ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023 Справа № 917/1082/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовною заявою Керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Центральна,191, м.Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000 в інтересах держави в особі Державної служба України з безпеки на транспорті, проспект Перемоги 14, м.Київ, 03115

до Фізичної особи-підприємця Шелест Ігора Миколайовича, АДРЕСА_1

про стягнення грошових коштів

встановив:

Керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної служба України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шелест Ігора Миколайовича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 35163,68грн

Підставою для звернення з позовом зазначено несплату відповідачем 35163,68грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу № 917/1082/23 передано на розгляд судді Кльопову І.Г.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.06.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

Глобинською окружною прокуратурою під час вивчення матеріалів Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо стягнення з фізичної особи-підприємця (ФОП) Шелест Ігоря Миколайовича плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 1090,8 євро, що надійшли з Полтавської обласної прокуратури, встановлено підстави для здійснення представництва інтересів держави.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» структурні підрозділи апарату Служби реорганізовано, шляхом злиття. Зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано у Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» структурні підрозділи апарату Служби реорганізовано, шляхом поділу відповідних міжрегіональних органів зазначеної служби. Зокрема, Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізоване у Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області.

Вивченням матеріалів Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області щодо не здійснення в добровільному порядку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом ФОП Шелест І.М. (відповідач) встановлено наступні обставини.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 11.09.2017 за № 441-р на території області визначено місця для здійснення Національною поліцією в області, управлінням Укртрансбезпеки в області, Службою автомобільних доріг в області та ДП «Кіровоградський облавтодор» габаритно-вагового контролю транспортних засобів відповідно до погодженого графіка роботи пересувного пункту в області, у тому числі на автодорозі Н-14 Олександрівка - Кропивницький - з Миколаїв 75 км + 812, М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка км 724 + 600.

Графіком щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю у Кіровоградській області на липень 2020 року, затвердженого заступником голови Кіровоградської обласної державної адміністрації 01.07.2020,визначено графік проведення рейдових перевірок на відповідних ділянках дороги, в тому числі на автомобільній дорозі Н-14 Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв, 75 км + 812, М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знамянка, км 724 + 600.

Головному спеціалісту ВДК та нагляду за безпекою на транспорті у Кіровоградській області Опрі В. І. та старшим державним інспекторам ВДК - Шуть О. Ю., Литвинко М. І., Шишоревич Я. В. 20.07.2020 видано направлення за № 009859 на рейдову перевірку транспортних засобів автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів та на таксі на автомобільній дорозі Н-14 Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв 75 км + 812 м; М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знамянка 724 км + 600 м щодо дотримання ними вимог чинного автотранспортного законодавства України.

Уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (далі - Управління) в ході проведення рейдової перевірки 25.07.2020 здійснено заходи державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пункті габаритно-вагового контролю на авто дорозі Н-14 Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв 75 км + 812 м, за наслідками чого встановлено факт перевищення наступним транспортним засобом вагових параметрів:

-транспортний засіб марки Renault, модель Magnum, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ФОП Шелест І. М., з напівпричіпом марки KOGEL, модель SNCO, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно складено акт № 034165 від 25.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Керування транспортним засобом здійснював водій ОСОБА_1 , власником автомобіля, згідно з пред`явленими водієм для перевірки документами та відповідно до листа Територіального сервісного центру МВС №5347 від 08.12.2022 №31/16-20-686 є Шелест Ігор Миколайович, автомобільним перевізником є ФОП Шелест І. М., про що зазначено в товарно транспортній накладній від 24.07.2020 № 150187 (документ, що посвідчує акт надання/отримання транспортних послуг), яка також надана водієм для огляду інспектору під час здійснення контрольного заходу.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 з п/причіпом НОМЕР_2 , який належить ФОП Шелест І. М., 25.07.2020 на автомобільній дорозі Н-14, 75 км, за допомогою засобу вимірювальної техніки «Вага пересувна автомобільна CHEKLODE FREEWEIGH», зав.№ 008212, який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У2570-07, сертифікат № иА-МІ/І-2195-2007 від 21.11.2007 серія А № 004666, свідоцтво про повірку №34-00/1216 від 17.06.2020 встановлено, що загальна вага транспортного засобу складає 44120 кг (44 т. 120 кг) - талон зважування № 30748 від 25.07.2020,час 12:28, навантаження на осі складає: 1) 6600 кг (6,6 тонн); 2) 12660 кг (12,66 тонн); 3) 5200 кг (5,2 тонн); 4) 6980 кг (6,98 тонн); 5) 12,68 кг (12,680 тонн).

В акті № 034165 від 25.07.2020 зафіксовано, що на маршруті руху: Кіровоградська область м. Олександрія - Херсонська область с. Великі Копані вказаний автомобіль з п/причіпом перевищив вагові допустимі обмеження, зокрема: фактична вага становила 44.12 тон, при нормативно допустимій 40 тон. Згідно даних товаро-транспортної накладної № 150187 від 24.07.2020 у відомостях про вантаж зазначено вагу вантажу 37.200 тон.

Таким чином, про результати здійснення габаритно-вагового контролю 25.07.2020 складено довідку № 030643 про результати здійснення габаритно- вагового контролю, акт № 034165 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок № 1476 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 034165 від 25.07.2020, відповідно до затвердженої формули.

Відповідно до п.16 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 № 879 (далі Порядок) передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 6 Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктом 28 Порядку визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила) передбачене наступне.

Пункт 6.4 визначає, що при навантаженні вантажу здійснюється його зважування або рахування місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки маси, якщо він поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб Замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, яку оповістив Замовник.

Пункт 10.12 Правил зазначає, що здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 10.13 Правил визначено, що тарні та штучні вантажі приймаються перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць. Маса тарних і штучних вантажів визначається Замовником перед поданням їх Перевізнику та зазначається на вантажних місцях.

Пунктом 11.3 Правил визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

З огляду на викладене, Замовником даних перевезень на виконання вимог Правил було зазначено масу транспортного засобу з вантажем - маса брутто 37.200 т), що відображено у товарно-транспортній накладній від 24.07.2020 № 150187.

На виконання пп.5-1 п.2 Порядку посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було визначено загальну масу транспортного засобу 44.12 т, а згідно даних, зазначених у товарно- транспортній накладній № 150187 - 37.200 т.

Уповноваженою особою управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за № 1476, яка склала 1090.8 євро.

Автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами - ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30).

Рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9- 13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № ЗО від 18.01.2011 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т), на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями і залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Таким чином, Відповідачем порушено вимоги ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції станом на 13.02.2020), де передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами Україйи, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Порядок обчислення плати за проїзд визначено п. 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні; затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879), що справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П=(Рзм+Рнв+Рг) х В, де:

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд.

Пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

На підставі вказаної формули, посадовою особою Управління складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого розмір плати за проїзд визначено 1090.8 євро.

Вказаний розмір плати за проїзд розраховано наступним чином.

Відстань перевезення становить 360 км (Кіровоградська область м. Олександрія - Херсонська область с. Великі Копані).

Фактичні вагові параметри транспортного засобу - 44.12 тон, тому параметри, на які нараховується плата за проїзд: 4.12 тон.

Перевищення параметрів від нормативу становить 10,3 %.

Плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів, євро/км: 1,01

Коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового параметру від 10 % до 40% - К = 3).

Таким чином, П = 1,01 х 360 х 3 = 1090.8 євро.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України курс гривні, встановлений Національним банком України на день проведення розрахунку (25.07.2020) до 1 євро становив 32,2366 гривень.

За розрахунком № 1476 від 25.07.2020, встановлена плата у розмірі 1090.8 євро становить 35163,68 гривень (1090.8*32,2366 =35163,68 грн.).

Згідно пункту 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень - п.28 Порядку.

Перевізник зобов`язаний (п.30Порядку) протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа- підприємець Шелест Ігор Миколайович проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області повідомлено про необхідність сплати плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспорту згідно з розрахунком № 1476 від 25.07.2020належну особу.

Листом від 12.08.2020 № 60085/28/24-20 Управлінням на адресу Відповідача направлено копії акту № 034165 від 25.07.2020 про перевищення транспортних засобом нормативних вагових параметрів, розрахунку № 1476 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1090.8 євро та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.07.2020. Зазначеним листом ФОП Шелест І. М. повідомлено про необхідність сплати протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що повідомити Управління. Також повторно на адресу відповідача Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області було направлено лист від 15.12.2022 за №47336/31/24-22 (поштовий номер 2500907811522) про необхідність сплати плати за проїзд згідно розрахунку №1476 від 25.07.2020 та копію відповідного розрахунку.

Прокурор зазначає, що в порушення вимог п. 311 Порядку № 879, ФОП Шелест 1. М. не здійснив оплату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 35163 грн. 68 коп. (1090.8 євро) та не поінформував Управління у передбачений законодавством термін.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор листом № 50-605вих-23 від 02.02.2023 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті листа щодо вжиття заходів до поновлення інтересів держави самостійно.

При цьому, Державна служба України з безпеки на транспорті у листі від 15.03.2023 за №2140/5.5.1/15-23 повідомила прокуратуру про вкрай обмежене фінансування видатків на сплату судового збору, що унеможливлює ефективну роботу щодо відшкодування збитків державі та звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з ФОП Шелест І. М. плати за проїзд. У зв`язку з цим, висловлено прохання про вжиття прокурором відповідних заходів. У вказаному листі Державна служба України з безпеки на транспорті також підтверджує, що не зверталася самостійно з позовом до суду про стягнення з ФОП Шелест І. М. плати за проїзд та просить прокурора застосувати представницькі повноваження, у зв`язку з відсутністю сплати у добровільному порядку Відповідачем коштів.

Таким чином, вказані дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо не вжиття самостійно заходів для поновлення порушених інтересів держави, свідчать про триваючу бездіяльність і є підставою для втручання органів прокуратури шляхом звернення до суду з відповідним позовом в порядку представництва інтересів держави.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Глобинською окружною прокуратурою Полтавської області на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті направлено повідомлення про свій намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі уповноваженого органу - Державної служби України з безпеки на транспорті у справі про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шелест Ігора Миколайовича плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 35163,68грн

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Фізичною особою-підприємцнм Шелест І.М. свої зобов`язання щодо сплати до державного бюджету, нарахованої плати у розмірі 35163,68грн., у встановлений п. 30 Порядку № 879 строк, всупереч вимогам чинного законодавства та на виконання вимоги позивача, не виконало, та враховуючи невжиття компетентним органом протягом тривалого часу жодних заходів спрямованих на відновлення порушення інтересів держави, Керівником Глобинської окружної прокуратури заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаних коштів до державного бюджету.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, в розумінні приписів наведених норм господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року зазначив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Враховуючи вищевказане суд зазначає, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Водночас суд зазначає, що 03.05.2018 року набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 320 до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, відповідно до яких Укртрансбезпека вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державна служба України з безпеки на транспорті є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Отже, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Наразі, обставини невжиття позивачем належних заходів для захисту інтересів держави підтверджуються вищенаведеними листами Державної служби України з безпеки на транспорті, які містять позицію позивача щодо відсутності в нього повноважень на звернення до суду з відповідним позовом про її стягнення, а також відсутнє фінансування для здійснення витрат, пов`язаних з його пред`явленням

Відтак, неподання своєчасно до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення з ФОП Шелест І.М. плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів свідчить про неналежне здійснення цим органом владних повноважень.

Аналогічна правова позиція у подібних за змістом правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року в справі № 904/31/19.

В частині посиланьДержавної служби України з безпеки на транспорті на брак коштів на оплату судового збору за подання відповідних заяв суд, з урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Державної служби безпеки на транспорті та її територіального відділення про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду Укртрансбезпеки з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення плати за проїзд за наслідками проведення габаритно - вагового контролю, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, з урахуванням вищевикладеного суд звертає увагу, що несплата суб`єктами господарювання таких коштів до бюджету у вигляді плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 35163,68грн. у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та, як наслідок, завдання економічних збитків державі, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 382, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень, забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об`єктів дорожньої інфраструктури, що суттєво порушує інтереси держави та зачіпає інтереси великого кола учасників.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру щодо забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.

Тому, за висновками суду, участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Окрім цього судом враховано висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та від 12.02.2020 у справі № 926/16/19, згідно яких за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ФОП Шелест І.М. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 35163,68грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Шелеста Ігоря Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги 14, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ 39816845) із зарахуванням до Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 35163 гривень 68 коп., перерахувавши кошти на р/р UА028999980313121216000011567, одержувач платежу: ГУК у Кіров обл./т.г.м. Кропив./21081301, код ЄДРПОУ 37918230, Банк: Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу: 22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні».

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Шелеста Ігоря Миколайовича (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок UA118201720343130001000006160, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 2684 гривень 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

У зв"язку з перебуванням судді у відпустці рішення підписано: 06.09.2023

Суддя Кльопов І.Г.