статті 68 Закону №889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення.

Частиною 2 статті 68 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

- на державних службовців, які займають посади державної служби категорії А: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

- на державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону №889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Статтею 71 Закону №889-VIII визначено, що Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Вимогами п. 4, 7, 13, 24 Порядку № 1039 визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.

Комісія, дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Як передбачено п. 33 Порядку № 1039, комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:

чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;

чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;

чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;

чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;

який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Відповідно до п.34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).

Відтак, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом № 889-VIII, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Крім того, наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 09.12.2019 справі № 813/3820/17 та від 01.11.2022 у справі № 380/3045/21.

Як встановлено судом, оскаржуваним наказом від 12 січня 2023 року № 36-о позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення Присяги державного службовця, за вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби; використанні повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, що унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків на вказаній посаді.

Так, за результатами дисциплінарного провадження встановлено, що відповідно до доповідної записки Департаменту по роботі з персоналом Державної митної служби України та Департаменту внутрішньої безпеки Державної митної служби України від 16 листопада 2022 року № 2/12-03/738 та матеріалів отриманих дисциплінарною комісією, Першим відділом Управління досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000765, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

16 листопада 2022 року в рамках вказаного кримінального провадження, в порядку ст. 208 КПК України затримано начальника митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ОСОБА_2 та заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ОСОБА_1 .

17 листопада 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

18 листопада 2022 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

24 листопад листопада 2022 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ухвалено рішення про відсторонення від посади заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Тиса Закарпатської області ОСОБА_1 , строком до 16.01.2023 року.

Як зазначалось вище, відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, здійснюючи як працівник органу, що реалізує державну митну політику правозастовні та правоохоронні функції, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, незважаючи на обов`язок неухильно дотримувати вищезазначених норм законодавства, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтував цими вимогами і з використанням наданої йому влади та службового становища, діючи в інтересах третьої особи ТОВ «Грандес Тур», за попередньою змовою з начальником митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ОСОБА_2 , яким у вересні 2022 року висунуто вимогу представнику зазначеного товариства ОСОБА_3 надати йому, а в разі його відсутності ОСОБА_1 на постійній основі неправомірну вигоду у грошовій одиниці Євро в сумах, які будуть ним визначатись з урахуванням об`ємів здійснених ТОВ «Грандес Тур» перевезень, за не створення його підлеглими штучних перешкод під час виконання митних формальностей при в`їзді автобусів зазначеного товариства в Україну, одержав 22.10.2022 року, 28.10.2022 року та 16.11.2022 року разом із ОСОБА_2 від ОСОБА_3 неправомірну вигоду на загальну суму 10600 Євро.

Відомості про вищевказані події були опубліковані на офіційному веб-сайті ДБР України, Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора України, а також на їхніх офіційних сторінках у соціальній мережі Facebоok.

Як вірно зазначено судом, ч. 1 ст. 36 Закону №889-VIII передбачено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Так, порушення Присяги може бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм проходження публічної служби.

З вищевказаних норм Закону № 889-VIII слідує, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчиненням ним дисциплінарного проступку, під яким розуміється вчинення протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Невиконання службових обов`язків - це бездіяльність державного службовця за реальної можливості діяти так, як того вимагають закони, трудовий договір, посадова інструкція та інші праві акти, або ж, навпаки, дія державного службовця, якщо він мав утриматися від її вчинення.

Неналежне виконання таких обов`язків - це дії державного службовця, що не відповідають закону й умовам, що склалися, або хоча й відповідають їм, проте вчиняться з порушенням установленого порядку і строків їх виконання, з недотриманням форми й обсягу виконання, а також виконання їх у неналежному місці або неналежним суб`єктом.

Ознакою дисциплінарного проступку є його протиправність, яка виявляється в тому, що тільки те діяння може бути дисциплінарним проступком, яке прямо передбачено законами України. Якщо в діях державного службовця немає протиправності, це позбавляє невиконання чи неналежне виконання ним своїх службових обов`язків характеру дисциплінарного проступку й не дозволяє застосовувати до нього дисциплінарного стягнення.

Одним із дисциплінарних проступків є порушення Присяги державного службовця.

Згідно наведеного у статті 36 Закону № 889-VIII тексту Присяги державного службовця в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.

Таким чином, як вірно зазначено судом, під порушенням Присяги державного службовця слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Отже порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як встановлено судом, позивача звільнено з посади державної служби, у зв`язку з тим, що перебуваючи на посаді державного службовця на якого поширюється дія Закону України «Про державну службу», своїми діями в порушення Присяги державного службовця він вчинив проступки проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов`язкам, підривають довіру до нього, як до носія влади.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що встановлені за результатами дисциплінарного провадження дисциплінарні проступки знайшли своє підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи та є вчинками, які дискредитують систему органів влади, відтак, є підставою для звільнення позивача.

Разом з тим, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини.

В той же час, набуття розголосу про зазначені події у засобах масової інформації нанесли шкоду Держмитслужбі у вигляді підриву довіри та репутаційних втрат з огляду на рівень посади, яку займав позивач.

Відтак, суд обгрунтовано вважав правильними висновки відповідача про наявність достатніх підстав для звільнення позивача із займаної ним посади державної служби за порушення Присяги державного службовця.

Крім того, вірним є переконання суду, що відповідачем дотримано вимоги ст. 75 Закону України «Про державну службу» щодо отримання пояснень від позивача. При цьому, дисциплінарна комісія пропонувала позивачу надати пояснення не щодо досудового розслідування, а щодо обставин, які стосуються дисциплінарного проступку, зокрема щодо часу, місця, обставин та причин вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інших питань, які мають значення у справі.

Судом також враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року в справі 711/8227/16-ц.

Разом з тим, суд вірно зазначив, що аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №813/2781/16.

Як підтверджується матеріалами справи, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого щодо нього за частиною 3 статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Судом вірно зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення присяги державного службовця є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. В той же час, наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в митному органі, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», у разі встановлення під час службового розслідування невиконання або неналежного виконання державним службовцем своїх посадових обов`язків.

Отже, суд вірно вважав, що позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення присяги державного службовця, яка передбачає обов`язок дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду, що встановлені в ході службового розслідування факти та обставини мали значення тільки для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень. Відтак, безпідставними є доводи позивача про те, що відповідач не мав права притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутності відповідного судового рішення про встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, а також з цих підстав не міг використовувати висновок службового розслідування, в основу якого покладено інформацію, що міститься у кримінальному провадженні

Враховуючи зазначене, вірним є висновок суду, що наказ Закарпатської митниці від 12 січня 2023 року № 36-о «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби» прийнятий на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, є об`єктивно обґрунтованим, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягали до задоволення.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі № 260/381/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. Я. Качмар В. С. Затолочний Повне судове рішення складено у зв`язку з перебуванням судді Качмара В.Я. у відпустці 11.09.2023.