-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
У Х В А Л А
Справа № 185/4592/23
Провадження № 1-кс/185/1792/23
08 вересня 2023 року м. Павлоград
Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , з участю представника володільця майна - ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання представника Павлоградського механічного заводу ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова» ОСОБА_6 про скасування арешту майна, -
В С Т А Н О В И В :
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається
В межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за № 42023042120000006 від 24.01.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, представник Павлоградського механічного заводу ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова» ОСОБА_6 порушує перед слідчим суддею питання про зняття арешту з майна.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що майно, на яке накладено арешт в межах вищевказаного кримінального провадження, а саме: станок «ГФ 2171С5» ( ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 року, справа №185/4592/23, провадження 1-кс/185/1445/23), фрейзерний станок (в неробочому стані), модель «BH 127M», 1992 року випуску, s/n 2298, поряд з яким знаходиться навісне обладнення до нього; станок токарний (в розібраному стані), 1982 року випуску, модель «1B K20П», з табичкою № 31334, з станиною, модель «16Б20П-061», 1982 року випуску, s/n 35824, в кількості 1 шт.; (ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 року, справа № 185/4592/23, провадження № 1-кс/185/1448/23) - належить Павлоградському механічному заводу ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова».
Встановлені слідчим суддею обставини, і положення закону, якими він керувався
Дослідивши матеріали клопотання, яким заявник обґрунтовує свої вимоги, заслухавши учасників розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.
Продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Розглядом клопотання встановлено, що захід забезпечення кримінального провадження у цьому кримінальному провадженні вжито слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів.
Розглядом клопотання встановлено, що у органу досудового розслідування існують достатні та обґрунтовані підстави вважати, що станок «ГФ 2171С5» фрейзерний станок (в неробочому стані), модель «BH 127M», 1992 року випуску, s/n 2298, поряд з яким знаходиться навісне обладнення до нього; станок токарний (в розібраному стані), 1982 року випуску, модель «1B K20П», з табичкою № 31334, з станиною, модель «16Б20П-061», 1982 року випуску, s/n 35824, в кількості 1 шт. могли бути знаряддям кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42023042120000006 від 24.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про відповідність вказаного майна ознакам речового доказу, передбаченими ст. 98 КПК України, слідчий суддя вважає, що з огляду на механізм вказаного злочину, послідовність та характер дій осіб, зокрема дій, які були вчинені підозрюваними у цьому кримінальному правопорушенні, відповідають ознакам речового доказу, а отже може бути використаний для встановлення обставини, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що введення в Україні воєнного стану не є саме по собі підставою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, але в сукупності з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.4 ст.111-1 КК України та суспільною необхідністю та важливістю надання відсічі військовій агресії російської федерації, вважає, що таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, щодо якого існують обґрунтовані припущення про те, що воно використовувалось у злочинній діяльності, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Розглядом клопотання слідчому судді не доведено, що майно щодо якого ставиться питання про скасування арешту - втратило статус речового доказу, яким його було визнано в порядку ст. 98 КПК України, та в зв`язку з чим на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України на це майно було накладено арешт.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування арешту, який слідчий суддя на цьому етапі провадження вважає за необхідне залишити.
До того ж слідчий суддя зауважує, що надані ініціатором клопотання документи на підтвердження належності арештованого майна вимогам Наказу Міністерства фінансів України № 818 від 13.09.2016 року «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб`єктами державного сектору та порядку їх складання» та положенням ст. 56 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - не відповідають.
Слідчий суддя не повинен підміняти собою одну зі сторін кримінального провадження щодо ініціювання питання про збирання, отримання доказів або їх забезпечення, оскільки це не відповідатиме критеріям ефективності здійсненні судового контролю у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами кримінального провадження та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б не виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає передчасним вирішення питання про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволені клопотання представника Павлоградського механічного заводу ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова» ОСОБА_6 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
скопійовано
-
скопійовано
-
