Справа № 522/1920/23

Провадження № 2-а/522/100/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Одеси

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Федчишеної Т. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася доПриморського районного суду м. Одеси з позовом до адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтуванняпозову зазначила,що постановоюадміністративної комісіїОдеської міськоїради №18від 16.01.2023її притягнутодо адміністративноївідповідальності за ч.2ст.156КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 13600 грн, оскільки вона 29.12.2022 о 18:38, знаходячись на робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 здійснила продаж тютюнового виробу «Marlboro Gold», вартістю 85 грн неповнолітньому ОСОБА_2 , 2006 року народження.

Із даною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та заперечує факт вчинення нею інкримінованого адміністративного правопорушення, вказує, що тютюнових виробів неповнолітній особі вона не продавала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення. Зазначає, що 29.12.2022 у крамницю «Фреш» приходили певні особи, проте придбавали продукти харчування, а не тютюнові вироби. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фіскального чеку на підтвердження купівлі тютюнових виробів неповнолітньою особою, також відсутні свідки цього, при цьому прізвища свідків, які були присутні в магазині та могли б підтвердити протилежне, не були занесені до протоколу. Оскаржувана постанова прийнята на підставі протоколу, складеного з порушенням вимог чинного законодавства, базується на поясненнях, що суперечать одне одному та протоколу про адміністративне правопорушення, а висновок про винуватість позивача ґрунтується на припущеннях.

На підставі наведеного, просила скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 18 від 16.01.2023 та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї закрити.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадженняу данійсправі,визначено розглядсправи проводитиза правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву протягом7днів здня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Зобов`язано адміністративну комісію виконавчого комітету Одеської міської ради протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду належним чином засвідчені копії: постанови у справі про адміністративне правопорушення №18 від 16 січня 2023 року відносно ОСОБА_1 , а також усіх матеріалів, на підставі яких прийнято вказану постанову.

На виконання зазначеної ухвали адміністративною комісією виконавчого комітету Одеської міської ради подано до суду копії матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до протоколу серії ВАВ № 761014 від 29.12.2022, складеного інспектором СЮП ОРУП ГУНП в Одеській області ст. лейтенантом поліції Касумовою К. Ю., 29.12.2022 о 18:38 ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила продаж тютюнового виробу, а саме: «Marlboro gold», вартістю 85,00 грн, неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Постановою адміністративної комісії Одеської міської ради № 18 від 16.01.2023 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 13 600 грн, оскільки вона 29.12.2022 о 18:38 знаходячись на робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за за адресою: АДРЕСА_1 здійснила продаж тютюнового виробу «Marlboro Gold», вартістю 85 грн неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських, селищних та сільських рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП, зокрема, в галузі торгівлі: ст.155, 155-2, ч.2 ст.156, ст. 156-1, 156-2, 159 КУпАП.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, що тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, передбачає умисну форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП полягає у порушенні працівником підприємства (організації) правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, зокрема, продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, особі, яка не досягла 18-річного віку.

Суб`єктом зазначеного правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

Статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено заборону на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів, згідно частини 4 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (Закон № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

У статті 2 вказаного Закону визначено, що розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є розрахунковий документ (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція тощо), який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 (справа № П/811/1217/1 адміністративне провадження № К/9901/41573/18).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній розрахунковий документ, який би підтверджував факт продажу тютюнових виробів позивачем неповнолітній особі.

Дослідивши протокол серії ВАВ № 761014 від 29.12.2022 відносно позивача, судом встановлено, що у вказаному протоколі також не зазначено інформації про вилучення тютюнових виробів, а саме «Marlboro Gold», які, як зазначає відповідач, були продані позивачем неповнолітній особі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 265 КУпАП речі і документи, що є безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Натомість, у протоколі серії ВАВ № 761014 від 29.12.2022 зазначено, що нічого не вилучалося.

У рапорті старшого інспектора чергового ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Вьюн В. А. від 30.12.2022 вказано, що у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 продала тютюновий виріб неповнолітньому.

Проте, долучений рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідно до позиції, висловленої Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 травня 2020 року (справа № 524/5741/16-а).

Суд зауважує, що надані відповідачем копії світлин, на яких зображені пачка цигарок та особи у магазині, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, є недоведеним, відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення не надано.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, оскільки відповідач не довів правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач подала до суду заяву про вирішення питання щодо судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на її користь витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3757,60 грн, що складаються з 1073,60 грн судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та 2684 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 21.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З доданої до позовної заяви квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2835093991.1 від 26.01.2023 слідує, що ОСОБА_1 за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає на день подання позовної заяви 536,80 гривень.

Тому, враховуючи сформовану правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності сплати судового збору у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої Закон № 3674-VI містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення, позивачу необхідно було сплатити судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536,80 грн.

Відтак, сума надміру сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви становить 536,80 грн.

Водночас, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановлена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Пунктами 3, 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Щодо стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 2 684 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 21.02.2023, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадках направлення справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної скарги здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як слідує з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 21.02.2023, яку постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн відповідно до платіжної інструкції 0.0.29397566141 від 10.04.2023, що підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Відтак, стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір у загальному розмірі 3220, 80 грн (536, 80 грн + 2684 грн).

Щодо суми надміру сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 536,80 грн, то така сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись. ст. 2, 13, 72-73, 77, 79, 90, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради від 16 січня 2023 року № 18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАПскасувати,справу проадміністративне правопорушеннявідносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.156КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) надміру сплачений судовий збір відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2835093991.1 від 26 січня 2023 року у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.09.2023.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА