Справа № 420/5101/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токмілової Л.М.;

за участі:

секретаря судового засідання Куртій Д.О.

представника позивача Шугалевича І.В., Стоянова М.М.

представника відповідача Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація Судноплавства), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація Судноплавства), в якій позивач просив суд:

визнати протиправними дії Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо незабезпечення постійного та безперервного функціонування веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків;

зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України не чинити позивачу перешкоди у доступі до професії моряка шляхом забезпечення безперервного доступу до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів моряків та не допускати обмежень у загальному доступі до вказаного веб-порталу моряків та судноплавних компаній;

зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити збережність персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків;

зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України направити на адресу Міжнародної морської організації (ІМО) повідомлення про те, що для перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді має бути використаний веб-портал https://vrf.marad.gov.ua/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є моряком за своєю професією та маю звання капітан далекого плавання. Позивач вказує, що для здійснення можливості перевірки дійсності документів моряків використовувався веб-портал Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/. Цим веб-порталом користувались як українські моряки, так і їх роботодавці для швидкої перевірки дійсності документів моряків перед їх працевлаштуванням. На теперишній час функціонування даного веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ припинено, підстави та причини його нефункціонування чи будь-які перебої в його роботі в офіційному порядку не повідомлялись. Як публічний електронний реєстр він зобов`язаний функціонувати безперервно і організацію такого безперервного функціонування повинен забезпечити його адміністратор Адміністрація судноплавства. Так, позивач втратив можливість доступу до професії моряка, що підтверджується зокрема відповіддю крюінгової компанії, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИН СЕРВІС ЛТД» (додається). У вказаній відповіді наголошено, що відсутність можливості перевірки документів моряків за допомогою відповідної системи верифікації морських документів Адміністрації судноплавства виключає можливість працевлаштування позивача, оскільки судновласники, з яким працює крюінгова компанія, відмовляються наймати моряків, перевірити дійсність документів яких неможливо. Викладені обставини зумовлюють звернення позивача до суду із даним позовом із метою захисту свого конституційного права на працю, яке є безпідставно обмеженим з боку відповідача шляхом створення необгрунтованих, законодавчо непередбачених перепон у здійсненні можливості перевірки (верифікації) документів моряків за допомогою веб-порталу Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/

Ухвалою суду від 17.03.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Також, 17.03.2023 року ухвалою суду задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову у справі №420/5101/23. Заборонено Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України обмежувати чи не надавати доступ до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

10.04.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що Адміністрацією судноплавства, як уповноваженим, центральним органом виконавчої влади, для встановлення достовірності документів моряків створено сервіс верифікації кваліфікаційних документів, шляхом отримання підтверджуючих документів українською та англійською мовами, в результаті обробки відповідного запиту на веб порталі «VRE.MARAD.GOV.UA». При цьому, будь-які дії спрямовані на обмеження та не надання доступу до веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення перевірки дійсності документів ОСОБА_1 », Адміністрацією судноплавства, не вживаються, Адміністрація судноплавства немає можливості здійснення будь-якого впливу на відповідний веб-портал.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року вирішено розгляд справи №420/5101/23 проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із викликом сторін.

Ухвалою суду від 11.05.2023 року заяву представника відповідача про відвід судді Токмілової Л.М. визнано необґрунтованою. Передано справу №420/5101/23 для визначення судді у порядку встановленому положеннями ст. 31 КАС України для вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 12.05.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Токмілової Л.М. по справі № 420/5101/23.

Ухвалою суду від 11.05.2023 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 30.05.2023 року.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року заяву представника відповідача про відвід судді Токмілової Л.М. визнано необґрунтованою. Передано справу №420/5101/23 для визначення судді у порядку встановленому положеннями ст. 31 КАС України для вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 05.06.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Токмілової Л.М. у справі №420/5101/23.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог по справі №420/5101/23 в наступній редакції:

"Визнати дії Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо запровадження обмежень у здійснені верифікації кваліфікаційних документів моряків за допомогою Державного реєстру документів моряків, в тому числі шляхом: впровадження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків, які були затверджені наказами Адміністрації судноплавства № 161 від 28.04.2023 року та № 174 від 11.05.2023 року, запровадження тестової експлуатації програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів моряків на підставі наказу № 122 від 30.03.2023 року, встановлення не передбачених законодавством умов для відмови у верифікації, протиправними.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 122 від 30.03.2023 року «Про тестову експлуатацію програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 174 від 11.05.2023 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків».

Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити можливість здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/.

Зобов`язати Адміністрацію судноплавства забезпечити безперервну роботу веб- порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків».

Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечувати здійснення верифікації кваліфікаційних документів Пономарьова В.В. за допомогою відомостей Державного реєстру документів моряків без здійснення реєстрації у електронній системі та/або Державному реєстрі документів моряків, в автоматизованому режимі, шляхом сканування QR-коду кваліфікаційного документа або з використанням сервісу пошуку кваліфікаційних документів за їх реквізитами, який розміщується на офіційному веб-сайті Адміністрації судноплавства.

Зобов`язати Державну служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити збережність персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків.

Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України направити на адресу Міжнародної морської організації (ІМО) повідомлення про те, що для перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді має бути використаний спосіб верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства".

15.08.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому зазначено, що відповідно до абзацу двадцять п`ятого підпункту 12 пункту 4 Положення №212 Адміністрація судноплавства організовує і контролює проведення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та дипломування членів екіпажів морських суден, у тому числі відповідно до міжнародних договорів України, утворює постійно діючі державні кваліфікаційні комісії для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечує їх роботу.

В силу пункту 14 правила 1/10 Конвенції ПДНВ, Положення №1499, Положення № 212, саме на Адміністрацію судноплавства, як уповноваженого органу державної влади, покладені обов`язки щодо забезпечення виконання міжнародних зобов`язань в частині, що стосується вжиття заходів надания інформації щодо статусу таких професійних дипломів, підтверджень та пільгових дозволів іншим Сторонам і компаніям, які надсилають запити про перевірку автентичності та дійсності дипломів, представлених моряками, що домагаються визнання своїх дипломів згідно правила 1/10 або роботи на судні.

Станом на даний час, Адміністрацією судноплавства, як уповноваженим органом центральної виконавчої влади з метою забезпечення виконання обов`язків, покладених на останню Кабінетом Міністрів України щодо підтвердження кваліфікації документів моряків, прийнято оспорювані Позивачем наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 122 від 30.03.2023 «Про тестову експлуатацію програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів», наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 174 від 11.05.2023 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків».

При цьому, відповідач вказує, що позивачем жодним чином не зазначено, які саме порушення обумовлюють скасування вказаних організаційно розпорядчих актів, не посилається на жодні нормативно - правові акти, що вказують на їх протиправність, не зазначає які саме обмеження щодо верифікації кваліфікаційних документів встановлені відповідними оскаржуваними актами, і в чому такі обмеження полягають. Також на думку відповідача, позивач не надав будь-яких належних доказів щодо відмови останньому щодо підтвердження його кваліфікаційних документів моряка, відповідного звернення до Адміністрації судноплавства, як уповноваженого органу центральної виконавчої влади.

Ухвалою суду від 16.08.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання призначене на 05.09.2023 року з`явились представники позивача, які підтримували позовні вимоги та представник відповідача, який просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , є моряком за своєю професією та маю звання капітан далекого плавання, що підтверджується дипломом № 05241/2022/08, який видано 14.08.2022 року капітаном Одеського морського порту Широковим О.Ю.

За вимогами чинного законодавства, для забезпечення можливості працювати на закордонних судах в умовах воєнного стану, моряк повинен мати укладений із судновласником контракт або лист про намір укласти відповідний контракт, а також підтвердження від Адміністрації судноплавства про отримання копій освітніх і кваліфікаційних документів. В протилежному випадку моряк чоловічої статі віком від 18 до 60 років не має права виїзду за межі території України та, відповідно, можливості працювати за професією

В Україні запроваджено ведення Державного реєстру документів моряків, в якому містяться про всі видані кваліфікаційні документи моряків та пільгові дозволи. У Державному реєстрі документів моряків зберігаються відомості про кваліфікаційні документи, які видані, анульовані, дія яких зупинена, заявлені як такі, що загублені або знищені. Існування в Україні Державного реєстру документів моряків було передбачено низкою нормативно-правових актів, а саме: - наказом Міністерства транспорту України від 08.01.2003 № 3 "Про затвердження Положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків", яким організаційне та матеріально-технічне забезпечення ведення даного реєстру покладалось на Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків; - Положенням про Адміністрацію судноплавства, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 212, яким передбачено, що Адміністрація судноплавства зокрема веде Державний реєстр документів моряків, в установленому порядку забезпечує доступ до нього для внесення і перевірки даних про кваліфікаційні документи моряків; - Порядком припинення дії підтверджень дипломів та позачергової перевірки компетентності осіб командного складу морських суден, що затверджене наказом Міністерства транспорту України № 672 від 28.08.2003; - Порядком видачі пільгових дозволів, що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 03.08.2005 № 411; - Порядком роботи Державних кваліфікаційних комісій, що затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2007 № 377; - Положенням про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, що затверджене наказом Міністерства інфраструктури України № 567 від 07.08.2013. Указом Президента України № 837/2019 від 08.11.2019 Кабінету Міністрів України зобов`язано до 30.07.2020 вжити заходів стосовно створення електронного кабінету моряка, зокрема забезпечення надання дозвільних документів в електронному вигляді.

Для здійснення можливості перевірки дійсності документів моряків використовувався веб-портал Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/ . Цим веб-порталом користувались як українські моряки, так і їх роботодавці для швидкої перевірки дійсності документів моряків перед їх працевлаштуванням. На теперишній час функціонування даного веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ припинено, підстави та причини його нефункціонування чи будь-які перебої в його роботі в офіційному порядку не повідомлялись. Як публічний електронний реєстр він зобов`язаний функціонувати безперервно і організацію такого безперервного функціонування повинен забезпечити його адміністратор Адміністрація судноплавства. При цьому, на веб-порталі Адміністрації судноплавства https://marad.gov.ua/ua/vrf з`явилась інформація наступного змісту: "До впровадження інформаційно-комунікаційної системи у сфері підготовки та дипломування членів екіпажів суден здійснити перевірку документів на відповідність можливо направивши відповідні документи на електронну пошту vrf@marad.gov.ua" Також, на офіційному веб-порталі Міжнародної морської організаціх (ІМО) https://wwwapps.imo.org/CertificateVerification/countryRequest.asp при обранні поля "Ukraine" здійснюється перехід на електронну адресу Адміністрації судноплавства із вищезазначеним оголошенням https://marad.gov.ua/ua/vrf .

В результаті викладених обставин, позивач втратив можливість доступу до професії моряка, що підтверджується зокрема відповіддю крюінгової компанії, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИН СЕРВІС ЛТД» (додається). Так, відсутність можливості перевірки документів моряків за допомогою відповідної системи верифікації морських документів Адміністрації судноплавства виключає можливість працевлаштування позивача, оскільки судновласники, з яким працює крюінгова компанія, відмовляються наймати моряків, перевірити дійсність документів яких неможливо.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Законом України № 464/96-ВР від 01.11.1996 Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року.

Відповідно до положень Правила І/1, Манільських поправок до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку та дипломування моряків а несення вахти (ПДНВ) 1978 року, "Диплом компетентної особи" (далі - професійний диплом) означає документ, виданий та підтверджений для капітанів, осіб командного складу та радіооператорів ГМЗЛБ, відповідно до положень глав II, III, IV або VII цього Додатку, та такий, що надає право його законному власнику працювати на тій посаді та виконувати зв`язані з цим функції, на тому рівні відповідальності, які вказані у дипломі. "Свідоцтво фахівця" означає документ, інший ніж професійний диплом, виданий моряку, у якому вказано, що відповідні вимоги щодо підготовки, компетентності чи стажу роботи на суднах, які містить Конвенція, виконано.

Правилом І/2 Манільських поправок до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку та дипломування моряків а несення вахти (ПДНВ) 1978 року передбачено, що дипломи видаються тільки Адміністрацією, після перевірки автентичності та дійсності будь-яких необхідних документальних підтверджень. Свідоцтва фахівця, які видаються згідно з положеннями правил V/1-1 та V/1-2 капітанам та особам командного складу, видаються тільки Адміністрацією. Дипломи складаються державною мовою або мовами країни, яка їх видає. Якщо мова, що використовується, не є англійською, текст має включати переклад англійською мовою. Підтвердження, що вимагається статтею VI Конвенції для засвідчення видачі диплома, видається лише в тому випадку, коли було дотримано всіх вимог Конвенції. Адміністрація, яка на підставі правила I/10 визнає: .1 професійний диплом; або .2 свідоцтво фахівця, яке видане капітанам або особам командного складу згідно з положеннями правил V/1-1 та V/1-2, видає підтвердження, яке засвідчує визнання цього диплому або свідоцтва фахівця, тільки переконавшись у його автентичності та дійсності.

Підтвердження, зазначені в пунктах 5, 6 та 7: .1 можуть видаватися у вигляді окремих документів; .2 видаються тільки Адміністрацією; .3 отримують присвоєний кожному з них індивідуальний номер, крім підтверджень, що засвідчують видачу диплома, яким може бути наданий такий самий номер, що й відповідному диплому, за умови, що цей номер є індивідуальним.

Кожна Сторона зобов`язується вести реєстр усіх дипломів та підтверджень капітанів, осіб командного складу та, в залежності від обставин, осіб рядового складу, що видаються, дія яких закінчилася або поновлена, дія яких призупинена, які були анульовані, загублені або знищені, а також виданих пільгових дозволів.

Починаючи з 1 січня 2017 року, відомості про стан інформації, яку необхідно подавати відповідно до пункту 15 цього правила, надаються англійською мовою з допомогою електронних засобів.

Згідно з ч. 1 Правила І/10 кожна Адміністрація забезпечує дотримання положень цього правила для визнання, шляхом підтвердження згідно з пунктом 7 правила I/2, диплома, виданого іншою Стороною або за її вповноваженням, капітану, особі командного складу або радіооператору.

Крім того, розділом А-І/2 Манільских поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (Кодекс ПДНВ) передбачено: якщо реєстр ведеться з допомогою електронних засобів відповідно до пункту 15 правила I/2, повинна бути передбачена можливість контрольованого електронного доступу до такого реєстру або реєстрів, з тим щоб Сторони і компанії могли підтвердити: .1 прізвище моряка, якому виданий диплом, підтвердження або інший документ, що засвідчує кваліфікацію, а також номер, дату видачі та дату закінчення строку дії цього документа; .2 посаду, на якій власник документа може працювати, та обмеження, пов`язані з цим; та .3 функції, які може виконувати власник, дозволені рівні та будь-які обмеження, що до них відносяться.

Відповідно до правила I/2 повинні реєструватися та бути в паперовому або електронному форматі наступні елементи інформації:

.1 Статус диплома: дійсний, дія зупинена, анульований, втрачений, знищений, з реєстрацією змін у статусі, зокрема дати таких змін.

.2 Відомості, які містяться в дипломі: Прізвище моряка, дата народження, громадянство, стать, фотографія (переважно), відповідний номер документа, дата видачі, дата закінчення строку дії, дата останнього підтвердження дійсності, відомості стосовно пільгового (-их) дозволу (-ів).

.3 Відомості про компетентність: стандарт компетентності згідно Конвенції ПДНВ (наприклад, правило ІІ/1), посада, функція, рівень відповідності, підтвердження, обмеження.

.4 Медичні відомості. Дата видачі останнього медичного свідоцтва, що стосується видачі професійного диплома або підтвердження його дійсності.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Отже, нормами наднаціонального законодавства передбачено ведення кожною державою членом Конвенції ПДНВ електронних реєстрів про всі видані документи моряків та можливість отримання електронному вигляді, в тому числі перевірку їх дійсності. При цьому, розділ А-І/2 Манільских поправок до Кодексу ПДНВ прямо вимагає, щоб судноплавні компанії мали доступ до електронного реєстру документів моряків для підтвердження їх дійсності.

Як було зазначено вище по тексту давної заяви, ОСОБА_1 є моряком за своєю професією та має звання капітана далекого плавання, що підтверджується дипломом № 05241/2022/08, який видано 14.08.2022 Капітаном Одеського морського порту ОСОБА_2 . Робочий диплом позивача містить QR-код для здійснення перевірки його дійсності електронними засобами, а сам документ видано в електронній формі із накладенням на нього електронного підпису ОСОБА_2 як працівника Державної служби морського та річкового транспорту України та електронної печатки «Морська адміністрація Капітан Одеського морського порту», що підтверджується відповідними протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, створеними за допомогою веб-сервісу Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua/verify .

Відповідно до ст. 78 КТМ України до функцій капітана морського порту належать: 4) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу;

Положеннями ч.ч. 1 3 ст. 51 КТМ України передбачено, що до зайняття посад капітана та інших осіб командного складу судна допускаються особи, які мають відповідні звання та пройшли обов`язкову підготовку на умовах, визначених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками. Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння затверджується Кабінетом Міністрів України. Присвоєння звань засвідчується видачею диплома (сертифіката компетентності) та підтвердження до нього після успішного підтвердження компетентності у державній кваліфікаційній комісії.

При цьому, у відповідності до ст. 77 КТМ України капітан морського порту призначається на посаду і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту. Капітан морського порту підпорядковується керівнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.

Отже, саме до компетенції капітана морського порту, який є працівником Адміністрації судноплавства та підпорядкований ній, належить видача робочих дипломів моряків.

Суд зазначає, що робочий диплом позивача було видано та підписано капітаном Одеського морського порту ОСОБА_2 із накладенням електронної печатки «Морська адміністрація Капітан Одеського морського порту», тип підпису удосконалений, сертифікат кваліфікований.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»: 9) електронна печатка - електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов`язаних електронних даних; 12) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; 22) кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки; 23) кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

Частинами 4, 5 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, державні реєстратори, нотаріуси та інші суб`єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, а для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, застосовують виключно засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

При цьому, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про електронні довірчі послуги» використання кваліфікованих електронних підписів та печаток забезпечує високий рівень довіри до схем електронної ідентифікації.

Таким чином, кваліфікована електронний підпис ОСОБА_2 як капітана Одеського морського порту та кваліфікована електронна печатка «Морська адміністрація Капітан Одеського морського порту» є такими, що мають ідентичну юридичну силу із власноручним підписом капітана порту та підтверджують достовірність походження електронних даних, використаних для видачі відповідного робочого диплома. Отже, робочий дипломом ОСОБА_1 № 05241/2022/08, який видано 14.08.2022 Капітаном Одеського морського порту ОСОБА_2 , виданий уповноваженою та правосуб`єктною особою.

Крім того, наказом Міністерства інфраструктури України від 18.10.2013 № 811 затверджено зразки документів осіб командного складу та суднової команди морських суден, що засвідчують належну кваліфікацію для займання посади на судні та ідентифікують їх власників. В усіх морських документах передбачено наявність QR коду для можливості швидкої перевірки документів за допомогою програмного забезпечення Адміністрації судноплавства.

Порядок генерування QR-коду по відношенню до кваліфікаційних документів моряків чинне законодавство не містить. Втім, виходячи із інших за сферою правового регулювання актів законодавства, які запроваджують обов`язковий елемент офіційного документу у вигляді QR-коду, такий код створюється виключно із застосуванням електронних засобів (див. Правила формування та проведення перевірки нотаріального документа з електронним ідентифікатором, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 745, Правила формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 28.05.2020 № 68).

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ «Правила заповнення кваліфікаційних документів» Порядку видачі документів особам командного складу суден та суднової команди морських суден, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України № 812 від 18.10.2013, заповнення кваліфікаційних документів моряків та підтверджень до дипломів службами капітанів морських портів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки за єдиною програмою на підставі даних, внесених до протоколу засідання ДКК, та відповідно до цього Порядку таким чином: 13) назва морського порту та прізвище капітана порту друкуються, підписи капітана порту з обох сторін документа засвідчуються його печаткою.

У відповідності до п. 3.9 розділу ІІІ «Видача, обмін та облік кваліфікаційних документів та підтверджень до них», Порядку видачі документів особам командного складу суден та суднової команди морських суден, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України № 812 від 18.10.2013, інформація щодо виданих капітанами портів кваліфікаційних документів моряків та підтверджень до дипломів зберігається в електронній базі даних відповідної служби капітана порту.

Приймаючи до уваги, що робочий дипломом ОСОБА_1 № 05241/2022/08, який видано 14.08.2022 Капітаном Одеського морського порту ОСОБА_2 , виданий уповноваженою та правосуб`єктною особою, із накладенням належних електронних підписів та печатки, із застосуванням QR-коду як обов`язкового елементу такого докуенту, виготовленого за допомогою електронної системи, видача такого диплому в електронному вигляді (у формі електронного документа) відповідає положенням чинного законодавства та належним чином підтверджує наявність у позивача по справі дійсного робочого диплома та звання капітана далекого плавання, а тому відповідний робочий диплом є дійсним.

Відповідно до п. 4 Положення про Адміністрацію судноплавства, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 06.03.2022, Адміністрація судноплавства відповідно до покладених на неї завдань веде Державний реєстр документів моряків, в установленому порядку забезпечує доступ до нього для внесення і перевірки даних про кваліфікаційні документи моряків.

Статтею 3 Закону України "Про публічні електронні реєстри" передбачено, що реєстри створюються, ведуться, адмініструються з метою накопичення, оброблення та надання відповідній інформації офіційного визнання у разі створення, зберігання та використання інформації в реєстрах, дотримання прав та інтересів громадян, їх об`єднань, юридичних осіб, територіальних громад, органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом забезпечення повною, достовірною та актуальною інформацією про осіб, їхні правові та майнові статуси, речі і права на них, у тому числі під час провадження дозвільної діяльності, надання адміністративних, соціальних та інших публічних послуг, провадження іншої управлінської діяльності та здійснення державного регулювання, у найбільш зручний для користувачів технологічний, економічний та корупційно безпечний спосіб.

Ведення усіх реєстрів, за допомогою яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, саморегулівні організації, юридичні особи публічного права, їх посадові особи, інші уповноважені законом особи здійснюють збирання, оброблення та поширення офіційної інформації про передбачені цим Законом та іншими законами об`єкти реєстрів, здійснюється в електронному вигляді відповідно до вимог цього Закону, законів або інших актів законодавства, згідно з якими вони створені, та є публічними електронними реєстрами.

Діяльність у сфері публічних електронних реєстрів базується на таких основних принципах: 4) безперервності внесення до реєстрів інформації про їх об`єкти, що змінюється; 7) гарантування державою та держателями об`єктивності, актуальності, достовірності, повноти та захищеності реєстрових даних та реєстрової інформації від несанкціонованих змін; 9) відкритості, безоплатності та доступності реєстрових даних, крім випадків, визначених законом; 11) гарантування прав правоволодільця на доступ до будь-якої реєстрової інформації про нього, належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, крім випадків, передбачених законом; 14) гарантування державою та держателями реєстрів користувачам реєстрової інформації вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, отриманої ними відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 19) гарантування безстрокового збереження реєстрових даних; 20) захисту реєстрових даних та реєстрової інформації (у тому числі персональних даних) від несанкціонованого доступу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про публічні електронні реєстри" документами, що створюються під час ведення реєстрів, є визначені законом або іншим актом законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри, паспорти, свідоцтва, сертифікати, ліцензії та інші документи, що містять реєстрову інформацію та хеш-структуру і видаються публічними реєстраторами правоволодільцям для здійснення їх фізичної та/або юридичної ідентифікації чи засвідчення їх правових, майнових та інших спеціальних статусів, речей і прав на них та на інші об`єкти реєстрів. Кожен правоволоділець має право отримати документи, що створюються під час ведення реєстрів, із всією наявною інформацією про себе, свої правові та майнові статуси, речі і права на них та інші об`єкти реєстрів у порядку, визначеному законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про публічні електронні реєстри" передбачено, що адміністратори реєстрів: 1) здійснюють заходи із створення, впровадження, ведення та адміністрування реєстрів; 2) здійснюють проведення технічних і технологічних заходів для забезпечення роботи реєстрів, забезпечення хостингу, обслуговування технічного комплексу реєстру; 3) здійснюють заходи із створення, модифікації, впровадження та супроводу програмного забезпечення відповідних реєстрів; 4) відповідають за збереження та захист реєстрів, реєстрових даних та інформації; 5) забезпечують технічну взаємодію з іншими реєстрами; 6) забезпечують проведення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до реєстрів, що здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України або держателем реєстрів; 7) організовують і проводять навчання щодо роботи з відповідними реєстрами; 8) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом або законом, згідно з яким створено відповідний реєстр. Адміністратор реєстру визначається законом або іншим актом законодавства, згідно з яким створено відповідний реєстр.

У відповідності до ч.ч. 1 3, 5 ст. 34 Закону України "Про публічні електронні реєстри" користування реєстровою інформацією здійснюється у порядку загального доступу, спеціального доступу та електронної інформаційної взаємодії між реєстрами. Користувачі реалізують передбачені цим Законом права щодо отримання та використання реєстрової інформації особисто або за допомогою програмно-апаратних засобів, у тому числі з використанням електронних інтерфейсів реєстру. Держатель самостійно або за допомогою адміністратора реєстру забезпечує безоплатний, необмежений у часі та неавторизований доступ (загальний доступ) у формі забезпечення можливості самостійного перегляду, копіювання і збереження за допомогою загальнопоширених програмно-апаратних (у тому числі мобільних) засобів до реєстрової інформації, що не належить до інформації з обмеженим доступом, необмеженому колу осіб через офіційні інтернет-ресурси держателів та адміністраторів реєстрів та/або єдиний державний веб-портал відкритих даних, а також право їх подальшого вільного використання. Користуватися реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу мають право: 5) правоволодільці - щодо реєстрової інформації про себе, власне майно, майнові та немайнові права, спеціальні статуси тощо. Реєстрова інформація, отримана в порядку загального та спеціального доступу, може вільно використовуватися, копіюватися, поширюватися (у межах цілей, для яких її надано), у тому числі у комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, інформаційних продуктів її користувачами, крім інформації з обмеженим доступом.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні електронні реєстри" визначено, що адміністрування реєстру здійснює держатель реєстру або визначений відповідно до закону або іншого акта законодавства, згідно з яким створено реєстр, адміністратор реєстру. Адміністрування реєстру може здійснюватися технічним адміністратором на підставі укладених договорів.

За правилами ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні електронні реєстри" створення, модифікація, впровадження та супровід програмного забезпечення реєстру полягають у здійсненні держателем реєстру або адміністратором/технічним адміністратором заходів та/або дій з його розроблення, встановлення, налаштування, вдосконалення, тестування, дослідної експлуатації, виявлення та виправлення помилок, підтримання безперервного коректного функціонування з урахуванням вимог, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про публічні електронні реєстри" технічне і технологічне забезпечення реєстрів полягає у здійсненні держателем реєстру або адміністратором зокрема налаштування і технічної підтримки безперервного коректного функціонування апаратної та електронної комунікаційної складової реєстру (включаючи систему доступу користувачів до реєстрової інформації, у тому числі у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами) відповідно до затвердженого порядку ведення реєстру, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації.

Згідно з п.п. 134 - 136 Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1499 від 30.12.2022 (далі Положення № 1499) відомості про кваліфікаційні документи моряків та пільгові дозволи вносяться до Державного реєстру документів моряків, який є сукупністю даних про всі видані в Україні кваліфікаційні документи моряків та пільгові дозволи.

У Державному реєстрі документів моряків зберігаються відомості про кваліфікаційні документи, які видані, анульовані, дія яких зупинена, заявлені як такі, що загублені або знищені.

Програмним забезпеченням Державного реєстру документів моряків передбачається автоматизований збір, верифікація, оброблення, зберігання, захист та надання інформації про кваліфікаційні документи моряків та пільгові дозволи.

Державний реєстр документів моряків ведеться з дотриманням вимог Законів України Про публічні електронні реєстри, Про захист персональних даних, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги.

Держателем Державного реєстру документів моряків є Мінінфраструктури, адміністратором - Адміністрація судноплавства, які виконують відповідні функції, передбачені Законом України Про публічні електронні реєстри.

Адміністрації судноплавства належать майнові права інтелектуальної власності на програмне забезпечення Державного реєстру документів моряків. Адміністрація судноплавства забезпечує захист цього програмного забезпечення від протизаконного використання.

Пунктами 143, 143 Положення № 1499 передбачено, що Державний реєстр документів моряків ведеться українською та англійською мовами. Інформація Державного реєстру документів моряків є відкритою та загальнодоступною. Доступ до інформації є безоплатним. Для фізичних та юридичних осіб інформація з Державного реєстру документів моряків надається шляхом пошуку за відомостями про власника документа або пошуку за відомостями кваліфікаційного документа моряка. Інформація надається в електронній формі через портал електронної системи.

Перевірка відомостей про кваліфікаційні документи у Державному реєстрі документів моряків може проводитися також без реєстрації користувачів в електронній системі шляхом сканування QR-коду кваліфікаційного документа або з використанням сервісу пошуку кваліфікаційних документів за їх реквізитами, який розміщується на офіційному веб-сайті Адміністрації судноплавства.

Після сканування QR-коду кваліфікаційного документа або введення його обов`язкових реквізитів на офіційному веб-сайті Адміністрації судноплавства (порталі електронної системи) відображаються відомості про статус кваліфікаційного документа моряка, які можуть бути збережені у форматі PDF.

Перевірка відомостей про кваліфікаційні документи у Державному реєстрі документів моряків проводиться безоплатно.

Кожному документу в Державному реєстрі документів моряків присвоюється унікальний реєстраційний номер. Електронною системою автоматично генерується QR-код, який використовується для підтвердження дійсності та верифікації документа (п. 158 Положення № 1499).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи із вищенаведених положень законодавства, Адміністрація судноплавства як адміністратор Державного реєстру документів моряків зобов`язана забезпечити загальний доступ до даного реєстру моряків та судноплавних компаній для здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків в автоматичному режимі. Програмними засобами вказаного реєстру має бути забезпечено:

автоматизований збір та верифікація кваліфікаційних документів моряків;

здійснення автоматизованого пошуку без реєстрації в даному реєстрі відомостей про кваліфікаційні документи моряків про власника документа або пошуку за відомостями кваліфікаційного документа моряка;

можливість здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків без реєстрації користувачів в електронній системі шляхом сканування QR-коду кваліфікаційного документа або з використанням сервісу пошуку кваліфікаційних документів за їх реквізитами, який розміщується на офіційному веб-сайті Адміністрації судноплавства.

Натомість, Адміністрація судноплавства запровадила порядок верифікації кваліфікаційних документів моряків згідно із Методичними рекомендаціями щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків, які були затверджені наказами Адміністрації судноплавства № 161 від 28.04.2023 та № 174 від 11.05.2023, який передбачає:

здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків в «ручному» режимі посадовими особами Адміністрації судноплавства, а не в автоматизованому режимі;

запровадження Адміністрацією судноплавства невідомого походження, змісту та функціоналу «програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів моряків» на підставі наказу № 122 від 30.03.2023;

необхідність надсилання скан-копій кваліфікаційних документів для здійснення їх верифікації;

неможливість здійснення верифікації документів без реєстрації у системі;

неможливість здійснення верифікації документів шляхом сканування QR-коду кваліфікаційного документа;

неможливість здійснення пошуку кваліфікаційних документів за їх реквізитами;

можливість верифікації лише тих документів, відомості про які наявні у журналі виданих кваліфікаційних документів;

можливість верифікації лише тих документів, які надруковані на бланках, закупівля яких здійснювалась Адміністрацією судноплавства відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.10.2013 № 811 «Про затвердження зразків документів осіб командного складу та суднової команди морських суден, що засвідчують належну кваліфікацію для займання посади на судні та ідентифікують їх власників»;

Вказані дії адміністрації судноплавства знайшли своє вираження в внутрішніх організаційно-розпорядчих актах індивідуальної дії - наказах Адміністрації судноплавства № 161 від 28.04.2023 року, № 174 від 11.05.2023, № 122 від 30.03.2023 року.

Жодна із вказаних дій не передбачена актами законодавства, зокрема Положенням № 1499. При цьому, жодним положенням законодавства також не передбачено ведення журналу виданих кваліфікаційних документів та такої підстави для відмови у здійсненні верифікації кваліфікаційних документів, які відсутність відомостей у відповідному журналі та/або друкування морських документів на бланках, відмінних від тих, що були замовлені Адміністрацією судноплавства.

Тобто, в порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п.п. 1, 14 - 16 Правила І/2 Манільських поправок до Конвенції ПДНВ 1978 року, розділу А-І/2 «Доступ до реєстрів з допомогою електронних засобів» Манільських поправок до Кодексу ПДНВ, п.п. 134, 142, 143, 158 Положення № 1499 Адміністрація судноплавства за відсутності на це повноважень, всупереч встановленому законодавством порядку самовільно запровадила порядок верифікації кваліфікаційних документів моряків згідно із Методичними рекомендаціями щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків, які були затверджені наказами Адміністрації судноплавства № 161 від 28.04.2023 та № 174 від 11.05.2023 та встановила не передбачені законодавством додаткові умови для відмови у здійснені верифікації (неналежний бланк, відсутність запису у журналі виданих кваліфікаційних документів).

При цьому, дії відповідача щодо запровадження обмежень у здійснені верифікації кваліфікаційних документів моряків за допомогою Державного реєстру документів моряків, в тому числі шляхом: впровадження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків, які були затверджені наказами Адміністрації судноплавства № 161 від 28.04.2023 року та № 174 від 11.05.2023 року, запровадження тестової експлуатації програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів моряків на підставі наказу № 122 від 30.03.2023 року, встановлення не передбачених законодавством умов для відмови у верифікації не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки унеможливлюють належне працевлаштування моряків, в тому числі позивача.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення цього Закону застосовуються до Національного антикорупційного бюро України, його службовців, осіб начальницького складу та інших працівників у частині, що не суперечить Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України.

Таким чином, центральні органи виконавчої влади вправі здійснювати лише ті повноваження, які покладені Конституцією та законами України.

Жодним законодавчим актом не передбачено повноважень Адміністрації судноплавства на видачу організаційно-розпорядчих актів, направлених на впровадження порядку здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець уважає неможливим або недоцільним.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Приймаючи до уваги, що накази Адміністрації судноплавства №174 від 11.05.2023 та № 122 від 30.03.2023, як вбачається із вищевстановлених обставин справи, запроваджують протиправну систему верифікації кваліфікаційних документів моряків, а тому, хоча і є актами індивідуальної дії, проте мають значний негативний вплив на правове становище та права ОСОБА_1 , із метою ефективного захисту прав останнього та нівелювання наслідків порушення його прав у спірних правовідносинах такі накази підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд звертає увагу, що Положенням № 1499 та постановою Кабінету Міністрів України № 1499 від 30.12.2022 не передбачено, що раніше існуючий та функціонуючий згідно міжнародно-правових зобов`язань України Державний реєстр документів моряків має бути модифікований, перетворений чи робота його має бути припинена.

Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України "Про публічні електронні реєстри" передбачено, що реєстр перетворюється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, доцільною є зміна організації ведення реєстру та/або статусу реєстру у системі реєстрів відповідно до частини першої статті 6 цього Закону та/або об`єкта (об`єктів) реєстру, що може супроводжуватися зміною його назви та/або призначення відповідного реєстру і кола суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері такого реєстру, та/або інших чинників, зазначених у частині другій статті 26 цього Закону. Реєстр модифікується, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, виникає потреба в запровадженні нових технологій ведення реєстру, що може призвести або не призвести до зміни чинників, зазначених у частині другій статті 26 цього Закону. Реєстр припиняється, якщо при регулюванні суспільних відносин, що виникають при вирішенні економічних, соціальних, правоохоронних або інших завдань, втрачається публічний інтерес та публічне значення реєстрації об`єкта (об`єктів) існуючого реєстру.

Перетворення, модифікація та припинення реєстру здійснюються на підставі закону, згідно з яким створено відповідний реєстр. У таких випадках законом визначаються: 1) шлях (спосіб) та юридичні наслідки перетворення, модифікації та припинення реєстрів; 2) термін проведення та шляхи передачі реєстрової інформації, звернень, документів, програмно-апаратних засобів, включаючи засоби технічного і криптографічного захисту інформації; 3) права та обов`язки суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері відповідних реєстрів під час перетворення, модифікації та припинення реєстрів; 4) порядок інформування громадськості та правоволодільців про юридичні наслідки перетворення, модифікації та припинення реєстрів.

В порушення ст. 27 Закону України "Про публічні електронні реєстри", за відсутності відповідного закону, який передбачав би перетворення, модифікацію чи припинення роботи Державного реєстру документів моряків реєстру, створеного на підставі актів, що мають силу Закону України - положень Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ, Адміністрація судноплавства як адміністратор вказаного реєстру безпідставно припинила його роботу та доступ до нього моряків та їх роботодавців із метою перевірки дійсності документів моряків. Запропонований відповідачем спосіб верифікації направлення документів на якусь електронну адресу та очікування відповіді на такий запит є порушенням законодавства про публічні електронні реєстри та міжнародно-правових зобов`язань України.

Постанова КМУ № 1499 від 30.12.2022, якою запроваджено створення інформаційно-комунікаційної системи у сфері підготовки та дипломування членів екіпажів суден не передбачає та не може передбачати з огляду на положення ст. 27 Закону України "Про публічні електронні реєстри" перетворення, модифікацію чи припинення роботи раніше функціонуючого Державного реєстру документів моряків.

Як було зазначено вище, відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, що затверджене наказом Міністерства транспорту України № 3 від 08.01.2003 (в редакції, чинній до 18.01.2023) було передбачено, що організаційне та матеріально-технічне забезпечення ведення Реєстру покладається на Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків. Процедура щодо перевірки дійсності документів визначається Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків.

Щодо дії вказаної редакції нормативно-правового акта у часі суд зазначає таке.

19.08.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 739 "Деякі питання підготовки та дипломування моряків", якою, серед іншого, передбачено скасування постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 31.01.2001 "Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломування моряків" - нормативно-правового акту, що започаткував діяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, а також передання до Державної служби морського та річкового транспорту України (на той час попереднє найменування Адміністрації судноплавства) повноважень у сфері підготовки та дипломування моряків.

На підставі постанови № 739, Міністерством інфраструктури України був прийнятий зокрема наказ від 12.10.2020 № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693", яким на виконання постанови № 739 від 19.08.2020 вносяться зміни до низки нормативно-правових актів, якими була врегульована діяльність Інспекції, шляхом заміни у відповідних актах суб`єкта здійснення повноважень із Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на Державну службу морського та річкового транспорту України, а також скасовується Положення про відповідну Інспекцію. Так, на підставі наказу № 614 від 12.10.2020 було внесено зміни в тому числі до Положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, що затверджене наказом Міністерства транспорту України № 3 від 08.01.2003.

Втім, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 по справі № 640/31875/20, залишеним без змін постановою Шостого окружного адміністративного суду від 11.10.2021, адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено наступним чином:

визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 739 від 19.08.2020;

визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття наказ Міністерства інфраструктури України від 12.10.2020 № 614 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693";

визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України№ 591 від 30.09.2020 "Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків".

Визнаючи вказану постанову нечинною із моменту її прийняття, суд, із посиланням на висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №826/11485/17, зауважив, що оскаржуваний регуляторний акт не пройшов необхідної визначеної Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" процедури його прийняття, що є підставою для його визнання нечинним з моменту прийняття. Оскільки наказ № 614 від 12.10.2020 є похідним від постанови № 739, він також підлягає визнанню нечинним із моменту його прийняття.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.96 судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Частина друга статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а вручання - пропорційним.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи викладене, визнання протиправним і нечинним у судовому порядку нормативно-правового акта унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття.

Такий підхід висловлено в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 по справі № 1540/3828/18.

Також, у постанові у Верховного Суду від 10.03.2023 по справі № 826/13458/17 зазначено, що нечинність нормативно-правового акту не створює та не породжує для осіб учасників таких правовідносин, на яких спрямоване регулювання певних відносин, жодних законодавчо визначених прав та обов`язків. Через втрату юридичної сили, на підставі такого акту, не може виникати законодавчо встановленого обов`язку та не породжуються права вимоги на його виконання для іншої сторони. На підставі незаконного нормативно-правового акту не можна вважати правомірними вимоги, що не відповідає принципу законності, який є складовою принципу верховенства права.

Оскільки постанову Кабінету Міністрів України № 739 та наказ Міністерства інфраструктури України № 614 від 12.10.2020 було визнано нечинною саме із моменту її прийняття, а не із моменту ухвалення рішення суду, то вказана акти вважаються такими, що не набрали чинності. Саме тому, чинними залишись редакції нормативно-правових актів, що діяли до внесення у них змін постановою КМУ № 739 та наказом Міністерства інфраструктури України № 614 від 12.10.2020.

А тому, застосування п.п.. 5.1, 5.2 Положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, що затверджене наказом Міністерства транспорту України № 3 від 08.01.2003, в редакції без урахування змін, внесених наказом Міністерства інфраструктури України № 614 від 12.10.2020, є цілком правомірним до моменту втрати чинності цим наказом 18.01.2023, є цілком правомірним.

На виконання повноважень, передбачених п.п. 5.1, 5.2 Положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, що затверджене наказом Міністерства транспорту України № 3 від 08.01.2003, наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків № 188 від 31.12.2021 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», яким було: (1) затверджено Інструкцію «Про верифікацію документів моряків»; (2) встановлено, що перевірка документів моряків та їх поточний статус та наявність у єдиному Державному реєстрі документів моряків на сайті «vrf.marad.gov.ua» здійснюється шляхом використання сервісу «VRF ITCS», який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Як вбачається із змісту Інструкції, що затверджена наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків № 188 від 31.12.2021, верифікація документів здійснюється за допомогою сервісу VRF ITCS, що дає змогу здійснити перевірку документів на їх поточний статус та наявність в реєстрі. Користування сайтом просте та інтуїтивне, сервіс дозволяє виконати запит на перевірку верифікації документів двома наступними способами:

ОСОБА_4 простим способом перевірки документу є сканування QR-коду. Якщо документ було видано у цифровому вигляді, тоді на його зворотній стороні має бути QR-код. QR-код можна зчитати за допомогою смартфону. При скануванні QR-коду пристрій запропонує перейти по посиланню до наступного сайту: https://vrf.marad.gov.ua/, де відобразиться унікальний номер верифікації. Для фінального виконання запиту необхідно підтвердити CAPTCHA (підтвердити запит Я не робот) і натиснути кнопку Пошук, системі необхідно близько 10 секунд, щоб відобразить результат пошуку в реєстрі.

Спосіб ІІ. Більш розповсюдженим, але трохи рутинним є спосіб пошуку за встановленими критеріями. Необхідно перейти до сайту https://vrf.marad.gov.ua/, де обрати тип документів, що перевіряються. Заповніть поля і також пройдіть підтвердження CAPTCHA (підтвердити запит Я не робот), і натиснути кнопку Пошук, системі необхідно близько 10 секунд, щоб відобразить результат пошуку в реєстрі.

Також, у вказаній інструкції відображено типи документів для верифікації та параметри, що відображаються.

Як свідчить лист Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 04.01.2022 № 1/4-1/01-1081/22, за результатами наради, проведеної керівництвом Морської адміністрації за участі представників Інспекції, щодо питань, пов`язаних з належним забезпеченням Інспекцією процедури перевірки документів моряків на їх поточний статус та наявності таких документів у єдиному Державному реєстрі документів моряків, Морською адміністрацією було прийнято рішення про запровадження сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків «Автоматизованої системи оцінки компетентності моряка», на сайті «vrf.marad.gov.ua», доменне ім`я якого належить Морській адміністрації. На виконання вимог пункту 5.2. Глави 5 Положення про ведення єдиного державного реєстру документів моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 08.01.2003 № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2003 за № 86/7407, процедуру щодо перевірки дійсності документів визначено Інспекцією відповідним наказом від 31.12.2021 № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків» (копія наказу та відповідної інструкції додаються).

Саме тому, із 2022 року для здійснення можливості перевірки дійсності документів моряків використовувався веб-портал Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/. Цим веб-порталом користувались як українські моряки, так і їх роботодавці для швидкої перевірки дійсності документів моряків перед їх працевлаштуванням. Вказаний веб-портал дозволяв здійснювати верифікацію документів моряків обома способами, що зазначені в Інструкції про верифікацію документів моряків, яка затверджена наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків № 188 від 31.12.2021, в автоматичному режимі, без здійснення реєстрації у відповідній системі, без направлення будь-яких скан-копій документів, що повністю виключало людський фактор при перевірці дійсності документів моряків.

Спосіб верифікації морських документів, передбачений Інструкцією про верифікацію документів моряків, яка затверджена наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків № 188 від 31.12.2021, повністю відповідає чинному способу верифікації морських документів, що запроваджений Положенням № 1499. Запровадження інформаційно-комунікаційної системи Адміністрації судноплавства на підставі постанови КМУ № 1499 від 30.12.2022, як вже було зазначено вище, не передбачає автоматичне припинення/скасування/неможливість використання раніше існуючого порядку верифікації морських документів, що не суперечить цій постанові, оскільки положення даного акту Уряду не передбачають цього.

У зв`язку з викладеним, приймаючи до уваги, що Адміністрація судноплавства у спірних правовідносинах допускає дії, направлені на протиправне обмеження можливості здійснення моряками, в тому числі позивачем, верифікації кваліфікаційних документів, порушуючи права моряків та позивача на працю, враховуючи зміст та обставини вчинених порушень, із метою належного та ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити можливість здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/; зобов`язати Адміністрацію судноплавства забезпечити безперервну роботу веб- порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків»; зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечувати здійснення верифікації кваліфікаційних документів Пономарьова В.В. за допомогою відомостей Державного реєстру документів моряків без здійснення реєстрації у електронній системі та/або Державному реєстрі документів моряків, в автоматизованому режимі, шляхом сканування QR-коду кваліфікаційного документа або з використанням сервісу пошуку кваліфікаційних документів за їх реквізитами, який розміщується на офіційному веб-сайті Адміністрації судноплавства; зобов`язати Державну служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити збережність персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про публічні електронні реєстри" обробка та захист персональних даних у публічних електронних реєстрах здійснюється згідно із Законом України "Про захист персональних даних".

Положеннями ч.ч. 1 ,2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними. Суб`єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 3) на доступ до своїх персональних даних.

За правилами ст. 13 Закону України "Про захист персональних даних" накопичення персональних даних передбачає дії щодо поєднання та систематизації відомостей про фізичну особу чи групу фізичних осіб або внесення цих даних до бази персональних даних. Зберігання персональних даних передбачає дії щодо забезпечення їх цілісності та відповідного режиму доступу до них.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про захист персональних даних" володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Таким чином, позивач має право на доступ до Єдиного державного реєстру документів моряків, оскільки в даному реєстрі зберігаються та обробляються його персональні дані, а також знати про місцезнаходження цих даних та способи їх використання, однак в результаті протиправних дій Адміністрації судноплавства позивач позбавлений права на доступ до своїх персональних даних та на теперішній час йому невідомо, чи забезпечено збереження цих даних.

Допущена протиправна поведінка Адміністрації судноплавства та її вже існуючі та потенційні наслідки повністю виключають можливість працевлаштування українських моряків, втрати ними професійної кваліфікації через неможливість виконання роботи на суднах, необхідності зайвого повторного складання іспитів кожні 5 років, замість підтвердження збереження професійної придатності за фактом виконання посадових обов`язків на судні, втрати надходжень Державного бюджету України від заробітних плат моряків та в результаті втрати моряками купівельної спроможності (менше надходження від ПДВ, внеску ЄСВ від придбання нерухомості, автомобілів тощо). Також невідомий стан збереження персональних даних більш ніж півмільйона українських моряків, в тому числі позивача, можливе їх потрапляння до російських окупантів із метою протиправного тиску на цивільне населення України, поширення за допомогою отриманих персональних даних на користь моряків забороненої інформації про "русский мир" та доцільність співпраці із окупантами тощо.

Більш того, у відповідності до правила І/10 Манільських поправок до додатка Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року кожна Адміністрація забезпечує дотримання положень цього правила для визнання, шляхом підтвердження згідно з пунктом 7 правила 1/2, диплома, виданого іншою Стороною або за її вповноваженням, капітану, особі командного складу або радіооператору, а також щоб: 1. Адміністрація підтвердила, за допомогою оцінки цієї Сторони, яка може включати перевірку центрів підготовки та процедур, що вимоги Конвенції відносно стандартів компетентності, підготовки та дипломування, а також стандартів якості повністю дотримуються; та 2. з відповідною Стороною була домовленість, що вона буде негайно повідомляти про будь-які значні зміни у системі підготовки та дипломування, які впроваджуються згідно з Конвенцією.

Це правило направлено на те, що компетентні органи України (як Адміністрації в розумінні положень Конвенції) зобов`язані попередньо, до впровадження відповідних змін, повідомляти ІМО про запровадження майбутніх змін в системі підготовки та дипломування моряків. Позивачу невідомо, чи було здійснено завчасне, перед запланованим запровадження змін повідомлення ІМО про припинення роботи веб-порталу раніше існуючої системи верифікації документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків» для здійснення перевірки дійсності документів моряків, який забезпечував контрольований доступ до Державного реєстру документів моряків як того вимагають положення Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ.

Як свідчить зміст інформації, яка міститься на офіційному веб-порталі Міжнародної морської організаціх (ІМО) https://wwwapps.imo.org/CertificateVerification/countryRequest.asp при обранні поля "Ukraine" здійснюється перехід на електронну адресу Адміністрації судноплавства із вищезазначеним оголошенням https://vrf.marad.gov.ua/ із інтерфейсом, запровадженим Адміністрацією судноплавства, що є протрправним.

А тому, із метою забезпечення належного функціонування системи дипломування моряків та верифікації кваліфікаційних документів, усунення наслідків протиправних дій Адміністрації судноплавства, останню має бути зобов`язано здійснити повідомлення на адресу ІМО про відновлення дії способу верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 8588,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація Судноплавства) (просп. Берестейський, 14, м.Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 41886120) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (вул.Кирилівська, б.104, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 25958804) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо запровадження обмежень у здійснені верифікації кваліфікаційних документів моряків за допомогою Державного реєстру документів моряків, в тому числі шляхом: впровадження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків, які були затверджені наказами Адміністрації судноплавства № 161 від 28.04.2023 року та № 174 від 11.05.2023 року, запровадження тестової експлуатації програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів моряків на підставі наказу № 122 від 30.03.2023 року, встановлення не передбачених законодавством умов для відмови у верифікації.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 122 від 30.03.2023 року «Про тестову експлуатацію програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 174 від 11.05.2023 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків».

Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити можливість здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/.

Зобов`язати Адміністрацію судноплавства забезпечити безперервну роботу веб- порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків».

Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечувати здійснення верифікації кваліфікаційних документів ОСОБА_1 за допомогою відомостей Державного реєстру документів моряків без здійснення реєстрації у електронній системі та/або Державному реєстрі документів моряків, в автоматизованому режимі, шляхом сканування QR-коду кваліфікаційного документа або з використанням сервісу пошуку кваліфікаційних документів за їх реквізитами, який розміщується на офіційному веб-сайті Адміністрації судноплавства.

Зобов`язати Державну служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечити збережність персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків.

Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України направити на адресу Міжнародної морської організації (ІМО) повідомлення про те, що для перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді має бути використаний спосіб верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31.12.2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація Судноплавства) (просп. Берестейський, 14, м.Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8588 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.09.2023 року.

Суддя Токмілова Л.М.