ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.09.2023 р. Справа№ 914/2140/23

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», м. Дрогобич, м. Стебник, Львівська область

до відповідача за зустрічним позовом Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківський області, м. Калуш, Івано-Франківська область

про визнання недійсною додаткову угоду №5 до договору на постійне та обов`язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 року

у справі № 914/2140/23

за позовом Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківський області, м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача 1 Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», м. Стебник, Львівська область

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Агро», м. Київ

про солідарне стягнення 378530,46 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківський області до відповідачів Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Агро» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 378530,46 грн.

Ухвалою від 17.07.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

В межах наданого судом строку від позивача надійшло клопотання (вх.№19305/23 від 07.08.2023), в якому зазначено запитувані відомості та до якого долучено необхідні докази.

Ухвалою 14.08.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 20.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 договору №1 на постійне та обов`язкове обслуговування від 23.12.2019 року в частині своєчасної оплати наданих послуг, а також з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань по договору №1 на постійне та обов`язкове обслуговування від 23.12.2019 року між позивачем та відповідачем-1, відповідачем-2 було укладено договір поруки №197-11-22 від 28.11.2022 року.

31.08.2023 від відповідача-1 засобами поштового зв`язку через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла зустрічна позовна заява за вих.№295 від 28.08.2023 року.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви відповідач-1 зазначає, що підставою первісного позову є договір №1 на постійне та обов`язкове обслуговування від 23.12.2019 року з додатковими угодами до нього, який укладений між Воєнізованою гірничорятувальною (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківський області та Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», зокрема 02.12.2022 року Воєнізованою гірничорятувальною (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківський області та Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» було укладено додаткову угоду №5 до договору № 1 від 23.12.2019 року, відповідно до умов якої сторони продовжили дію договору на 2023 рік. Однак, Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» вважає, що позивач за первісним позовом ввів в оману ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» щодо наявності підписів уповноважених осіб на плані ліквідації, що у подальшому унеможливлює постійне та обов`язкове обслуговування позивача за зустрічним позовом відповідно до договору №1 від 23.12.2023 року. Таким чином, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати додаткову угоду № 5 від 02.12.2022 до договору №1 від 23.12.2019 року недійсною.

Дослідивши зустрічну позовну заяву, суд дійшов висновку, що остання підлягає поверненню на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

За змістом ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Згідно з ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Зустрічна позовна заява подана без дотримання вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні докази сплати судового збору за подання такої заяви.

За приписами ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 Господарського процесуального кодексу України. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

З прохальної частини зустрічної позовної заяви судом вбачається, що ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» просить суд відстрочити сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви до моменту ухвалення рішення Господарським судом Львівської області у справі №914/2140/23.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Вказаний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним і редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити сплату судового збору за наявності викладених вище умов, а не лише виходячи з майнового стану сторони.

Однак, наявність передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» умов, за яких суд враховуючи майновий стан сторони, може звільнити її від сплати судового збору, відповідачем у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено за змістом ст. 8 Закону України Про судовий збір умов, за наявності, яких суд відстрочує сплату судового збору.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 цього ж Закону України передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року становить 2684,00 грн.

Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939400,00 грн).

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд визнати додаткову угоду №5 від 02.12.2022 до договору №1 на постійне та обов`язкове обслуговування від 23.12.2019 недійсною (немайнова вимога).

Таким чином позивачем заявлено вимогу немайнового характеру. За подання до суду даного позову, позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» не надано суду належних і допустимих доказів, щодо обставин неможливості сплати судового збору, у передбачено законом розмірі, а отже виключають підстави для відстрочення останнього від сплати такого, в порядку статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкт господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, а тому вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Рішенні 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», яким зазначено, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, суд зазначає, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду у порядку та розмірі, що встановлені Законом України «Про судовий збір», є допустимим обмеженням особи у доступі до суду та не становить порушення гарантованого їй пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Така позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.03.2019 по справі №914/1723/15.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не долучено довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як вбачається із поданих матеріалів, зустрічна позовна заява має підпис та зазначення прізвище з ініціалами позивача, однак не містить назви посади особи, яка підписала позовну заяву.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 180, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» та додані до неї документи - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Додаток: зустрічна позовна заява з доданими документами, у т.ч. поштовий конверт на 27 арк.

Суддя Гоменюк З.П.