ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Справа № 160/13603/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2023 Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004368 від 31.05.2023 року, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дедянчуком Д.В.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08.06.2023 одержано копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004368 від 31.05.2023 у розмірі 17 000,00 грн., винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дедянчуком Д.В. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова була винесена на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 003278 від 10.05.2023. Зі змісту даного Акту вбачається, що під час проведення перевірки 10.05.2023 відповідачем було виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень; тимчасовий реєстраційний талон на право керування транспортним засобом, оформлений на КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, чим було порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач не погоджується з вказаною постановою та зазначає, що порушень законодавства про автомобільний транспорт допущено не було, оскільки, по-перше, у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки під час дії воєнного стану в Україні, по-друге, під час проведення перевірки водієм автобусу ОСОБА_1 на вимогу співробітників відповідача надавався розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень, а транспортний засіб (автобус) марки «МАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , вже є зареєстрованим і належить на праві власності КП «Київпастранс». Позивач є зберігачем даного транспортного засобу, що підтверджується Договором про відповідальне зберігання з правом використання №45.22-37 від 06.10.2022, укладеним між КП «Київпастранс» і позивачем. Крім того, жодна з норм діючого законодавства України не зобов`язує позивача отримувати тимчасовий реєстраційний талон на право керування транспортним засобом у випадку зберігання і використання даного транспортного засобу. З огляду на викладене, вважає оскаржувану постанову протиправною, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

22.06.2023 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про забезпечення позову у справі.

27.06.2023 позивачем усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13603/23; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою було витребувано у відповідача докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування підстав прийняття рішення, що оскаржується.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

07.07.2023 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції вказує, що на підставі направлення від 05.05.2023 №014516 проведено рейдову перевірку, за результатами якої виявлено порушення статті 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень, тимчасовий реєстраційний талон на КП «Дніпровський електротранспорт», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1, що полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: розкладу руху затвердженого організатором пасажирських перевезень, тимчасового реєстраційного талону на КП «Дніпровський електротранспорт». Постанова № 004368 від 31.05.2023 прийнята на основі вказаного акту № 003278 від 10.05.2023. Порушень під час проведеного заходу не було, оскільки дія постанови КМУ від 13.03.2023 №303 не поширюється на проведення рейдової перевірки. Не було і порушень щодо повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про порушення законодавства, оскільки позивач повідомлений належним чином відповідно до положень пункту 26 Порядку №1567. Щодо суті порушень, відповідачем зауважено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі відповідно до п.2.1. Правил дорожнього руху і інші документи згідно з переліку, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб або тимчасовий реєстраційний талон. Згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 транспортний засіб належить на праві власності КП «Київпастранс». Будь-яких документів, які б підтверджували передачу транспортного засобу на законних підставах позивачу під час перевірки не було надано. Стосовно договору про відповідальне зберігання з правом використання від 06.10.2022 № 45.22-37, відповідачем зазначено, що під час рейдової перевірки зазначений договір не надавався. Під час рейдової перевірки не було надано жодного документу, на підставі якого можна було встановити, що транспортний засіб передано у користування позивача на законних підставах. Крім того, на момент рейдової перевірки строк дії даного договору закінчився. Також, частиною 2 ст. 39 Закону №2344-ІІІ встановлено, що водій автобуса повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Як вбачається з першої сторінки розкладу руху, наданого водієм під час рейдової перевірки, в ньому не зазначено такий обов`язковий реквізит, як період застосування даного розкладу руху, що унеможливлює встановити, який період охоплює розклад руху, наданий водієм та чи є він дійсним станом на момент проведення рейдової перевірки. Також відповідач звернув увагу, що позивач надав до суду розклад руху на 4 аркушах, де зазначено період з 11.03.2023 по 01.06.2023. Проте, під час рейдової перевірки надався розклад руху без зазначення періоду і лише першу сторінку. Також, в розкладі руху, долученому до позовної заяви, записи записані від руки, і неможливо встановити дату вчинення таких записів, що ставить під сумнів достовірність цих даних та дає висновок зробити припущення, що ці дати були вписані вже після рейдової перевірки. За вказаних обставин у їх сукупності, відповідач вважає, що порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки не було, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є такими, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про поновлення строк на подання відзиву.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 30.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалу суду від 30.06.2023 було надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» та доставлено 30.06.2023 (а.с.49), а отже останнім днем строку для подання до суду відзиву в силу положень п.1 ч.1 ст. 241, п.2 ч.6 ст. 251 КАС України є 17.07.2023. Згідно із відбитком штемпелю вхідної кореспонденції відзив поданий суду 07.07.2023.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені обставини щодо подання відзиву у межах визначеного строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

07.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує аргументи відповідача, зазначає про те, що твердження відповідача щодо обов`язкової наявності у водія автобусу тимчасового реєстраційного талона на право керування транспортним засобом, суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки він не є власником транспортного засобу (автобусу) марки «МАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , а отже, у випадку зберігання і використання даного транспортного засобу, жодна з норм діючого законодавства України не зобов`язує його отримувати тимчасовий реєстраційний талон на право керування транспортним засобом. Щодо висновків відповідача щодо втрати чинності на момент проведення рейдової перевірки Договором про відповідальне зберігання з правом використання № 45.22-37 від 06.10.2022, позивачем зазначено, що Додатковою угодою № 1 від 28.12.2022, яка є невід`ємною частиною Договору № 45.22-37 від 06.10.2022 року і надавалась відповідачу в якості доданих до позовної заяви документів разом з Договором, строк дії Договору було продовжено до 30.06.2023. Щодо зауважень відповідача про відсутність у водія автобусу розкладу руху, затвердженого організатором пасажирських перевезень, позивач зауважує, що відповідачем у відзиві не заперечено надання водієм під час рейдової перевірки розкладу руху. Відповідачем не було надано обґрунтування своєї позиції з приводу не заповнення реквізиту, що стосується періоду застосування даного розкладу руху з посиланням на норми чинного законодавства України.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що у період з 28.08.2023 по 10.09.2023 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради зареєстроване 03.09.2003, про що 02.06.2005 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис : 12241200000012648 про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 32616520; місцезнаходження юридичної особи: 49038, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 119-А.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності позивача за КВЕД: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

06.10.2022 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі- Поклажодавець) та Комунальним підприємством «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (далі - Зберігач) укладено Договір №45.22-37 про відповідальне зберігання з правом використання (а.с. 12-15), відповідно до п. 1.1. якого на виконання протоколу Ради оборони міста Києва від 30.09.2022 №20 для забезпечення функціонування критичної інфраструктури міста Дніпро, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на тимчасове безоплатне зберігання з правом користування транспортні засоби марки МАЗ 203065 та МАЗ 107467, в кількості 30 одиниць (в подальшому - об`єкт зберігання) код 63120000-6 за ДК 021:2015 «Послуги зберігання та складування», відповідно до Акту приймання-передачі об`єкту на зберігання, де вказуються найменування, кількість, особливі ознаки транспортних засобів та їх вартість, який є невід`ємною частиною Договору, з обов`язковим подальшим поверненням об`єкту зберігання Поклажодавцю без зміни його якісних та кількісних характеристик, з урахуванням зносу та змін його природних властивостей.

Відповідно до п.1.2.- п.1.3 Договору об`єкт зберігання наданий Поклажодавцю в строкове безоплатне користування з метою забезпечення можливості перевезення пасажирів. Право власності на об`єкт зберігання, що передається Зберігачу за цим Договором безумовно зберігається за його власником КП «Київпастранс».

Відповідно до п.2.1. - п.2.2. Договору об`єкт зберігання передається на тимчасове безоплатне зберігання Зберігачу на підставі Акту приймання-передачі на тимчасове безоплатне зберігання.

Строк тимчасового безоплатного зберігання дорівнює кількості календарних днів із дня підписання Акту приймання-передачі на зберігання, до моменту видачі, що визначається датою підписання Акту зняття із зберігання.

За змістом п. 5.1. Договору строк дії цього договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем об`єкту зберігання Зберігачу, оформленого Актом приймання-передачі на тимчасове зберігання до моменту повернення Зберігачем об`єкту зберігання Поклажодавцю, оформленого Актом зняття із зберігання, але не довше 31 грудня 2022 року. Строк зберігання в Договорі не встановлений та не може бути визначений виходячи з його умов, тому Зберігач зобов`язаний зберігати об`єкт зберігання до пред`явлення Поклажодавцем вимоги про його повернення відповідно до положень 4.2 ст.938 Цивільного кодексу України.

Згідно з Актом приймання-передачі на тимчасове зберігання до договору від 06.10.2022 №45.22-37 позивач прийняв у тимчасове безоплатне зберігання наступні транспортні засоби - автобуси МАЗ у кількості 30шт, зокрема, автобус МАЗ 203065, номер кузова НОМЕР_3 , 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 16-17).

28.12.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 45.22-37 від 06.10.2022 про відповідальне зберігання з правом використання, в якій дійшли згоди внести зміни до Договору № 45.22-37 від 06.10.2022 про відповідальне зберігання з правом використання, виклавши пункт 5.1. Договору в наступній редакції: « 5.1. Строк дії цього Договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем об`єкту зберігання Зберігачу, оформленого Актом приймання - передачі на тимчасове зберігання до моменту повернення Зберігачем об`єкту зберігання Поклажодавцю, оформленого Актом зняття із зберігання, але не довше 30 червня 2023 року.» (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 з 06.04.2012 транспортний засіб МАЗ 203065 автобус пасажирський, жовтий, номер кузова НОМЕР_3 , 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , належить Комунальному підприємству «Київпастранс», м.Київ, вул. Набережне шосе, 2.

Згідно із направленням на рейдову перевірку від 05.05.2023 №014516 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортних засобів, автомобільних перевізників всіх форм власності, резидентів/нерезидентів України, громадян, водіїв щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту за адресою: м. Дніпро, пл. Старомостова, 48к, під час проведення якої 10.05.2023 о 07 год. 10 хв. був перевірений транспортний засіб МАЗ автобус, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки було складено Акт №003278 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.05.2023, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення статті 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутній розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень та тимчасовий реєстраційний талон на КП «Дніпровський електротранспорт», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - ч.1 абз.3 - Перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 цього Закону, а саме: відсутній розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень, та тимчасовий реєстраційний талон на КП «Дніпровський електротранспорт».

Водій транспортного засобу зі змістом Акту ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився, про що свідчить відповідна відмітка в акті.

Позивачу надіслано повідомлення від 22.05.2023 №36742/23/24-23 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт засобами електронного зв`язку на електронну пошту позивача: «det.dp1897@gmail.com» 25.05.2023.

У повідомленні від 22.05.2023 №36742/23/24-23 позивачу запропоновано прибути на розгляд справи, яке відбудеться 31.05.2023 з 10:00 до 15:00 (перерва з 12:00 до 12:45), у Відділі державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб. 209, та додатково повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи в зазначений термін, справа про порушення розглядається без її участі.

На розгляд справи щодо акту від 10.05.2023 №003278 позивач чи уповноважена особа не прибули.

31.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Комунальним підприємством «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004368, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за порушення ст.ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Копію вказаної постанови надіслано позивачу засобами поштового зв`язку та отримано 08.06.2023, про що зазначено позивачем у позові.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №004368 від 31.05.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, а також додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За змістом частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Таким чином, для перевізника документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, а для водія автобуса - реєстраційні документи на транспортний засіб та розклад руху в силу вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ є тими необхідними документами, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є автомобільним перевізником, надає послуги з регулярних пасажирських перевезень та має у своєму користуванні відповідно умов до Дговору про відповідальне зберігання з правом використання від 06.10.2022 №45.22-37 автобус марки МАЗ 203065, номер кузова НОМЕР_3 , 2012 р.в., державний номер НОМЕР_1 .

За результатами рейдової перевірки транспортного засобу - автобуса марки МАЗ 203065, номер кузова НОМЕР_3 , 2012 р.в., державний номер НОМЕР_1 , посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено порушення позивачем ст.ст 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме: розкладу руху, затвердженого організатором пасажирських перевезень, та тимчасового реєстраційного талону на КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР.

Обґрунтовуючи неправомірність притягнення до відповідальності, позивач акцентує, що водієм автобусу ОСОБА_1 на вимогу співробітників відповідача надавався розклад руху, затверджений організатором пасажирських перевезень, а жодна з норм діючого законодавства України не зобов`язує перевізника отримувати тимчасовий реєстраційний талон на право керування транспортним засобом у випадку зберігання і використання даного транспортного засобу.

Заперечуючи позицію позивача, відповідачем зазначено, що водієм під час перевірки не виконано вимоги Закону щодо надання тимчасового реєстраційного талону на автобус, крім того наданий водієм під час перевірки розклад руху не є належним, оскільки не містив такий обов`язковий реквізит як період застосування даного розкладу руху, тобто до перевірки не надано документів, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення, що підставою для притягнення такого перевізника до відповідальності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, варто зазначити, що в розумінні положень статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень; розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом.

Щодо відсутності під час проведення перевірки розкладу руху, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, 1.4, 2.1, 2.4, 2.13 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №278 07.05.2010 (далі - Порядок №278, в редакції на час спірних правовідносин) Автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Паспорт маршруту включає, зокрема, копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів.

Розклад руху автобусів для міських та приміських маршрутів регулярних перевезень, що працюють у режимі маршрутного таксі включає: номер рейсу (маршруту); час відправлення автобуса з початкової зупинки, год. хв.; час прибуття на кінцеву зупинку, год. хв.

Затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником.

Згідно додатку №1 до Порядку №278 розклад руху має містить такий реквізит: «на період з __________ до ____________».

Як вбачається з матеріалів справи та про що відсутній спір між сторонами, водієм під час перевірки було надано розклад руху автобусів, затверджений 12.01.2023 директором Департаменту транспорту та інфраструктури Дніпровської мської ради Ігорем Маковцевим, за маршрутом №48К Міська лікарня №20 - вул Широка - вул. Передова - вул. Симиренківська - Амурський міст - пл. Старомостова - вул. Яхненківська (вул. Вітчизняна - вул. Солончакова) - вул. Каруни - Амурський.

За таких обставин, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки №0003248, про порушення позивачем положення статті 39 Закону № 2344-ІІІ та перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки розкладу руху, затвердженого організатором пасажирських перевезень, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, тому притягнення позивача до відповідальності за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів розкладу руху, затвердженого організатором пасажирських перевезень, є неправомірним.

Доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що під час рейдової перевірки водієм надавалась тільки перша сторінка розкладу руху, в якій не було зазначено періоду застосування даного розкладу руху відповідно до форми додатку 1 Порядку № 278, а вже під час судового розгляду позивачем надано розклад руху із заповненими періодами застосування, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність даних, не приймаються судом, оскільки такі обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд звертає увагу, що відповідачем було застосовано до позивача штраф саме за відсутність означеного розкладу руху, а не за неналежне його оформлення.

Щодо відсутності під час проведення перевірки тимчасового реєстраційного талону на КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки водієм надавалось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 і ця обставина не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що згідно із договором №45.22-37 про відповідальне зберігання з правом використання від 06.10.2022 позивач прийняв у тимчасове безоплатне зберігання з правом користування транспортні засоби - автобуси, зокрема, МАЗ 203065, номер кузова НОМЕР_3 , 2012 р.в., державний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 з 06.04.2012 є Комунальне підприємство «Київпастранс».

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (далі - Порядок №1388 в редакції чинній на час спірних правовідносин) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №379 від 11.08.2010, (далі - Інструкція №379 в редакції на час спірних правовідносин), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

З огляду на наведене правове регулювання спірних відносин, власник транспортного засобу та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір щодо права використання та тимчасовий реєстраційний талон, оскільки саме він підтверджує право користування транспортним засобом).

Пряма вимога щодо наявності реєстраційних документів на транспортний засіб у водія міститься у статті 39 Закону № 2344-ІІІ, наявність тимчасового реєстраційного талону, відповідно, і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом №2344-ІІІ.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16.

Позивачем у ході судового розгляду не заперечено, що Договір про відповідальне зберігання з правом використання та тимчасовий реєстраційний талон на підтвердження права користування транспортним засобом МАЗ 203065, номер кузова НОМЕР_3 , 2012 р.в., державний номер НОМЕР_1 , КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР в ході рейдової перевірки надані не були.

З урахуванням зазначеного, надані позивачем Договір №45.22-37 про відповідальне зберігання з правом використання від 06.10.2022 та Додаткова угода № 1 від 28.12.2022 лише у ході судового розгляду, про які не було повідомлено посадових осіб відповідача, та за відсутності тимчасового реєстраційного талону на строк дії такого договору, свідчить про обґрунтованість висновків Акту перевірки №0003248 про порушення позивачем положення статті 39 Закону № 2344-ІІІ в частині перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки тимчасового реєстраційного талону, а відтак правомірність притягнення позивача до відповідальності за таке порушення.

Суд зазначає, що акт перевірки - це один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні доказами.

Варто зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2023 у справі №140/1167/22.

Оскільки відповідачем було протиправно притягнуто позивача до відповідальності за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів розкладу руху, затвердженого організатором пасажирських перевезень, що встановлено судом, поряд з цим, судом визнано обґрунтованим притягнення позивача до відповідальності за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки тимчасового реєстраційного талону, суд вважає, що висновки Акту перевірки від 10.05.2023 №003248 не повній мірі обґрунтовані та доведені, що виключає правомірність прийнятого на його підставі рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу №004368 від 31.05.2023 у розмірі 17000 грн. не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Однак, відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 2684,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32616520, місцезнаходження: 49038,м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 119-А) до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №004368 від 31.05.2023 про застосування до Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51) на користь Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32616520, місцезнаходження: 49038,м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 119-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова