-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
1-7/2009
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2009 року м. Севастополь
Військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил під головуванням судді Моцного М.В.,
при секретарі Кутигіній Н.А.,
за участю державних обвинувачів - військового прокурора Феодосійського гарнізону Кіндрата В.Й. та помічника військового прокурора Феодосійського гарнізону Левандовського О.С., підсудного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням колишнього начальника Феодосійської КЕЧ району полковника запасу
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Черепи Шкловського району Могілевської області Республіки Білорусь, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України.
Судовим слідством військовий апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді начальника Феодосійської КЕЧ району,
28 вересня 1998 року, діючи в інтересах профільної позашкільної допоміжної установи «Центр Дайвінгу» (далі - ППДУ «ЦД»), з метою сприяння останній в здійсненні господарської діяльності, перевищив надану йому владу і службові повноваження, навмисно, в порушення ст. 19 Конституції України, постанови спільного засідання колегій Державного комітету України із земельних ресурсів і Міністерства оборони України № 8/11 від 23 листопада 1993 року, п. 58 «Положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне забезпечення Радянської Армії і Військово-Морського Флоту», введеного в дію наказом Міністра оборони СРСР № 75 від 22 лютого 1977 року, п.п. "а" п. 3, п. 4 Положення про порядок передачі
державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 678, п. 5 та 9 Положення по порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року № 891, актом прийому -передачі окремих будівель військового містечка № 98, розташованого на мисі Француженка міста Судак АР Крим, передав приміщення казарми, 1956 року забудови, залишковою вартістю заміщення 20 281 грн., приватній установі ППДУ «ЦД», тобто скоїв дії, що явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень.
Такі дії ОСОБА_4, що виразилися в незаконній передачі вказаної казарми, спричинили тяжкі наслідки у вигляді безоплатного відчуження державного нерухомого майна на користь ППДУ «ЦД», що спричинило державі шкоду в розмірі 20 281 грн.
Підсудний ОСОБА_4, не заперечуючи фактичних обставин справи, своєї вини в інкримінованому діянні не визнав та в судовому засіданні пояснив, що згідно розпорядження Міністра оборони України від 14 грудня 1995 року та розпорядження Начальника Квартирно-експлуатаційного управління Одеського військового округу від 29 січня 1997 року військове містечко № 98 підлягало передачі місцевим органам влади. Враховуючи, що будівлі та споруди військового містечка були в непридатному для використання стані, мешканці житловому будинку, підлягали відселенню, а сама казарма знаходилася в напівзруйнованому стані, місцеві органи влади відмовлялися приймати вказане містечко. У 1998 році виконавчий комітет Судакської міської ради погодився прийняти лише земельну ділянку за умови відселення трьох сімей мешканців житлового будинку та зносу всіх будівель і споруд. Йому було відомо, що в місцевій раді готуються документи для передачі земельної ділянки в оренду ППДУ «ЦД». З метою вирішення питання про передачу земельної ділянки ним було прийнято рішення передати будівлі, розташовані на ній, на баланс ППДУ «ЦД». Така передача відбулася 28 вересня 1998 року з підписанням актів.
За змістом кримінального закону кримінальна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень настає у разі, якщо такі дії спричинили настання суспільно-небезпечних тяжких наслідків, тобто заподіяли шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам. При цьому таке перевищення влади чи службових повноважень повинно знаходитися у причинному звязку з настанням суспільно-небезпечних наслідків.
З дослідженого в суді листа начальника капітального будівництва та розквартирування військ МО України № 141/1/267 від 13 квітня 1992 року (т. 1 а.с. 141-143) та Акту прийому будівель, споруд і території військового містечка від 17 червня 1992 року (т. 1 а.с. 18 -19) вбачається, що військове містечко № 98 зі всіма спорудами, в тому числі будівлею казарми, було прийнято на облік Харківською військовою інженерною радіотехнічною академією Протиповітряних Сил ім. Говорова та Феодосійської КЕЧ району.
У відповідності з пунктом 58 «Положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне забезпечення Радянської Армії і Військово-Морського Флоту», введеного в дію наказом Міністра оборони СРСР № 75 від 22 лютого 1977 року, передача будівель та споруд Міністества оборони іншим міністерствам та відомствам, незалежно від їх вартості проводиться з дозволу міністра оборони за погодженням з керівниками відповідних міністерств та відомств.
Як вбачається зі змісту п.п. "а" п. 3 та п. 4 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 678, передача майна із загальнодержавної власності здійснюється на підставі рішень Кабінету Міністрів України, за погодженням з відповідними центральними органами державної виконавчої влади.
Відповідно до постанови спільного засідання колегій Державного комітету України із земельних ресурсів та Міністерства оборони України від 23 листопада 1993 року №8/11, земельна ділянка площею 8,2 га, на якій знаходиться військове містечко № 98, залишена у тимчасовому користуванні Міністерства оборони України строком до 3 років. На голову державного комітету по земельних ресурсах Республіки Крим та командувачів військовими округами покладено обовязок по контролю за цільовим призначенням земель, що залишаються у тимчасовому користуванні Міністерства оборони України та за своєчасним вирішенням питання щодо передачі Радам народних депутатів вивільнених земельних ділянок, потреба у яких минула.
Рішенням Судакської міської ради від 10 листопада 1994 року № 516 (Т. 1 а.с. 148) було зупинено право постійного користування Міністерством оборони земельною ділянкою 8,2 га, на якій знаходиться військове містечко № 98. Зазначена земельна ділянка передана в тимчасове (3 роки) користування Харківському військовому університету. Після закінчення зазначеного строку земельна ділянка підлягала звільненню і здачі по акту комісії міськвиконкому в строк до одного місяця.
Відповідно до листа начальника квартирно-експлуатаційного управління Одеського військового округу № 2391/36 від 29 січня 1997 року (т. 2 а.с. 190) на імя начальника Феодосійської КЕЧ району, земельна ділянка площею 8,2 га в м. Судак (військове містечко № 98) підлягала передачі до народного господарства.
Окрім того, з даного листа вбачається, що 9 грудня 1996 року за вих. № 10/35/1 начальник Харківського військового університету дав згоду на передачу земельної ділянки площею 8,2 га, розташованої в місті Судак на мисі Француженка народному господарству.
Як вбачається з листа начальника Судакського міського управління земельних ресурсів від 26 лютого 1997 року № 85/02.1-11 (т. 2 а.с. 186), адресованого начальнику Феодосійської КЕЧ району, для передачі земель військового містечка № 98 необхідно оформити акт прийому - передачі земель по встановленій в МО України формі і здійснити передачу будівель та споруд у відповідності з постановами КМ України № 678 від 6 червня 1996 року та № 891 від 6 листопада 1996 року.
Згідно листа начальника Судакського міського управління земельних ресурсів від 3 лютого 1998 року № 42/10-22 (т. 2 а.с. 187) на імя начальника Феодосійської КЕЧ району, для передачі земель військового містечка № 98 необхідно було провести відселення 3 сімей та підтвердити знос будівель і споруди, які знаходилися на земельній ділянці.
Як видно з матеріалів справи, 28 вересня 1998 року Актом прийому-передачі окремих будівель військового містечка № 98, з додатком (Т. 1 а.с. 23 - 25), Феодосійська КЕЧ району передала, а ППДУ «ЦД» прийняла на баланс два житлових будинки 1956 і 1965 років забудови (кримінальну справу закрито за п. 2 ст. 6 КПК України, т. 5 а.с. 14-15) та казарму 1956 року забудови.
Відповідно до дослідженої в суді посадової інструкції начальника Феодосійської КЕЧ району (т. 5 а.с. 170 - 173), в його повноваження не входить прийняття рішень про відчуження обєктів казармено-житлового фонду з сфери управління Збройних Сил України.
Згідно висновку експерта № 1308 від 24 червня 2008 року (т. 4 а.с. 59-63), залишкова вартість заміщення приміщення казарми військового містечка № 98,1956 року забудови, розташованого на мисі Француженка м. Судак АР Крим станом на вересень 1998 року складала 20 281 грн., яка визначена за умови економічної недоцільності відновлення обєкта в його первинному виді.
З інвентаризаційної відомості (т. 1 а.с. 20) видно, що казарма, яка розташована на території військового містечка № 98, була збудована у 1956 році, її вартість станом на 1 січня 1992 року складає 41 670 рублів.
З дослідженого в суді Акту прийому будинків, споруд і території військового містечка № 98 від 17 червня 1992 року вбачається, що проектно-технічна документація на будинки, споруди та технічну систему відсутня. Будинок № 1 (казарма) знаходиться в аварійному стані і потребує капітального ремонту.
З листа начальника Феодосійської КЕЧ району № 4/708 від 7 жовтня 1993 року на імя Начальника квартирно-експлуатаційного управління Одеського військового округу (т. 1 а.с. 61) видно, що на земельній ділянці військового містечка № 98 знаходиться зруйнована казарма.
Телеграмою № 208 від 6 квітня 1994 року (т. 1 а.с. 63) начальник Феодосійської КЕЧ району на імя начальника Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України підтвердив знаходження на балансі КЕЧ, крім іншого, казарми в напівзруйнованому стані.
З додатку № 1 до Акту прийму-передачі окремих будинків військового містечка № 98 від 28 вересня 1998 року (т. 1 а.с. 68) та Акту технічного обстеження казарми того ж містечка від тієї ж дати (т. 1 а.с. 105-106) видно, що казарма є одноповерховим будинком, побудованим із каміння та знаходиться в незадовільному стані, а саме: не оштукатурена, частково відсутня підлога, відсутні вікна, двері та вся інша столярка, частково зруйновані стіни й дах, внутрішні стіни частково порушені.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_8, інженера Феодосійської КЕЧ району, вона декілька разів відвідувала розташування військового містечка № 98 і бачила зазначену казарму, яка нагадувала руїни.
Згідно показів свідка ОСОБА_9, інженера - будівельника Феодосійської КЕЧ району, за весь час її роботи в КЕЧ казарма військового містечка № 98 не експлуатувалася й нагадувала руїни в степу.
Свідок ОСОБА_10- засновник ППДУ «ЦД», в судовому засіданні пояснив, що перекриття казарми було зроблено з армованого дротом шлакобетону, підтримувалося бетонними стовпами й місцями провалилося. Стіни казарми були складені з природного каміння і потріскалися, тріснув також фундамент. Оскільки казарма перебувала в аварійному стані, вона була знесена, а будівельним сміттям засипані капоніри від військової техніки та ями на дорогах. Жодних будівельних матеріалів в результаті зносу казарми не отримано.
Аналогічні відомості містяться також і в досліджених в суді показах свідка ОСОБА_11, директора ППДУ «ЦД» в 1998 році.
Проаналізувавши відомості щодо стану будівлі казарми, яка знаходилася на території військового містечка № 98, військовий апеляційний суд приходить до висновку, що вона протягом тривалого часу не використовувалось за призначенням та не могла використовуватися в майбутньому з причини незадовільного технічного стану.
Оцінюючи висновок експерта № 1308 від 24 червня 2008 року (т. 4 а.с. 59-63), що залишкова вартість заміщення приміщення казарми станом на вересень 1998 року складала 20 281 грн., військовий апеляційний суд вважає, що він не може слугувати безперечним доказом заподіяння шкоди на вказану суму. Як вбачається з даного висновку, експертом було визначено лише залишкову вартість заміщення казарми, а не її залишкову балансову вартість, про що ставилося питання органами досудового слідства при призначенні цієї експертизи.
Окрім того, при проведенні розрахунків експертом не було прийнято до уваги балансову вартість казарми відповідно до інвентаризаційної відомості станом на 1 січня 1992 року.
Відповідно ж до примітки 2 ст. 423 КК України у ст. 424 цього ж Кодексу тяжкими наслідками, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, розуміється спричинення реальної матеріальної шкоди фізичній чи юридичній особі, яка в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Зі змісту постанови спільного засідання колегій Держкомзему та Міністерства оборони України № 8/11 від 23 листопада 1993 року та Рішення Судакської міської ради від 10 листопада 1994 року № 516 (Т.1 а.с. 148) вбачається, що Міністерство оборони України в 1993 році відмовилося від прав на нерухоме майно військового містечка, яке разом з земельною ділянкою підлягало передачі місцевим органам влади в строк, визначений пунктом 5 Рішення Судакської міської ради від 10 листопада 1994 року № 516. За Міністерством оборони залишилося право відселення мешканців з житлового будинку та зносу будівель і споруд, на чому наполягала місцева влада своїм листом № 42/10-22 від 3 лютого 1998 року (т. 1 а.с. 65).
Відповідно до показів свідка ОСОБА_10, з 1987 року юнацький військово-спортивний морський клуб «Шельф» (правонаступником якого є -ППДУ «ЦД») здійснював свою діяльність на мисі Француженка в м. Судак на території військового містечка № 98 та на цій території будь-якої діяльності військовими установами не велося. Рішенням виконавчого комітету Судакської міської ради від 5 вересня 1994 року №415 (т. 4 а.с. 23) було погоджено надання в користування клубу земельної ділянки в районі а/стоянки "Капсель" на мисі Француженка. Знаючи про ситуацію, що міська влада відмовлялася приймати від Феодосійської КЕЧ району казармено-житловий фонд військового містечка № 98, він звернувся до ОСОБА_4 з пропозицією прийняти на баланс ППДУ «ЦЦ» будівлі і споруди, що було зроблено 28 вересня 1998 року. При цьому жодних правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно ППДУ «ЦД» не оформлялося. Окрім того, ОСОБА_10 показав, що вирішуючи питання про надання земельної ділянки на мисі Француженка в органах місцевої влади, комісією у складі начальника відділу капітального будівництва Судакського міськвиконкому, заступника начальника управління земельних ресурсів, головного спеціаліста представництва Фонду майна АР Крим в м. Судак було підготовлено Акт технічного обстеження інвентарного обєкту від 21 листопада 1997 року та Акт прийому - передачі основних засобів, а саме казарми на території військового містечка № 98 (т. 6 а.с. 109-110). Однак така передача не була проведена з причини, що ця казарма не була передана до місцевих органів влади. В подальшому рішенням Судакської міської ради від 4 грудня 2002 року № 482 було дозволено ППДУ «ЦД» складання проекту відводу земельної ділянки для розміщення центру підводного плавання на мисі Француженка, а в 2005 році укладено договір оренди земельної ділянки.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, військовий апеляційний суд приходить до висновку, що передача 28 вересня 1998 року Феодосійською КЕЧ району приміщення казарми, 1956 року забудови, на баланс ППДУ «ЦД», що ставилося у провину ОСОБА_4 органами досудового слідства, будь-якої шкоди державним чи суспільним інтересам, або інтересам окремих осіб не спричинила і не могла спричинити, оскільки ця будівля перебувала у непридатному для використання стані, а її подальше використання чи знесення потребувало певних матеріальних затрат. До того ж, відповідно до листа начальника Судакського міського управління земельних ресурсів від 3 лютого 1998 року № 42/10-22 (т. 2 а.с. 187), місцева влада не мала інтересів у подальшому використанні цієї казарми та просила підтвердити її знесення.
Окрім того, в силу поставленого завдання по передачі земель військового містечка, ОСОБА_4 20 січня 1998 року листом № 73 звертався до Голови Судакського міськвиконкому з проханням розглянути питання про передачу земельної ділянки на мисі Француженка, однак позитивного рішення протягом строку, визначеного п. 5 Рішення Судакської міської ради від 10 листопада 1994 року № 516 з цього питання місцевими органами влади прийнято не було. Земельна ділянка під військовим містечком № 98 була прийнята в склад земель запасу Судакської міської ради лише 16 березня 2000 року (Т. 1 а.с. 37).
Обвинувачення ж ОСОБА_4 в порушенні, при передачі казарменого приміщення військового містечка № 98, пунктів 5 та 9 Положення по порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року № 891, на думку військового апеляційного суду, є необгрунтованим, оскільки дія цього Положення поширюється на випадки передачі в комунальну власність житлових будинків відомчого житлового фонду, що у провину ОСОБА_4 органами досудового слідства не ставиться.
Згідно розяснення, яке міститься в ч. 4 та 5 п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 року № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, повязані із здійсненням права власності та його захистом», перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості його майна та обсягу фінансових зобовязань. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
З матеріалів справи видно, що ППДУ «ЦД» не оформляло право власності на казармене приміщення, зазначене в акті прийому-передачі окремих будівель військового містечка № 98 від 28 вересня 1998 року (т. 4 а.с. 54).
Таким чином, обвинувачення ОСОБА_4 в тому, що в результаті його дій відбулося безоплатне відчуження та вибуття з володіння держави державного нерухомого майна є безпідставним.
Жодних обставин, обтяжуючих відповідальність ОСОБА_4, у справі не встановлено, а посилання органів досудового слідства на те, що він діяв в інтересах ППДУ «ЦД» з метою сприяння в здійсненні нею підприємницької діяльності не конкретизовано та будь-якими доказами у справі не підтверджено.
Матеріали справи свідчать, що з субєктивної сторони дії ОСОБА_4 не були спрямовані на заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам.
Враховуючи наведене, військовий апеляційний суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 у передачі 28 вересня 1998 року, актом прийому-передачі приміщення казарми, 1956 року забудови, розташованої на мисі Француженка міста Судак АР Крим, на баланс приватній установі ППДУ «ЦД», що спричинило настання тяжких наслідків у вигляді безоплатного відчуження державного нерухомого майна на користь ППДУ «ЦД» та заподіяло державі шкоду в розмірі 20 281 грн., не знайшло свого підтвердження, а в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, у звязку з чим він на підставі п. 2 ч. 1 ст. б КПК України підлягає виправданню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321,323,324 і 327 КПК України, військовий апеляційний суд
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 - підписку про невиїзд скасувати.
З набранням вироком законної сили речові докази по справі: Акт прийому - передачі окремих будівель військового містечка № 98 від 28 вересня 1998 року - зберігати в справі.
Судові витрати по справі, витрачені на проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1577 від 17 червня 2008 року в розмірі 1 876 грн. 80 коп. та судової будівельно-бухгалтерської експертизи № 1308 від 24 червня 2008 року в розмірі 2 346 грн., а всього на суму 4 222 грн. 80 коп., віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений або на нього може бути внесено касаційне подання до Військової судової колегії Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил протягом одного місяця з моменту його проголошення.
скопійовано
-
скопійовано
-
