ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 200/11082/20-а

адміністративне провадження № К/990/5139/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного бюро розслідувань, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року (суддя - Аканов О. О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (колегія суддів у складі: Гаврищук Т. Г., Блохіна А. А., Гайдара А. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову

1. 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі також - відповідач, ТУ ДБР у м. Краматорську), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного бюро розслідувань (далі також - ДБР), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності через не підготування та не внесення (не надсилання) до кадрового підрозділу подання про присвоєння спеціального звання за формою згідно з додатком 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі також - КМУ) № 564 від 27 травня 2020 Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, стосовно заступника начальника слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, позивачу, який має спеціальне звання «майор поліції» про присвоєння спеціального звання «майор Державного бюро розслідувань» з 05 серпня 2020 року;

- зобов`язати негайно підготувати, внести (надіслати) до кадрового підрозділу подання про присвоєння спеціального звання за формою згідно з додатком 1, затвердженого постановою КМУ № 564 від 27 травня 2020 Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, стосовно заступника начальника слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, позивачу, який має спеціальне звання «майор поліції» про присвоєння спеціального звання «майор Державного бюро розслідувань» з 15 жовтня 2020 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає себе особою, яка має право на присвоєння спеціального звання. 27 травня 2020 року КМУ було прийнято постанову № 564 про затвердження Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР. Відповідно до пунктів 7, 41 вказаного Порядку № 564, подання про присвоєння первинних та чергових спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань особам, які проходять службу на посадах у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, готуються їх кадровими підрозділами для підготовки наказу щодо особового складу та в подальшому надсилаються до кадрового підрозділу ДБР тощо.

3. Незважаючи на наявність чіткої процедури, відповідачем не було підготовлено та подано відповідних документів до ДБР з метою реалізації права позивача на отримання спеціального звання «майор Державного бюро розслідувань», що зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

4. Представником відповідача через канцелярію суду першої інстанції надано відзив, у якому зазначено, що системний аналіз вищезазначених правових норм Закону № 794-УІІІ, Положення № 743 та Порядку № 564 свідчить про те, що у системі Державного бюро розслідувань спеціальні звання Державного бюро розслідувань присвоюються виключно особам рядового та начальницького складу, які, серед іншого, у встановленому законодавством порядку прийняті на службу до Державного бюро розслідувань, склали Присягу осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та посади яких визначені штатним розписом (штатом).

5. Позивач ніколи не проходив службу у Державному бюро розслідувань на посадах рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань. Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду позивач проходив службу у Державному бюро розслідувань на посаді державної служби категорії «Б» та мав статус державного службовця. Відповідач зауважив, що чинним законодавством не передбачено присвоєння спеціальних звань Державного бюро розслідувань державним службовцям, до яких належав позивач. Вказані обставини в контексті наведених правових норм зумовлюють висновок про те, що на момент звернення позивача з позовом до суду були відсутні законні підстави для підготовки та надіслання до кадрового підрозділу Державного бюро розслідувань подання про присвоєння спеціального звання.

6. Представник третьої особи через канцелярію суду першої інстанції надав пояснення, які за змістом аналогічні відзиву відповідача, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст та мотиви оскаржених судових рішень

7. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

8. Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що позивач прийнятий на роботу в ТУ ДБР у м. Краматорську за конкурсом на посаду державної служби категорії «Б» і станом на момент звернення до суду із цією позовною заявою продовжував перебувати у статусі державного службовця.

9. Суди попередніх інстанцій послались на те, що змінами згідно Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон № 305-ІХ) та прийнятими на його реалізацію актами, посада державної служби, яку займав позивач, підлягала заміщенню особами рядового та начальницького складу. Пославшись на пункт 6 Порядку зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, затвердженого наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року №1 та від 03 січня 2020 року № 2) (далі - Порядок № 343), суди попередніх інстанцій указали, що зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону № 889-VІІІ) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу, на які оголошується конкурс. Своєю чергою переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено законодавцем.

10. Оскільки позивач не проходив процедуру зайняття посади особи рядового і начальницького складу та не був призначений на таку посаду у порядку, встановленому Законом № 794-VІІІ (у редакції Закону № 305-ІХ), то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що механізм присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР, визначений Порядком № 564, не поширюється на позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 200/11081/20-а, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник указує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування: пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 12, 15, 16, 40, 41, 42, 43, 44 Постанови № 564, пункту 17 частини третьої статті 3 Закону № 889- VІІІ, пункту 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ.

13. На думку скаржника, суди дійшли помилкового висновку, що положення Постанови № 564 поширюють свою дію тільки на осіб рядового та начальницького складу ДБР, оскільки він стосується працівників, які вже прийняті на службу в ДБР і працюють на посадах, які заміщуються рядовим та начальницьким складом.

14. Суди помилково зазначили, що позивач мав проходити додатковий конкурс, оскільки він вже пройшов конкурс та отримав відповідну посаду в ДБР.

15. Стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували наказ ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань».

16. Скаржник указує, що суди попередніх інстанцій безпідставно віднесли позивача до кола осіб, на яких поширюється положення Закону № 889-VІІІ, оскільки відповідно до пункту 17 частини третьої статті 3 цього Закону він не поширюється, зокрема, на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

17. Скаржник уважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо заборони присвоєння спеціального звання державному службовцю є необґрунтованими, адже в законі не існувало і не має заборони присвоєння спеціального звання особі, яка має ранг державної служби, зокрема позивачу, який був звільнений за власним бажанням з органів Національної поліції України зі спеціальним званням «майор поліції» і згодом прийнятий на роботу до відповідного ТУ ДБР.

Позиція інших учасників справи

18. 02 червня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ДБР, у якому останнє указував на законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки позивач, перебуваючи на посаді у відповідному ТУ ДБР, мав статус державного службовця, то на нього не поширювалась можливість присвоєння спеціального звання «майор Державного бюро розслідувань», яке він бажав отримати. Судами попередніх інстанцій правильно враховано наведену автором відзиву різницю між державними службовцями та особами рядового та начальницького складу ДБР щодо правового статусу, умов проходження конкурсу та кваліфікаційними вимогами, процедури призначення на посаду та проходження служби, відмінності спеціальних звань, умов припинення служби та відповідальності.

19. 21 червня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача, у якому він також указував на законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та навів доводи, які в цілому узгоджуються із доводами відзиву ДБР.

Рух касаційної скарги

20. 07 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2022 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М. - для розгляду даної судової справи.

22. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

23. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 200/11082/20-а. Відкрито касаційне провадження у справі № 200/11082/20-а та витребувано матеріали цієї справи з Донецького окружного адміністративного суду.

24. 10 липня 2023 року матеріали справи № 200/11082/20-а надійшли до Верховного Суду.

25. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Установлені судами фактичні обставини справи

26. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_1 .

27. Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 05 листопада 2018 року № 25 відповідно до пункту 2 частини 3 статті 13 та частини 3 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» позивача призначено на посаду заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську, як такого, що успішно пройшов конкурс, з 05 листопада 2018 року, з випробувальним строком шість місяців.

28. Наказом ДБР від 03 травня 2019 року № 107-ос позивачу, заступнику начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську з 07 травня 2019 року присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання майора поліції.

29. 08 липня 2020 року Державним бюро розслідувань відповідно до наказу № 323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

30. 13 листопада 2020 року директором підполковником державного бюро розслідувань винесено попередження № 10-13-34/364 про наступне вивільнення позивача у зв`язку із скороченням посади державної служби 01 лютого 2021 року внаслідок затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську відповідно до наказу державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199дск «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на 2020 рік».

31. Позивача попереджено про наступне скорочення посади заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, яку він обіймає. Звільнено буде проведено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

32. 26 лютого 2021 року згідно наказу ТУ ДБР у м. Краматорську № 44-ос відповідно до пунктів 2 та 5 частини третьої статті 13 Закону України «Про державне бюро розслідувань», керуючись пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 87 Закону України «Про державну службу», в зв`язку з скороченням посади державної служби 01 березня 2021 внаслідок затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську відповідно до наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199дск «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську» та наказу Державного бюро розслідувань від 30 грудня 2020 року № 303дск «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань» звільнено позивача з посади заступника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську 01 березня 2021 в зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.

33. Наведені обставини сторонами не оспорювались.

34. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що протягом роботи в ТУ ДБР у м. Краматорську позивач займав посаду державного службовця та не був переведений на посаду рядового і начальницького складу.

35. Особам, які є державними службовцями, Директором ДБР за поданням директора відповідного Управління ДБР присвоюється виключно ранг державного службовця.

36. Позивач має ранг державного службовця згідно Закону № 889-VІІІ, та не був особою рядового або начальницького складу, а тому у відповідача відсутні зобов`язання щодо надіслання до кадрового підрозділу подання за формою згідно з додатком 1, затвердженого постановою КМУ № 564 від 27 травня 2020 року, про присвоєння спеціального звання з 15 жовтня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

37. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Спірним питанням у цьому касаційному провадженні є поширення (чи не поширення) на позивача дії механізму присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР, визначеного Порядком № 564 за умови, що посада державної служби, яку займав позивач в територіальному органі ДБР, з урахуванням подальших законодавчих змін підлягала заміщенню особою рядового і начальницького складу ДБР.

39. Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

40. Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що позивач за результатами конкурсу був призначений на посаду заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську, яка на момент призначення позивача належала до державної служби категорії Б, у зв`язку з чим позивачу, присвоєно шостий ранг державного службовця (див. пункти 27-28 цієї постанови).

41. Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-УІІІ, «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ та іншими нормативно-правовими актами.

42. Згідно зі статтею 1 Закону № 794-VІІІ Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

43. У відповідності до вимог частини 1 статті 14 Закону № 794-VІІІ (в редакції, чинної на дату прийняття позивача на посаду) до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці, працівники, які уклали трудовий договір із Державним бюро розслідувань.

44. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

45. На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

46. Порядок присвоєння спеціальних звань начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

47. Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

48. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 889 -VІІІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

49. Статтею 39 Закону № 889-VІІІ визначено, що державному службовцю присвоюються ранги, які є видом спеціальних звань. Встановлюється дев`ять рангів державних службовців.

50. На виконання частини другої вказаної статті постановою КМУ від 27 травня 2020 року № 306 затверджено «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306), яка визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.

51. У зв`язку із набранням чинності 27 грудня 2019 року чинності Законом № 305-ІХ правовий статус ДБР змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

52. Відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII ДБР (в редакції Закону № 305-ІХ) є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

53. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону № 794-VIII ДБР (у редакції Закону № 305-ІХ) організаційна структура системи ДБР визначається Президентом України.

54. Таким чином, з 27 грудня 2019 року змінився не лише правовий статус ДБР, але й порядок визначення організаційної структури ДБР (до внесення вищевказаних змін організаційна структура ДБР затверджувалася Директором ДБР за погодженням із Кабінетом Міністрів України).

55. Вказані зміни було запроваджено з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР шляхом реформування вказаного органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов`язаних із діяльністю територіальних управлінь ДБР, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР, притягненням працівників ДБР до дисциплінарної відповідальності тощо.

56. На виконання вимог статті 9 Закону № 794-VIII у вищевказаній редакції Указом Президента України від 05 лютого 2020 року № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР.

57. Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату так і територіальних органів ДБР.

58. За приписами частини п`ятої статті 14 Закону № 794-VIII (у редакції Закону № 305-IX) трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону № 889-VIII. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

59. Тож законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припинені державної служби згідно із Законом № 889-VІІІ та державної служби особливого характеру, згідно з Законом № 794-VІІІ, встановив відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців та осіб рядового і начальницького складу), та введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.

60. Законом № 305-ІХ доповнено Закон № 794-VIII ДБР статтею 14-3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР, за змістом якої:

- державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом № 889-VІІІ (частина перша статті 14-3);

- особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3);

- переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення (частина третя статті 14-3).

61. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що Законом № 794-VІІІ, зокрема, статтею 14-3 не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.

62. Тож такий порядок був регламентований наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року № 1 та від 03 січня 2020 року № 2) затверджений Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 343).

63. Відповідно до пункту 6 Порядку № 343 зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора ДБР або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону № 889-VIII) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.

64. З прийняттям рішення Директором ДБР або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:

- «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;

- «Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору ДБР.

65. Після затвердження штатного розпису ДБР (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону № 889-VIII у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів (абзац сьомий пункту 6 цього Порядку).

66. На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс. Виключно за умовами проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки, переможець конкурсу призначається на відповідну посаду.

67. За приписами частини третьої статті 14 Закону № 794-VIII на службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Прийняття громадян України на службу до ДБР без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах ДБР затверджуються Директором ДБР. Призначення на посади у ДБР, крім посад Директора ДБР, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату ДБР та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь ДБР, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників ДБР.

68. Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу ДБР та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 14 Закону № 794-VIII).

69. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII Директор ДБР затверджує структуру та штатну чисельність територіальних органів ДБР; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

70. Наказом ДБР від 08 липня 2020 року № 323 затверджений Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

71. Наказом ДБР від 20 жовтня 2020 року № 199ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську» затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік № 2 та введено його в дію з 01 грудня 2020 року.

72. Частиною шостою статті 14 Закону № 794-VIII, своєю чергою, визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, що затверджується КМ України, а також іншими нормативно-правовими актами. На осіб рядового і начальницького складу ДБР поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

73. На виконання частини шостої статті 14 Закону № 794-VІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Положення № 743), який визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов`язки.

74. Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.

75. Відповідно до пункту 7 Положення № 743 встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Директором Державного бюро розслідувань.

76. Пунктом 10 Положення № 743 визначено, що особи, які вперше призначаються на посади рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, складають присягу відповідно до статті 14-1 Закону № 794-VІІІ.

77. Згідно пункту 54 Положення № 743 посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).

78. Механізм присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР визначає Порядок № 564, який затверджено Кабінетом Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 14 Закону № 794-VІІІ.

79. Так, згідно пункту 6 Порядку № 564 спеціальні звання рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань присвоюються особам, прийнятим на службу в Державне бюро розслідувань, з урахуванням їх особистих, ділових та моральних якостей, освітнього і професійного рівня, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Порядком.

80. Затвердження КМ України Порядку № 564 та Положення № 743 обумовлено необхідністю врегулювання правового статусу осіб, які проходять службу на посадах рядового та начальницького складу в ДБР після внесених змін до Закону № 794-VІІІ шляхом зміни статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган

81. Пунктом 14 частини першої статті 12 Закону № 794-VІІІ встановлено, що Директор ДБР присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам ДБР та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу.

82. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ директор ТУ ДБР вносить Директору ДБР подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління.

83. Отже, Законом № 794-VІІІ чітко розмежовано, що особам, які є державними службовцями Директор ДБР за поданням директора відповідного ТУ ДБР присвоює ранг державного службовця, а особам рядового та начальницького складу, які в установленому порядку прийняті на службу та склали Присягу осіб рядового і начальницького складу ДБР - спеціальні звання ДБР.

84. Аналогічні за змістом висновки про застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 200/11081/20-а.

85. У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був прийнятий на роботу до ТУ ДБР за процедурою, передбаченою для вступу на державну службу у порядку Закону № 889-VІІІ, після запровадженого Законом № 305-IX реформування не проходив процедуру зайняття посади особою рядового та начальницького складу у порядку, визначеному Законом № 794-VIII (у редакції Закону № 305-IX). На момент звернення до суду із цим позовом державна служба позивача не припинена.

86. З аналізу положень статті 14-3 Закону № 794-VІІІ слідує, що переведення працівників ДБР між посадами різних категорій (посада державної служби/посада рядового і начальницького складу) не передбачено законом.

87. Порядок, затверджений постановою КМУ № 564 не змінює правовий статус позивача і не створює правових підстав для присвоєння позивачу, який є державним службовцем, спеціального звання особи рядового та начальницького складу ДБР.

88. За таких обставин правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки правовий статус позивача визначається Законом № 889-VІІІ, то положення Порядку № 564 не поширюють на нього свою дію.

89. Доводи позивача про наявність у нього спеціального звання «майор поліції» також не надають правових підстав для присвоєння спеціального звання «майор ДБР» у порядку Закону № 794-VІІІ та Постанови № 564.

90. Верховний Суд вважає, що указане вище застосування норм права для вирішення спірних правовідносин не є дискримінаційним щодо позивача та не порушує його права, оскільки під час проходження конкурсу на відповідну посаду та займаючи її за наслідками такого конкурсу позивач мав розумно прогнозувати переваги та недоліки (за наявності) займання відповідної посади, а також усвідомлювати різницю між державними службовцями та іншими передбаченими законом працівниками ДБР (зокрема особами рядового та начальницького складу ДБР) щодо правового статусу, умов проходження конкурсу та кваліфікаційних вимог, процедури призначення на посаду та проходження служби, відмінності спеціальних звань, умов припинення служби, тощо.

91. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із наданою правовою оцінкою судами обставинам справи.

92. При цьому, згадані в касаційній скарзі недоліки оскаржених рішень щодо хронології зазначення дат призначення на посаду позивача у взаємозв`язку із датою набуття певних змін у згадане вище законодавство не свідчать про неправильне застосування норм права, а мають характер описки, що не дає підстав для скасування правильних за своєю суттю судових рішень з формальних міркувань.

93. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

94. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

95. Таким чином доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: положень Порядку № 564, пункту 17 частини третьої статті 3 Закону № 889- VІІІ та пункту 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ - не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

96. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

98. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на повно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

99. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

100. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук