Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року справа № 580/5201/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі Департамент, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію про зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місті Черкасах;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради внести до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб достовірну інформацію про (зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошової допомоги на проживання на дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 за її заявою від 15.05.2023;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до поданої заяви від 15.05.2023.

Позов мотивовано тим, що позивачка, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , є внутрішньо переміщеною особою та взята на облік у м. Черкасах. Зареєстроване місце проживання позивачки село Заводівка Каховського району Херсонської області. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка народила дитину ОСОБА_2 . 15 травня 2023 року позивачка звернулась до Департаменту із заявою про взяття на облік її дитини та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки вважає, що внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про зареєстроване місце проживання її доньки у місті Черкасах є неправомірним. Однак, відповідач листом від 22.05.2023 відмовив у призначенні допомоги на проживання на її доньку у зв`язку із тим, що малолітня дитина не переміщувалася з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Ухвалою від 10.07.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

19.07.2023 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що дитина ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси і не переміщувалась з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. При цьому, тільки 11.07.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб, якою внесено зміни до порядку призначення виплат на проживання для ВПО та надано можливість отримувати допомогу внутрішньо переміщеним особам, у яких народились діти після переміщення, у зв`язку із чим 13.07.2023 відповідач прийняв рішення № 50000-4051645-2023-3 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання сім`ї із трьох осіб, включно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Позивачка ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.03.2023 № 7101-5002658648, позивачка стала на облік як внутрішньо переміщені особи у АДРЕСА_2 ).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси народилась донька позивачки ОСОБА_2 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.05.2023 № 7101-5002761567, ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу у АДРЕСА_2 ) із внесенням відомостей про зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_2 ).

15.05.2023 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Згідно повідомлення про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 18.05.2023, Департамент призначив вказану допомогу з 01.05.2023 у сумі 5000 грн (на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 )).

Листом від 22.05.2023 № 4186/28-1/01-10 Департамент повідомив позивачку, що згідно листа Міністерства соціальної політики України від 07.04.2023 № 8154/02/04-01.5-15 питання призначення допомоги дітям, народженим у внутрішньо переміщених осіб після переміщення буде опрацьовано при розробленні відповідних нормативно-правових актів. Крім того, зазначено про відмову в призначенні допомоги на доньку ОСОБА_2 , відповідно до абзацу восьмого пункту 3 Порядку, оскільки ОСОБА_2 не переміщувалась з тимчасово окупованої російською федерацією території України, та територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

18.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту із заявою щодо зміни відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , у відповідь на яку відповідач листом від 23.05.2023 № 4004/28-1/01-9 повідомив, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті першої. Повідомлено, що в ЄІБД ВПО в довідці ВПО ОСОБА_2 як задеклароване/зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи з місця переміщення зазначено: АДРЕСА_3 , оскільки довідку про реєстрацію місця проживання/перебування доньки ОСОБА_2 до департаменту не надано. Адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання в довідці ВПО може бути змінено у разі подання до Департаменту витягу про реєстрацію місця проживання доньки.

Дії Департаменту щодо внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію про зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_2 у місті Черкасах, а також бездіяльність Департаменту щодо призначення та виплати спірної допомоги на ОСОБА_2 , позивачка вважає протиправними, а тому за захистом прав, свобод та інтересів звернулася до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі Закон № 1706-VII) передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульовано Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, відповідно до п. 6 якого довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи.

Як встановив суд, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси народилась донька позивачки ОСОБА_2 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.05.2023 № 7101-5002761567, ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу у АДРЕСА_2 ) із внесенням відомостей про зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_2 ).

Позивачка, вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію про зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_2 у місті Черкасах, зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків.

Надавши оцінку вказаним посиланням суд зазначає таке.

Відповідно до визначення термінів, що міститься у ст. 2 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні від 05.11.2021 № 1871-IX (далі Закон № 1871-IX) орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 6 Закону № 1871-IX батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Відповідно до п. 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Аналіз зазначених положень вказує, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється шляхом внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи, про що видається витяг з реєстру територіальної громади.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах Департамент не є органом реєстрації місця проживання (перебування) особи в розумінні приписів Закону № 1871-IX та Порядку № 265, у зв`язку із чим посилання позивачки на ч. 3 ст. 5 Закону № 1871-IX суд вважає необґрунтованим. Суд врахував, що докази реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у матеріалах справи відсутні, та не додавались позивачкою до заяви від 15.05.2023 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні правові підстави для зазначення вищевказаної адреси як адреси реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 .

З урахуванням зазначеного суд вважає необґрунтованими позовні вимоги у вказаній частині, у зв`язку із чим у їх задоволенні належить відмовити.

Стосовно вимог про зобов`язання відповідача призначити спірну допомогу на малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає таке.

20.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок № 332).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі допомога).

Пунктом 2 Порядку № 332 (в редакції, чинній станом на дату подання заяви 15.05.2023) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

- для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

- для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Починаючи з травня 2022 допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Аналіз вищезазначених приписів вказує на те, що станом на дату подання позивачкою заяви (15.05.2023) чинні положення Порядку № 332 передбачали, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам встановленої Постановою № 332 на малолітню ОСОБА_2 мала бути дотриманою умова обліку на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204-р Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка, на яке міститься посилання в п.2 Порядку № 332 або переміщеним з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Разом з тим, в подальшому, Постановою КМУ від 11.07.2023 № 709 Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб встановлено таке: Якщо у внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, для яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також осіб, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення, після 24 лютого 2022 народилася дитина, але до набрання чинності цією постановою орган соціального захисту населення допомогу не призначив, допомога нараховується з дати звернення за нею з автоматичним продовженням її з 1 серпня 2023 року..

Суд встановив, що на виконання вимог Постанови КМУ від 11.07.2023 № 709 рішенням № 50000-4051645-2023-3 від 13.07.2023 Департамент призначив із 01.05.2023 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 8000 грн (включно із ОСОБА_2 ).

Встановлені обставини вказують що відповідач, під час призначення позивачці та її малолітнім дітям спірної допомоги діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у спосіб та порядку встановленому Законом, ознак протиправності у діях та рішеннях відповідача в ході розгляду справи суд не встановив.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (18005, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, код ЄДРПОУ 37853109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 08.09.2023.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК